Трипільська цивілізація
Чому це важливо?
Трипільська культура — це не просто археологічна знахідка. Це доказ того, що на території сучасної України існувала одна з найрозвиненіших цивілізацій Європи ще за тисячоліття до появи єгипетських пірамід. Розуміння Трипілля змінює наш погляд на українську історію: це не «молода нація», а народ із глибоким корінням у найдавнішу добу людства.
Вступ
Трипільська культура — це одна з найяскравіших сторінок прадавньої історії України, яка не просто доповнює загальну картину минулого, а є її фундаментальним наріжним каменем. Вона охоплює понад два з половиною тисячоліття — приблизно від 5500 до 2750 року до нашої ери, що є неймовірним терміном стабільності для будь-якої цивілізації. Це був унікальний період енеоліту, коли людство вперше масово перейшло до осілого способу життя, опанувавши інтенсивне землеробство та скотарство, але ще не залежало від металевих знарядь праці так сильно, як у наступну епоху бронзи. Географічно трипільці займали величезну територію Правобережної України — від передгір'їв Карпат на самому заході до середньої течії Дніпра на сході, фактично формуючи простір, який згодом стане ядром української державності.
Ці родючі землі з їхніми найкращими у світі чорноземами та помірним, сприятливим кліматом стали справжньою колискою для першої на наших теренах потужної землеробської цивілізації, масштабність якої досі викликає палкі дискусії серед світових вчених. Нам важливо усвідомити, що Трипілля — це не суха археологічна абстракція, а живий, пульсуючий світ людей, які першими на цій благодатній землі почали системно обробляти ґрунт, засажуючи його пшеницею та ячменем, будувати величні двоповерхові поселення та створювати складні соціальні ієрархії. Кожна деталь їхнього буття — від специфічної форми димоходу в хаті до вигадливого спірального орнаменту на керамічному глечику — відображала надзвичайно глибокий духовний зв'язок тогочасної людини з навколишньою природою та її складні космогонічні уявлення про світобудову.
Ми маємо підходити до вивчення цієї цивілізації не як до ізольованого, випадкового епізоду на наших землях, а як до невід'ємної ланки у великому ланцюгу формування європейського людства. Трипілля було тісно інтегроване в широку мережу ранньоземлеробських культур Старої Європи (зокрема спорідненою була культура Кукутень на теренах Румунії), але при цьому воно виробило абсолютно унікальні, ні на що не схожі риси, які виділяють його в окремий цивілізаційний тип. Дослідження Трипілля дає нам стратегічний ключ до розуміння того, як саме формувалися перші стійкі громади на території України, як вони вчилися взаємодіяти з довкіллям, не виснажуючи його, і як вони створювали те, що ми сьогодні гордо називаємо нашим культурним ландшафтом. Це великий шлях від первісного збирання до свідомого творення складних культурних артефактів, які і сьогодні, через п'ять тисячоліть, не перестають дивувати нас своєю естетичною досконалістю.
Особлива цінність Трипілля для сучасної науки та національної самосвідомості полягає у його здатності наочно спростовувати застарілі колоніальні та імперські історичні міфи. Воно демонструє, що задовго до будь-яких зовнішніх («варязьких» чи «грецьких») колонізаційних впливів на українських землях уже процвітала самобутня, високорозвинена культура зі своїм унікальним мистецтвом, складною релігією та ефективною економікою. Це додає нам почуття власної значущості у світовій історії, підтверджуючи, що ми не є випадковим «новотвором» на карті Європи, а маємо коріння, яке сягає часів зародження самої людської цивілізації як такої. Трипілля — це символ нашої культурної тяглості, тисячолітньої пам'яті землі, яка крізь віки передає нам сигнали про незламну силу, природну мудрість та неймовірну креативність тих, хто жив, працював та кохав на цій землі задовго до нас. Це наша гордість, наше джерело сили та наше вікно у вічність, яке ми маємо оберігати та досліджувати з особливою шаною та ретельністю.
Читання
Одним із найвражаючих досягнень Трипілля є створення протоміст — гігантських поселень, що за розмірами перевершували більшість тогочасних міст світу. Найбільші з них — Майданецьке та Тальянки на Черкащині — займали площу від 250 до 450 гектарів, що втричі більше за славнозвісний Урук у Месопотамії. Планування цих поселень було регулярним і продуманим: будинки розташовувалися концентричними колами навколо центрального майдану, що свідчить про високий рівень соціальної організації та колективної координації. Економіка трипільців базувалася на інтенсивному землеробстві, де використовувалася перелогова система, та розвиненому скотарстві. Окрім того, вони були вправними металургами, одними з перших у Європі освоївши обробку міді.
Трипільська культура не була статичним явищем; це був динамічний процес безперервного розвитку та адаптації, який фахівці поділяють на три основні періоди: ранній, середній та пізній. Протягом цих етапів трипільці пройшли шлях від невеликих поселень на 10-15 будинків до гігантських протоміст, населення яких могло досягати 15-20 тисяч осіб. Феномен трипільських протоміст, таких як Майданецьке, Тальянки чи Небелівка, є абсолютно унікальним для світової історії енеоліту. Це були складні урбаністичні структури зі строгою круговою або овальною забудовою, широкими вулицями та великими майданами у центрі поселення, що свідчить про високий рівень суспільного планування та колективного управління. Кожна така агломерація вимагала неймовірної злагодженості дій тисяч людей: від спільного будівництва захисних споруд до складного розподілу продовольчих ресурсів у часи неврожаїв.
Фундаментом трипільського добробуту було високорозвинене орне землеробство та присадибне скотарство. Вони першими на території сучасної України почали використовувати дерев'яне рало з кам'яним або роговим наконечником для обробітку ґрунту, що дозволяло отримувати стабільно високі врожаї пшениці, ячменю та проса. Скотарство забезпечувало їх не лише м'ясом та молоком, а й важливою для тогочасного побуту сировиною: вовною, шкірою та кісткою для виготовлення знарядь праці. Окрім сільського господарства, трипільці досягли неймовірних висот у ремеслах, насамперед у керамічному виробництві. Їхній розписний посуд з його впізнаваними вохристо-чорно-білими спіральними мотивами досі вважається вершиною естетики кам'яно-мідного віку, де кожна лінія мала своє сакральне значення та відображала уявлення про солярні цикли, нескінченність життя та шанування жіночого божества родючості.
Приклад: «Трипільська культура існувала понад 2750 років — довше, ніж існує християнство.»
Чому ця культура така важлива для розуміння української історії? По-перше, трипільці створили одні з найбільших поселень свого часу — протоміста, що за розмірами перевершували тогочасний Урук у Месопотамії. По-друге, рівень розвитку їхньої кераміки, металургії та сільського господарства свідчить про складну соціальну організацію. По-третє, Трипілля спростовує колоніальний міф про «відсталість» українських земель, показуючи нас як один із первісних енергетичних та інтелектуальних центрів Європи.
Історична довідка
Коли трипільці будували свої протоміста на території України, Стоунхендж ще не існував, а єгипетські піраміди з'являться лише через тисячу років. Це була епоха, коли цивілізація на наших землях випереджала більшість регіонів світу.
Приклад: «Найбільші трипільські поселення налічували до 15-20 тисяч мешканців.»
Вивчення Трипільської культури — це подорож до витоків української цивілізації, до часів, коли наші предки вже обробляли землю, випалювали кераміку та будували міста. Спадщина трипільців живе в сучасній українській культурі — в орнаментах вишиванок, у символіці, у національній свідомості. Трипілля є доказом культурної тяглості, що з'єднує сучасну Україну з найдавнішими часами людської історії.
Історія відкриття
Відкриття Трипільської культури назавжди пов'язане з видатним ім'ям Вікентія Хвойки — блискучого археолога чеського походження, який обрав Україну своєю другою батьківщиною та присвятив усе своє професійне життя розкриттю таємниць її прадавньої землі. Хвойка народився в 1850 році в невеликому містечку в Чехії, але його доля була нерозривно пов'язана з Києвом, де він спочатку успішно працював садівником-агрономом, а згодом, завдяки своїй неймовірній допитливості та винятковій працьовитості, перетворився на одного з найавторитетніших археологів Східної Європи. У 1893 році Хвойка розпочав масштабні розкопки на Кирилівській вулиці у самому серці Києва, де він несподівано для самого себе виявив перші рештки абсолютно невідомої на той час науці культури. Це був витончений глиняний посуд, прикрашений складними спіральними візерунками, та залишки фундаментів великих глинобитних споруд, які не мали аналогів у жодній з відомих на той час європейських археологічних систем.
Цей прорив став початком справжньої революції в уявленнях про праісторію Східної Європи. Доти вважалося, що ці землі були заселені лише набагато пізніше «дикими» племенами, але знахідки Хвойки красномовно свідчили про зворотне: тут існувала стабільно організована, технологічно просунута цивілізація за тисячі років до античності. Кожен його крок у київській землі приносив нові відкриття, які змушували переписувати сторінки історичних підручників.
Момент істини
Вікентій Хвойка під час розкопок на Кирилівських пагорбах Києва був настільки вражений знайденою керамікою, що спочатку вважав її «чеським впливом» на східних землях. Проте вже за кілька місяців він зрозумів: перед ним — рештки унікальної, самобутньої та неймовірно давньої місцевої цивілізації.
Приклад: «Вікентій Хвойка виявив унікальну кераміку зі спіральним орнаментом, яка не мала аналогів у тогочасній європейській археології.»
Офіційна дата народження терміну «Трипільська культура» припадає на 1896 рік, коли Хвойка провів серію розкопок біля села Трипілля на Київщині, розташованого на мальовничому правому березі Дніпра. Саме тут він знайшов докази існування величезних поселень зі щільною забудовою та тисячами унікальних артефактів: від знарядь праці з каменю та кістки до складних релігійних статуеток. Відкриття Хвойки стало справжнім громом серед ясного неба для імперської науки того часу, оскільки воно свідчило про наявність на цій території цивілізації передового на той час рівня за тисячі років до появи будь-яких зовнішніх «цивілізаторів». Хвойка власноруч замалював сотні посудин та планів розкопок, заклавши надійний фундамент для сучасної наукової археології в Україні. Його здатність бачити за окремим черепком цілісну картину життя стародавнього народу зробила його справжнім візіонером, чия спадщина продовжує надихати сучасних дослідників усього світу. Навіть сьогодні, коли археологічні методи стали набагато точнішими, польові щоденники Хвойки залишаються незамінним джерелом інформації про первісний стан трипільських пам'яток до того, як вони зазнали впливу сучасної господарської діяльності та нелегальних розкопок.
Хвойка про свої відкриття
«Я переконаний, що ця культура не була привнесена з великих далин, а є результатом тривалого та органічного процесу розвитку місцевого населення на цій родючій землі. Її естетика та технології свідчать про те, що ми маємо справу з одним із найстаріших осередків світової цивілізації.»
Європейський резонанс Відкриття Хвойки в Трипіллі майже збіглося в часі з аналогічними знахідками Теодора Бур ада в румунському селі Кукутень (1884). Це дозволило вченим об'єднати ці пам'ятки в єдиний культурно-історичний простір Кукутень-Трипілля, що простягався від Центральної Європи до Дніпра.
Первинні джерела
Зі звіту Вікентія Хвойки (1899)
«Знахідки біля Трипілля становлять особливий інтерес для науки. Кераміка вражає досконалістю форми та багатством розпису. Орнаменти — спіралі, кола, хвилясті лінії — виконані з неймовірною майстерністю. Ця культура, безперечно, належить до найрозвиненіших у Європі доби каменю та міді.»
— В. Хвойка, Археологічні дослідження в околицях Києва
Унікальність знахідок Хвойки полягала в тому, що вони кидали виклик тогочасним уявленням про давню історію. Європейські вчені XIX століття вважали, що високі цивілізації могли існувати лише на Близькому Сході та в Середземномор'ї. Територію Східної Європи сприймали як «варварську периферію», де ніколи не існувало складних суспільств. Відкриття Хвойки руйнувало цю парадигму, демонструючи, що на українських землях існувала культура, порівнянна за рівнем розвитку з найдавнішими цивілізаціями світу.
Приклад: «Хвойка довів, що українські землі були центром однієї з найдавніших цивілізацій Європи.»
Спростування міфу
Міф: Україна — це «периферія цивілізації», де ніколи не було високорозвинених культур.
Реальність: Трипільська культура на території України була однією з найрозвиненіших у світі свого часу, випереджаючи багато регіонів Європи та Азії.
Важливо підкреслити контекст, у якому працював Хвойка. Він проводив дослідження в часи Російської імперії, яка систематично применшувала значення української історії та культури. Імперська ідеологія стверджувала, що «малороси» не мали власної історії, окремої від російської. Будь-які докази давньої української цивілізації підривали цю концепцію. Попри імперський тиск, Хвойка зберіг наукову незалежність і наполягав на унікальності своїх знахідок. Його робота стала актом наукового героїзму, оскільки він не лише відкривав минуле, а й боровся за право цього минулого на власне ім'я та суб'єктність у світовій науці.
Сьогодні ми розуміємо, що відкриття Хвойки було лише початком. Його методи розкопок та фіксації знахідок на той час були передовими, що дозволило зберегти цінні дані для майбутніх поколінь археологів. Хвойка першим звернув увагу на те, що трипільці були осілими землеробами, а не кочовиками, як багато хто вважав раніше. Це докорінно змінювало уявлення про соціокультурний ландшафт прадавньої України. Хвойка також першим відзначив надзвичайну естетичну цінність трипільської кераміки, назвавши її «шедевром прадавнього гончарства», що згодом підтвердили численні міжнародні експертизи.
Приклад: «Хвойка відмовився підпорядкувати свої висновки імперській ідеології, яка заперечувала окремішність української історії.»
Протоміста
Після відкриттів Хвойки дослідження Трипільської культури продовжилися, залучаючи нові покоління вчених та все складніші методи аналізу.
У XX столітті археологи виявили сотні нових поселень на території України, Молдови та Румунії, що дозволило деталізувати карту поширення трипільців. Особливо важливими стали розкопки протоміст — гігантських поселень площею до 450 гектарів, які відкрили нову сторінку у вивченні урбанізаційних процесів давнини. Радянська археологія, попри ідеологічні обмеження та намагання вписати стародавню історію в єдиний «загальносоюзний» наратив, все ж продовжувала вивчення Трипілля, хоча часто приховано применшувала його українську суб'єктність та автохтонність.
Справжній розквіт досліджень настав після здобуття Україною незалежності в 1991 році, коли археологія стала одним із інструментів відновлення національної пам'яті. Сучасні українські вчені отримали доступ до міжнародних наукових центрів, що дозволило провести серію генетичних досліджень та радіовуглецевих аналізів, які уточнили хронологію та походження трипільців. Було засновано спеціалізовані заповідники, такі як «Трипільська культура» в Легедзиному, які не лише зберігають знахідки, а й популяризують їх серед широкого загалу. Новітні методики, зокрема геомагнітна зйомка та 3D-моделювання, дали можливість археологам «бачити» під землею залишки тисяч будинків, храмів та господарських споруд, не порушуючи їхнього цілісного стану. Цей етап досліджень остаточно закріпив за Трипіллям статус однієї з найважливіших цивілізацій давньої Європи, а за українською археологічною школою — визнане місце у світовому науковому співтоваристві.
Приклад: «Аерофотозйомка виявила, що трипільські протоміста мали чітку концентричну структуру.»
Цікавий факт
Український археолог Михайло Відейко застосував супутникові знімки для дослідження трипільських поселень. Це дозволило виявити понад 2000 раніше невідомих об'єктів. Сучасні технології відкривають нові горизонти у вивченні цієї давньої культури.
Географія Трипільської культури виявилася значно ширшою, ніж припускав Хвойка. Трипільці заселяли величезну територію від Карпатських гір до Дніпра, від лісостепової зони до чорноморських степів. Ця територія охоплювала найродючіші землі Європи — чорноземи, які й сьогодні є основою українського сільського господарства. Споріднена культура Кукутень існувала на території сучасної Румунії та Молдови, що свідчить про широкі культурні зв'язки трипільців.
Приклад: «Трипільці обирали для поселень узвишшя біля річок із родючими чорноземами.»
Хронологія Трипільської культури поділяється на три основні періоди: ранній (5500-4600 до н.е.), середній (4600-3500 до н.е.) та пізній (3500-2750 до н.е.). Саме в середній період виникають найбільші протоміста, досягає розквіту кераміка та формується складна соціальна структура. Пізній період характеризується поступовим занепадом та розселенням трипільців на нові території. Загалом культура існувала близько 2750 років — довше, ніж більшість відомих нам цивілізацій.
Для порівняння: Урук у Месопотамії, який вважають одним із перших міст світу, у той самий період займав близько 100 гектарів. Це означає, що трипільські поселення були у 2-4 рази більшими за найбільші міста Шумеру.
Приклад: «Протомісто Тальянки займало площу 450 гектарів — це більше, ніж історичний центр сучасного Львова.»
Порівняння розмірів поселень
| Поселення | Площа | Період |
|---|---|---|
| Тальянки (Україна) | 450 га | 3800 до н.е. |
| Майданецьке (Україна) | 250 га | 3700 до н.е. |
| Небелівка (Україна) | 320 га | 4000 до н.е. |
| Урук (Месопотамія) | 100 га | 3500 до н.е. |
| Мохенджо-Даро (Індія) | 85 га | 2500 до н.е. |
Планування трипільських протоміст вражає своєю продуманістю та регулярністю. Поселення мали форму концентричних овалів — кільця будинків розташовувалися навколо центрального майдану. Ця структура нагадує концентричні круги на воді або річні кільця дерева. Зовнішні кільця складалися з більшої кількості будинків, внутрішні — з меншої. Радіальні вулиці з'єднували центр із периферією, забезпечуючи зручний доступ до всіх частин поселення. Така організація свідчить про централізоване планування та складну соціальну організацію.
Приклад: «Концентрична структура протоміст нагадує планування середньовічних європейських міст.»
Демографічні оцінки населення протоміст викликають дискусії серед науковців. За різними підрахунками, у найбільших поселеннях могло мешкати від 10 до 20 тисяч людей. Ці цифри базуються на кількості будинків (від 1200 до 2700 у найбільших поселеннях) та оцінках середнього розміру родини. Деякі дослідники вважають ці цифри завищеними, припускаючи, що не всі будинки були заселені одночасно. Інші вважають ці оцінки цілком реалістичними, посилаючись на економічний потенціал навколишніх земель. Безперечно одне: трипільські протоміста були одними з найбільших населених пунктів свого часу у світі.
Приклад: «Населення Майданецького могло сягати 15 тисяч мешканців — це більше, ніж у багатьох сучасних українських селищах.»
Первинне джерело: зі статті Михайла Відейка (2002)
«Трипільські протоміста — це унікальне явище у світовій історії. Ніде більше в Європі того часу ми не бачимо поселень такого масштабу. Регулярне планування, концентрична структура, наявність центрального майдану — все це свідчить про складну соціальну організацію та колективне прийняття рішень. Ці поселення виникли за тисячоліття до перших грецьких полісів.»
— М.Ю. Відейко, Трипільська цивілізація
Організація простору в протомістах відображала складну соціальну структуру трипільського суспільства. Центральний майдан, імовірно, був місцем громадських зібрань, релігійних церемоній та обміну товарами. Це був «серце» поселення, навколо якого пульсувало все життя громади. Будинки, розташовані в центральних кільцях, могли належати родинам із вищим соціальним статусом або виконувати громадські функції. Периферійні зони використовувалися для господарських потреб та утримання худоби.
Приклад: «Центральний майдан протоміста слугував місцем для громадських зборів та релігійних обрядів.»
Типовий трипільський будинок мав площу від 60 до 150 квадратних метрів, хоча траплялися й значно більші споруди до 300 квадратних метрів. Стіни зводили з дерев'яного каркасу, обмазаного глиною — техніка, відома як «глинобитне будівництво». Підлога була глиняною, часто з піччю для опалення та приготування їжі. Деякі будинки мали два поверхи: перший для господарських потреб та зберігання запасів, другий — для житла. Археологи знаходять у трипільських будинках залишки печей, керамічного посуду, зерен, знарядь праці та культових предметів.
Приклад: «Трипільські будинки мали глиняну підлогу, піч та місця для зберігання зерна.»
Спростування міфу
Міф: Стародавні цивілізації існували лише на Близькому Сході та в Середземномор'ї.
Реальність: Трипільські протоміста були більшими за тогочасні міста Месопотамії та існували на тисячу років раніше за класичні грецькі поліси. Центр цивілізації не обмежувався Сходом.
Порівняння з іншими ранніми цивілізаціями підкреслює унікальність Трипілля. Коли трипільці будували свої протоміста, Шумер лише зароджувався, а єгипетські піраміди ще не існували. Індська цивілізація (Мохенджо-Даро, Хараппа) виникне лише через тисячу років. Китайська цивілізація доби Шан з'явиться ще пізніше. Це ставить Трипілля в один ряд із найдавнішими осередками людської цивілізації, доводячи, що українські землі були одним із центрів світового розвитку.
Приклад: «Трипільська культура на тисячу років старша за Індську цивілізацію.»
Феномен протоміст ставить перед науковцями багато питань. Як трипільці координували будівництво таких великих поселень без писемності? Яка влада приймала рішення про планування? Чому протоміста існували відносно недовго — від 100 до 200 років? Деякі дослідники вважають, що протоміста виникали для захисту від зовнішніх загроз — кочових племен зі степу. Інші припускають, що це були центри релігійного культу, куди збиралися люди з навколишніх територій на свята та обряди. Можливо, протоміста поєднували обидві функції — оборонну та сакральну.
Приклад: «Протоміста існували близько 100-200 років, після чого їх спалювали та переселялися на нові території.»
Інфраструктура протоміст свідчить про високий рівень організації. Археологи виявили залишки доріг, що з'єднували різні частини поселення, а також спеціальні зони для ремісничої діяльності — квартали гончарів та металургів. У деяких протомістах знайдено залишки оборонних споруд — ровів та валів, що оточували поселення. Це свідчить про те, що трипільці усвідомлювали необхідність захисту та вміли організовувати колективні будівельні проекти великого масштабу.
Господарство та економіка
Економіка Трипільської культури базувалася на землеробстві та скотарстві — двох основних галузях, що забезпечували продовольчу безпеку великих поселень. Трипільці вирощували різноманітні зернові культури: пшеницю (двозернянку та однозернянку), ячмінь, просо. Ці культури були основою харчування, з них готували каші та випікали хліб. Також культивували бобові — горох та сочевицю, що давали необхідні білки. Городні культури — цибуля, часник, можливо, гарбуз — доповнювали раціон.
Приклад: «Трипільці вирощували пшеницю, ячмінь та просо на родючих чорноземах Правобережної України.»
Система землекористування трипільців називається перелоговим землеробством. Суть її полягала в тому, що після кількох років обробки (зазвичай 3-5 років) поле залишали під паром на 10-15 років для відновлення родючості. За цей час земля відпочивала, на ній виростали трави та чагарники, які потім спалювали перед новим засіванням. Попіл слугував природним добривом. Ця система вимагала великих земельних ресурсів, але забезпечувала стабільні врожаї без виснаження ґрунтів.
Приклад: «Перелогове землеробство дозволяло трипільцям отримувати стабільні врожаї протягом століть.»
Сільськогосподарські культури трипільців
- Зернові: пшениця-двозернянка, пшениця-однозернянка, ячмінь, просо, овес
- Бобові: горох, сочевиця, вика
- Технічні: льон (для тканин та олії), коноплі
- Городні: цибуля, часник
- Плодові: яблука, груші, сливи, вишні (збір диких або напівкультурних)
Скотарство було другою важливою галуззю трипільської економіки. Трипільці розводили велику рогату худобу, свиней, овець та кіз. Велика рогата худоба мала особливе значення: вона давала м'ясо, молоко, шкіру, а воли використовувалися як тяглова сила для обробки землі. Свині були основним джерелом м'яса — їх легко годувати відходами та жолудями. Вівці та кози давали вовну, молоко та м'ясо. Кістки тварин знаходять у великих кількостях на всіх трипільських поселеннях, що свідчить про розвинене тваринництво.
Приклад: «Велика рогата худоба була основою трипільського скотарства — її використовували для м'яса, молока та як тяглову силу.»
Полювання та рибальство доповнювали раціон трипільців. Археологи знаходять кістки оленів, диких кабанів, зайців, бобрів та інших тварин. Олень та кабан були найважливішою здобиччю — вони давали багато м'яса. Поселення, розташовані біля річок, мали доступ до рибних ресурсів. Знаходять кістки сома, щуки, коропа та осетрових. Проте полювання та рибальство відігравали другорядну роль порівняно із землеробством і скотарством, становлячи лише 10-15% раціону.
Приклад: «Трипільці полювали на оленів та диких кабанів, доповнюючи свій раціон м'ясом диких тварин.»
Економічна модель
Трипільська економіка була збалансованою: землеробство давало вуглеводи, скотарство — білки та жири, полювання — додаткові ресурси. Ця модель забезпечувала продовольчу безпеку великих поселень протягом тривалого часу.
Економічна модель підтримки великих протоміст залишається предметом наукових дискусій. Як забезпечити їжею 15-20 тисяч людей в умовах примітивного сільського господарства без тракторів та добрив? Дослідники припускають, що протоміста існували завдяки інтенсивному використанню навколишніх земель та спеціалізації праці. Частина населення займалася виключно землеробством, обробляючи великі площі. Інша частина — ремеслами та обміном. Такий поділ праці підвищував ефективність виробництва.
Приклад: «Спеціалізація праці дозволяла трипільцям ефективно використовувати ресурси та підтримувати великі поселення.»
Цикл існування поселень становив приблизно 60-80 років. Після цього періоду трипільці спалювали свої будинки та переселялися на нове місце. Цей феномен, відомий як «горизонт спалених хат», пов'язують із виснаженням земельних ресурсів. Коли ґрунти навколо поселення втрачали родючість через інтенсивне використання, а ліси вирубували для будівництва та палива, громада приймала рішення про переїзд. Нове поселення засновували на відстані 10-20 кілометрів, де землі були ще не виснажені.
Приклад: «Після 60-80 років використання трипільці спалювали свої поселення та переселялися на нові території.»
Обмін товарами відігравав важливу роль в економіці Трипілля. Археологи знаходять артефакти з матеріалів, які не зустрічаються в місці знахідки: мідь із Карпат та Балкан, кремінь із Волині, раковини з Чорного моря, обсидіан із Карпат. Це свідчить про розгалужену мережу торгових шляхів, що з'єднували трипільські поселення між собою та з сусідніми культурами. Обмін відбувався, імовірно, за принципом «подарунок за подарунок» — без використання грошей.
Приклад: «Трипільці обмінювали товари на великі відстані — мідь із Карпат знаходять у поселеннях біля Дніпра.»
Зберігання продовольства було критично важливим для виживання великих громад. Археологи знаходять залишки великих зернових ям — заглиблень у землі, де зберігали врожай. У деяких будинках виявлено спеціальні керамічні посудини для зберігання зерна та олії. Вміння зберігати запаси на зиму та на випадок неврожаю було однією з ключових умов існування великих поселень.
Ремесла та технології
Трипільська кераміка є візитівкою цієї культури та одним із найвидатніших досягнень давнього мистецтва. Глиняний посуд трипільців вражає різноманітністю форм та багатством декору. Майстри виготовляли посуд найрізноманітнішого призначення: горщики для приготування їжі, миски для їди, глечики для зберігання рідин, амфори для зберігання зерна, ритуальні посудини для обрядів. Характерною ознакою є спіральний орнамент — символічні зображення, що, ймовірно, мали сакральне значення.
Приклад: «Трипільська кераміка прикрашена спіральними орнаментами, що символізують космічний порядок та родючість.»
Символіка орнаменту
- Спіраль — символ вічного руху, циклічності часу, народження та смерті
- Коло — символ сонця, космічного порядку, досконалості
- Хвилясті лінії — символ води, родючості, життєдайної сили
- Зображення рослин — символ урожаю, достатку, відродження
- Змія — символ підземного світу, мудрості, родючості
Технології випалювання кераміки досягли у трипільців високого рівня. Вони використовували двоярусні горна — складні конструкції, де вогонь розводили внизу, а посуд розміщували у верхній камері. Температура в таких горнах сягала 900-1000 градусів Цельсія, що дозволяло отримувати міцну, якісну кераміку з характерним помаранчево-червоним кольором. Контроль температури дозволяв також варіювати колір посуду — від світло-жовтого до темно-коричневого. Деякі вироби мають сліди так званого «лощіння» — полірування поверхні для досягнення блиску.
Приклад: «Трипільські горна досягали температури понад 900 градусів, що забезпечувало високу якість кераміки.»
Металургія міді — ще одне важливе досягнення трипільців. Вони були одними з перших у Європі, хто освоїв обробку цього металу. Мідь видобували в родовищах Карпат та Балкан, а потім переплавляли у спеціальних тиглях. З міді виготовляли різноманітні вироби: сокири для рубання дерева, долота для обробки каменю та дерева, шила для роботи зі шкірою, рибальські гачки, намиста та браслети для прикрашання. Мідні вироби були предметами престижу та обміну.
Приклад: «Трипільці виготовляли з міді сокири, прикраси та знаряддя праці.»
Опис артефактів
«Серед знахідок привертає увагу мідна сокира з поселення біля Карбуни. Виріб демонструє високий рівень металургійної майстерності — форма симетрична, поверхня ретельно оброблена. Аналіз складу металу вказує на карпатське походження сировини, що свідчить про далекі торгові зв'язки.»
— З каталогу Національного музею історії України
Ткацтво було розвиненим ремеслом у трипільському суспільстві. Трипільці вирощували льон та коноплі, з яких виготовляли тканини. Процес був трудомістким: рослини збирали, мочили, сушили, м'яли, чесали, пряли нитки, а потім ткали на примітивних верстатах. На глиняних статуетках можна бачити зображення одягу з орнаментами, що свідчить про складні техніки ткання та вишивання. Веретена та пряслиця — неодмінні знахідки на трипільських поселеннях, що підтверджує важливість цього ремесла.
Приклад: «Трипільці виготовляли тканини з льону та прикрашали одяг вишивкою.»
Обробка каменю залишалася важливим ремеслом, попри розвиток металургії. Мідь була занадто м'якою для багатьох робіт, тому кам'яні знаряддя продовжували використовувати. Кременеві знаряддя — серпи для жнив, сокири для обробки дерева, скребки для вичинки шкір, наконечники стріл — масово виготовляли у спеціалізованих майстернях. Якість обробки каменю вражає: леза серпів були настільки гострими, що залишали характерний блиск на поверхні, який археологи називають «серповим блиском».
Приклад: «Кременеві серпи трипільців мали надзвичайно гострі леза для ефективного збирання врожаю.»
Спеціалізація ремесел у великих поселеннях досягла значного рівня. Археологи виявляють цілі квартали, де концентрувалися гончарні майстерні або металургійні горна. Це свідчить про поділ праці та існування професійних ремісників, які виробляли товари не лише для власного споживання, а й для обміну. Такі ремісники могли не займатися землеробством, отримуючи продовольство від інших членів громади в обмін на свої вироби. Ця соціальна диференціація була критично важливою для функціонування протоміст, оскільки вона дозволяла підтримувати високий стандарт якості продукції та впроваджувати технологічні інновації.
Гончарне коло ще не було винайдене, але трипільські майстри досягли неймовірної віртуозності в ліпленні посуду вручну. Вони використовували складні техніки підготовки глини, додаючи до неї подрібнений черепашник або пісок для міцності. Після формування посудину ретельно загладжували, часто вкривали тонким шаром високоякісної глини (ангобом) і лише потім розписували мінеральними фарбами — чорною, білою та червоною. Ці фарби зберігають свій блиск і колір навіть через тисячоліття. Кожен візерунок був унікальним, відображаючи не лише естетичні вподобання ремісника, а й регіональні особливості конкретної громади. Окрім посуду, трипільці виготовляли численні моделі жител та біноклевидні посудини, які досі ставлять перед дослідниками складні питання про їхнє практичне застосування.
Приклад: «У протомістах існували цілі квартали гончарів та металургів — професійних ремісників.»
Серед унікальних виробів трипільців — так звані «біноклевидні посудини» — дві з'єднані між собою посудини без дна. Їхнє призначення залишається загадкою для науковців. Одні вважають їх ритуальними барабанами, інші — приладами для релігійних обрядів, пов'язаних із культом дощу. Є версія, що це були астрономічні інструменти для спостереження за зірками. Ці загадкові артефакти свідчать про складний духовний світ трипільців та їхню здатність до абстрактного мислення.
Приклад: «Біноклевидні посудини — загадкові артефакти, призначення яких досі не з'ясовано.»
Високий рівень технологій та ремесел дозволяв трипільцям не лише забезпечувати себе всім необхідним, а й створювати надлишок товарів для обміну. Це стимулювало розвиток торговельних зв'язків та культурного обміну з іншими народами Європи та Близького Сходу. Трипільська кераміка часто знаходить аналогії в культурах Балкан та Середземномор'я, що вказує на їхню приналежність до єдиного європейського цивілізаційного простору. Спеціалізація ремесел і накопичення технологічних знань стали важливим кроком на шляху до формування складної соціальної структури.
Духовний світ та суспільний устрій
Духовний світ трипільців реконструюється на основі численних знахідок культового характеру. Центральне місце в релігії трипільців займав культ богині-матері — символу родючості, материнства та достатку. Археологи знаходять тисячі глиняних статуеток жінок із підкресленими ознаками материнства — широкими стегнами, великими грудьми, іноді з дитиною на руках. Ці фігурки, ймовірно, використовували в домашніх ритуалах та громадських церемоніях, присвячених родючості землі та продовженню роду.
Приклад: «Статуетки богині-матері символізували родючість землі та добробут громади.»
Культ богині-матері
Трипільські статуетки зображують жінку як богиню-матір — берегиню роду, символ родючості та життєдайної сили. Цей культ був поширений у всіх землеробських культурах енеоліту — від Анатолії до Центральної Європи. Образ Великої Матері пізніше трансформувався в образ Берегині в українській традиції.
Символіка трипільської кераміки має глибоке сакральне значення. Орнаменти на посуді — це не просто декор, а закодована система уявлень про світ. Спіральні орнаменти, ймовірно, відображали уявлення трипільців про космічний порядок — вічний рух сонця, зміну пір року, цикли народження та смерті. Зображення змій пов'язують із культом родючості та підземним світом — вважалося, що змії охороняють підземні джерела вологи. Схематичні фігури людей та тварин могли мати охоронне значення, захищаючи дім від злих духів.
Приклад: «Орнаменти на кераміці відображали космогонічні уявлення трипільців про світобудову.»
Феномен «горизонту спалених хат» — одна з найбільших загадок Трипільської культури. Усі поселення трипільців носять сліди масштабних пожеж. Дослідники довго сперечалися: чи це результат ворожих нападів, чи свідоме ритуальне спалення? Сучасна наука схиляється до другої версії. Пожежі були занадто «акуратними» — горіли всі будинки одночасно, всередині залишався посуд та інвентар. Якби це було нападом ворогів, цінні речі забрали б. Спалення будинків, імовірно, було частиною ритуалу «смерті та відродження» поселення.
Приклад: «Трипільці свідомо спалювали свої поселення під час переселення на нові землі.»
Спростування міфу
Міф: Трипільські поселення знищили вороги-завойовники.
Реальність: Більшість дослідників вважає, що спалення було ритуальним — частиною циклу «життя-смерть-відродження», пов'язаного з перелоговим землеробством та релігійними уявленнями про очищення вогнем.
Суспільний устрій трипільців характеризують як егалітарний або матріархальний. Археологи не знаходять палаців, царських поховань чи інших ознак різкої соціальної нерівності. Немає доказів існування царів, жерців-деспотів чи рабовласників. Усі будинки в поселеннях мають приблизно однаковий розмір та облаштування — від 60 до 150 квадратних метрів. Це свідчить про відносну рівність членів громади та відсутність централізованої деспотичної влади, яка була характерна для цивілізацій Близького Сходу.
Приклад: «Відсутність палаців та багатих поховань свідчить про егалітарний устрій трипільського суспільства.»
Роль жінки в трипільському суспільстві, ймовірно, була значною. Культ богині-матері, численні жіночі статуетки, відсутність ознак патріархальної влади — все це вказує на високий статус жінок. Деякі дослідники припускають, що спорідненість велася по материнській лінії (матрилінійність), а жінки відігравали ключову роль у релігійному житті як жриці та берегині родових традицій. Можливо, саме жінки керували домашнім господарством та виготовленням кераміки.
Приклад: «Жінки у трипільському суспільстві, ймовірно, виконували роль жриць та берегинь родових традицій.»
Громадське прийняття рішень у трипільському суспільстві могло відбуватися на центральному майдані — відкритому просторі в середині поселення. Регулярне планування протоміст свідчить про колективну організацію праці та узгоджене прийняття рішень. Побудувати поселення для тисяч людей без єдиного плану неможливо. Можливо, старійшини родів збиралися для вирішення спільних справ — будівництва, розподілу землі, проведення ритуалів, організації оборони. Така система нагадує пізніше слов'янське віче.
Приклад: «Центральний майдан міг бути місцем народних зборів, подібних до пізнішого слов'янського віче.»
Релігійні обряди відбувалися як у домашніх умовах, так і на громадських церемоніях. У кожному будинку був своєрідний «вівтар» — місце для статуеток богині-матері та інших культових предметів. Великі церемонії, імовірно, проводилися на центральному майдані під час важливих дат — весняного та осіннього рівнодення, початку сівби, збору врожаю. Ці свята могли збирати людей з навколишніх поселень, перетворюючи протоміста на релігійні центри регіону.
Деколонізаційний погляд
Трипільська культура має особливе значення для деколонізації української історії. Протягом століть імперські наративи применшували значення українських земель, зображуючи Україну як «периферію» без власної давньої історії. Трипілля спростовує ці міфи, демонструючи автохтонну високорозвинену культуру задовго до всіх зовнішніх впливів.
Приклад: «Трипільська культура доводить, що українські землі були центром однієї з найдавніших цивілізацій світу.»
Деколонізація
Колоніальний наратив: Україна — «молода нація» без глибокої історії, «окраїна» російської цивілізації.
Українська реальність: На території України існувала одна з найрозвиненіших культур Європи за тисячі років до виникнення Московського царства.
Порівняння з російськими землями показує разючу відмінність. Коли трипільці будували протоміста для 15-20 тисяч людей та освоювали металургію, на території сучасної Росії лісові племена вели напівкочовий спосіб життя. Різниця в рівні розвитку була колосальною.
Приклад: «Коли трипільці створювали протоміста, на території сучасної Росії існували лише мисливські племена.»
Трипільці — це автохтонна цивілізація: вони виникли на цій землі в результаті тривалого місцевого розвитку, а не принесли культуру ззовні. Це спростовує міф про те, що високу культуру на українські землі завжди приносили «зовнішні цивілізатори». Ми маємо справу з органічним процесом формування складної спільноти, яка була адаптована до місцевих умов і створювала власні унікальні відповіді на виклики часу. Це дає нам підстави говорити про «Трипільський фундамент» української ідентичності — не у вузькому біологічному сенсі, а у широкому культурно-історичному контексті.
Специфіка трипільського способу життя, їхнє ставлення до землі як до сакрального ресурсу, висока культура побуту та прагнення до гармонії з природою — все це знаходить відгук у пізніших пластах української традиційної культури. Навіть традиційна українська хата-мазанка зі своїм внутрішнім оздобленням та піччю дивовижним чином нагадує трипільські житла. Це не випадкова схожість, а результат тисячолітньої адаптації людей до однакових природних умов, що формувала споріднені типи господарювання та світосприйняття.
Приклад: «Трипільська культура — автохтонна цивілізація, що виникла на українських землях.»
Спадщина Трипілля присутня в сучасній Україні: орнаменти у вишиванках та дизайні, Музей у Легедзиному, пам'ятні монети Національного банку. Трипілля стало символом глибини української історії та культурної тяглості — неперервного існування цивілізації на нашій землі протягом тисячоліть. Розуміння цієї глибини є потужним інструментом деколонізації, оскільки воно повертає українцям їхнє місце у світовій історії як творців однієї з найперших цивілізацій. Ми маємо усвідомити, що наші предки були не об'єктами, а суб'єктами історичного процесу, створюючи складні соціальні та культурні системи задовго до того, як сучасні імперії почали претендувати на домінування у цьому регіоні. Трипільська спадщина — це нагадування про нашу внутрішню силу та здатність до творення навіть у найдавніші часи.
📋 Підсумок
Трипільська цивілізація залишається одним із найзагадковіших і водночас найвеличніших феноменів української праісторії, який продовжує захоплювати уяву дослідників та широкого загалу.
Потрібно більше практики?
Трипільська культура — це неосяжний океан інформації, де кожен дослідник чи просто зацікавлена людина знайде щось для себе, незалежно від рівня початкової підготовки чи фахових знань. Якщо вас глибоко зацікавила архітектура та побут давніх трипільців, обов'язково відвідайте Державний історико-культурний заповідник «Трипільська культура» у селі Легедзиному на Черкащині, де ви зможете на власні очі побачити наукові реконструкції жител у натуральну величину, відчути атмосферу прадавнього протоміста та навіть взяти участь у справжніх археологічних розкопках у сезонний період. Подібні живі враження допомагають набагато краще усвідомити масштабність та складність тогочасного життя, ніж сотні прочитаних сторінок у книгах. Для тих, хто захоплюється мистецтвом та семантикою давніх знаків, ми радимо детальніше вивчити символіку трипільських орнаментів у фахових каталогах або на музейних сайтах — це допоможе вам набагато глибше розуміти приховані сенси народної вишивки, писанкарства та сучасних дизайнерських рішень, що черпають натхнення у цій добі.
Не забувайте регулярно переглядати оновлений розділ «Зовнішні ресурси» у нашому модулі, де ми ретельно зібрали для вас посилання на найцікавіші відеолекції провідних археологів світу, віртуальні тури провідними музеями України та Європи, а також науково-популярні статті про останні сенсаційні знахідки у протомістах-гігантах Тальянках та Небелівці. Спробуйте самостійно письмово описувати будь-який вподобаний трипільський артефакт, активно використовуючи нову фахову лексику модуля: автохтонний, орнамент, енеоліт, духовний світ, сакральний, протомісто. Ви можете також спробувати написати короткий аналітичний відгук на статтю про деколонізаційні аспекти у сучасному вивченні Трипілля — це чудовий і дуже дієвий спосіб не лише суттєво покращити свою українську мову на рівні B2+, а й навчитися критично сприймати та аналізувати складні історичні наративи.
Проведіть власне невелике дослідження на актуальну тему «Трипільська символіка у сучасному українському брендінгу та моді» або порівняйте планування Майданецького з сучасними концепціями комфортного «міста за 15 хвилин» чи екопоселеннями майбутнього. Опишіть свої спостереження у короткому есе (на 250-300 слів), намагаючись логічно пояснити, чому трипільські ідеї та естетика залишаються актуальними сьогодні і які відповіді вони дають на виклики сучасної цивілізації. Ви також можете спробувати створити власний унікальний керамічний орнамент (хоча б на папері чи у графічному редакторі), використовуючи лише традиційні трипільські кольори (вохру, білий та чорний) та пояснити сакральне значення кожного елемента вашої композиції в контексті трипільської космогонії. Кожна хвилина, яку ви свідомо присвячуєте практиці та роздумам над цими темами, робить ваше володіння українською мовою впевненішим, глибшим та професійнішим, наближаючи вас до рівня native speaker у розумінні складного культурно-історичного контексту нашої країни. Пам'ятайте, що знання мови — це перш за все знання культури, яка її породила та плекала протягом багатьох тисячоліть.
Ми побачили, як на родючих чорноземах Правобережжя виникла культура, що за рівнем своєї соціальної організації, ремісничої майстерності та глибинного духовного багатства стояла в одному ряду з найдавнішими цивілізаціями Сходу та Месопотамії. Гігантські протоміста з їхнім регулярним плануванням, досконала розписна кераміка зі складним спіральним орнаментом, таємничий культ богині-матері та унікальний ритуал спалення поселень — все це елементи того величного трипільського світу, який успішно існував понад два тисячоліття, демонструючи вражаючу стійкість та здатність до гармонійного співіснування з природою. Ми пройшли шлях від Кирилівських висот у Києві до безкраїх степів Черкащини, відкриваючи для себе не просто археологічні знахідки, а складну філософську систему людей, для яких навколишня земля була не просто джерелом ресурсів, а сакральною живою істотою, що потребує поваги та піклування.
Спадщина Трипілля lives on не лише у музейних експозиціях світу, а й у глибинних шарах нашої національної ментальності та неперервній культурній традиції. Спіральні орнаменти, що символізують нескінченний та вічний кругообіг життя у Всесвіті, архітектурна форма традиційної української хати з її специфічним розподілом внутрішнього простору, шанобливе ставлення українців до своєї землі-годувальниці — ці фундаментальні елементи пройшли крізь товщу віків і стали невід'ємною складовою нашого національного коду. Вивчення Трипілля дає нам відчуття глибокої історичної перспективи та впевненості у власному корінні, допомагаючи кожному з нас зрозуміти, що ми є прямими нащадками давньої та самобутньої цивілізації, яка ще за кілька тисячоліть до нашої ери створювала високі стандарти життя для значної частини європейського континенту. Це усвідомлення є критично важливим для формування сучасної української ідентичності, вільної від будь-яких нав'язаних колоніальних міфів про «молодість» чи «периферійність» нашої нації. Розуміння своєї автохтонності на цій землі дає нам непохитну опору в бурхливому сучасному світі, утверджуючи наше законне право бути господарями на цій прадавній, благословенній українській землі.
Важливо не просто накопичувати факти чи відвідувати музеї, а намагатися глибоко відчути той дух творення, естетики та гармонії, який пронизував усю трипільську культуру від її зародження до фіналу. Кожна знайдена археологами деталь, кожен черепок із орнаментом — це важливе слово у великій книзі нашого спільного минулого, яку ми сьогодні лише починаємо по-справжньому і свідомо читати. Трипільська спадщина — це не вчорашній день, це заклик до нас, сучасних українців, бути гідними спадкоємцями цієї великої хліборобської та ремісничої традиції, розвиваючи свою культуру з такою ж мудрою повагою до природи та інтелектуальною сміливістю, яку демонстрували наші пращури тисячі років тому. Це наш шлях до розуміння самих себе, до своєї справжньої сутності, яка міцним корінням сягає золотої доби енеоліту на розлогих берегах Дніпра. Трипілля — це наш вічний початок, який ніколи не закінчується.
🎯 Вправи
Аналіз первинного джерела: звіт Вікентія Хвойки
— Вікентій Хвойка (1899)
Правда чи міф?
Трипільські поселення були знищені ворожими нападами.
Протомісто Тальянки було більшим за тогочасний Урук у Месопотамії.
Вікентій Хвойка був українцем за походженням.
Трипільці використовували письмо для ведення записів.
Спіральні орнаменти на кераміці мали лише декоративне значення.
Трипільська культура існувала довше, ніж існує християнство.
Археологи знаходять палаци та багаті царські поховання трипільців.
Трипільські будинки мали глиняну підлогу та піч для опалення.
На території сучасної Росії в цей час існували порівнянні за розвитком культури.
Велика рогата худоба використовувалася трипільцям як тяглова сила.
Есе: Трипільці та сучасні українці
Аналіз: Символіка трипільської кераміки
- Опишіть символіку орнаментів трипільської кераміки.
- Які елементи зустрічаються найчастіше?
- Яке їхнє значення, згідно з текстом модуля?
Порівняння цивілізацій: Трипілля vs Месопотамія
- Трипільська культура (протоміста-гіганти, егалітарне суспільство, кераміка)
- Месопотамія (міста-держави, деспотична влада царів, писемність)
- Масштаб поселень
- Соціальна ієрархія
- Технологічні досягнення
- Релігійні вірування
📚 Словник
| Слово | Вимова | Переклад | ЧМ | Примітка |
|---|---|---|---|---|
| автохтонний | /aʋtɔxtˈɔnnɪj/ | autochthonous, indigenous | прикм | |
| аерофотозйомка | /aɛrɔfɔtɔzjˈɔmka/ | aerial photography | ім | |
| акуратний | /akurˈatnɪj/ | neat, tidy, accurate | прикм | |
| амфора | /ˈamfɔra/ | amphora | ім | |
| анатолія | /anatˈɔlija/ | Anatolia | ім | |
| археологічний | /arxɛɔlɔɦˈit͡ʃnɪj/ | archaeological | прикм | |
| археологія | /arxɛɔlˈɔɦija/ | archaeology | ім | |
| балкани | /balkˈanɪ/ | Balkans | ім | |
| барабан | /barabˈan/ | drum | ім | |
| берегиня | /bɛrɛɦˈɪnja/ | Berehynia (protector goddess) | ім | |
| блиск | /blɪsk/ | shine, glitter, luster | ім | |
| бобер | /bɔbˈɛr/ | beaver | ім | |
| бобовий | /bɔbˈɔʋɪj/ | legume, bean-related | прикм | |
| богиня-мати | /bɔɦˈɪnja-matɪ/ | Mother Goddess | ім | |
| браслет | /braslˈɛt/ | bracelet | ім | |
| бронза | /brˈɔnza/ | bronze | ім | |
| біноклевидний | /binɔklɛʋɪdnɪj/ | binocular-shaped | прикм | |
| вали | /ʋalˈɪ/ | embankments, ramparts | ім | |
| варварський | /ʋˈarʋarsʲkɪj/ | barbaric | прикм | |
| веліти | /ʋɛlˈitɪ/ | to command, to order | дієсл | |
| веретено | /ʋɛrɛtˈɛnɔ/ | spindle | ім | |
| верстат | /ʋɛrstˈat/ | loom, machine tool | ім | |
| видобувати | /ʋɪdɔbuʋˈatɪ/ | to extract, to mine | дієсл | |
| вика | /ʋˈɪka/ | vetch (plant) | ім | |
| виключно | /ʋˈɪkljut͡ʃnɔ/ | exclusively | присл | |
| випалювання | /ʋɪpˈaljuʋannja/ | firing (of clay), burning | ім | |
| випалювати | /ʋɪpˈaljuʋatɪ/ | to fire (clay), to burn out | дієсл | |
| випереджати | /ʋɪpɛrɛdʒˈatɪ/ | to outpace, to precede | дієсл | |
| випереджаючи | /ʋɪpɛrɛdʒˈajut͡ʃɪ/ | outpacing, preceding | дієсл | |
| випікати | /ʋɪpikˈatɪ/ | to bake (bread/clay) | дієсл | |
| виріб | /ʋˈɪrib/ | product, artifact | ім | |
| виснаження | /ʋˈɪsnaʒɛnnja/ | exhaustion, depletion | ім | |
| вичинка | /ʋˈɪt͡ʃɪnka/ | tanning, processing (of leather) | ім | |
| вишивання | /ʋɪʃɪʋˈannja/ | embroidering | ім | |
| вишивка | /ʋˈɪʃɪʋka/ | embroidery | ім | |
| внизу | /ʋnɪzˈu/ | below, at the bottom | присл | |
| вовна | /ʋˈɔʋna/ | wool | ім | |
| ворог-завойовник | /ʋˈɔrɔɦ-zaʋɔjɔʋnɪk/ | enemy-conqueror | ім | |
| вуглевод | /ʋuɦlɛʋˈɔd/ | carbohydrate | ім | |
| вівтар | /ʋˈiʋtar/ | altar | ім | |
| відейка | /ʋidɛjka/ | Videyka (place name) | ім | |
| відсталість | /ʋidstˈalistʲ/ | backwardness | ім | |
| візитівка | /ʋizɪtˈiʋka/ | hallmark, visiting card | ім | |
| вікентій | /ʋikˈɛntij/ | Vikentiy (Khvoyka) | ім | |
| віча | /ʋˈit͡ʃa/ | veche (popular assembly) | ім | |
| га | /ɦa/ | hectare (ha) | ім | |
| глечик | /ɦlˈɛt͡ʃɪk/ | jug, pitcher | ім | |
| глина | /ɦlˈɪna/ | clay | ім | |
| глинобитний | /ɦlɪnɔbˈɪtnɪj/ | adobe, clay-walled | прикм | |
| глиняний | /ɦlˈɪnjanɪj/ | clay, earthen | прикм | |
| гончари | /ɦɔnt͡ʃarˈɪ/ | potters | ім | |
| гончарний | /ɦɔnt͡ʃˈarnɪj/ | pottery, ceramic | прикм | |
| горн | /ɦɔrn/ | furnace, kiln | ім | |
| городній | /ɦɔrˈɔdnij/ | garden-related, vegetable | ім | |
| горщик | /ɦˈɔrʃt͡ʃɪk/ | pot | ім | |
| господарський | /ɦɔspɔdarsʲkɪj/ | economic, household | прикм | |
| груд | /ɦrˈudɪ/ | chest, breasts | ім | |
| двозернянка | /dʋɔzɛrnˈjanka/ | emmer (type of wheat) | ім | |
| двоярусний | /dʋɔˈjarusnɪj/ | two-story, two-tiered | прикм | |
| деколонізаційний | /dɛkɔlɔnizat͡sijnɪj/ | decolonial | прикм | |
| демографічний | /dɛmɔɦrafˈit͡ʃnɪj/ | demographic | прикм | |
| деспотичний | /dɛspɔtˈɪt͡ʃnɪj/ | despotic | прикм | |
| дивувати | /dɪʋuʋˈatɪ/ | to surprise, to amaze | дієсл | |
| добриво | /dˈɔbrɪʋɔ/ | fertilizer | ім | |
| долото | /dɔlɔtˈɔ/ | chisel | ім | |
| доповнюючи | /dɔpˈɔʋnjujut͡ʃɪ/ | supplementing, completing | дієсл | |
| духів | /duxiʋ/ | spirits (gen. pl.) | ім | |
| егалітарний | /ɛɦalitˈarnɪj/ | egalitarian | прикм | |
| енеоліт | /ɛnɛɔlˈit/ | Eneolithic (Copper Age) | ім | |
| життя-смерть-відродження | /ʒɪttˈja-smɛrtʲ-ʋidrɔdʒɛnnja/ | life-death-rebirth | ім | |
| життєдайний | /ʒɪttjɛdˈajnɪj/ | life-giving | прикм | |
| жолудь | /ʒˈɔludʲ/ | acorn | ім | |
| жрець-деспот | /ʒrɛt͡sʲ-dˈɛspɔt/ | priest-despot | ім | |
| жриця | /ʒrˈɪt͡sja/ | priestess | ім | |
| забезпечуючи | /zabɛzpˈɛt͡ʃujut͡ʃɪ/ | ensuring, providing | дієсл | |
| завищений | /zaʋˈɪʃt͡ʃɛnɪj/ | overestimated, inflated | прикм | |
| загадковий | /zaɦadkˈɔʋɪj/ | mysterious | прикм | |
| закодований | /zakɔdˈɔʋanɪj/ | encoded, coded | прикм | |
| зароджуватися | /zarˈɔdʒuʋatɪsja/ | to originate, to be born | дієсл | |
| заселений | /zasˈɛlɛnɪj/ | populated, settled | прикм | |
| заселяти | /zasɛlˈjatɪ/ | to populate, to settle | дієсл | |
| засновувати | /zasnˈɔʋuʋatɪ/ | to found, to establish | дієсл | |
| засівання | /zasiʋˈannja/ | sowing | ім | |
| захищаючи | /zaxɪʃt͡ʃˈajut͡ʃɪ/ | protecting, defending | дієсл | |
| зберігання | /zbɛriɦˈannja/ | storage, preservation | ім | |
| зводити | /zʋˈɔdɪtɪ/ | to build, to erect | дієсл | |
| здобич | /zdˈɔbɪt͡ʃ/ | prey, booty, catch | ім | |
| земельний | /zɛmˈɛlʲnɪj/ | land, agrarian | прикм | |
| землекористування | /zɛmlɛkɔrˈɪstuʋannja/ | land use | ім | |
| землеробство | /zɛmlɛrˈɔbstʋɔ/ | farming, agriculture | ім | |
| землеробський | /zɛmlɛrˈɔbsʲkɪj/ | agricultural, farming | прикм | |
| ззовні | /zzˈɔʋni/ | from outside | присл | |
| знахідка | /znˈaxidka/ | find, discovery | ім | |
| зображуючи | /zɔbrˈaʒujut͡ʃɪ/ | depicting, portraying | дієсл | |
| зібрання | /zibrˈannja/ | assembly, collection | ім | |
| кабан | /kabˈan/ | wild boar | ім | |
| карбуна | /karbuna/ | Karbuna (site) | ім | |
| квадратний | /kʋadrˈatnɪj/ | square | прикм | |
| керамік | /kɛrˈamik/ | ceramicist, potter | ім | |
| керамічний | /kɛramˈit͡ʃnɪj/ | ceramic | прикм | |
| кирилівський | /kɪrˈɪliʋsʲkɪj/ | Kyrylivska (site) | прикм | |
| китайський | /kɪtˈajsʲkɪj/ | Chinese | прикм | |
| колоніальний | /kɔlɔniˈalʲnɪj/ | colonial | прикм | |
| конопля | /kɔnɔplja/ | hemp | ім | |
| концентричний | /kɔnt͡sɛntrˈɪt͡ʃnɪj/ | concentric | прикм | |
| координувати | /kɔɔrdɪnuʋˈatɪ/ | to coordinate | дієсл | |
| короп | /kˈɔrɔp/ | carp (fish) | ім | |
| космогонічний | /kɔsmɔɦɔnˈit͡ʃnɪj/ | cosmogonic | прикм | |
| кочовий | /kɔt͡ʃɔʋˈɪj/ | nomadic | прикм | |
| кременевий | /krɛmɛnˈɛʋɪj/ | flint (adj) | прикм | |
| кремінь | /krˈɛminʲ/ | flint | ім | |
| круги | /kruɦˈɪ/ | circles | ім | |
| кукутень | /kukutɛnʲ/ | Cucuteni | ім | |
| культ | /kulʲt/ | cult | ім | |
| культивувати | /kulʲtɪʋuʋˈatɪ/ | to cultivate | дієсл | |
| легедзине | /lɛɦˈɛdzɪnɛ/ | Legedzyne (site) | ім | |
| лезо | /lˈɛzɔ/ | blade | ім | |
| лощіння | /lɔʃt͡ʃinnja/ | burnishing, polishing | ім | |
| льон | /lʲɔn/ | flax, linen | ім | |
| лісостеповий | /lisɔstɛpɔʋˈɪj/ | forest-steppe | прикм | |
| м'ята | /mˈjatɪ/ | to knead, to trample | ім | |
| майданецький | /majdanˈɛt͡sʲkɪj/ | Maydanetske (site) | прикм | |
| майстерний | /majstˈɛrnɪj/ | skillful, masterly | прикм | |
| малорос | /malɔrˈɔs/ | "Little Russian" | ім | |
| масштабний | /masʃtˈabnɪj/ | large-scale | прикм | |
| материнство | /matɛrˈɪnstʋɔ/ | motherhood | ім | |
| материнський | /matɛrˈɪnsʲkɪj/ | motherly, maternal | прикм | |
| матрилінійність | /matrɪlinˈijnistʲ/ | matrilineality | ім | |
| матріархальний | /matriarxˈalʲnɪj/ | matriarchal | прикм | |
| месопотамія | /mɛsɔpɔtˈamija/ | Mesopotamia | ім | |
| металург | /mɛtalˈurɦ/ | metallurgist | ім | |
| мисливський | /mɪslˈɪʋsʲkɪj/ | hunting (adj) | прикм | |
| молдова | /mɔldˈɔʋa/ | Moldova | ім | |
| московський | /mɔskˈɔʋsʲkɪj/ | Moscow-related | прикм | |
| мохенджо-дара | /mɔxɛndʒɔ-dara/ | Mohenjo-Daro | ім | |
| мочити | /mɔt͡ʃˈɪtɪ/ | to soak, to wet | дієсл | |
| мід | /mid/ | mead (drink) | ім | |
| мідний | /mˈidnɪj/ | copper (adj) | прикм | |
| мідь | /midʲ/ | copper | ім | |
| найвизначніший | /najʋɪznat͡ʃnˈiʃɪj/ | most prominent | прикм | |
| найвражаючий | /najʋraʒajut͡ʃɪj/ | most impressive | прикм | |
| найродючіший | /najrɔdjut͡ʃiʃɪj/ | most fertile | прикм | |
| найрозвиненіший | /najrɔzʋˈɪnɛniʃɪj/ | most developed | прикм | |
| найрізноманітніший | /najriznɔmanˈitniʃɪj/ | most diverse | прикм | |
| наконечник | /nakɔnˈɛt͡ʃnɪk/ | arrowhead, tip | ім | |
| налічувати | /nalˈit͡ʃuʋatɪ/ | to number, to total | дієсл | |
| намисто | /namˈɪstɔ/ | necklace | ім | |
| напівкочовий | /napiʋkɔt͡ʃɔʋˈɪj/ | semi-nomadic | прикм | |
| напівкультурний | /napiʋkulʲturnɪj/ | semi-cultured | прикм | |
| натрапити | /natrˈapɪtɪ/ | to come across | дієсл | |
| небелівка | /nɛbˈɛliʋka/ | Nebelivka (site) | ім | |
| неврожай | /nɛʋrɔʒˈaj/ | crop failure | ім | |
| неодмінний | /nɛɔdmˈinnɪj/ | indispensable, mandatory | прикм | |
| неперервний | /nɛpɛrˈɛrʋnɪj/ | continuous, uninterrupted | прикм | |
| ніде | /nidɛ/ | nowhere | присл | |
| облаштування | /ɔblaʃtuʋˈannja/ | arrangement, setup | ім | |
| обмазаний | /ɔbmˈazanɪj/ | coated, smeared | прикм | |
| обмінювати | /ɔbmˈinjuʋatɪ/ | to exchange | дієсл | |
| оборонний | /ɔbɔrˈɔnnɪj/ | defensive | прикм | |
| обробка | /ɔbrˈɔbka/ | processing, treatment | ім | |
| обробляючи | /ɔbrɔblˈjajut͡ʃɪ/ | processing, treating | дієсл | |
| обсидіан | /ɔbsɪdiˈan/ | obsidian | ім | |
| овал | /ɔʋˈal/ | oval | ім | |
| овес | /ɔʋˈɛs/ | oats | ім | |
| однозернянка | /ɔdnɔzɛrnˈjanka/ | einkorn wheat | ім | |
| окраїна | /ɔkrˈajina/ | outskirts | ім | |
| окремішність | /ɔkrˈɛmiʃnistʲ/ | distinctness, separateness | ім | |
| орнамент | /ɔrnˈamɛnt/ | ornament, pattern | ім | |
| освоювати | /ɔsʋˈɔjuʋatɪ/ | to master, to reclaim | дієсл | |
| осетровий | /ɔsɛtrˈɔʋɪj/ | sturgeon (adj) | прикм | |
| оточувати | /ɔtˈɔt͡ʃuʋatɪ/ | to surround | дієсл | |
| отримуючи | /ɔtrˈɪmujut͡ʃɪ/ | receiving, getting | дієсл | |
| палац | /palˈat͡s/ | palace | ім | |
| паливо | /pˈalɪʋɔ/ | fuel | ім | |
| пара | /par/ | fallow (land) | ім | |
| патріархальний | /patriarxˈalʲnɪj/ | patriarchal | прикм | |
| перевершувати | /pɛrɛʋˈɛrʃuʋatɪ/ | to surpass, to excel | дієсл | |
| перелоговий | /pɛrɛlˈɔɦɔʋɪj/ | shifting (agriculture) | прикм | |
| переплавляти | /pɛrɛplaʋlˈjatɪ/ | to remelt, to smelt | дієсл | |
| переселення | /pɛrɛsˈɛlɛnnja/ | resettlement, migration | ім | |
| переселятися | /pɛrɛsɛlˈjatɪsja/ | to resettle, to migrate | дієсл | |
| периферійний | /pɛrɪfɛrˈijnɪj/ | peripheral | прикм | |
| периферія | /pɛrɪfɛrˈija/ | periphery | ім | |
| плодовий | /plɔdˈɔʋɪj/ | fruit-bearing | прикм | |
| пов'язувати | /pɔʋˈjazuʋatɪ/ | to connect, to link | дієсл | |
| поділятися | /pɔdilˈjatɪsja/ | to be divided | дієсл | |
| полювати | /pɔljuʋˈatɪ/ | to hunt | дієсл | |
| полірування | /pɔliruʋˈannja/ | polishing, burnishing | ім | |
| поліс | /pˈɔlis/ | polis (city-state) | ім | |
| помаранчево-червонити | /pɔmarant͡ʃɛʋɔ-t͡ʃɛrʋɔnˈɪtɪ/ | to turn orange-red | дієсл | |
| попіл | /pˈɔpil/ | ash | ім | |
| порівнянний | /pɔriʋnˈjannɪj/ | comparable | прикм | |
| посилаючись | /pɔsɪlˈajut͡ʃɪsʲ/ | referring, citing | дієсл | |
| посудина | /pɔsˈudɪna/ | vessel, container | ім | |
| правобережний | /praʋɔbɛrˈɛʒnɪj/ | right-bank | прикм | |
| престиж | /prɛstˈɪʒ/ | prestige | ім | |
| прикраса | /prɪkrˈasa/ | decoration, ornament | ім | |
| прикрашання | /prɪkraʃˈannja/ | decorating, adorning | ім | |
| примітивний | /prɪmitˈɪʋnɪj/ | primitive | прикм | |
| припускаючи | /prɪpuskˈajut͡ʃɪ/ | assuming, suggesting | дієсл | |
| продовольство | /prɔdɔʋˈɔlʲstʋɔ/ | food supplies, provisions | ім | |
| продовольчий | /prɔdɔʋˈɔlʲt͡ʃɪj/ | food-related | прикм | |
| продуманість | /prɔdˈumanistʲ/ | forethought, deliberateness | ім | |
| просо | /prˈɔsɔ/ | millet | ім | |
| протомісто | /prɔtɔmˈistɔ/ | proto-city | ім | |
| протомісто-гігант | /prɔtɔmˈistɔ-ɦiɦant/ | giant proto-city | ім | |
| пряслице | /prˈjaslɪt͡sɛ/ | spindle whorl | ім | |
| прясти | /prˈjastɪ/ | to spin (yarn) | дієсл | |
| пульсувати | /pulʲsuʋˈatɪ/ | to pulse, to throb | дієсл | |
| пшениця-двозернянка | /pʃɛnˈɪt͡sja-dʋɔzɛrnjanka/ | emmer wheat | ім | |
| пшениця-однозернянка | /pʃɛnˈɪt͡sja-ɔdnɔzɛrnjanka/ | einkorn wheat | ім | |
| підкреслений | /pidkrˈɛslɛnɪj/ | emphasized, underlined | прикм | |
| підпорядкувати | /pidpɔrjadkuʋˈatɪ/ | to subordinate | дієсл | |
| підрахунок | /pidraxˈunɔk/ | counting, calculation | ім | |
| підривати | /pidrɪʋˈatɪ/ | to undermine | дієсл | |
| рабовласник | /rabɔʋlˈasnɪk/ | slave owner | ім | |
| радіальний | /radiˈalʲnɪj/ | radial | прикм | |
| разючий | /razˈjut͡ʃɪj/ | striking, startling | прикм | |
| раціон | /rat͡siˈɔn/ | diet, ration | ім | |
| реконструюватися | /rɛkɔnstrujuʋˈatɪsja/ | to be reconstructed | дієсл | |
| ремісник | /rɛmisnˈɪk/ | craftsman, artisan | ім | |
| ремісничий | /rɛmisnˈɪt͡ʃɪj/ | craft-related, artisan | прикм | |
| рибальство | /rɪbˈalʲstʋɔ/ | fishing | ім | |
| рибальський | /rɪbˈalʲsʲkɪj/ | fishing (adj) | прикм | |
| ритуальний | /rɪtuˈalʲnɪj/ | ritual | прикм | |
| рови | /rɔʋˈɪ/ | moats, ditches | ім | |
| рогатий | /rɔɦˈatɪj/ | horned | прикм | |
| родовище | /rɔdˈɔʋɪʃt͡ʃɛ/ | deposit, field | ім | |
| родючість | /rɔdˈjut͡ʃistʲ/ | fertility | ім | |
| розводити | /rɔzʋˈɔdɪtɪ/ | to breed, to dilute | дієсл | |
| розгалужений | /rɔzɦalˈuʒɛnɪj/ | branched, ramified | прикм | |
| розквіт | /rˈɔzkʋit/ | flourish, peak | ім | |
| розкопка | /rɔzkˈɔpka/ | excavation | ім | |
| розміщувати | /rɔzmˈiʃt͡ʃuʋatɪ/ | to place, to locate | дієсл | |
| розселення | /rɔzsˈɛlɛnnja/ | settlement, dispersal | ім | |
| розташовуватися | /rɔztaʃˈɔʋuʋatɪsja/ | to be located, to be situated | дієсл | |
| рубання | /rubˈannja/ | chopping, felling | ім | |
| руйнувати | /rujnuʋˈatɪ/ | to destroy, to ruin | дієсл | |
| румунія | /rumˈunija/ | Romania | ім | |
| рівнодення | /riʋnɔdˈɛnnja/ | equinox | ім | |
| садівник | /sadiʋnˈɪk/ | gardener | ім | |
| сакральний | /sakrˈalʲnɪj/ | sacred | прикм | |
| сармат | /sarmˈat/ | Sarmatian | ім | |
| свиний | /sʋɪnɪj/ | pork (adj), pig's | прикм | |
| свиня | /sʋɪnˈja/ | pig | ім | |
| світло-жовтий | /sʋˈitlɔ-ʒɔʋtɪj/ | light yellow | прикм | |
| світобудова | /sʋitɔbudˈɔʋa/ | world order, universe structure | ім | |
| селище | /sɛlɪʃt͡ʃɛ/ | settlement, village | ім | |
| середземномор'я | /sɛrɛdzɛmnɔmˈɔrja/ | Mediterranean | ім | |
| серп | /sɛrp/ | sickle | ім | |
| серповий | /sɛrpɔʋˈɪj/ | sickle (adj) | прикм | |
| симетричний | /sɪmɛtrˈɪt͡ʃnɪj/ | symmetrical | прикм | |
| сировина | /sɪrɔʋɪnˈa/ | raw materials | ім | |
| скотарство | /skɔtˈarstʋɔ/ | cattle breeding, herding | ім | |
| скребок | /skrɛbˈɔk/ | scraper | ім | |
| скіф | /skif/ | Scythian | ім | |
| слива | /slˈɪʋa/ | plum | ім | |
| слугувати | /sluɦuʋˈatɪ/ | to serve | дієсл | |
| сокира | /sɔkˈɪra/ | axe | ім | |
| сом | /sɔm/ | catfish | ім | |
| сочевиця | /sɔt͡ʃɛʋˈɪt͡sja/ | lentils | ім | |
| спалений | /spˈalɛnɪj/ | burnt, incinerated | прикм | |
| спалення | /spˈalɛnnja/ | burning, incineration | ім | |
| спорідненість | /spɔrˈidnɛnistʲ/ | kinship, affinity | ім | |
| спіральний | /spirˈalʲnɪj/ | spiral | прикм | |
| становлячи | /stanˈɔʋljat͡ʃɪ/ | constituting, making up | дієсл | |
| старійшина | /starˈijʃɪna/ | elder | ім | |
| статуетка | /statuˈɛtka/ | figurine, statuette | ім | |
| стегно | /stɛɦnˈɔ/ | thigh, hip | ім | |
| стоунхендж | /stɔunxˈɛndʒ/ | Stonehenge | ім | |
| стріл | /stril/ | arrow | ім | |
| супутниковий | /suputnɪkɔʋɪj/ | satellite (adj) | прикм | |
| сушити | /suʃˈɪtɪ/ | to dry | дієсл | |
| схематичний | /sxɛmatˈɪt͡ʃnɪj/ | schematic | прикм | |
| схилятися | /sxɪlˈjatɪsja/ | to lean, to incline | дієсл | |
| тальянка | /talʲˈjanka/ | Talianky (site) | ім | |
| тваринництво | /tʋarˈɪnnɪt͡stʋɔ/ | animal husbandry, livestock | ім | |
| тигель | /tˈɪɦɛlʲ/ | crucible | ім | |
| тисячоліття | /tɪsjat͡ʃɔlˈittja/ | millennium | ім | |
| ткання | /tkannˈja/ | weaving | ім | |
| ткати | /tkˈatɪ/ | to weave | дієсл | |
| ткацтво | /tkˈat͡stʋɔ/ | weaving (craft) | ім | |
| тогочасний | /tɔɦɔt͡ʃˈasnɪj/ | of that time, contemporary | прикм | |
| травити | /traʋˈɪtɪ/ | to etch, to poison | дієсл | |
| трактор | /trˈaktɔr/ | tractor | ім | |
| трипілець | /trɪpˈilɛt͡sʲ/ | Trypillian (person) | ім | |
| трипілля | /trɪpˈillja/ | Trypillia | ім | |
| трипільський | /trɪpˈilʲsʲkɪj/ | Trypillian (adj) | прикм | |
| трудомісткий | /trudɔmistkˈɪj/ | labor-intensive | прикм | |
| тягловий | /tjaɦlɔʋˈɪj/ | draft (animal), towing | прикм | |
| узвишшя | /uzʋˈɪʃʃja/ | elevation, hill | ім | |
| українськість | /ukraˈjinsʲkistʲ/ | Ukrainian-ness | ім | |
| урук | /urˈuk/ | Uruk | ім | |
| устрій | /ˈustrij/ | order, system, regime | ім | |
| утримання | /utrˈɪmannja/ | maintenance, containment | ім | |
| уявлення | /uˈjaʋlɛnnja/ | notion, idea, perception | ім | |
| фігура | /fiɦˈura/ | figure | ім | |
| фігурка | /fiɦˈurka/ | figurine | ім | |
| характеризувати | /xaraktɛrɪzuʋˈatɪ/ | to characterize | дієсл | |
| характерне | /xaraktɛrnɛ/ | characteristic feature | ім | |
| хараппа | /xarappa/ | Harappa | ім | |
| хвилястий | /xʋɪlˈjastɪj/ | wavy | прикм | |
| хвойка | /xʋˈɔjka/ | Khvoyka (archaeologist) | ім | |
| царство | /t͡sˈarstʋɔ/ | kingdom | ім | |
| царський | /t͡sˈarsʲkɪj/ | royal, kingly | прикм | |
| царів | /t͡sarˈiʋ/ | of the kings (adj) | прикм | |
| цельсій | /t͡sˈɛlʲsij/ | Celsius | ім | |
| централізований | /t͡sɛntralizˈɔʋanɪj/ | centralized | прикм | |
| цивілізатор | /t͡sɪʋilizˈatɔr/ | civilizer | ім | |
| цивілізація | /t͡sɪʋilizˈat͡sija/ | civilization | ім | |
| циклічність | /t͡sɪklˈit͡ʃnistʲ/ | cyclicity | ім | |
| чагарник | /t͡ʃaɦarnˈɪk/ | shrub, bush | ім | |
| чесати | /t͡ʃɛsˈatɪ/ | to comb (wool/flax) | дієсл | |
| чехія | /t͡ʃˈɛxija/ | Czech Republic | ім | |
| шан | /ʃan/ | Shan (archaic culture) | ім | |
| шило | /ʃˈɪlɔ/ | awl | ім | |
| шумер | /ʃumˈɛr/ | Sumer | ім | |
| щука | /ʃt͡ʃˈuka/ | pike (fish) | ім | |
| єгипетський | /jɛɦˈɪpɛtsʲkɪj/ | Egyptian | прикм | |
| ідеологічний | /idɛɔlɔɦˈit͡ʃnɪj/ | ideological | прикм | |
| ідеологія | /idɛɔlˈɔɦija/ | ideology | ім | |
| індський | /indsʲkɪj/ | Indus (adj) | ім | |
| індія | /ˈindija/ | India | ім | |
| існування | /isnuʋˈannja/ | existence | ім |