Воєнна економіка України
Економіка — це другий фронт війни. Без стабільної фінансової системи, працюючих підприємств та логістики неможливо утримувати армію та забезпечувати життєдіяльність держави. Українська економіка продемонструвала світу феноменальну стійкість, адаптувавшись до умов, які раніше вважалися несумісними з розвитком. Розуміння того, як Україна вистояла економічно, дає ключ до розуміння стійкості всього суспільства. Це не просто цифри ВВП, це історія виживання та трансформації цілої нації під вогнем. Україна довела, що вільна економіка вільних людей сильніша за імперську машину примусу.
Вступ: Економіка на війні
24 лютого 2022 року українська економіка зазнала безпрецедентного шоку, який за всіма канонами класичної економічної теорії мав призвести до негайного колапсу. Повномасштабне вторгнення Росії паралізувало значну частину бізнесу, розірвало логістичні ланцюги, що будувалися десятиліттями, та призвело до миттєвого падіння споживчого попиту. Протягом перших тижнів війни країна опинилася в ситуації повної невизначеності: закриті порти, зупинені заводи, мільйони людей у русі. Падіння ВВП за підсумками 2022 року склало майже 30% — найбільший обвал за всі роки незалежності України, що можна порівняти лише з глибокими кризами початку 1990-х років після розпаду СРСР.
Однак, на відміну від кризи 90-х, цей обвал був спричинений зовнішньою агресією, а не внутрішньою трансформацією. Шок перших днів супроводжувався масовим закриттям підприємств у зоні бойових дій та навколо них. Логістика, яка раніше була орієнтована на порти Чорного моря та кордони з Росією і Білоруссю, за одну ніч стала неможливою. Компанії втратили доступ до складів, сировини та, найголовніше, до своїх працівників. Проте саме в цей критичний момент проявилася дивовижна адаптивність українського характеру. Бізнес почав шукати вихід ще до того, як держава встигла розробити програми підтримки. Це була економіка прямої дії, де виживання кожного залежало від швидкості прийняття рішень.
Економіка спротиву На відміну від 2014 року, коли банківська система була вразливою і багато банків були лише «гаманцями» олігархів, у 2022 рік Україна увійшла з очищеним банківським сектором та значними золотовалютними резервами. Національний банк України (НБУ) діяв рішуче і професійно: у перший же день було зафіксовано обмінний курс, введено жорсткі обмеження на зняття готівки та транскордонні перекази капіталу. Ці заходи запобігли паніці, яка могла б знищити фінансову систему швидше за російські танки. Довіра до банківської системи збереглася, що стало фундаментом для подальшої стійкості всієї держави.
Воєнна економіка — це стан, коли всі ресурси держави підпорядковані одній меті — обороні та перемозі. В Україні це означало радикальну і болючу зміну пріоритетів державного бюджету. Кожна гривня податків, зібрана всередині країни, почала спрямовуватися виключно на сектор безпеки та оборони: зарплати військовим, закупівля зброї, ремонт техніки. Соціальні видатки, медицина та освіта почали фінансуватися майже повністю за рахунок міжнародної допомоги — грантів та пільгових кредитів від партнерів. Це створило унікальну модель двоконтурної економіки, де внутрішній ресурс живить фронт, а зовнішній — тил. Без міжнародної підтримки виконання соціальних зобов'язань було б неможливим, що призвело б до гуманітарної катастрофи.
Стійкість української економіки стала справжньою несподіванкою для багатьох західних аналітиків та міжнародних фінансових інституцій, які прогнозували швидкий економічний параліч. Феномен «української незламності» проявився і в бізнесі: від маленьких кав'ярень у Бучі чи Харкові, що працювали під час обстрілів, до промислових гігантів, які за лічені тижні налагодили нову логістику через західні кордони. Держава, бізнес та громадяни утворили єдиний економічний фронт, де кожен на своєму місці працював на загальний результат. Це була не просто боротьба за прибуток, а боротьба за право на існування.
У цьому розділі ми проаналізуємо, які саме механізми дозволили Україні не лише вижити, а й почати відновлення в умовах активної фази війни. Ми розглянемо роль цифрової трансформації, гнучкість малого бізнесу та важливість міжнародної підтримки, яка стала рятівним колом для українських фінансів. Ми побачимо, як українська економіка перетворилася з об'єкта агресії на суб'єкт світової продовольчої та технологічної безпеки.
Виклики та руйнування
Втрата території та промислових активів
Російська окупація частини східних та південних регіонів України завдала нищівного удару по промисловому та енергетичному потенціалу країни. Схід України завжди був серцем важкої промисловості, де зосереджувалися найбільші металургійні, хімічні та машинобудівні підприємства. Маріуполь, який був справжнім центром чорної металургії, назавжди втратив свої найбільші заводи — героїчну «Азовсталь» та ММК імені Ілліча. Ці гіганти забезпечували значну частку світового ринку сталі та були основними наповнювачами державного бюджету України. Знищення цих підприємств та окупація міст призвели до миттєвого скорочення експорту металу, що десятиліттями був ключовою статтею валютної виручки країни. Це створило величезну діру в торговому балансі, яку довелося закривати іншими методами.
Окупація частин Запорізької, Херсонської та Донецької областей позбавила Україну не лише промисловості, а й значної частини аграрного виробництва. Ці регіони традиційно вважалися «житницею» України, забезпечуючи внутрішній ринок та світовий експорт овочами, соняшником та зерновими культурами. Втрата контролю над унікальними зрошувальними системами півдня, зруйнованими після підриву Каховської ГЕС, та замінування мільйонів гектарів родючих полів стали справжньою катастрофою для аграрного сектору. Російські війська систематично вивозили зерно з елеваторів на окупованих територіях, що є актом відвертого мародерства на державному рівні, спрямованим на виснаження економічних ресурсів України та шантаж усього світу голодом.
Енергетичний терор та блекаути: економіка в темряві
Починаючи з жовтня 2022 року, Російська Федерація розпочала систематичні масовані обстріли енергетичної інфраструктури України. Це була цинічна стратегія «холоду і темряви», метою якої було спровокувати повний і тривалий блекаут, зупинити будь-яке промислове виробництво та через нестерпні гуманітарні страждання зламати волю населення до спротиву. Ракетні удари по ключових трансформаторних підстанціях, ТЕЦ та лініях електропередач призвели до масових відключень світла в усіх регіонах країни. Для бізнесу це означало розрив виробничих графіків, псування продуктів у холодильниках та неможливість стабільного фінансового планування. Промислові гіганти були змушені обмежувати споживання, що ще більше гальмувало ріст ВВП.
Проте українська економіка відповіла на цей виклик феноменальною «генераторизацією». Україна за кілька місяців перетворилася на найбільшого у світі імпортера дизельних та бензинових генераторів, систем Starlink та великих акумуляторних станцій. Це дозволило навіть невеликим аптекам, магазинам біля дому та відділенням банків продовжувати роботу під час блекаутів. Звук працюючих генераторів на вулицях українських міст став справжнім саундтреком економічного опору. Бізнес виявив дивовижну винахідливість, інвестуючи величезні кошти в енергонезалежність, що дозволило зберегти економічну активність навіть у найтемніші часи. Це була дорога ціна за стійкість, але вона дозволила державі вижити.
Вартість стійкості Бізнес витратив сотні мільйонів доларів на закупівлю та обслуговування альтернативних джерел живлення. Кожна година роботи на генераторі коштувала підприємцям у 3-5 разів дорожче, ніж використання мережевої електрики. Це призвело до неминучого зростання собівартості українських товарів та послуг, але дозволило зберегти тисячі робочих місць та податкові надходження. Держава, розуміючи складність ситуації, оперативно скасувала мита та ПДВ на ввезення енергообладнання, що стало суттєвим полегшенням для малого бізнесу та волонтерських ініціатив.
Блокада морських портів та пошук шляхів виживання
Одним із найболючіших ударів для експортно-орієнтованої економіки України стала повна блокада чорноморських портів російським флотом у перші місяці вторгнення. Через ці гавані раніше проходило понад дві третини усього товарообігу країни. Зупинка експорту зерна, руди та олії поставила світ на межу продовольчого колапсу, а українських фермерів — перед загрозою повного банкрутства. Ситуація була критичною: елеватори були заповнені продукцією, яку неможливо було відвантажити, а логістичні витрати на альтернативні маршрути зросли у кілька разів, з'їдаючи весь прибуток аграріїв.
Пошук альтернатив став пріоритетом національної безпеки. Розвиток річкових портів Дунаю («Ізмаїл», «Рені»), розширення залізничних переходів на кордоні з країнами ЄС (так звані «Шляхи солідарності») дозволили частково відновити експорт. Хоча ці маршрути були набагато дорожчими і мали значно меншу пропускну здатність, вони стали рятівним колом для українського агросектору. Україна була змушена в екстреному режимі модернізувати свою прикордонну інфраструктуру, що в довгостроковій перспективі лише прискорило інтеграцію з європейським транспортним простором. Це був виклик, який змусив країну за кілька місяців зробити те, на що раніше йшли десятиліття.
Демографічна криза та трансформація ринку праці
Масовий виїзд мільйонів українських громадян за кордон, переважно жінок працездатного віку та дітей, створив глибоку демографічну кризу. Економіка втратила не лише кваліфікованих фахівців, а й мільйони активних споживачів, що призвело до різкого стиснення внутрішнього ринку. Галузі, де традиційно переважала жіноча праця (освіта, медицина, сфера послуг), постраждали найбільше. Одночасно масштабна мобілізація чоловіків до лав Збройних Сил України створила дефіцит працівників у промисловості, будівництві, енергетиці та на транспорті. Це призвело до структурних змін на ринку праці, які відчуватимуться ще довго.
Ринок праці був змушений реагувати миттєво. Підприємства почали активніше залучати до роботи людей старшого віку, студентів та перенавчати персонал на нові спеціальності. Внутрішньо переміщені особи (ВПО) стали важливим ресурсом для відновлення економіки в безпечніших західних та центральних регіонах країни. Однак їхня інтеграція потребувала значних зусиль у сфері перекваліфікації та соціальної підтримки. Цей структурний розрив на ринку праці залишиться одним із найсерйоніших викликів для відновлення країни у поствоєнний період, вимагаючи продуманої державної політики повернення людей та створення умов для їхньої реалізації вдома.
Адаптація та мобілізація
Релокація підприємств: стратегічний маневр промисловості
Державна програма релокації бізнесу стала одним із найуспішніших прикладів економічної адаптації під час великої війни. Коли ворог стояв під Києвом та нещадно обстрілював Харків, уряд організував системну допомогу в переміщенні виробничих потужностей із зони бойових дій та прифронтових територій у безпечніші регіони. Це була надзвичайно складна логістична операція, де державна компанія «Укрзалізниця» та сотні приватних перевізників працювали в єдиній зв'язці. Вони безоплатно або на пільгових умовах транспортували обладнання сотень заводів — від високотехнологічних верстатів з програмним керуванням до величезних конвеєрних ліній. Понад 840 підприємств скористалися цією можливістю, переїхавши переважно до Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської та Чернівецької областей.
Релокація дозволила врятувати не лише дороговартісні станки та сировину, а й безцінний людський капітал — інженерів, технологів, досвідчених майстрів. Компанії часто перевозили своїх ключових фахівців разом із родинами, що стимулювало економічний ріст та соціальний розвиток у приймаючих громадах. Місцева влада на заході України проявила неочікувану для бюрократичної системи гнучкість, швидко створюючи індустріальні парки, надаючи пільги на оренду приміщень та допомагаючи з підключенням до електромереж. Це допомогло не лише зберегти цілісність промислового сектору, а й забезпечити безперервність сплати податків, що стало критично важливим для наповнення бюджету воюючої країни. Процес релокації перетворився на символ економічного єднання нації, де глибокий тил став надійним фундаментом для бізнесу, що втікав від вогню.
Трансформація промисловості: Екосистема Military-Tech
Український оборонно-промисловий комплекс (ОПК) під впливом екзистенційної загрози пройшов шлях від пострадянської стагнації до бурхливого інноваційного розвитку. За два роки Україна перетворилася на світового лідера у сфері Military-Tech, створивши унікальне середовище, де сотні приватних стартапів працюють пліч-о-пліч із великими державними концернами. Виробництво дронів усіх типів — від маленьких FPV-камікадзе, що збираються в гаражах, до потужних морських безпілотників «Magura», які змінили баланс сил у Чорному морі — стало справжнім проривом. Українські інженери навчилися створювати унікальні програмні рішення для управління боєм, такі як система «Delta», що інтегрує дані з супутників, радарів та розвідувальних дронів у реальному часі.
Створення державного координаційного центру Brave1 стало ключовим моментом у побудові цієї екосистеми. Ця платформа дозволила радикально спростити шлях від ідеї винахідника до серійного виробництва та отримання державного замовлення, оминаючи застарілі бюрократичні перепони. Це призвело до появи абсолютно нової економічної ніші, яка вже сьогодні залучає сотні мільйонів доларів внутрішніх та зовнішніх інвестицій і створює тисячі високотехнологічних робочих місць. Розвиток ОПК став справжнім «локомотивом» для суміжних галузей: металургії, хімічної промисловості, оптики та мікроелектроніки. Україна сьогодні є найкращим у світі майданчиком для тестування новітніх озброєнь у реальних, надскладних бойових умовах, що робить її критично важливим партнером для міжнародних оборонних гігантів. В осяжному майбутньому експорт воєнних технологій та програмного забезпечення для оборони має всі шанси стати основною статтею доходів українського бюджету.
Цифровий тил та ІТ-стійкість Український ІТ-сектор продемонстрував вражаючу стабільність, залишаючись однією з небагатьох галузей, що забезпечували стабільний притік валютної виручки в країну навіть під час найважчих обстрілів. Завдяки хмарним сервісам та блискавичному впровадженню систем Starlink, українські айтівці продовжували працювати під час тривалих блекаутів, часто облаштовуючи офіси в бомбосховищах. Застосунок «Дія» перетворився на справжнє цифрове серце держави, дозволяючи громадянам за лічені хвилини оформлювати статус ВПО, подавати заявки на компенсацію за зруйноване ворогом майно та сплачувати податки онлайн. Ця масштабна цифровізація не лише спростила життя мільйонів людей, а й зробила державне управління набагато прозорішим, швидшим та стійкішим до зовнішніх кібератак.
Волонтерство як унікальний економічний феномен
Феномен українського волонтерства під час повномасштабного вторгнення вийшов далеко за межі традиційної благодійності, перетворившись на потужний і самодостатній економічний інструмент. Великі фонди, такі як «Повернись живим», Фонд Сергія Притули та державна платформа «United24», за масштабами своїх закупівель та складністю міжнародної логістики почали успішно конкурувати з великими транснаціональними корпораціями. Мільярди гривень, зібрані через нескінченні мікродонати звичайних громадян та солідні внески великого бізнесу, дозволяють оперативно закривати найкритичніші потреби фронту: від засобів нічного бачення та зв'язку до сучасної бронетехніки, засобів космічної розвідки та морських дронів. Це приклад того, як довіра стає економічною категорією.
Економічна суть українського волонтерства полягає у безпрецедентному рівні суспільної довіри, яка конвертується в матеріальні ресурси набагато швидше, ніж будь-які державні тендерні механізми. Донати громадян фактично стали формою добровільного самооподаткування, де люди самі, своїм гаманцем, визначають пріоритети витрат у реальному часі. Це дозволило державній машині зосередитися на стратегічних закупівлях важкого озброєння, тоді як громадянське суспільство взяло на себе левову частку забезпечення поточних, життєво необхідних потреб підрозділів. Такий унікальний симбіоз держави та суспільства створив модель «народної економіки», де кожен українець відчуває себе активним інвестором у спільну перемогу та майбутню безпеку всієї країни.
Державна підтримка та фінансова мобілізація
Важливою складовою адаптації стала активна роль держави у підтримці малого та середнього бізнесу через цільові грантові програми. Проєкт «єРобота» став справжнім порятунком для тисяч підприємців, надаючи безповоротні кошти на запуск нових виробництв, висадку садів та розвиток переробних підприємств у селах. Це стимулювало створення робочих місць безпосередньо в громадах, зменшуючи навантаження на систему соціальних виплат та підтримуючи внутрішній попит. Водночас Міністерство фінансів успішно мобілізувало внутрішній ресурс через випуск військових облігацій, що дозволило громадянам та бізнесу позичати гроші державі на прозорих і вигідних умовах. Ця фінансова мобілізація стала ще одним доказом високої довіри до національної валюти та банківської системи, яка вистояла, попри всі намагання ворога посіяти паніку.
Читання
Завдання до тексту Прочитайте свідчення українських підприємців про роботу під час війни та виконайте завдання.
Свідчення Олега, власника невеликої типографії з Харкова
«У березні 2022-го ми думали, що це кінець нашої справи. Виробництво було розташоване за кілька кілометрів від лінії фронту, шибки постійно вилітали від вибухів. Але клієнти почали дзвонити: "Нам потрібні пакування для медикаментів, нам потрібні етикетки для продуктів". Ми зрозуміли, що просто не маємо права закритися. Перевезли частину станків до Львова за програмою релокації, а частину залишили в Харкові, щоб підтримувати місто. Під час блекаутів ми друкували при світлі ліхтариків та від автомобільних акумуляторів. Було неймовірно важко знайти папір, логістика була повністю зруйнована. Але ми не зірвали жодного терміну постачання. Війна навчила нас, що неможливого не існує, якщо ти відчуваєш особисту відповідальність перед своїми працівниками та всією країною. Наші працівники — це герої економічного фронту, які під звуки сирен випускали продукцію, необхідну для виживання нації.»
Свідчення Марини, власниці бренду одягу з Києва
«24 лютого ми мали презентувати нову весняну колекцію легких суконь. Натомість ми почали шити термобілизну, розвантажувальні жилети та спеціальні підсумки для аптечок. Наші кравчині спали прямо в цеху, щоб не витрачати час на дорогу та бути в безпеці під час нічних повітряних тривог. Ми повністю перепрофілювали все виробництво за три дні. Зараз ми поєднуємо шиття військової форми за волонтерськими замовленнями та цивільного одягу для підтримки економіки. Війна докорінно змінила наше розуміння моди: тепер на першому місці функціональність, стійкість матеріалів та глибокий патріотичний сенс. Ми не просто продаємо речі, ми розповідаємо світу історію нашого спротиву через кожен стібок, кожну деталь нашого одягу.»
Запитання та завдання:
- Які основні виклики згадують підприємці (логістичні, безпекові, психологічні)? Порівняйте їх.
- Як саме відбувалася трансформація бізнесу в перші тижні вторгнення? Наведіть конкретні приклади з текстів.
- Чому автори свідчень називають своїх працівників «героями економічного фронту»? Який сенс вони вкладають у це поняття?
- Знайдіть у текстах приклади специфічної воєнно-економічної лексики (релокація, блекаут, перепрофілювання, логістика) та поясніть контекст їхнього вживання.
- Напишіть короткий аналітичний коментар (8-10 речень) про те, як ці особисті історії підприємців доповнюють та «оживляють» суху офіційну економічну статистику падіння ВВП.
Первинні джерела
Документ 1: Аналітика НБУ про адаптивність системи
Контекст: Витяг із річного звіту Національного банку України про стан фінансової системи за 2023 рік, де підбиваються підсумки адаптації до умов великої війни.
«Українська економіка продемонструвала значно вищу за очікувану здатність до відновлення після катастрофічного зовнішнього шоку. Після падіння ВВП на 29,1% у 2022 році, за підсумками 2023 року ми зафіксували реальний ріст на рівні 5,3%. Це стало можливим завдяки стабілізації енергопостачання, розширенню альтернативних логістичних шляхів на західних кордонах та феноменальній гнучкості приватного бізнесу. Банківська система країни залишається прибутковою, високоліквідною та капіталізованою, а золотовалютні резерви досягли історичних максимумів завдяки ритмічним та значним надходженням міжнародної фінансової допомоги. Головним викликом на середньострокову перспективу залишається дефіцит робочої сили та високі безпекові ризики, проте загальний тренд на економічне відновлення є стійким і переконливим.» — Макроекономічний огляд НБУ, лютий 2024 р.
Лінгвістичний аналіз: Який регістр (стиль) використовує автор цього документа (офіційно-діловий, аналітичний)? Знайдіть у тексті синоніми до слова «стійкість», вжиті в контексті макроекономіки. Яку роль відіграють статистичні дані у структуруванні та переконливості цього аналітичного тексту?
Документ 2: Свідчення волонтера про «економіку прямої дії»
Контекст: Публічне звернення керівника одного з найбільших благодійних фондів України до міжнародних та внутрішніх донорів.
«Ми більше не просто збираємо гроші на каски чи бронежилети. Сьогодні ми фінансуємо передові науково-дослідні розробки, купуємо цілі виробничі лінії для виготовлення боєприпасів та законтрактували провідні заводи в Європі на роки вперед. Кожен ваш донат — це пряма інвестиція в нашу технологічну перевагу над ворогом. Ми навчилися оминати застарілу бюрократію, закуповуючи товари подвійного призначення в рази швидше, ніж будь-яка інша структура в країні. Це справжня горизонтальна економіка прямої дії, де кожна гривня має прізвище і приносить конкретний, вимірюваний результат на полі бою. Ми стали невід'ємною частиною оборонного замовлення, яке фінансує сам український народ, демонструючи всьому світу силу громадянської солідарності.» — Із публічного річного звіту волонтерської організації, 2023 р.
Лінгвістичний аналіз: Які яскраві метафори використовує автор для опису волонтерської діяльності? Як змінюється тональність тексту при переході від опису минулих досягнень до майбутніх стратегій? Що означає юридичний термін «товари подвійного призначення» у воєнному контексті?
Документ 3: Дані Міністерства економіки про успіхи релокації
Контекст: Офіційний пресреліз про результати державної програми підтримки переміщення підприємств у безпечні регіони.
«Релокація 840 промислових підприємств — це не просто суха статистика переїздів. Це збережена віра тисяч українців у майбутнє своєї країни. Станом на сьогодні 667 компаній уже працюють на повну потужність на нових локаціях, створюючи високу додану вартість там, де раніше було економічне затишшя. Найбільший попит на переїзд ми спостерігаємо в легкій промисловості, харчовій галузі та машинобудуванні. Це переконливо свідчить про те, що український підприємець не чекає на формальне закінчення війни, він будує нову економіку вже зараз. Ми створюємо всі умови, щоб ці підприємства не просто вижили, а стали основою для нових регіональних кластерів, які змінять економічну карту України після нашої перемоги.» — Офіційне повідомлення Міністерства економіки України, 2024 р.
Аналіз: Як автор цього офіційного документа намагається персоналізувати суху економічну статистику? Яке ключове значення має економічний термін «додана вартість» у цьому контексті? Чому створення регіональних кластерів є стратегічно важливим для відбудови країни?
Документ 4: Огляд Світового банку про інституційну стійкість
Контекст: Витяг із комплексного звіту Світового банку про економічну ситуацію в регіоні Східної Європи в умовах глобальних конфліктів.
«Україна продемонструвала безпрецедентну в сучасній історії інституційну спроможність. Незважаючи на інтенсивність воєнних дій, цифрові державні послуги не лише збереглися, а й продовжують динамічно розширюватися, податкова система функціонує без збоїв, а всі соціальні виплати здійснюються в повному обсязі та вчасно. Дивовижна гнучкість українського агросектору, який у рекордні терміни зміг переорієнтуватися на складні наземні та річкові маршрути експорту, запобігла найгіршим сценаріям глобального дефіциту продовольства. Унікальний досвід України в управлінні національною економікою в умовах екстремального, тривалого стресу стане предметом глибокого вивчення для всіх міжнародних фінансових інституцій на десятиліття вперед.» — Спеціальний аналітичний звіт Світового банку, 2023 р.
Аналіз: Які конкретні фактори Світовий банк вважає ключовими для пояснення економічної стійкості України? Чому міжнародні організації називають український досвід «унікальним»? Як це впливає на інвестиційний імідж України?
Документ 5: Звіт про результати програми мікрогрантів «єРобота»
Контекст: Аналітична інформація Кабінету Міністрів України про державну підтримку малого підприємництва під час війни.
«Урядова програма "єРобота" стала дієвим і масовим стимулом для розвитку малого підприємництва в умовах кризи. Понад 10 тисяч українців вже отримали прямі державні гранти на запуск або розширення власної справи: від невеликих сімейних пекарень та теплиць до інноваційних ІТ-лабораторій. Головна і непохитна умова програми — створення нових робочих місць. Це дозволяє нам ефективно боротися з безробіттям та повертати людей до активного економічного життя в їхніх громадах. Мікробізнес виявився найбільш стійким до обстрілів та блекаутів, адже він максимально наближений до споживача і здатен приймати рішення миттєво. Це і є справжній фундамент нашої економічної демократії та майбутнього процвітання.» — Аналітична довідка Кабінету Міністрів України, 2024 р.
Аналіз: Чому підтримка саме малого та мікробізнесу є стратегічно важливою під час великої війни? Які важливі соціальні функції, крім суто економічних, виконує ця програма? Як розвиток підприємництва на місцях сприяє децентралізації та стійкості держави?
Деколонізаційний погляд
Спростування міфу про «неспроможну державу» (failed state)
Російська імперська пропаганда протягом десятиліть цілеспрямовано просувала у світі наратив про Україну як про «failed state» — державу, що не відбулася, яка є тотально корумпованою, повністю залежною від зовнішніх вливань і яка неминуче розвалиться від першого ж серйозного удару. Цей міф був частиною ідеологічної підготовки агресії, щоб переконати світ у легкості та «справедливості» захоплення України. Проте події 2022-2024 років завдали цьому міфу остаточного і смертельного удару. Здатність українських державних інституцій працювати стабільно під ракетними обстрілами, забезпечувати зв'язок, транспорт, енергетику та вчасні виплати громадянам, довела всьому світові високу якість державного управління та зрілість української нації. Це була блискуча перемога української інституційної суб'єктності над імперською зарозумілістю та зневагою. Стійка робота «Укрпошти», «Укрзалізниці» та енергетиків під бомбами стала найкращим доказом життєздатності українського державного проєкту.
Остаточний розрив неоколоніальних економічних кайданів
Протягом довгого часу після відновлення незалежності українська економіка залишалася в заручниках неоколоніальної моделі, нав'язаної Москвою. Росія роками використовувала енергетичну залежність України та спільні ланцюги постачання як інструмент жорсткого політичного шантажу. Українські стратегічні підприємства часто розглядалися Кремлем лише як безкоштовний додаток до російського військово-промислового комплексу або як гарантований ринок збуту для російських енергоносіїв. Ця так звана «братська» інтеграція насправді була продуманим механізмом стримування українського розвитку та збереження її у задушливій сфері впливу колишньої метрополії.
Повномасштабна війна стала каталізатором остаточного і безповоротного розриву цих кайданів. Приєднання України до європейської енергомережі ENTSO-E, повна відмова від російського газу та ядерного палива, переорієнтація всього аграрного та промислового експорту на світові ринки через нові логістичні коридори — це не просто вимушені кроки воєнного часу. Це акти справжньої економічної деколонізації. Україна не просто фізично вийшла з-під впливу Росії, вона почала будувати власну модель суверенної економіки, інтегровану в західний цивілізаційний простір. Це звільнення дозволяє Україні вперше за століття самостійно обирати своїх партнерів, технологічні стандарти та шлях розвитку без огляду на Кремль.
Економічний суверенітет як фундамент нашої свободи Справжня політична незалежність неможлива без повної економічної автономії від колишньої метрополії. Розвиток власного сучасного оборонного сектору, радикальна диверсифікація джерел енергії та прямий вихід на світові ринки без російського посередництва роблять Україну повноцінним і самостійним гравцем світової політики. Стійкість української гривні та стабільна робота банківської системи під час війни — це не випадкове чудо, а результат зрілості нації, високого професіоналізму її фінансистів та віри мільйонів громадян у власну державу. Це і є найвищий прояв суверенітету, загартований у вогні випробувань.
Історична стійкість: від козацьких громад до сучасного бізнесу
Українська економічна модель завжди, навіть у найтемніші часи, базувалася на принципах самоорганізації, горизонтальних зв'язків та взаємодопомоги, що радикально відрізняє її від російської жорсткої вертикальної моделі. Історично українці протягом століть були змушені виживати в умовах відсутності власної держави або жорстоких репресій з боку імперій. Традиція козацьких громад, церковних братств та потужного кооперативного руху початку ХХ століття сьогодні переродилася у незламні волонтерські мережі та надзвичайно гнучкий приватний бізнес. Це «генетичний код» національного виживання, який дозволяє українцям творити порядок з хаосу та знаходити вихід швидше за будь-яку неповоротку бюрократичну машину агресора.
У той час як імперська економіка Росії тримається на жорсткій вертикалі, страху та нещадній експлуатації природних ресурсів, українська економіка виявилася мережевою, людиноцентричною та інноваційною. Саме здатність малого підприємця в прифронтовому місті самостійно знайти генератор, Starlink та паливо, щоб продовжити роботу під обстрілами, стала тією силою, що виявилася міцнішою за російські ракети. Це велика битва вільного підприємницького духу проти рабської, ресурсної системи імперії, де людина є лише безликим і замінним ресурсом. Перемога України в цій економічній битві означатиме народження нової, більш стійкої моделі розвитку для всього європейського континенту.
Шлях до «Плану Маршалла» для України та деколонізація майбутнього
Сьогодні весь цивілізований світ активно обговорює майбутнє відновлення України, яке за масштабами та значенням уже називають новим «Планом Маршалла». Це не просто гуманітарна допомога, а стратегічна можливість для України стати майданчиком для глобальної технологічної та інституційної модернізації. Деколонізація в цьому контексті означає побудову принципово нової, високотехнологічної країни, яка не має нічого спільного з радянським індустріальним минулим — брудним, енерговитратним, неефективним та залежним. Майбутня Україна — це енергонезалежна, повністю цифрова та інноваційна держава, яка сама стає донором безпеки та унікального досвіду для всього європейського континенту. Ми не просто відновлюємо зруйноване ворогом — ми будуємо нову країну на абсолютно нових ціннісних засадах, де свобода і розвиток є невід'ємними.
Шлях до майбутнього
Візія нової економічної реальності України
Відбудова України після остаточної перемоги не повинна і не може бути просто механічним відновленням того, що було зруйновано агресором. Це не повернення до стану 2021 року, а унікальний історичний шанс на якісний технологічний та інституційний стрибок у майбутнє. Концепція «Build Back Better» (Відбудувати краще, ніж було) стала офіційним курсом української держави та провідних міжнародних донорів. Це означає будівництво сучасної «зеленої» енергетики замість застарілих та екологічно небезпечних радянських ТЕЦ, створення «розумних» міст з інклюзивною інфраструктурою та повну цифровізацію всіх без винятку державних послуг. Україна має реальний шанс стати головним інноваційним хабом Європи в стратегічних сферах оборонних технологій, сучасного агросектору та екологічного будівництва.
Досвід, здобутий Україною під час великої війни — управління енергосистемою в умовах тотального дефіциту, миттєва цифровізація послуг під обстрілами, побудова надстійких логістичних ланцюгів — є безцінним скарбом для всього сучасного світу. Україна вже сьогодні починає експортувати свої перевірені практикою цифрові рішення (наприклад, величезний міжнародний інтерес до досвіду застосунку «Дія»), і цей напрямок лише стрімко розвиватиметься. Майбутня економіка України — це насамперед економіка талантів, знань та креативності, де українська винахідливість та незламна воля до життя стануть головним стратегічним ресурсом нації на глобальному світовому ринку. Ми будуємо країну, де інновації служать людині та її безпеці.
Міф про «країну-руїну» та інвестиційну пустку Попри колосальні фізичні руйнування, які завдав підступний ворог, Україна не є і ніколи не буде «країною-руїною». Головне багатство нашої нації — її людський капітал, освічені, неймовірно стійкі та вільні люди — збережене та загартоване безпрецедентним досвідом боротьби. Відбудова — це не лише про бетон, цеглу та асфальт, а насамперед про створення найкращих умов для повернення мільйонів українців з-за кордону та залучення провідних світових талантів. Весь цивілізований світ сьогодні щиро зацікавлений у сильному, стабільному та процвітаючому українському економічному партнері, адже сильна Україна — це найнадійніша гарантія безпеки та стабільності в усій Європі на майбутні століття.
Повна інтеграція до Європейського Союзу як стратегічна мета
Отримання Україною статусу кандидата та початок офіційних переговорів про вступ до Європейського Союзу стали найпотужнішим сигналом для світових інвесторів. Майбутнє українського бізнесу — це повноправна, прозора та активна участь у єдиному європейському ринку, де чесна конкуренція стимулює якість та розвиток. Гармонізація українського законодавства з європейським, доступ до потужних структурних фондів ЄС та приєднання до спільного авіаційного, енергетичного і цифрового простору — це єдиний надійний шлях до сталого добробуту кожного українського громадянина. Економічна інтеграція є найкращим запобіжником від будь-яких майбутніх спроб ворога повернути Україну до імперського минулого або зони «сірої», невизначеної політики. Ми стаємо невід'ємною частиною великої європейської родини.
Фінансова справедливість: Агресор повинен заплатити за все
Важливою і принциповою частиною стратегії нашого майбутнього відновлення є притягнення Росії до повної фінансової відповідальності за всі завдані нею збитки. Це не про «благодійність» від наших партнерів, а про торжество міжнародного права через виплату справедливих репарацій. Росія має заплатити за кожне зруйноване підприємство, кожну спалену школу чи лікарню, кожен завалений міст та, найголовніше, за кожне знищене нею життя. Конфіскація заморожених активів російського центробанку та активів наближених до Кремля олігархів за кордоном має стати основним джерелом фінансування Фонду відбудови України. Економічна справедливість — це невід'ємна частина нашої загальної перемоги та основа для відновлення та зміцнення всього світового порядку на засадах права, а не сили.
Запитання для роздумів
- Як саме досвід українського бізнесу під час тривалих блекаутів може змінити глобальну концепцію енергетичної безпеки та децентралізації мереж у світі?
- Яка роль волонтерського руху в майбутній поствоєнній економіці — чи повинен він зберегтися як постійний інститут суспільного контролю та допомоги?
- Чому великі міжнародні корпорації готові вкладати значні кошти в Україну навіть зараз, до остаточного завершення активних бойових дій? Що їх приваблює?
- Яка галузь, на вашу особисту думку, стане головним рушієм (локомотивом) української економіки в наступному десятилітті? Чому саме вона?
- Як кожен з нас, як свідомий споживач і громадянин, може щодня сприяти економічній деколонізації України в нашому повсякденному житті?
📋 Підсумок
Воєнна економіка України стала втіленням неймовірної стійкості, адаптивності та незламної єдності цілої нації перед обличчям смертельної загрози. Попри втрату майже третини ВВП, окупацію важливих промислових центрів та постійний енергетичний терор, держава змогла не лише зберегти фінансову стабільність, а й повністю забезпечити фронт усім необхідним та підтримати гідне життя мільйонів громадян. Це стало можливим завдяки високому професіоналізму НБУ, швидким та часто нестандартним рішенням уряду, неймовірній адаптивності приватних підприємців та безпрецедентному в історії масштабу волонтерської підтримки. Ми довели, що здатні працювати та розвиватися навіть під звуки сирен.
Україна остаточно і безповоротно розірвала колоніальні пута, що довгі десятиліття єднали її з неефективною російською економікою, вибравши шлях європейської інтеграції та інноваційного розвитку. Війна лише прискорила неминучий процес деколонізації, зробивши Україну суб'єктним і надзвичайно важливим гравцем на світовій арені, від якого сьогодні безпосередньо залежить продовольча та безпекова стабільність багатьох стратегічних регіонів планети. Ми перетворилися з «об'єкта допомоги» на «донора досвіду та безпеки». Ми довели всьому світові, що українська економіка — це економіка вільних людей, які цінують свою землю та свою свободу понад усе.
Попереду на нас чекає, без перебільшення, наймасштабніший і найамбітніший проєкт ХХІ століття — відбудова вільної, модернізованої та високотехнологічної України. Досвід незламності, здобутий під звуки дизельних генераторів та ракетних сирен, стане нашим надійним фундаментом для майбутнього процвітання та найкращою гарантією того, що Україна більше ніколи не буде сировинним додатком чи ринком збуту для будь-якої імперії. Наша економічна сила — це наша спільна перемога над минулим заради світлого майбутнього наших дітей.
🎯 Вправи
Економічні реалії війни
Падіння ВВП України у 2022 році склало менше ніж 10% завдяки міжнародній підтримці.
Національний банк України зафіксував курс гривні на початку вторгнення для стабілізації валютного ринку.
Децентралізація бізнесу стала слабким місцем української економіки під час війни.
«Зерновий коридор» дозволив відновити експорт агропродукції до довоєнного рівня вже у 2022 році.
Масова релокація підприємств відбувалася переважно у східні регіони України.
IT-індустрія залишилася єдиною експортною галуззю, яка зросла у 2022 році.
Енергетичний терор Росії призвів до повного колапсу української енергосистеми взимку 2022-2023 років.
Міжнародна фінансова допомога фінансувала 100% видатків на українську армію.
Волонтерські збори коштів покривали значну частину потреб військових у дронах та тепловізорах.
Після початку вторгнення держава повністю скасувала податки для бізнесу.
Бізнес під час війни
Прочитайте матеріал за посиланням:
📄 Як війна змінює український бізнес: історії незламності(article)
Аналіз: Феномен адаптивності
- Як автор пов'язує підприємницьку діяльність з концепцією національного опору?
- Які приклади перепрофілювання бізнесу згадані в тексті і що вони свідчать про гнучкість ринку?
- Чому прогнози західних експертів щодо української економіки не справдилися?
Порівняння: Криза 90-х та Війна 2022
- Економічна криза 1990-х років
- Воєнна економіка 2022-2023 років
- Причини падіння ВВП
- Реакція суспільства
- Роль міжнародної підтримки
- Структурні зміни
Есе: Волонтерство як економічний феномен
📚 Словник
| Слово | Вимова | Переклад | ЧМ | Примітка |
|---|---|---|---|---|
| ВВП | vɛ-vɛ-ˈpɛ | GDP (Gross Domestic Product) | ім | |
| інфляція | inˈfʲlʲɑtsʲijɐ | inflation | ім | |
| девальвація | dɛvɐlʲʊˈɑtsʲijɐ | devaluation | ім | |
| релокація | rɛlokˈɑtsʲijɐ | relocation (of business) | ім | |
| блекаут | blɛkˈɑut | blackout | ім | |
| енергетичний терор | ɛnɛrɦɛˈtɪtʃnɪi tɛˈrɔr | energy terror | фраза | |
| зерновий коридор | zɛrnoˈvɪi korɪˈdɔr | grain corridor | фраза | |
| логістика | loˈɦʲistɪkɐ | logistics | ім | |
| військовий збір | vʲiiˈsʲkɔvɪi zbʲir | military tax | фраза | |
| золотовалютні резерви | zolotovɐˈlʲutʲnʲi rɛˈzɛrvɪ | foreign exchange reserves | фраза | |
| облікова ставка | oblʲiˈkɔvɐ ˈstɑvkɐ | discount rate / base rate | фраза | |
| дефіцит бюджету | dɛfʲiˈtsɪt bʲʊˈdʒɛtʊ | budget deficit | фраза | |
| макроекономічна стабільність | mɐkroɛkonoˈmʲitʃnɐ stɐˈbʲilʲnʲistʲ | macroeconomic stability | фраза | |
| стійкість | ˈstʲiiˈkʲistʲ | resilience / stability | ім | |
| волонтерський рух | volonˈtɛrsʲkɪi rukh | volunteer movement | фраза | |
| відбудова | vʲidbʊˈdɔvɐ | reconstruction / rebuilding | ім | |
| репарації | rɛpɐˈrɑtsʲiji | reparations | ім | |
| конфіскація активів | konfʲisˈkɑtsʲijɐ ɐkˈtɪvʲiv | confiscation of assets | фраза | |
| експортна виручка | ˈɛksportnɐ ˈvɪrʊtʃkɐ | export earnings | фраза | |
| критична інфраструктура | krɪˈtɪtʃnɐ infrɐstrʊkˈturɐ | critical infrastructure | фраза |