Заснування Києва — Легенда та історія
Чому це важливо?
Київ — одне з найстаріших міст Європи, столиця сучасної України і символ української державності. Легенда про його заснування братами Києм, Щеком і Хоривом та їхньою сестрою Либіддю є частиною національної ідентичності. Розуміння історії Києва руйнує російські імперські міфи про те, що місто було «руським» до появи України.
Вступ
На правому високому березі могутнього Дніпра-Славутича, на мальовничих пагорбах, що велично підносяться над річкою, народилося місто, якому судилося стати сакральним серцем великої європейської держави. Легенда, зафіксована у «Повісті минулих літ», розповідає про трьох братів-князів — Кия, Щека і Хорива — та їхню мудру сестру Либідь, які заснували перші поселення на цих стратегічних пагорбах і назвали спільне місто на честь старшого брата — Києвом.
Але Київ — це не лише міфічна легенда. Це реальний, живий мегаполіс середньовіччя, що став центром тяжіння для десятків слов'янських племен, контролювало найважливіший трансконтинентальний торговельний шлях Європи і на тисячоліття вперед визначило цивілізаційний вектор розвитку цілого народу. У цьому модулі ми розплутаємо складне плетиво міфів та археологічних фактів, щоб зрозуміти, як виникла «мати міст руських» і чому вона назавжди залишиться українською.
Археологічні дослідження підтверджують, що поселення на місці сучасного Києва існувало ще в кам'яну добу — понад 20 000 років тому! Перші слов'янські поселення з'явилися тут у VI столітті нашої ери.
Назва «Київ» — одна з найдавніших назв міст у Східній Європі. Вона зберігається вже понад тисячу років і жодного разу не змінювалася офіційно. Навіть за радянських часів місто залишалося Києвом.
Читання
Історичне тло
| Період | Подія | Значення |
|---|---|---|
| VI ст. | Поселення полян | Перші слов'янські мешканці |
| VII-VIII ст. | Городище на пагорбах | Укріплене поселення |
| ~860 р. | Похід Аскольда на Константинополь | Київ на міжнародній арені |
| 882 р. | Прихід Олега | Київ — «мати градів руських» |
Літопис «Повість минулих літ», укладений Нестором на початку XII століття, є головним джерелом легенди про заснування Києва. Цей документ — один із найважливіших творів давньоукраїнської літератури, що зберіг пам'ять про витоки нашого народу.
Нестор записав народні перекази, які передавалися з покоління в покоління протягом століть. Він намагався відповісти на питання: звідки пішла Руська земля? Хто став її першим князем? Як виникла столиця?
Назва «Повість минулих літ» буквально означає «Оповідь про минулі роки». Це не просто хроніка подій, а літературний твір із чіткою ідеєю: показати велич Руської землі та її правителів. Літопис написаний церковнослов'янською мовою з елементами давньоукраїнської, що робить його цінним джерелом для вивчення історії української мови.
Географія: Сім пагорбів
Київ, як і Рим, стоїть на пагорбах. Це не просто красива метафора, а географічний факт, що визначив долю міста. Старокиївська гора була адміністративним та сакральним центром, де стояли ідоли, а пізніше — перші церкви. Замкова гора (Киселівка) була найпотужнішою природною фортецею, яка контролювала переправу. Щекавиця та Хоривиця зберігають у своїх назвах імена легендарних братів.
А внизу, на березі Дніпра, розкинувся Поділ — торгово-ремісничий район, де кипіло життя порту. Річка Почайна, що тоді впадала в Дніпро (сьогодні це система озер), була ідеальною природною гаванню для кораблів, захищеною від штормів та течії. Саме поєднання неприступних гір та зручного порту зробило Київ ідеальним місцем для столиці.
Життя перших киян
Ранній Київ був містом контрастів. На Горі (Старокиївська) жили князі та дружина у великих дерев'яних хоромах, часто двоповерхових, прикрашених різьбленням. Внизу, на Подолі, тулилися зрубні будинки та напівземлянки ремісників і купців.
Поділ був серцем економіки: тут працювали гончарі, ковалі, кожум'яки та ювеліри. Київські емалі та скляні браслети славилися на весь світ. Вулиці мостили дерев'яними колодами (настилами), що було передовою технологією благоустрою для того часу, дозволяючи ходити чисто навіть у дощ. Місто часто горіло, але щоразу відроджувалося з попелу ще більшим і багатшим.
Соціальна географія: Гора та Поділ
Київ від самого початку будувався як місто двох світів. Гора (Верхнє місто) була сакральним і політичним простором. Тут жили князі, бояри та дружинники. Це світ влади, війни та високих матерій. Звідси відкривався вид на Дніпро, що дозволяло контролювати річку.
Поділ (Нижнє місто) був світом праці, торгівлі та демократії. Тут жили ремісники, купці та іноземці. Якщо Гора була фортецею, то Поділ був відкритим ринком. Ці два світи часто конфліктували (віча — народні збори — зазвичай збиралися на Подолі, вимагаючи поступок від князів), але не могли існувати один без одного. Такий дуалізм робив Київ життєздатним і гнучким організмом.
Легенда в деталях
Згідно з літописом, колись на придніпровських пагорбах жило плем'я полян. Серед них були три брати — Кий, Щек і Хорив — та їхня сестра Либідь. Старший брат Кий був князем свого племені, мудрим правителем і хоробрим воїном.
Брати вирішили заснувати місто на пагорбах над Дніпром. Кожен обрав собі гору: Кий осів на горі, яку нині називають Старокиївською, Щек — на Щекавиці, а Хорив — на Хоривиці. На честь старшого брата місто назвали Києвом. Сьогодні туристи можуть пройтися цими місцями і побачити, де, за легендою, жили брати-засновники.
Три пагорби, на яких, за легендою, оселилися брати, існують донині. Старокиївська гора (нині територія Андріївського узвозу і Софійської площі) стала центром давнього Києва. Річка Либідь, названа на честь сестри, і сьогодні тече через Київ, хоча здебільшого під землею.
Трагедія Либіді
Історія річки Либідь — це сумна метафора того, як місто поглинає природу. Колись це була повноводна, судноплавна річка з чистими плесами, де водилася риба і гніздилися птахи. Саме на її берегах зупинялися перші поселенці. Але з розростанням Києва у XIX-XX століттях річку почали сприймати як перешкоду. Її закували в бетонні колектори, перетворивши на стічну канаву для міських нечистот. Сьогодні Либідь тече здебільшого під землею, з'являючись на поверхні лише в промислових зонах. Екологи та активісти борються за відновлення річки (ревіталізацію), мріючи перетворити її береги на зелені парки, як це роблять у Сеулі чи Берліні. Повернення Либіді стало б символічним актом поваги до нашої легендарної праматері.
Кий був не просто ватажком, а справжнім державним діячем. Літопис розповідає, що він подорожував до Константинополя — столиці Візантійської імперії — де його прийняв сам імператор із великою пошаною. Кий навіть заснував місто Київець на Дунаї, що свідчить про широкі політичні амбіції.
Після смерті братів і сестри їхні нащадки продовжили правити Києвом. Місто поступово зростало, приєднуючи сусідні племена.
Хозарська данина: Пророцтво меча
У літописі є цікава легенда про стосунки полян з Хозарським каганатом. Хозари, могутній степовий народ, прийшли до полян і зажадали данини. Поляни порадилися і дали їм по мечу від кожного дому.
Коли хозарські посли принесли ці мечі своєму кагану, старійшини подивилися на зброю і стривожилися. "Недобра це данина, княже", — сказали вони. — "Ми здобули її зброєю, гострою з одного боку (шаблями), а їхня зброя гостра з обох боків (мечі). Колись вони будуть брати данину з нас".
Ця легенда символізує майбутнє піднесення Києва. Меч — символ незалежності і сили. Поляни не підкорилися, а лише тимчасово відкупилися, готуючись до боротьби. І дійсно, згодом київські князі розгромили Хозарський каганат.
Загадка Самватаса
Візантійський імператор Костянтин Багрянородний у своєму трактаті називає Київ дивним ім'ям — Самватас. Ця назва викликає запеклі суперечки серед істориків вже понад століття. Одні вчені вважають, що це скандинавське слово, яке означає "суботня фортеця" (місце збору човнів). Інші — що це хозарська назва, яка перекладається як "Верхня фортеця".
Якщо вірна друга версія, це може свідчити про сильний хозарський вплив у ранній період історії міста. Можливо, до приходу варягів Київ був важливим прикордонним постом або васалом Хозарського каганату. У будь-якому разі, подвійна назва підтверджує міжнародний статус Києва як перехрестя культур.
Наслідки
Легенда про Кия, Щека, Хорива і Либідь стала символом українського народу. Вона пояснює не лише походження назви столиці, але й формує національну ідентичність: українці — не «бездержавний народ», а нащадки давньої династії, що заснувала одне з найвеличніших міст Європи.
1982 року в Києві встановлено пам'ятник засновникам міста — чотири фігури на човні пливуть Дніпром. Цей пам'ятник став одним із символів міста. Образи легендарних засновників використовуються в гербі Києва, на сувенірах, у мистецтві.
Існує альтернативна версія легенди, за якою Кий був простим перевізником через Дніпро. Нестор рішуче відкидає цю версію: «Якби Кий був перевізником, то не ходив би до Царгорода». Ця полеміка свідчить про те, що вже в XII столітті існували різні погляди на заснування Києва.
Світовий вимір: Вірменський слід
Легенда про трьох братів-засновників не є унікальною для Києва. У вірменській хроніці VII століття (історика Зеноба Глака) згадуються три брати — Куар, Мелтей і Хореан, які заснували міста в країні Палуні.
Схожість імен (Куар — Кий, Хореан — Хорив) та сюжету вражає. Деякі дослідники вважають, що це свідчить про спільні індоєвропейські міфологічні корені (міф про близнюків-засновників). Інші припускають давні зв'язки між Руссю та Вірменією або існування спільного джерела, звідки обидві культури запозичили цей сюжет. Це робить київську легенду частиною глобального культурного контексту.
Цей сюжет («три брати-засновники») є типовим для багатьох народів. Згадаймо римську легенду про Ромула і Рема (двоє братів), польську про Леха, Чеха і Руса (три брати). Це свідчить про те, що міф про Кия не є вигадкою пізніших часів, а належить до глибокої архаїки. Число «три» у міфології завжди сакральне: воно символізує повноту, завершеність (минуле-теперішнє-майбутнє, верхній-середній-нижній світи). Сестра Либідь у цій схемі часто інтерпретується як водна стихія або уособлення самої землі, яку захищають брати.
Щекавиця та Хоривиця: Міста мертвих?
Цікава теорія пов'язана з назвами гір. Деякі археологи припускають, що Щекавиця була не просто місцем проживання, а величезним некрополем (містом мертвих). Там знайдено десятки курганів — поховань знатних воїнів. У язичницькому світогляді світ живих і світ мертвих були розділені, але знаходилися поруч. Можливо, Щек був жерцем або охоронцем сакральної зони предків? Це додає легенді містичного виміру: брати ділили між собою не лише територію, а й сфери відповідальності (Влада, Віра, Торгівля?), створюючи гармонійну структуру протоміста.
Варяги та хозари
Шлях «з варягів у греки»
У IX столітті Київ став ключовим пунктом на одному з найважливіших торговельних шляхів середньовічного світу — шляху «з варягів у греки». Цей шлях з'єднував Скандинавію з Візантійською імперією, простягаючись від Балтійського моря до Чорного.
Варяги — скандинавські воїни і торговці — спускалися річками на південь, везучи хутра, мед, рабів. У Константинополі вони обмінювали свої товари на шовки, прянощі, вино, золото. Київ, розташований на Дніпрі, контролював цей прибутковий шлях. У сучасному світі цей шлях можна порівняти з морськими торговельними маршрутами — хто контролює їх, той має геополітичну перевагу.
Кенугард: Місто човнів
У скандинавських сагах Київ відомий під назвою Кенугард (Kænugarðr). Це ім'я, ймовірно, походить від слова "кена" (човен) і означає "Місто човнів" або "Човнарь-град". Це блискуче характеризує сутність раннього Києва. Для вікінгів це було місце, де вони могли полагодити свої кораблі (лодії) після виснажливої подорожі через пороги або підготуватися до спуску в Чорне море. Тут були верфі, майстерні, запаси смоли та лісу. Назва підкреслює, що для північних гостей Київ був передусім морською (річковою) базою, ключем до багатств "Грецької землі". Це ще одне свідчення того, наскільки тісно Київ був інтегрований у північноєвропейський контекст.
Славутич-Борисфен: Річка життя
Дніпро (давня назва Славутич або Борисфен) був не просто річкою, а божеством для давніх киян. Він годував рибою, поїв чистою водою, захищав від ворогів високими кручами і з'єднував зі світом.
Але він був і небезпечним. Знамениті Дніпрові пороги — дев'ять кам'яних гряд, що перекривали течію південніше Києва — були смертельним випробуванням для мандрівників. Варяги та слов'яни мусили витягати свої важкі човни на берег і тягти їх волоком або переносити на плечах, де на них часто чекали засідки печенігів. Подолання порогів було справжньою ініціацією для кожного купця та воїна, вимагаючи мужності та командної роботи.
Дніпро був головною «дорогою» середньовічної України. Вузькі місця річки — пороги — контролювалися місцевими племенами. Хто володів Києвом — володів торгівлею. А торгівля означала багатство і владу.
Аскольд і Дір: Перші християни?
Близько 860 року Київ захопили варязькі вожді Аскольд і Дір. Вони не були нащадками Кия, але стали київськими князями. Їхнє правління ознаменувалося виходом Русі на міжнародну арену. У 860 році вони здійснили зухвалий морський похід на Константинополь.
Візантійські джерела повідомляють, що після цього походу частина русів хрестилася. Це так зване "Аскольдове хрещення", яке відбулося за понад 100 років до Володимира. На місці могили Аскольдa в Києві зараз стоїть церква Святого Миколая (Аскольдова могила). Це підтверджує, що християнство почало проникати в Київ задовго до офіційного хрещення Русі.
Диво у Влахерні
Похід 860 року був шоком для візантійців. Флот русів із 200 лодій з'явився під стінами Константинополя, коли імператор воював з арабами на сході. Місто було беззахисним. Патріарх Фотій очолив молитву у Влахернському храмі. За легендою, він занурив ризу (одяг) Богородиці в води Босфору, після чого знялася страшна буря, яка розкидала кораблі язичників. Русь відступила.
Ця подія мала колосальні наслідки. Вражені могутністю християнського Бога (або просто стихією), Аскольд і його дружина вирішили прийняти нову віру. Це був перший крок Русі до європейської цивілізації. Для Києва це означало визнання суб'єктності: імперія уклала з "варварами" почесний мир і торговельну угоду. Так військова сила конвертувалася в політичний капітал.
Існує наукова дискусія щодо походження Аскольда і Діра. За норманською версією, вони були варягами-дружинниками Рюрика, які самовільно захопили владу в Києві. За іншою версією (яку підтримував польський історик Ян Длугош), Аскольд був останнім представником місцевої слов'янської династії Кия, а Дір міг бути його братом або співправителем. Це принципово важливо, адже якщо Аскольд був слов'янином, то прихід Олега у 882 році був не "об'єднанням земель", а варязьким переворотом і вбивством законного володаря.
Мовний слід
Вплив варягів на Київ залишив слід і в мові. Багато слів, пов'язаних з морем і торгівлею, мають скандинавське походження. Наприклад, слово щогла (mast) походить від давньоскандинавського сігла (вітрило). Слово стяг (banner) — від станг (жердина). Імена перших київських князів також були адаптованими скандинавськими іменами: Олег (Хельгі), Ігор (Інгвар), Ольга (Хельга). Це свідчить про те, що ранній Київ був двомовним містом, де слов'янська стихія поступово асимілювала прибульців, перетворюючи їх на частину місцевої еліти. Варяги не колонізували Русь, вони розчинилися в ній, як цукор у чаї, додавши державі енергії, але прийнявши її культуру та мову.
Хозарська данина
До приходу варягів поляни — плем'я, що населяло Київ і околиці — сплачували данину Хозарському каганату. Хозари були могутнім тюркським народом, що контролював степи від Каспійського моря до Дніпра. Їхня еліта прийняла іудаїзм, що зробило Хозарію унікальною державою середньовічної Європи.
Тінь Хозарії
Хозарський каганат був не просто кочовою ордою, а могутньою імперією зі столицею в Ітилі на Волзі. Хозари контролювали західну частину Великого шовкового шляху, отримуючи величезні прибутки з транзитної торгівлі. Вплив хозар на ранній Київ був значним: титул "каган" іноді вживався і щодо київських князів (наприклад, у "Слові про закон і благодать" митрополита Іларіона). Київська еліта переймала у хозар елементи одягу, озброєння та військової організації.
Звільнення від хозарської данини стало важливим етапом становлення київської державності.
Pax Khazarica: Тінь і захист
Варто зазначити, що хозарське панування мало і позитивний аспект. Історики називають це Pax Khazarica ("Хозарський мир"). Могутня імперія забезпечувала відносну стабільність у степах, стримуючи набіги менш організованих кочівників (як пізніші печеніги). Це дозволило слов'янським племенам, зокрема полянам, спокійно розселятися на лісостеповому порубіжжі. Хозари були толерантними до різних релігій (іудаїзм, християнство, іслам, язичництво мирно співіснували в їхніх містах), що сприяло культурному обміну. Київський Поділ у той час був справжнім вавилоном, де можна було почути слов'янську, тюркську, скандинавську, грецьку та єврейську мови.
Але ціною цього миру була економічна залежність. Хозари контролювали гирла рік, знімаючи "десятину" (10% вартості товару) з усіх купців. Для київських еліт, які самі прагнули контролювати торгівлю, це ставало дедалі більшим тягарем. Конфлікт був неминучим: два центри сили — Ітіль (хозарська столиця) і Київ — не могли довго ділити владу над Східною Європою.
Торговельна революція
Поява варягів (норманів) змінила баланс сил. Скандинави, озброєні передовими технологіями мореплавства та військовою тактикою, не бажали платити данину нікому. Вони бачили в Києві ідеальну базу для експансії на південь. Симбіоз слов'янської демографічної маси (люди, ресурси, зерно) та варязької військово-торговельної еліти створив вибухову суміш, яка призвела до народження Русі. Це була справжня "торговельна революція": замість пасивного експорту сировини, Київ почав активно диктувати умови торгівлі, організовуючи власні конвої до Константинополя.
Первинні джерела
Документ 1: «Повість минулих літ» про заснування Києва
Контекст: Цей уривок з літопису, укладеного монахом Нестором близько 1113 року, є найстаршим письмовим свідченням про заснування Києва.
«І було три брати: одному ім'я Кий, а другому Щек, а третьому Хорив, та сестра їхня Либідь. І сидів Кий на горі, де нині узвіз Боричів, а Щек сидів на горі, яка нині зветься Щекавицею, а Хорив — на третій горі, що від нього прозвалася Хоривицею. І збудували городок на честь брата свого найстаршого і назвали його Києвом. І був навколо города ліс і бір великий, і ловили там звіра.»
— «Повість минулих літ», переклад українською
Аналіз:
- Як літопис пояснює походження назви «Київ»?
- Які географічні деталі вказують на реальне знання місцевості?
- Чому автор згадує ліс і полювання?
Документ 2: Візантійські джерела про Київ
Контекст: Візантійський імператор Костянтин VII Багрянородний (X ст.) залишив опис шляху «з варягів у греки» та згадку про Київ.
«Човни, що приходять із зовнішньої Росії до Константинополя, походять із Новгорода, де сидів Святослав, син Ігоря, князя Росії, а також із фортеці Смоленська, і з Любеча, і з Чернігова, і з Вишгорода. Усі вони спускаються по ріці Дніпру і збираються у фортеці Київ, що називається також Самватас.»
— Костянтин VII Багрянородний, «Про управління імперією», бл. 950 р.
Аналіз:
- Яку другу назву Києва згадує візантійський автор? (Самватас — ймовірно, хозарська назва, що означає "Верхня фортеця").
- Про що свідчить список міст, з яких приходять човни?
- Як цей текст підтверджує важливість Києва як торговельного центру?
Деколонізаційний погляд
Міфи та реальність
Сьогодні надзвичайно важливо повернути собі справжній український контекст Києва, звільнивши його від нашарувань імперської пропаганди. Російська історіографія століттями малювала Київ як «спільну колиску», намагаючись розмити українську ідентичність міста.
Міф: «Київ — це «матір городів руських», тобто російських міст.»
Реальність: Вираз «матір городів руських» (калька з гречного «митрополія») означає «головне місто Русі» — середньовічної держави, яка не має жодного генетичного чи прямого політичного зв'язку з сучасною Росією. Русь і Росія — це абсолютно різні історичні суб'єкти, розділені століттями та різними цивілізаційними векторами. Київ виник, розквітнув і став столицею імперії в той час, коли на місці Москви були лише непрохідні болота та густі ліси. Київ був і назавжди залишається українським містом, культурним та духовним центром, що сформував нашу націю.
Російська імперія привласнила спадщину Київської Русі, називаючи себе її «законною наступницею». Але Москва виникла лише в XII столітті як маленьке фортечне місто на периферії Русі. Київ на той час уже мав 300-річну історію як столиця великої держави. Претензії Росії на київську спадщину — це класичний приклад історичного ревізіонізму та культурного рейдерства.
Сучасна Україна
Заснування Києва — це не просто давня легенда, а жива частина української ідентичності. Коли російські агресори бомбардують Київ, вони намагаються знищити місто, яке існувало за століття до появи їхньої власної держави. Це війна проти історії та правди.
Пам'ятник засновникам Києва, велична річка Либідь, сакральна Старокиївська гора — усе це нагадує про глибоке, непорушне коріння української столиці. Київ — не «подарунок» та не «спадок», як стверджують пропагандисти, а споконвічне українське місто, серце нашого вільного народу.
Важливою частиною нашого спротиву є повернення власних назв. Російська традиція століттями нав'язувала русифіковані форми імен (Кієв замість Київ, Владімір замість Володимир). Сьогодні, коли світ нарешті відкриває для себе справжню історію України, правильна транслітерація (Kyiv, Volodymyr) стає потужним маркером поваги до нашого суверенітету та тисячолітньої спадщини. Кожне вживання назви «Kyiv» — це маленька перемога в інформаційній війні за право на власну пам'ять.
У 2022 році, під час повномасштабного російського вторгнення, символіка легендарних засновників Києва набула нового, героїчного значення. Кий — князь-воїн — став символом незламного опору. «Київ стоїть» — ці слова сьогодні продовжують традицію, закладену за легендою понад тисячу років тому на берегах Дніпра.
Археологічні свідчення
Легенда — це поетичне відображення минулого, а археологія — це його твердий фундамент. Що ж насправді кажуть розкопки про реальну історію Києва?
Перші сліди людської присутності на київських пагорбах датуються ще кам'яною добою. Але справжня політична історія міста починається в V-VI століттях нашої ери, коли тут з'явилися стабільні слов'янські поселення племені полян.
На Старокиївській горі археологи знайшли залишки язичницького капища (святилища) — велику кам'яну платформу з характерними виступами для ідолів. Це беззаперечно свідчить про те, що Київ був важливим релігійним центром задовго до прийняття християнства.
Київське капище: Дім Перуна
У самому центрі цього святилища, де зараз велично стоїть Андріївська церква, колись височів головний ідол Перуна — бога грому та війни. Літопис описує його як величну дерев'яну статую зі срібною головою та розкішними золотими вусами. Це свідчить про значне багатство київських князів, які могли дозволити собі такі коштовні сакральні зображення. Навколо ідола горіло вічне вогнище, яке цілодобово підтримували жерці. Це було місце сили, де приносили жертви перед військовими походами та укладали непорушні клятви на мечах.
Поруч знайдено залишки "княжого двору" — фундаменти великих дерев'яних будівель, де мешкала тодішня еліта.
Особливо цікавими є знахідки на Замковій горі (Киселівці). Це високий, природно неприступний пагорб, відділений від Старокиївської гори глибоким яром. Археологи знайшли тут сліди потужних дерев'яних укріплень і жител IX-X століть. Деякі вчені обґрунтовано вважають, що саме тут знаходилася перша укріплена резиденція (дитинець) полянських князів ще до масового приходу варягів. Знахідки візантійських амфор та срібних арабських дирхемів на цих схилах свідчать про те, що Київ уже тоді був частиною глобальної світової торгівлі.
2011 року під час розкопок на Поштовій площі в Києві знайшли цілі квартали поселення IX століття. Серед знахідок — арабські монети, візантійські прикраси та скандинавська зброя. Це підтверджує, що Київ уже в ті часи був не провінційним містечком, а потужним міжнародним торговельним центром.
Таким чином, археологія блискуче підтверджує головну тезу: Київ виник як самостійне поселення задовго до приходу варягів. Легенда про братів-засновників, можливо, відображає реальні історичні події — об'єднання кількох незалежних племінних центрів у єдине місто під владою сильної місцевої династії Кия.
Хронологія: Легенди та археологія
Офіційною датою заснування Києва вважається 482 рік, однак ця цифра, затверджена радянською історіографією до ювілею міста в 1982 році, є радше символічною. Вона базується на непрямих свідченнях візантійських хроністів і прив'язана до правління імператора Зенона, але не має точного документального підтвердження в літописах. Легенда про Кия, Щека, Хорива та Либідь, увічнена Нестором Літописцем у "Повісті минулих літ", століттями сприймалася як красивий міф. Проте сучасна наука, поєднуючи дані лінгвістики та археології, знаходить їй реальне історичне підґрунтя, яке є значно складнішим за просту дату.
Археологічні розкопки на Старокиївській горі, розпочаті ще Вікентієм Хвойкою, виявили залишки "міста Кия" — укріпленого городища VI століття, захищеного ровом і валом. Тут знайдено фундаменти жител, сліди язичницького капища та, що найважливіше, численні візантійські монети VI століття (зокрема імператора Анастасія І). Це незаперечний доказ того, що Київ від самого початку формувався не як ізольоване племінне поселення, а як стратегічний вузол міжнародної торгівлі та політичної влади. Монетні скарби свідчать про те, що київські князі мали прямі контакти з наймогутнішою імперією того часу, а отже, були визнаними гравцями на геополітичній карті Європи.
Унікальна географія Києва визначила його долю. Високі пагорби правого берега Дніпра створювали неприступну природну фортецю, що захищала від набігів степових кочівників. Водночас Дніпро слугував головною транспортною артерією Східної Європи, частиною майбутнього шляху "із варяг у греки", що з'єднував Балтику з Чорним морем. Місто поступово розросталося, поглинаючи сусідні поселення — торговий Поділ біля річки, де жили ремісники, та аристократичний Копирів кінець. Тому літописна легенда про трьох братів, які сиділи на трьох різних горах, ймовірно, відображає історичний процес синойкізму — політичного об'єднання кількох родових центрів у єдиний протодержавний організм, який згодом став серцем могутньої Русі. Цей процес тривав століттями, перетворюючи племінний союз полян на ядро майбутньої імперії.
📋 Підсумок
Київ — одне з найстаріших міст Європи, засноване, за легендою, братами Києм, Щеком, Хоривом та їхньою сестрою Либіддю. Археологічні дослідження підтверджують існування поселення на цьому місці вже в VI столітті. Ця давність робить Київ одним із найдавніших неперервно заселених міст континенту.
У IX столітті Київ став ключовим пунктом на торговельному шляху «з варягів у греки». Контроль над цим шляхом забезпечив місту багатство і політичне значення. Варязькі вожді Аскольд і Дір захопили Київ і навіть здійснили похід на Константинополь, заявивши про Русь як про нову силу на міжнародній арені.
Легенда про заснування Києва — це не лише історія, але й символ української державності. Київ існував за століття до появи Московського князівства і залишається столицею незалежної України. Розуміння цієї історії допомагає спростовувати колоніальні міфи та зміцнювати українську національну ідентичність.
Географічне положення Києва на Дніпрових кручах зробило його природною фортецею та торговельним центром. Поєднання неприступних гір та зручного порту на Подолі забезпечило місту унікальні переваги. Це пояснює, чому саме Київ став «матір'ю міст руських», а не Новгород чи інше місто на півночі.
Сьогодні символіка легендарних засновників продовжує жити в українській культурі. Пам'ятник Кию, Щеку, Хориву та Либіді на набережній Дніпра став одним із найпізнаваніших образів столиці. Річка Либідь, хоча й здебільшого прихована під землею, залишається живим нагадуванням про легенду. А назви київських пагорбів — Старокиївська гора, Щекавиця, Хоривиця — зберігають пам'ять про братів-засновників через тисячу років після їхнього легендарного правління.
Потрібно більше практики?
Ви завершили цей модуль! Ось кілька способів закріпити матеріал:
🔄 Інтеграція знань
- Поєднуйте матеріал цього модуля з попередніми темами
- Створіть mind map зв'язків між різними темами
- Практикуйте використання кількох тем одночасно
🎯 Реальне застосування
- Знайдіть ситуації в житті, де можна використати вивчене
- Читайте українські тексти і шукайте знайомі структури
- Спілкуйтеся з носіями мови, застосовуючи нові знання
🌐 Онлайн-ресурси
Додаткові матеріали для практики B2:
- Українська мова онлайн: https://ukrainian-language.uk
- Словник.ua: https://slovnyk.ua — для перевірки слів
- YouTube канали: Шукайте «українська мова B2» для додаткових уроків
- Мовні обміни: italki, Tandem, HelloTalk для практики з носіями
- Енциклопедія історії України: Стаття «Кий» та «Заснування Києва»
💡 Порада: Найкращий спосіб закріпити матеріал — використовувати його регулярно. Виділіть 10-15 хвилин щодня для повторення! Київ — безмежне джерело історичних відкриттів. Пройдіться пішки від Андріївського узвозу до Поділу, уявляючи, як ці місця виглядали понад тисячу років тому. Відвідайте Національний музей історії України, де зберігаються унікальні артефакти полянської та варязької доби. Зверніть увагу на топоніміку: Старокиївська гора, Щекавиця, річка Либідь — ці назви мають легендарне походження і зберігаються понад тисячу років.
Також корисно читати сучасні дослідження про заснування Києва, адже це дозволяє глибше зануритися в тему. Українські археологи постійно роблять нові відкриття, що поглиблюють наше розуміння історії міста. Порівнюйте легенди з археологічними фактами, аналізуйте, як народна пам'ять зберігала історичні події. Це допоможе вам краще розуміти розмежування легенди та історії, а також побачити, як формувалася українська ідентичність навколо образу столиці. Успіхів у вивченні української мови та історії! Слава Україні! Героям Слава!
🎯 Вправи
Легенда про заснування Києва
Аналіз літописної легенди
- Чому для середньовічного автора було важливо пов’язати назву міста з конкретним правителем?
- Як опис довколишньої природи підкреслює стратегічний вибір місця для столиці?
- У чому полягає символізм числа «три» у контексті братів-засновників?
Археологія Старокиївської гори
Історичні докази
- Порівняйте дані археології з літописною датою заснування міста.
- Чому Старокиївська гора вважається сакральним центром міста?
- Яку роль відігравав Поділ у соціальній структурі раннього Києва?
Значення легенди
Легенда проти Історії
- Літописна версія (брати-князі)
- Альтернативна версія (Кий-перевізник)
- Соціальний статус героя
- Джерела походження версії
- Аргументи Нестора Літописця
📚 Словник
| Слово | Вимова | Переклад | ЧМ | Примітка |
|---|---|---|---|---|
| заснування | /zɑsnuˈwɑnʲːɑ/ | founding | ім | |
| легенда | /lɛˈɦɛndɑ/ | legend | ім | |
| археологія | /ɑrxɛɔˈlɔɦʲijɑ/ | archaeology | ім | |
| городище | /hɔrɔˈdɪʃt͡ʃɛ/ | fortified settlement | ім | |
| перевізник | /pɛrɛˈwʲiznɪk/ | ferryman | ім | |
| гора | /hɔˈrɑ/ | hill/mountain | ім | |
| князь | /knʲɑzʲ/ | prince | ім | |
| топонім | /tɔˈpɔnʲim/ | toponym | ім | |
| джерело | /dʒɛrɛˈlɔ/ | source | ім | |
| датування | /dɑtuˈwɑnʲːɑ/ | dating | ім | |
| поселення | /pɔˈsɛlɛnʲːɑ/ | settlement | ім | |
| торговий шлях | /tɔrˈhɔwɪj ʃlʲɑx/ | trade route | ім | |
| старокиївська гора | /stɑrɔkɪˈjiwsʲkɑ hɔˈrɑ/ | Old Kyiv Hill | ім | |
| щекавиця | /ʃt͡ʃɛkɑˈwɪt͡sʲɑ/ | Shchekavytsia | ім | |
| хоревиця | /xɔrɛˈwɪt͡sʲɑ/ | Khorevytsia | ім | |
| либідь | /lɪˈbʲidʲ/ | Lybid | ім | |
| замкова гора | /zɑmˈkɔwɑ hɔˈrɑ/ | Castle Hill | ім | |
| герб | /hɛrb/ | coat of arms | ім |