Skip to main content

Український авангард

🎯 Чому це важливо?

Український авангард — це один з найяскравіших феноменів у світовому мистецтві ХХ століття. Довгий час імена Малевича, Екстер, Архипенка асоціювалися виключно з російською культурою. Проте саме українське коріння, кольори народного мистецтва та ритми українського орнаменту сформували їхній унікальний стиль. Розуміння цього періоду — ключ до повернення української культурної суб'єктності та розбудови модерної національної ідентичності, яка не боїться експериментів і відкритості світові. Це подорож у часи, коли Україна була епіцентром світових інтелектуальних пошуків.

Вступ​

Початок ХХ століття був часом радикальних змін. Світ змінювався: технології, війни, революції. Мистецтво не могло залишатися старим. Художники шукали нову мову, щоб описати нову реальність. Так народився авангард (від фр. avant-garde — передовий загін). Цей рух охопив усі сфери людської діяльності, від живопису до побуту, пропонуючи абсолютно нове бачення майбутнього. Це був час безмежної віри в прогрес і здатність людини перебудувати Всесвіт за законами логіки та краси.

Український авангард — це не просто копіювання європейських трендів. Це унікальний синтез західного модернізму та глибинної української архаїки. Київ, Харків та Одеса стали центрами сміливих експериментів, де народжувалися кубофутуризм, супрематизм та конструктивізм. Українські митці не просто сприймали ідеї Пікассо чи Марінетті, вони наповнювали їх місцевим змістом, використовуючи вікові традиції народного мистецтва як потужний візуальний фундамент. Вони довели, що модерн може бути глибоко національним, якщо він базується на автентичних кодах культури.

У цьому модулі ми дослідимо, як українські митці змінили світове мистецтво, чому «Чорний квадрат» має київське коріння, і як народна вишивка вплинула на абстрактний живопис. Ми зануримося в атмосферу 1910-1920-х років, коли Україна була одним із найпрогресивніших культурних майданчиків Європи, місцем, де народжувалися ідеї, що випереджали свій час на десятиліття.

Презентація​

Феномен українського авангарду: Колористичний вибух​

Український авангард вирізняється особливим ставленням до кольору та простору. Якщо французький кубізм був аналітичним, часто похмурим і стриманим у палітрі, то український авангард — це яскраве, соковите, надзвичайно «кольорове» явище. Це була справжня естетична революція, яка кинула виклик академічній похмурості та застиглим формам минулого, пропонуючи натомість життєдайну енергію та відкритість.

Дослідник Дмитро Горбачов зазначав: «Український авангард — це колористичний вибух». Джерелом цього вибуху було народне мистецтво. Багато авангардистів (Малевич, Екстер, Давид Бурлюк) захоплювалися народним примітивізмом, іконами, писанками та вишивкою. Вони бачили в них не «простоту» чи «недосконалість», а навпаки — вищу форму гармонії, досконалість форми та ритму. Вони розуміли, що народний майстер уже давно винайшов ту абстракцію, до якої європейська інтелектуальна еліта лише починала підходити через складні та довгі теоретичні викладки.

💡 Ключовий концепт: Синтез

Українські авангардисти не відкидали минуле як щось непотрібне, а переосмислювали його через призму сучасності. Вони поєднали урбанізм (ритм великого міста, машини, технології) з фольклором (село, природа, архаїчні символи). Цей стиль іноді називають неопримітивізмом або кубофутуризмом. Це було прагнення знайти гармонію між технічним прогресом та органічною, живою культурою народу.

Казимир Малевич: Київський період та витоки супрематизму​

Ім'я Казимира Малевича відоме всьому світу як автора знаменитого «Чорного квадрата» і засновника супрематизму — мистецтва чистої геометричної форми, вільного від будь-якого предметного змісту. Але мало хто знає, що Малевич народився саме в Києві (у костелі св. Олександра досі зберігається запис про його хрещення), а його естетика формувалася під безпосереднім впливом українського села. У дитинстві він багато часу проводив у подорожах Україною разом із батьком, що заклало основу його візуального сприйняття світу.

Малевич писав у своїй автобіографії: «Я наслідував мистецтво селян». Він згадував, як допомагав селянкам розмальовувати печі, захоплювався їхнім вмінням сміливо працювати з яскравим кольором. Ці ранні дитячі враження згодом трансформувалися в ідею «чистого кольору», яка стала наріжним каменем супрематизму. Він шукав «нульову точку» мистецтва, з якої починається нове творіння.

У 1928-1930 роках Малевич викладав у Київському художньому інституті. Цей період був надзвичайно плідним для майстра. Саме тут він написав свої найважливіші теоретичні статті про нове мистецтво, які регулярно друкувалися в харківському авангардному журналі «Нова ґенерація». Однак сталінський режим почав посилювати тиск на так званих «формалістів», і Малевич був змушений поспіхом покинути Київ, рятуючись від можливого арешту.

🔍 Супрематизм

Супрематизм (від лат. supremus — найвищий) — напрям авангарду, який проголосив повну відмову від зображення реальних предметів. Головне — це колір, форма та їхня взаємодія у просторі. «Чорний квадрат» — це не «пустота», а «початок всього», «нульова форма», в якій сконцентрована вся потенційна енергія майбутнього світового живопису.

🛡️ «Російський» авангард?

Протягом багатьох десятиліть світова спільнота знала Малевича переважно як «російського» художника. Проте історичні факти свідчать про інше: він народився в Києві, до 17 років жив виключно в Україні, вільно розмовляв українською мовою та офіційно називав себе українцем у державних анкетах. Його візуальна мова — це творчо переосмислена українська ікона та селянська геометрична вишивка, а не московські художні традиції, які він вважав надто консервативними.

Олександра Екстер: Амазонка авангарду та сценографічна революція​

Олександра Екстер була справжнім інтелектуальним мостом між Києвом та Парижем. Вона жила на два міста, підтримувала дружні стосунки з Пікассо та Браком, і постійно привозила найсвіжіші європейські ідеї в Україну. Вона була не просто художницею, а справжнім культурним трендсетером, яка формувала мистецький ландшафт своєї епохи.

Її художня студія в Києві була справжнім центром інтелектуального та богемного життя міста. Екстер навчала своїх численних учнів не просто правильно малювати, а насамперед мислити формою та кольором як самостійними одиницями. Вона впроваджувала принципи конструктивізму в живопис, намагаючись знайти логічну та математично обґрунтовану структуру в хаосі візуальних вражень.

Особливий, по-справжньому революційний внесок Екстер зробила в галузь сценографії (театрального дизайну). Її костюми та декорації для вистав були абсолютно новаторськими: замість традиційних пласких фонів вона почала будувати на сцені складні тривимірні архітектурні конструкції, де актори могли рухатися на різних рівнях. Вона перетворила театр на простір динамічної геометрії, де кожен жест актора ставав невід'ємною частиною загальної композиції.

Олександр Богомазов: Український Пікассо та теорія динамізму​

Олександра Богомазова часто називають «українським Пікассо», хоча його художній стиль був абсолютно самобутнім і не мав прямих аналогів. Він був не лише геніальним художником, а й глибоким теоретиком мистецтва. Його фундаментальний трактат «Живопис та елементи» (1914) значно випередив багато ідей європейського мистецтвознавства, запропонувавши математично точний і логічний підхід до аналізу візуальних образів.

Богомазов присвятив своє життя дослідженню динаміки. Він прагнув зобразити рух на статичному, нерухомому полотні. Його картини («Трамвай», «Пилярі») буквально вібрують енергією. Лінії в них ламаються під гострими кутами, кольори різко контрастують, створюючи неймовірну ілюзію швидкості та внутрішнього ритму. Він вважав, що кожна точка на полотні має свій вектор сили, і головне завдання художника — гармонійно збалансувати ці сили в єдиній напруженій структурі.

📜 Олександр Богомазов

«Мистецтво — це не копіювання природи, а створення абсолютно нової реальності, яка не залежить від зовнішнього світу і підкоряється лише своїм власним ритмам та законам внутрішньої динаміки».

🌍 Київ 1910-х

Уявіть Київ 1910-х років. Вулицями починають їздити перші електричні трамваї, всюди шум, натовп, рух. Богомазов бачить у цьому справжню музику майбутнього. Його знаменита картина «Трамвай» — це не просто зображення транспортного засобу, а психологічний портрет міста, яке прокидається до абсолютно нового ритму життя, де швидкість і механізм стають новими релігіями людства.

Олександр Архипенко: Маг порожнечі та скульптурної революції​

Якщо Малевич перевернув уявлення про живопис, то Олександр Архипенко зробив те саме зі світовою скульптурою. Народившись у Києві в родині вчених, Архипенко став одним із засновників кубістичної скульптури у світі. Його творчість — це унікальний приклад того, як давня українська пластична традиція може бути органічно інтегрована в найсучасніші та найрадикальніші світові контексти.

Його найголовнішим винаходом була концепція «від'ємної форми» або «порожнечі». Архипенко був першим, хто почав використовувати отвори та порожні простори як повноцінну частину скульптурного об'єму. Для нього дірка в скульптурі була такою ж важливою та змістовною, як і твердий матеріал. Це був справжній інтелектуальний прорив: він змусив глядача самостійно додумувати форму, активно взаємодіяти з простором усередині самого твору. Він довів, що повна відсутність матеріалу може бути не менш виразною, ніж його наявність.

Також Архипенко винайшов «архипентуру» — рухомий живопис, де спеціальні складні механізми змінювали кольорові площини на очах у глядача, створюючи ефект кінетичного мистецтва. Хоча більшу частину свого життя він провів у вимушеній еміграції (Франція, США), Архипенко завжди наголошував на своїй приналежності до української культури. Його скульптури — це синтез класичної витонченості античності та радикальності сучасного авангарду, де гармонія ліній поєднується з безстрашністю експериментатора.

🧐 Як бачити порожнечу?

Дивлячись на скульптури Архипенка, зверніть особливу увагу на те, як світло вільно проходить крізь створені автором отвори. Порожнеча тут стає активним елементом композиції, вона «дихає» та створює нові, часто несподівані об'єми всередині холодного металу чи твердого каменю. Автор грає з нашим сприйняттям, змушуючи бачити те, чого фізично немає.

Давид Бурлюк: Батько футуризму та енергія степу​

Давида Бурлюка часто називали «батьком російського футуризму», але сам він у своїх спогадах писав дуже чітко: «Мій колорит — глибоко український». Він народився на Сумщині в маєтку Семиротівщина і все своє довге життя проніс у собі любов до безкрайнього українського степу та надзвичайно яскравих, насичених фарб. Його творча енергія була просто невичерпною, а здатність до радикального епатажу — легендарною серед сучасників.

Бурлюк був не просто талановитим художником, а й неймовірним організатором, справжнім «мотором» всього авангардного руху. Разом з братами він заснував футуристичну групу «Гілея» в Херсонській області. Вони влаштовували епатажні виставки в найнесподіваніших місцях, читали вірші на галасливих вулицях, розфарбовували власні обличчя дивними візерунками, намагаючись будь-якою ціною розбудити тогочасне консервативне суспільство від провінційної сплячки. Бурлюк майстерно поєднував у своїй творчості грубий примітивізм народної картинки з витонченим розумінням сучасної фактури та ритму. Його картини — це часто густа суміш бруду, фарби, піску та чистої, нестримної емоції.

🕰️ Степ як джерело авангарду

Південь України з його безмежним простором і загадковими залишками давніх культур (скіфські баби, кургани) став справжньою колискою для багатьох авангардистів. Бурлюк щиро вважав, що енергія цього дикого степу дає художнику право на найрадикальніший жест, на повне заперечення старих європейських канонів заради створення нової, абсолютно вільної творчості.

Михайло Бойчук та Бойчукізм: У пошуках великого стилю​

Окремою, надзвичайно важливою течією в українському мистецтві був бойчукізм, заснований Михайлом Бойчуком. На відміну від західних кубістів, які свідомо руйнували форму на дрібні фрагменти, бойчукісти прагнули до абсолютної монументальності. Вони хотіли створити мистецтво, яке б належало не вузькому колу інтелектуалів, а всьому народові, ставши частиною його повсякденного життя.

Бойчук мріяв про створення «великого стилю», який би об'єднав людей навколо високих духовних ідеалів. Він надихався візантійськими фресками, іконами княжої доби та італійським проторенесансом (зокрема роботами Джотто). Бойчукісти створювали грандіозні фрески в санаторіях, клубах та громадських будівлях. Їхні фігури були свідомо спрощеними, величними та спокійними, чимось схожими на святих з давніх ікон, але в контексті сучасного радянського життя. Вони щиро вірили, що справжнє мистецтво повинно виховувати людину, робити її духовно вищою та кращою.

Доля Михайла Бойчука та всієї його школи була особливо жахливою. Радянська влада не просто фізично вбила цих людей, вона намагалася назавжди стерти навіть пам'ять про їхнє існування. Величні фрески в Луцьких казармах у Києві та Червонозаводському театрі в Харкові були заштукатурені або просто збиті ломами за наказом партійних ідеологів. Тільки завдяки неймовірному героїзму окремих музейних працівників вдалося таємно зберегти деякі ескізи та невеликі підготовчі роботи. Це була свідома спроба знищити цілий філософський напрям думки, який пропонував гуманістичну альтернативу сухому радянському реалізму.

Сценографія та дизайн: Авангард на сцені та в повсякденному побуті​

Авангард ніколи не обмежувався лише рамками полотна. Він прагнув змінити все довкілля людини, зробивши його більш раціональним, функціональним і водночас естетичним. Одним із найяскравіших проявів цього прагнення стала сценографія. Анатоль Петрицький, видатний український художник театру, створював костюми, які були справжніми рухомими скульптурами. Його знаменита серія «Театральні строї» досі вражає безмежною фантазією та надзвичайно сміливим поєднанням кольорів. Костюми Петрицького часто нагадували складні механічні конструкції, що ідеально підкреслювало футуристичну природу вистав того часу, де людина виступала як активна частинка величезного світового механізму.

Олександра Екстер також надзвичайно активно працювала над дизайном сучасного одягу. Вона щиро вважала, що сучасна жінка повинна носити такий одяг, який не сковує її рухів і водночас має чітку, зрозумілу геометричну форму. Вона майстерно використовувала мотиви української народної вишивки (особливо її геометричні варіанти) для створення ультрасучасних на той час суконь та аксесуарів. Це був, мабуть, перший в історії приклад свідомого етно-модерну, де архаїка ставала чимось суперсучасним та актуальним.

Дизайн книг також пережив у цей час неймовірний розквіт. Конструктивісти сміливо експериментували з новою типографікою, фотомонтажем та складною асиметричною версткою. Книги Василя Єрмилова, великого харківського майстра дизайну, досі вважаються неперевершеними шедеврами світового конструктивізму. Він використовував найпростіші матеріали — дерево, метал, фарбу — для створення надзвичайно виразних об'єктів та інтер'єрів. Його професійним гаслом було: «Максимум виразності мінімумом засобів», що дивовижним чином перегукується з ідеями сучасного мінімалізму та еко-дизайну.

Глибинний аналіз: Київська школа та «Нова ґенерація»​

У 1920-х роках Київський художній інститут (нині НАОМА) перетворився на справжній «український Баугауз». Тогочасний ректор Іван Врона зміг зібрати тут найкращих майстрів свого часу: Малевича, Татліна, Богомазова, Пальмова. Це був унікальний педагогічний експеримент, де вчорашні революціонери від мистецтва розробляли абсолютно нову методику художнього навчання для майбутніх поколінь. Навчання в інституті базувалося на глибокому дослідженні фізичних властивостей матеріалів, кольору та форми, а не на сліпому копіюванні класичних зразків минулого.

Віктор Пальмов, ще один видатний представник «Київської школи», розробляв власну оригінальну теорію «кольоропису». Його художні роботи вражають неймовірною емоційною силою кольору. Він щиро вважав, що правильно підібраний колір може передавати найтонші думки та почуття значно краще, ніж будь-які слова. Його палітра була завжди сонячною та життєствердною, що яскраво відображало оптимізм перших років пореволюційної доби, віру в краще майбутнє.

Харків у цей динамічний час став столицею літературного авангарду та конструктивізму. Культовий журнал «Нова ґенерація», редагований поетом-футуристом Михайлом Семенком, став головною трибуною для найсміливіших та найрадикальніших ідей. Тут палко обговорювали не лише живопис чи літературу, а й принципово нову архітектуру, дизайн, сучасне кіно та взагалі новий спосіб життя. Саме в Харкові народився конструктивізм у архітектурі, найвеличніше втілений у знаменитій будівлі Держпрому — першому радянському хмарочосі, який став світовим символом індустріальної могутності та нового стилю.

Культурна трагедія та «Розстріляне відродження»​

Період 1920-х — початку 1930-х років в Україні справедливо називають «Золотим віком» або «Українським ренесансом». Це був час неймовірного інтелектуального злету та творчої свободи. Проте цей блискучий розквіт був зумисно та жорстоко обірваний сталінським тоталітарним режимом. Москва панічно боялася справжньої культурної незалежності України, справедливо вбачаючи в ній серйозну загрозу монолітній цілісності своєї імперії.

У 1930-х роках по всій Україні почалися масові криваві репресії проти інтелігенції. Митців звинувачували в абсурдних гріхах — «українському буржуазному націоналізмі» та «небезпечному формалізмі». Термін «формалізм» у ті часи став фактично смертним вироком для багатьох авангардистів. Це означало, що художник приділяє занадто багато вільної уваги формі, творчим експериментам, а не ідеологічному змісту та пропаганді комунізму. Справжній творчий пошук було офіційно оголошено ворожим радянському ладу та «зрозумілим лише купці естетів».

У 1937 році Михайла Бойчука та його найталановитіших і найвідданіших учнів (Івана Падалку, Василя Седляра) розстріляли органи НКВС у київських тюрмах. Це одна з найболючіших та найтрагічніших сторінок історії, яку ми називаємо «Розстріляним відродженням». Митців страчували за те, що їхнє мистецтво було «незрозумілим широким масам народу», хоча насправді воно було просто занадто вільним і незалежним для системи, яка понад усе прагнула тотального контролю над кожною думкою.

Репресії не обмежилися лише фізичним знищенням самих людей. Була запущена потужна державна машина пропаганди, яка протягом десятиліть цілеспрямовано дискредитувала самі ідеї авангарду. Протягом багатьох років український авангард офіційно називали «історичною помилкою», «тупиковим шляхом розвитку» або просто намагалися повністю ігнорувати його існування. Величезна кількість безцінних творів були назавжди вивезені до закритих спецфондів, де вони десятиліттями зберігалися під надійним замком без жодного доступу дослідників. Багато робіт просто фізично знищувалися як такі, що «не мають жодної художньої чи ідеологічної цінності». Сьогодні ми з болем усвідомлюємо, що ця культурна втрата є абсолютно непоправною, адже сотні шедеврів, які сьогодні могли б бути законною гордістю найбільших українських музеїв, тепер існують лише у вигляді нечітких чорно-білих фотографій у рідкісних старих каталогах чи спогадах сучасників.

Сьогодні ми нарешті повертаємо ці імена із забуття. Український авангард крок за кроком посідає своє законне, почесне місце в найбільших музеях світу — у Києві, Парижі, Нью-Йорку та Лондоні. Ми чітко розуміємо, що без цих сміливих, часом «божевільних» експериментаторів все світове сучасне мистецтво було б значно біднішим і менш цікавим. Це повернення — не лише акт історичної справедливості, а й важливий крок деколонізації нашої свідомості, відновлення правди щодо митців, які віддали власне життя за священне право на вільний творчий пошук та національну самобутність.

🤔 Ціна свободи

Подумайте на мить про те, скільки геніальних шедеврів ми назавжди втратили через тоталітарний терор минулого століття. Фрески бойчукістів були безжально заштукатурені, сотні картин — просто спалені або розрізані. Пам'ять про цей трагічний період — це не лише захоплення талантом наших предків, а й величезна відповідальність кожного з нас за збереження правди про наше складне минуле та недопущення подібних трагедій у майбутньому.

Сучасна рецепція: Повернення додому та боротьба за ідентичність​

Довгий час у всіх світових енциклопедіях українські авангардисти фігурували виключно як «російські художники». Це було прямим наслідком тривалої імперської політики Росії, яка протягом століть системно привласнювала собі найкращі таланти підкорених народів. Сьогодні Україна веде активну, щоденну боротьбу за остаточне повернення своєї законної культурної спадщини. Це надзвичайно складна та кропітка робота, яка вимагає від нас глибоких наукових знань, терпіння та неабиякої дипломатичної витримки на міжнародній арені.

Українські мистецтвознавці, історики та дипломати невтомно працюють над тим, щоб провідні музеї світу (такі як MoMA у Нью-Йорку, Tate Modern у Лондоні чи Центр Помпіду в Парижі) нарешті офіційно змінили підписи під роботами Малевича, Архипенка чи Екстер. Це не просто формальне питання престижу чи справедливості, це фундаментальне питання нашої національної ідентичності. Розуміння того факту, що світовий авангард народився саме з української землі, під впливом українського сонця та народних традицій, докорінно змінює сприйняття всієї української історії, роблячи її невід'ємною частиною глобального модернізаційного процесу людства. Ми перестаємо бути «тінню» іншої культури, стаючи самостійним та потужним суб'єктом світової історії мистецтв.

💎 Спадщина сьогодні

Сучасні молоді українські художники, дизайнери та архітектори продовжують творчі традиції авангарду, часто навіть не усвідомлюючи цього на раціональному рівні. Авангардний стиль став органічною частиною нашого внутрішнього візуального коду, який ми щодня бачимо в сучасному графічному дизайні, сміливій архітектурі нових кварталів та навіть у яскравих графіті на вулицях наших міст. Це жива енергія свободи та експерименту, яка продовжує живити сучасну українську культуру, роблячи її впізнаваною та цікавою для всього світу.

Лінгвістичний коментар: Мова мистецтвознавства​

Для професійного опису та глибокого аналізу авангардного мистецтва надзвичайно важливо використовувати точні та змістовні терміни. Зверніть увагу на активне використання пасивних дієприкметників та абстрактних іменників, які допомагають передати складність творчих процесів:

  • Заперечення старих традицій (свідома відмова від усього застарілого заради нового).
  • Взаємодія художньої форми та насиченого кольору (як вони впливають одне на одного в просторі полотна).
  • Втілення сміливого задуму майстра (процес реалізації складної ідеї в конкретному матеріалі).
  • Переосмислення національної спадщини (новий, сучасний погляд на прадавні народні символи та коди).
  • Трансформація навколишньої реальності (зміна звичного вигляду речей заради виявлення їхньої внутрішньої суті).

Використання пасивних конструкцій у мистецтвознавчому тексті допомагає максимально зосередитися на самому об'єкті мистецтва, підкреслюючи результат тривалого творчого процесу:

  • Картина була створена в період найвищого творчого піднесення майстра...
  • Напрям був заснований невеликою групою однодумців, які палко прагнули радикальних змін...
  • Багато творів були безжально знищені тоталітарним режимом, але пам'ять про них назавжди збереглася в серцях людей...
  • Інноваційні ідеї були згодом запозичені провідними європейськими майстрами, проте саме в Україні вони отримали своє перше, найбільш яскраве та автентичне прочитання...

Практика​

Мистецтвознавчий розбір​

Для того щоб навчитися професійно розуміти та описувати авангардне мистецтво, важливо опанувати базову термінологію аналізу. Коли ми говоримо про твір авангарду, ми зазвичай звертаємо увагу на такі ключові параметри:

Композиція (Побудова твору):

  • Динамічна / статична (чи відчуваєте ви внутрішній рух, чи картина здається абсолютно нерухомою?)
  • Геометрична / вільна (які форми переважають у творі — чіткі кола та квадрати чи довільні лінії?)
  • Зрівноважена / асиметрична (як розподілена візуальна вага елементів на полотні?)

Колір (Колорит):

  • Контрастний / нюансний (чи кольори різко протиставляються один одному, чи плавно переходять у близькі відтінки?)
  • Локальний колір (використання чистого, яскравого кольору без додавання тіней чи напівтонів)
  • Насичений / стриманий (яку емоційну напругу створює палітра художника?)

Форма (Зовнішній вигляд об'єктів):

  • Деформація (свідома зміна природної форми об'єкта заради досягнення більшої художньої виразності)
  • Площинність (відмова від ілюзії тривимірного простору та традиційної перспективи на користь двовимірної площини)
  • Схематизація (максимальне спрощення складного об'єкта до його базового знаку чи геометричного символу)
📝 Приклад мистецтвознавчого опису

«У цій знаковій роботі Олександра Богомазова ми бачимо неймовірну внутрішню динаміку, що передає дух нової епохи. Вся композиція майстерно побудована на гострих діагональних лініях, що створює потужний ефект швидкого руху в просторі. Колорит картини надзвичайно яскравий та контрастний — глибокий синій колір неба різко сперечається з гарячим жовтим кольором міських будівель. Художник сміливо використовує спрощені геометричні форми для передачі напруженого ритму сучасного йому життя.»

Активність: Мистецький критик​

Уявіть на мить, що ви — молодий та прогресивний арт-критик 1920-х років, який щойно відвідав виставку футуристів у центрі Києва чи Харкова. Напишіть коротку, але яскраву рецензію (5-7 речень) на цю подію для місцевої газети.

Корисні фрази для вашого тексту:

  • Художник рішуче відмовляється від застарілих традицій минулого...
  • Ми бачимо абсолютно новаторський підхід до трактування форми...
  • Автор сміливо експериментує з новими матеріалами та фактурами...
  • Вражає нечувана досі сміливість та асиметрія загальної композиції...
  • Цей твір повністю руйнує всі існуючі академічні канони та правила...

📋 Підсумок​

Український авангард — це велична історія про сміливість бути самим собою навіть у найскладнішу епоху глобальних змін та випробувань. Малевич, Екстер, Богомазов та Бойчук своїм прикладом довели всьому світові, що українське мистецтво може бути водночас глибоко національним, корінним і абсолютно сучасним, глобальним за своїм значенням. Вони відкрили для людства абсолютно нові горизонти для бачення навколишнього світу, навчивши нас цінувати не лише зовнішню фотографічну схожість, а й насамперед приховану внутрішню енергію художнього образу.

Вони навчили нас бачити красу в суворій геометрії, справжню музику в чистому кольорі та вічність у найпростішому русі людського тіла. Їхня безцінна спадщина — це постійне нагадування про те, що свобода творчості є найвищою цінністю людського духу, а наша спільна культурна пам'ять — це те, що робить нас значно сильнішими та мудрішими в часи будь-яких історичних випробувань.

Ключові ідеї модуля:

  1. Синтез: Унікальне поєднання ідей європейського модернізму та прадавнього українського фольклору.
  2. Колір: Надзвичайно яскрава, життєрадісна та насичена палітра як головна ознака української школи.
  3. Різноманіття: Широкий спектр напрямів — від абстрактної геометрії Малевича до величного монументалізму Бойчука.
  4. Трагедія: Жорстоке фізичне знищення багатьох талановитих митців у 1930-х роках, відоме як «Розстріляне відродження».

✅ Самоперевірка

Чи можете ви тепер впевнено:

  • Пояснити, чому Казимира Малевича справедливо вважають саме українським художником?
  • Назвати три головні характерні риси, що визначають феномен українського авангарду?
  • Розрізнити за візуальними ознаками супрематизм (геометрія) та бойчукізм (монументальні фрески)?
  • Описати будь-яку картину авангарду, професійно використовуючи слова «композиція», «динаміка», «ритм»?

Потрібно більше практики?​

🎨 Віртуальний музей​

Відвідайте офіційний сайт Національного художнього музею України (НАМУ) онлайн і уважно знайдіть там роботи Олександра Богомазова. Спробуйте самостійно знайти в них характерні риси кубофутуризму, детально аналізуючи складну гру ліній та особливу виразність кольорових плям.

📚 Читання​

Знайдіть та прочитайте ґрунтовне есе Дмитра Горбачова «Український авангард». Це, мабуть, найкраще джерело для справді глибокого розуміння цієї складної теми, яке розкриває багато маловідомих широкому загалу фактів про життя та творчість митців тієї героїчної епохи.

✍️ Письмо​

Напишіть коротке есе на тему: «Як давня традиція впливає на найсучасніше мистецтво сьогодні?» (орієнтовно 250 слів). Використовуйте конкретні приклади з цього модуля, порівнюючи підходи різних художників до творчого використання нашого спільного народного спадку.

Зовнішні ресурси

🎯 Вправи​

Розуміння українського авангарду​

📝Quiz

Яку саме характеристику відомий дослідник Дмитро Горбачов вважав найголовнішою та найбільш визначальною ознакою всього явища українського авангарду початку ХХ століття?

Яке саме джерело натхнення Казимир Малевич неодноразово згадував у своїх автобіографічних нотатках як визначальне для формування його власної художньої естетики?

Який саме унікальний мистецький напрям заснував Михайло Бойчук, прагнучи створити новий монументальний стиль на основі візантійських та ренесансних традицій?

Через яку саме причину видатну художницю Олександру Екстер часто називали інтелектуальним «містком» між мистецькими колами Києва та тогочасного Парижа?

Яку саме трагічну та непоправну долю спіткали більшість представників школи бойчукістів під час посилення сталінських репресій наприкінці 1930-х років?

Що саме Олександр Архипенко вважав головним елементом своєї скульптури, який дозволяв глядачеві активніше взаємодіяти з художнім простором твору?

Яке гасло було визначальним для творчості харківського конструктивіста Василя Єрмилова, що прагнув до максимальної функціональності дизайну?

Чому термін «формалізм» став смертельно небезпечним звинуваченням для українських авангардистів у період сталінського тоталітарного режиму?

Художники та їхні стилі​

🔗Match Up

Характеристики стилів​

📊Group Sort

Супрематизм

Drop words here

Бойчукізм

Drop words here

Лексика аналізу мистецтва​

📝Complete the Passage

На цій відомій картині Олександра Богомазова ми чітко бачимо неймовірну . Художник прагне передати складний рух через напружений ламаних ліній. Загальний роботи надзвичайно яскравий, насичений і контрастний. Це типовий приклад сміливого з художньою формою, де реальний об'єкт поступово у складну геометричну схему. Сама композиція картини є , що додає їй внутрішньої енергії та візуальної сили. Глядач відчуває кожного мазка. Автор використовує об'єктів для досягнення максимальної виразності. Це мистецтво , яке руйнує старі . Кожна лінія має свій сили. Такий підхід свідчить про глибоке природи живопису. Ми бачимо ідей модерну. Кожна пляма кольору є . Художник створює нову .

Мистецькі терміни​

🔗Match Up

Ознаки українського авангарду​

☑️Select All That Apply

Які саме характерні риси суттєво відрізняють українську школу авангарду від західноєвропейських аналогів?

Надзвичайно яскравий та насичений колорит
Потужний вплив традицій народного мистецтва
Синтез сучасного урбанізму та архаїчного фольклору
Повна відмова від будь-якого кольору на користь форми

Які матеріали або специфічні техніки найчастіше використовували представники школи Михайла Бойчука?

Монументальна фреска по вогкій штукатурці
Виключно олійний живопис на полотні
Традиційна темпера на яєчній основі
Сучасна на той час комп'ютерна графіка

Хто з названих митців безпосередньо викладав у Київському художньому інституті в період його розквіту?

Олександр Богомазов
Віктор Пальмов
Казимир Малевич
Пабло Пікассо

Які саме міста України були основними центрами розвитку авангардного мистецтва в 1920-х роках?

Житомир — єдиний центр футуристичного руху
Харків — столиця конструктивізму та дизайну
Одеса — місто з потужною художньою школою
Київ — центр супрематизму та бойчукізму

Які елементи побуту намагалися змінити та модернізувати українські авангардисти своїми ідеями?

Дизайн жіночого одягу на основі вишивки
Оформлення книг та мистецтво типографіки
Дизайн театральних костюмів та декорацій
Форми середньовічної готичної архітектури

Які саме закордонні мистецькі центри мали найбільш тісні зв'язки з українським авангардом?

Берлін — через численні виставки
Париж — через Олександру Екстер
Токіо — як основний ринок збуту картин
Нью-Йорк — через пізнішу еміграцію Архипенка

Факти чи міфи?​

⚖️True or False

Видатний художник Казимир Малевич народився саме в Києві та вважав українське село джерелом свого натхнення.

Олександра Екстер була відома лише як живописець і ніколи не працювала в галузі театрального дизайну.

Більшість представників школи бойчукістів змогли успішно емігрувати на Захід і врятуватися від репресій.

Скульптор Олександр Архипенко винайшов принцип «від'ємної форми», використовуючи порожнечу як елемент об'єму.

Трактат Олександра Богомазова «Живопис та елементи» був написаний задовго до багатьох європейських праць.

Журнал «Нова ґенерація» у Харкові був платформою виключно для художників-реалістів старого гарту.

Михайло Бойчук вважав візантійську фреску ідеальним зразком для створення нового монументального стилю.

Анатоль Петрицький прославився створенням костюмів, які обмежували рух акторів заради краси.

Аналіз культурного впливу​

✍️Аналіз культурного впливу
Детально поясніть, чому саме український авангард початку ХХ століття часто називають «колористичним вибухом». Яким чином цей рух був генетично та естетично пов'язаний з глибинними народними традиціями України? Наведіть конкретні приклади художників та їхніх методів роботи з національною спадщиною.
Слів: 0

Митці та їхні новації​

🔗Match Up

Цитати та описи​

🧩Build the Sentence
Drag words here to build the sentence...
Drag words here to build the sentence...
Drag words here to build the sentence...
Drag words here to build the sentence...
Drag words here to build the sentence...
Drag words here to build the sentence...

Граматика опису (дієприкметники)​

✍️Fill in the Blank
Картина, (написати) у 1914 році, вражає глядача своїм яскравим колоритом.
Традиції, (зберегти) в українських селах, суттєво вплинули на світовий авангард.
Фрески, (створити) школою бойчукістів, були безжально знищені радянською владою.
Ідеї, (запропонувати) Олександром Богомазовим, значно випередили свій тогочасний час.
Мистецтво, (привласнити) імперською Росією, сьогодні активно повертається до українського контексту.
Костюми, (розробити) Анатолем Петрицьким, стали справжнім проривом у театральній сценографії.
Трактат, (видати) у 1914 році, заклав основи сучасної теорії мистецтва.
Стиль, (заснувати) Михайлом Бойчуком, поєднував архаїку та модерн.

Фінальний текст​

📝Complete the Passage

Український авангард початку ХХ століття став унікальним світовим явищем. Художники не боялися сміливо . Вони прагнули докорінно світ через нову мову мистецтва. Казимир Малевич винайшов радикальний , повністю відмовившись від зображення предметів. Михайло Бойчук шукав натхнення у величному мистецтві минулого. На жаль, тоталітарний режим фізично багатьох талановитих митців. Сьогодні ми називаємо цей трагічний період відродженням української культури. Мистецтвознавці працюють над імен Архипенка та Екстер. Це акт національної пам'яті. Сучасні майстри енергією степу Бурлюка. Авангард залишається і сьогодні. Він формує наш код. Це історія про творчості. Ми маємо нашу справжню історію. Кожне ім'я є для нас. Мистецтво дарує на майбутнє.