Агатангел Кримський: Поліглот і мученик науки
Вступ
«Легше знайти мову, яку я не знаю, ніж порахувати, скільки знаю.» — Агатангел Кримський
Уявіть людину, яка вільно володіє шістдесятьма мовами. Яка читає давні арабські рукописи так само легко, як сучасну українську газету. Яка вивчає культури від Японії до Марокко, від Персії до Ефіопії. Така людина справді існувала — і вона була українцем.
Агатангел Кримський — одна з найтрагічніших постатей української науки. Геній світового рівня, він міг би працювати в будь-якому університеті Європи. Натомість він обрав служіння Україні — і заплатив за це життям у сталінській в'язниці.
Життєпис
Походження та ранні роки (1871–1896)
Агатангел Юхимович Кримський народився 15 січня 1871 року у Володимирі-Волинському на Волині — історичному регіоні України з багатою культурною спадщиною. Його родина мала незвичайну історію: предок по батьковій лінії був муллою з Бахчисарая, який переселився до Білорусі. Дід Агатангела прийняв християнство, але прізвище «Кримський» зберегло пам'ять про кримськотатарське коріння.
Батько, Юхим Степанович, був учителем історії та географії. Мати, Аделаїда Матвіївна, походила з польсько-литовського шляхетського роду. Така різноманітність предків, можливо, пояснює надзвичайну здатність Агатангела до мов — він ніби успадкував пам'ять кількох культур одночасно.
Уже в вісімнадцять років молодий Кримський досконало володів вісьмома мовами. До кінця життя він вивчив понад шістдесят — різні дослідники називають цифри від п'ятдесяти шести до ста, враховуючи діалекти та говірки. Його здатність до мов була феноменальною: він міг за кілька тижнів опанувати нову мову на рівні, достатньому для читання наукових текстів. Це не було просто запам'ятовування — Кримський глибоко розумів структуру мов та їхню історію.
💡 Чи знали ви?
Кримський жартував, що легше знайти мову, яку він не знає, ніж порахувати, скільки знає. Він вивчав не лише живі мови, а й мертві — давньоєврейську, арамейську, санскрит, староперську.
Освіту Кримський здобував у найкращих закладах: Київська колегія Павла Галагана, Лазарівський інститут східних мов у Москві, Московський університет. Колегія Галагана славилася високим рівнем викладання та увагою до української культури. Лазарівський інститут був центром орієнталістики Російської імперії, де вивчали арабську, перську, турецьку та інші східні мови.
У 1896–1898 роках він проводив дослідження в Сирії та Лівані, вивчаючи арабську культуру безпосередньо на місці. Він жив серед місцевого населення, відвідував мечеті та медресе, записував народні пісні та легенди. Це була не кабінетна наука — Кримський пізнавав Схід зсередини, через живий досвід.
Наукова кар'єра (1898–1918)
Після повернення з Близького Сходу Кримський викладав у Лазарівському інституті. З 1900 року він був професором арабської літератури, з 1902 — також професором історії Сходу. Його лекції приваблювали студентів унікальним поєднанням глибокого знання та живої оповіді.
🌍 У реальному житті
Переклади Кримського з арабської поезії досі вважаються еталонними. Він перекладав не лише смисл, а й ритм, музику оригіналу, зберігаючи дух східної лірики.
Його наукові інтереси охоплювали величезну територію: від арабської поезії до турецької граматики, від історії ісламу до української етнографії. Він писав наукові праці, художню літературу, перекладав. Його переклади з арабської, перської, турецької мов відкривали українським читачам скарби східних культур.
Кримський володів не лише живими мовами, а й мертвими. Він читав давньоєврейські та арамейські тексти, вивчав санскрит та староперську мову, досліджував давньоєгипетські ієрогліфи. Його ерудиція була вражаючою навіть для колег-науковців.
Але Кримський ніколи не забував про Україну. Він досліджував історію української мови, вивчав давньоукраїнські тексти, працював над українською граматикою. Для нього сходознавство та українознавство не були протилежностями — обидва служили пізнанню людської культури в її різноманітності.
Його праці з історії української мови доводили, що українська — це не «діалект російської», як тоді стверджували деякі російські вчені, а самостійна мова з давньою історією та багатою літературною традицією.
| Напрям досліджень | Основні праці |
|---|---|
| Арабістика | Історія арабської літератури |
| Тюркологія | Історія Туреччини |
| Іраністика | Історія Персії та її письменства |
| Українознавство | Нариси з історії української мови |
🇺🇦 Культурний момент
Кримський був не лише вченим, а й письменником. Його повість «Андрій Лаговський» — один із перших українських психологічних романів. Він також писав поезію та есеїстику українською мовою.
Засновник Академії наук (1918–1929)
У 1918 році, коли в Києві — серці української культури — встановилася влада УНР, а потім гетьманату, Кримський повернувся в Україну. Це був свідомий вибір — він міг би залишитися в Москві або емігрувати до Європи. Натомість він обрав служіння щойно народженій українській державі.
Разом із Володимиром Вернадським він став одним із засновників Української академії наук. Якщо Вернадський був першим президентом Академії, то Кримський став її першим постійним секретарем — фактично керівником щоденної діяльності. Він організовував роботу наукових відділів, редагував публікації, координував дослідження.
За його редакцією вийшло двадцять із двадцяти п'яти томів «Записок Історично-філологічного відділу ВУАН» — фундаментального видання, що визначило розвиток української гуманітарної науки на десятиліття вперед. Кожен том проходив через його руки, кожна стаття отримувала його редакторські виправлення.
Кримський також був віце-президентом Українського наукового товариства в Києві, викладав у Київському університеті. Він часто відвідував Львів, де співпрацював із Науковим товариством імені Шевченка. Його енергія здавалася невичерпною — він працював одночасно в кількох напрямах, керуючи Академією і продовжуючи власні дослідження.
У ці роки він опублікував свої головні праці: «Історія Туреччини», «Історія Персії та її письменства», численні дослідження з арабістики та українського мовознавства. Він перекладав східну поезію, писав власні вірші та прозу. Його робочий день починався о п'ятій ранку і закінчувався за півночі.
💡 Чи знали ви?
Кримський не лише керував Академією, а й особисто редагував більшість її публікацій. Він перевіряв кожен текст на наукову точність і мовну правильність — справжній перфекціоніст.
Усунення та переслідування (1929–1941)
У 1928 році більшовицька влада не затвердила Кримського на посаді секретаря Академії. Це був початок кінця. Невдовзі всі установи, які він очолював, було ліквідовано. Його учнів та колег заарештовували одного за одним.
Кампанія проти «буржуазного націоналізму» в науці набирала обертів. Справа СВУ (Спілка визволення України) 1929–1930 років стала попередженням для всієї української інтелігенції. Десятки вчених, письменників, культурних діячів опинилися за ґратами або були розстріляні.
У 1930-х роках Кримського фактично усунули від науково-викладацької роботи. Він продовжував писати вдома, але не міг публікуватися. Його праці замовчували, його ім'я зникало з наукового життя. Сімдесятирічний вчений жив у постійному страху арешту.
Радянська влада не могла пробачити йому участі у створенні «буржуазної» Академії наук, зв'язків із «націоналістами», самої його незалежності думки. Кримський не був політиком — він був вченим. Але для тоталітарного режиму навіть чиста наука була небезпечною, якщо її творець не схилявся перед владою.
Тим не менш Кримський не емігрував. Він міг би виїхати за кордон, де його знання були б на вагу золота. Натомість він залишився в Україні — зі своїми рукописами, своєю бібліотекою, своєю надією на кращі часи.
🇺🇦 Культурний момент
Доля Кримського типова для українських інтелектуалів його покоління. «Розстріляне відродження» 1920–1930-х років знищило цілу генерацію письменників, вчених, митців — тих, хто будував українську культуру.
Останні роки (1941–1942)
20 липня 1941 року, через місяць після початку німецько-радянської війни, співробітники НКВС заарештували сімдесятирічного вченого. Звинувачення — «антирадянська націоналістична діяльність». Це стандартна формула, яку застосовували до всіх, хто працював над українською культурою та мовою.
Війна дала режиму привід для «зачистки» потенційно небезпечних елементів. Українські інтелектуали масово гинули в перші місяці війни — їх розстрілювали без суду або вивозили на схід, де вони помирали від голоду та хвороб.
Кримського етапували до Кустаная в Казахстані. Шлях тривав тижні в переповнених вагонах, без їжі та медичної допомоги. Там, у тюремній лікарні, він помер 25 січня 1942 року. Офіційна причина смерті — виснаження. Але є версія, що він помер від тортур — режим не церемонився навіть із хворими стариками.
Йому був сімдесят один рік. За плечима — понад півстоліття наукової праці, сотні публікацій, тисячі сторінок перекладів. Попереду — безіменна могила десь у казахстанському степу. Його рукописи, які залишилися в Києві, частково збереглися і були опубліковані вже після смерті Сталіна.
🌍 У реальному житті
Справу Кримського було остаточно припинено лише в 1957 році. У 1960 році його офіційно реабілітували — визнали, що звинувачення були сфабрикованими. Але повернути життя вченому це вже не могло.
Внесок
Хронологія досягнень
| Рік | Досягнення |
|---|---|
| 1896–1898 | Наукові дослідження в Сирії та Лівані |
| 1900 | Став професором арабської літератури |
| 1918 | Співзасновник Української академії наук |
| 1918–1928 | Постійний секретар Академії наук |
| 1970 | Визнаний ЮНЕСКО видатним діячем світу |
Що залишив нам Агатангел Кримський?
Сходознавчі праці — дослідження арабської, турецької, перської культур. Його «Історія Туреччини» та «Історія Персії» залишаються класикою української орієнталістики. Ці фундаментальні праці використовуються вченими й досі, понад сто років після їхнього написання.
| Праця | Тематика |
|---|---|
| «Історія Туреччини» | Османська імперія та її культура |
| «Історія Персії» | Іранська цивілізація та література |
| «Андрій Лаговський» | Психологічна повість |
Українознавчі студії — праці з історії української мови, давньоукраїнської літератури, етнографії. Він довів древність і самобутність української культури. Його дослідження спростовували імперську тезу про те, що українська мова — лише «діалект російської».
Переклади — шедеври світової літератури українською мовою. Арабська поезія, перські казки, турецькі легенди — все це стало доступним українському читачеві завдяки Кримському. Він перекладав не дослівно, а художньо, зберігаючи дух оригіналу.
Художня література — повісті, оповідання, поезія. Він був не лише вченим, а й митцем слова. Його повість «Андрій Лаговський» — один із перших українських психологічних романів, що досліджує внутрішній світ інтелігента. Кримський писав також екзотичні оповідання про Схід, вірші філософського змісту, есеї про українську культуру. Його літературна спадщина ще чекає на повне дослідження.
Організаційна робота — Українська академія наук, яку він будував разом із Вернадським. Ця інституція пережила репресії і існує досі. Двадцять томів «Записок», які він редагував, стали фундаментом української гуманітарної науки.
Педагогічна спадщина — покоління українських сходознавців, яких він виховав. Його учні продовжили його справу, хоча й зазнали переслідувань за радянської влади.
🇺🇦 Культурний момент
Кримський був одним із перших, хто системно досліджував історію українсько-турецьких та українсько-арабських контактів, показуючи Україну як частину ширшого євразійського культурного простору.
💡 Чи знали ви?
У 1970 році, майже через тридцять років після смерті, ім'я Кримського було включене до переліку видатних діячів світу, затвердженого XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО. Світ визнав його геніальність — на жаль, посмертно.
Спадщина
Кримський був людиною між світами. Кримськотатарське коріння, польсько-литовська кров, українська душа, освіта в російських закладах, дослідження східних культур — усе це поєднувалося в одній особистості.
Його доля — це доля української інтелігенції XX століття. Блискучі таланти, європейський рівень освіти, відданість Україні — і знищення тоталітарним режимом. Кримський загинув не на полі бою, а в тюремній камері, від голоду й побоїв.
🇺🇦 Культурний момент
Кримський залишив після себе унікальну колекцію східних рукописів та книг, яка стала основою фонду сходознавства Національної бібліотеки України.
Але його спадщина жива. Українська академія наук, яку він будував, працює й сьогодні. Його праці перевидають, його ім'я повертається в наукове життя. І кожен студент-сходознавець в Україні знає: все почалося з Агатангела Кримського.
🌍 У реальному житті
В Україні іменем Кримського названо Інститут сходознавства НАН України. Його портрет висить у кабінетах українських орієнталістів — нагадування про засновника традиції.
Порівняльний аналіз
Кримський і Вернадський
| Аспект | Кримський | Вернадський |
|---|---|---|
| Наукова галузь | Сходознавство, мовознавство | Геохімія, мінералогія |
| Роль в Академії | Постійний секретар | Перший президент |
| Доля | Загинув у в'язниці 1942 | Помер природною смертю 1945 |
Два засновники Української академії наук — і такі різні долі. Вернадський прожив довге життя й помер у своєму ліжку. Кримський загинув у сталінській в'язниці.
Чому? Можливо, справа в галузях науки. Природничі науки Вернадського були потрібні режиму — геохімія, мінералогія, дослідження корисних копалин. Гуманітарні науки Кримського були небезпечними — історія, мовознавство, культурологія могли підривати офіційну ідеологію.
Можливо, справа в особистостях. Вернадський умів знаходити компроміси, балансувати між наукою та політикою. Кримський був прямолінійнішим, не схилявся перед владою.
А можливо, просто не пощастило. Репресії били навмання, і ніхто не міг почуватися в безпеці. Вернадський вижив — Кримський ні. Така була доля.
Кримський і сталінські репресії
Арешт Кримського в липні 1941 року — це частина ширшої картини. Коли почалася війна, НКВС поспішно «зачищало» потенційно небезпечних людей. Українські інтелектуали — письменники, вчені, священники — масово гинули в перші місяці війни.
Звинувачення в «націоналізмі» було стандартним. Його висували всім, хто працював над українською культурою, мовою, історією. Сама праця над українською тематикою вважалася злочином.
Кримський не був політиком. Він не організовував повстань, не друкував листівок. Його «злочин» — любов до України, виражена в наукових працях. За це він заплатив життям.
🇺🇦 Культурний момент
Кримський зберіг у своєму архіві тисячі сторінок рукописів східних текстів та українознавчих досліджень. Частина цього архіву вціліла і зберігається в Інституті рукопису НБУ.
🇺🇦 Культурний момент
«Розстріляне відродження» — так називають покоління українських митців і вчених 1920–1930-х років, знищених сталінськими репресіями. Кримський належав до попереднього покоління, але розділив їхню долю.
📋 Підсумок
Агатангел Кримський — унікальна постать української та світової науки. Поліглот, який знав понад шістдесят мов. Сходознавець, який відкрив українцям культури Сходу. Українознавець, який досліджував рідну мову та історію. Письменник, який творив українською мовою в часи, коли це вимагало мужності.
Як співзасновник Української академії наук він заклав фундамент українського наукового життя. Разом із Вернадським він створив інституцію, яка пережила всі катаклізми XX століття і працює досі. Як жертва сталінських репресій він став символом трагедії української інтелігенції XX століття.
Вивчаючи Кримського, ми бачимо і велич людського духу, і жорстокість тоталітаризму. Він міг би прожити довге й спокійне життя десь у Європі. Його знання були на вагу золота — університети Парижа, Лондона, Берліна з радістю прийняли б такого вченого. Натомість він обрав Україну — і заплатив за це життям.
Доля Кримського — це доля цілого покоління. «Розстріляне відродження» знищило найкращих представників української культури та науки. Але їхня спадщина вижила. Їхні ідеї, їхні праці, їхній приклад — усе це живе в наступних поколіннях.
Його ім'я включене до списку видатних діячів світу ЮНЕСКО. Інститут сходознавства НАН України носить його ім'я. Його праці перевидають, його ім'я повертається в наукове життя. Режим, який його вбив, давно зник. А Агатангел Кримський залишається — як приклад служіння науці та Україні, як застереження про ціну тоталітаризму. Його доля нагадує нам про те, наскільки крихкою є свобода і як важливо її захищати.
Потрібно більше практики?
Первинні джерела:
- Кримський А. «Історія Туреччини» (1924)
- Кримський А. «Історія Персії та її письменства» (1923)
- Кримський А. «Андрій Лаговський» (повість, 1905)
Вторинні джерела:
- Вікіпедія: Кримський Агатангел Юхимович
- ЕСУ: Кримський
- НБУВ: Виставка до 145-річчя
🎯 Вправи
Факти про Кримського
Агатангел Кримський був першим президентом Української академії наук.
Кримський жартував, що легше знайти мову, яку він не знає, ніж порахувати, скільки знає.
Кримський був заарештований НКВС у 1937 році під час Великого терору.
Ім'я Кримського було включене до списку видатних діячів світу ЮНЕСКО.
Кримський походив із родини українських козаків, як і Вернадський.
Порівняння долі Кримського та Вернадського
- Агатангел Кримський: гуманітарій, сходознавець
- Володимир Вернадський: природознавець, геохімік
- Роль в Академії
- Галузь науки
- Подальша доля