Вокальне мистецтво
Чому це важливо?
Українська культура є глибоко вокальною за своєю природою та сутністю. Від архаїчних обрядових пісень до сучасного етно-хаосу — голос завжди був головним, сакральним інструментом самовираження нації. Для студента рівня C1 розуміння вокальних традицій — це ключ до осягнення українського менталітету та емоційного інтелекту. Цей модуль дозволить вам не лише вивчити історію хорового мистецтва та солоспіву, а й зрозуміти, як сучасні виконавці, такі як «ДахаБраха» та ONUKA, трансформують тисячолітню спадщину в актуальний світовий продукт. Вокальна традиція — це жива історія, записана не в книгах, а в мелодіях та інтонаціях.
Вступ: Голос як код нації
Україну часто і цілком заслужено називають «співочою землею», і це не просто красива поетична метафора, а констатація об'єктивного історичного та культурного факту. Історично склалося так, що саме вокальна музика, а не інструментальна, стала основою нашої музичної культури та ідентичності. Це пояснюється як особливостями мови (її надзвичайною мелодійністю, евфонією, великою кількістю відкритих голосних, м'якістю приголосних), так і складними історичними обставинами, коли інструментальна музика була менш доступною для широкого загалу в умовах бездержавності та постійних війн. Церковний спів у храмах, народна пісня в полі та вдома, епічні кобзарські думи на майданах — все це формувало унікальний, безперервний звуковий ландшафт, який супроводжував українця від народження до смерті, кодуючи його свідомість.
У XXI столітті український вокал переживає справжній, вибуховий ренесанс та здобуває глобальне визнання. Ми бачимо, як стародавні, майже втрачені техніки (такі як «білий голос», специфічне горлове спів або багатоголосна імпровізація) органічно інтегруються в джаз, рок, поп, електронну музику та навіть оперу. Це свідчить про те, що традиція не є застиглою музейною цінністю, вкритою пилом століть — вона жива, динамічна, гнучка і здатна відповідати на найскладніші виклики часу. Вивчення вокального мистецтва — це захоплива та глибока подорож у саму сутність української душі та її історичної пам'яті.
Хорова традиція: Від барокового партесу до сучасності
Український хоровий спів — це унікальний, самобутній феномен світового рівня, що має тисячолітню історію розвитку. Його глибоке коріння сягає епохи бароко, коли в Україні сформувався унікальний стиль партесного співу (від лат. partes — голоси). Це надзвичайно складний, поліфонічний багатоголосий спів без інструментального супроводу (а капела), який вимагає від виконавців віртуозної технічної майстерності, ідеального слуху та ансамблевого відчуття.
Золота доба: Бортнянський, Березовський, Ведель
У XVIII столітті українська хорова музика досягла свого абсолютного апогею, ставши частиною європейського музичного контексту. Композитори Максим Березовський, Дмитро Бортнянський та Артемій Ведель створили неперевершені шедеври духовного концерту, які стояли в одному ряду з найкращими європейськими зразками того часу, а часто й перевершували їх.
- Максим Березовський (1745-1777) поєднав вишукану італійську техніку поліфонії (він був академіком Болонської академії) з глибинною українською мелодикою, створивши трагічні, філософські та глибокі концерти (наприклад, «Не отвержи мене во время старости»), які вражають драматизмом.
- Дмитро Бортнянський (1751-1825) привніс у хорову музику класицистичну ясність, гармонію, світло та ідеальну архітектоніку. Його численні концерти (понад 100) стали еталоном церковного співу на століття вперед, визначаючи смаки епохи.
- Артемій Ведель (1767-1808) представляв найбільш емоційну, містичну та експресивну лінію українського бароко. Його твори, повні релігійної екзальтації, молитовного плачу та щирого каяття, були настільки впливовими та емоційно сильними, що їх навіть забороняла сувора імперська цензура, вбачаючи в них небезпеку.
Ця велика тріада композиторів заклала міцний фундамент професіоналізму, на якому згодом, у XIX та XX століттях, виросла вся українська професійна музична культура.
Національна капела «Думка»
Заснована у буремному 1919 році, в часи визвольних змагань, Національна заслужена академічна капела України «Думка» є беззаперечним еталоном та флагманом українського хорового виконавства. Саме «Думка» (абревіатура від «Державна українська мандрівна капела») протягом століття формувала та зберігала канон еталонного звучання української класики. Її величезний репертуар охоплює все багатство нашої музики: від духовних концертів бароко та обробок народних пісень до складних сучасних авангардних творів Євгена Станковича («Коли цвіте папороть») та Валентина Сильвестрова («Реквієм»). Потужний, об'ємний, «органий» звук капели, здатний заповнити собою найбільші собори та концертні зали — це звуковий символ України, який впізнають та шанують у всьому світі. Капела з тріумфом виступала на найкращих сценах Європи та Америки, пропагуючи українську культуру.
💡 Лінгвістичне спостереження
Слово «думка» в українській мові має цікаве та символічне подвійне значення. Це не лише «думка» (thought, idea, reflection), а й назва специфічного жанру української народної поезії (дума) та ліричної пісні-роздуму, часто меланхолійного характеру. Тому назва капели символізує глибоку інтелектуальну та поетичну сутність української пісні. Це витончена гра слів, яка підкреслює нерозривний, органічний зв'язок музики з розумом, серцем та історичною пам'яттю народу.
Чоловіча хорова традиція
Окремої уваги заслуговує специфічна та давня чоловіча хорова традиція. Чоловіча хорова капела імені Левка Ревуцького продовжує славні традиції київських церковних братських хорів, бурсацьких співів та козацького військового співу. Їхнє звучання відрізняється особливою тембральною густотою, силою, оксамитовістю басів та мужністю. Це відлуння тих героїчних часів, коли спів був невід'ємною частиною військової та духовної культури українського козацтва, піднімав бойовий дух та оплакував полеглих. Чоловічий хор здатний передати неймовірно широкий спектр емоцій: від ніжної, інтимної лірики до суворої епічної величі та драматизму.
📚 Літературний контекст
У класичних творах Тараса Шевченка («Гайдамаки»), Пантелеймона Куліша («Чорна рада») та Миколи Гоголя («Тарас Бульба») ми часто зустрічаємо яскраві, детальні описи кобзарів, бандуристів та народних співців. Для українських письменників-романтиків пісня була не просто розвагою чи фоном, а єдиним надійним способом збереження історичної пам'яті народу в умовах відсутності власної писемної історії та держави. Шевченко пророче писав: «Наша дума, наша пісня не вмре, не загине...». Сьогодні, дивлячись на успіхи української музики, ми бачимо, що це пророцтво справдилося.
Солоспів та романс: Інтимна лірика душі
Якщо хор — це потужний, соборний голос громади, то солоспів — це інтимна, тиха сповідь окремої людської душі. Жанр солоспіву (український аналог європейського романсу чи Lied) розквітнув у XIX столітті завдяки титанічній праці Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Якова Степового та інших композиторів. Вони перетворили просту народну пісню та високу поезію на вишукане камерне мистецтво.
Яків Степовий (1883-1921) — визнаний майстер вокальної мініатюри та тонкого ліризму. Його знаменитий вокальний цикл «Барвінки» та численні солоспіви на слова Олександра Олеся («Степ», «О слово рідне») вражають своїм тонким психологізмом, імпресіоністичністю та емоційною вразливістю. Це музика настрою, напівтонів, натяків, тиші, де фортепіано не просто акомпанує співаку, а веде з ним рівноправний, глибокий та змістовний діалог.
У XX столітті цей шляхетний жанр продовжили та розвинули такі велетні вокалу, як Борис Гмиря та Анатолій Солов'яненко. Їхнє виконання класичних українських народних пісень («Дивлюсь я на небо», «Чорнії брови, карії очі», «Ніч яка місячна», «Стоїть гора високая») піднесло ці твори до рівня найвищої світової академічної класики, зробивши їх відомими далеко за межами України. Борис Гмиря, зокрема, був відомий своїм глибоко інтелектуальним, філософським підходом до слова — кожна музична фраза у нього була наповнена глибоким змістом, бездоганною дикцією та неймовірним благородством тембру.
🔍 Порівняння регістрів
Спробуйте порівняти виконання пісні «Дивлюсь я на небо» Анатолієм Солов'яненком (високий академічний, оперний стиль) та будь-яким сучасним естрадним виконавцем. Академічний стиль вимагає ідеальної вокальної позиції («маски»), округлення звуку, купольності, великого дихання, рівності регістрів та суворого дотримання тексту. Естрадний стиль, навпаки, допускає більше мовленнєвих інтонацій, шепоту, придиху, суб'єктивності у трактуванні ритму та вільної інтерпретації мелодії. Це два різні естетичні світи, які, проте, об'єднує спільна мелодія та емоція.
Сучасні експерименти: Етно-хаос та фольктроніка
Сучасна українська музика не стоїть на місці, задовольняючись досягненнями минулого. Вона сміливо, радикально та талановито експериментує з традицією, створюючи абсолютно нові жанри, які викликають захоплення у всьому світі.
«ДахаБраха»: Етно-хаос
Гурт «ДахаБраха», створений авангардним театральним режисером Владиславом Троїцьким у центрі сучасного мистецтва «Дах», — це, без сумніву, найвідоміший, найуспішніший та найоригінальніший український музичний експорт сьогодні. Вони самі дотепно називають свій унікальний стиль «етно-хаос». Це сміливе, несподіване поєднання автентичного українського фольклору (часто власноруч зібраного учасниками гурту в етнографічних експедиціях) з ритмами, гармоніями та інструментами різних народів світу (африканські джембе, віолончель, акордеон, фортепіано, австралійські шумові ефекти, індійські табла). Їхній впізнаваний візуальний стиль — високі шапки, стилізовані театральні костюми — доповнює містичну, майже шаманську атмосферу їхніх живих виступів, які більше нагадують ритуал, ніж концерт.
🌍 Культурна значущість
Тріумфальний виступ «ДахаБраха» на легендарному британському фестивалі Glastonbury, участь у популярному шоу Jools Holland на BBC та використання їхньої музики у культовому американському серіалі «Фарго» стали незаперечним доказом того, що український фольклор може бути глобальним, модним трендом. Вони не намагаються «сподобатися» західній публіці, спрощуючи чи адаптуючи свою музику під поп-стандарти. Навпаки, вони зацікавлюють світ своєю безкомпромісною автентичністю, дикістю, енергією та щирістю.
ONUKA: Фольктроніка майбутнього
Проект ONUKA (співачка Ната Жижченко та саунд-продюсер Євген Філатов) — це ідеальний, вивірений синтез глибокого минулого і технологічного майбутнього. Ната Жижченко, онука видатного майстра народних інструментів Олександра Шльончика, органічно та зі смаком інтегрує звучання сопілки, бандури, трембіти, цимбалів та бугая в сучасну, холодну, ритмічну електронну музику. Їхні альбоми «VIDLIK» (присвячений трагедії Чорнобиля та впливу людини на природу) та «MOZAÏKA» — це не просто танцювальна музика, це глибокі концептуальні мистецькі висловлювання про історію, екологію, суспільство та людство. ONUKA довела, що сопілка може звучати актуально, стильно та модно навіть на рейві, в нічному клубі чи на великому стадіонному фестивалі.
«Піккардійська Терція»: Класика акапели
Львівська вокальна формація «Піккардійська Терція» — це жива легенда та класика української акапельної естради. Вони успішно та стабільно працюють на сцені вже понад 30 років, зберігаючи свій неповторний стиль. Їхній фірмовий почерк — це інтелігентний, м'який, тембрально багатий спів, де кожен голос є невід'ємною частиною складної гармонійної вертикалі. Лемківська народна пісня «Пливе кача по Тисині» у їхньому проникливому, трагічному виконанні стала символом прощання з героями Небесної Сотні під час Революції Гідності, набувши сакрального значення реквієму для всієї нації.
🎓 Академічна перспектива
Музикознавці, критики та культурологи часто називають такі явища, як «ДахаБраха», ONUKA, Katya Chilly, терміном «world music» (музика світу). Це глобальний напрям, який поєднує локальні етнічні елементи з сучасною поп-, рок- та електронною культурою. Для України це надзвичайно ефективний спосіб ментальної та культурної деколонізації: ми перестаємо соромитися свого «сільського», «архаїчного» коріння і перетворюємо його на невичерпне джерело сили, гордості, ідентичності та модерного натхнення.
Аналіз: Техніки, школи та феномени
Вокальна техніка: Академізм vs Автентика
У сучасному вокальному мистецтві України співіснують, конкурують та взаємодіють дві основні, фундаментально різні вокальні школи:
- Академічна школа: Базується на універсальних принципах класичного італійського бельканто. Характеризується округлим, прикритим, вирівняним звуком, широким діапазоном, активним використанням головних та грудних резонаторів, вібрато. Мета — ідеальна краса звуку. Яскраві представники: Анатолій Солов'яненко, Борис Гмиря, Вікторія Лук'янець, Національна капела «Думка».
- Автентична (народна) школа: Базується на традиційній сільській манері співу, яку часто називають «білий голос» (відкритий спів). Характеризується відкритим, плоским, пронизливим звуком, специфічною гортанною вібрацією, використанням характерних вигуків, глісандо та мікротоніки. Мета — максимальна експресія та гучність (щоб було чути на полі). Представники: легендарна Ніна Матвієнко, гурт «ДахаБраха», фольклорні ансамблі «Божичі», «Древо», «Гуртоправці».
Ці дві школи довго існували окремо, ніби у паралельних світах, але зараз ми спостерігаємо їх цікавий, плідний та несподіваний синтез. Наприклад, співачка Джамала у своїй творчості віртуозно поєднує джазовий вокал, соул з кримськотатарськими народними мелізмами, створюючи абсолютно унікальний, впізнаваний стиль.
Феномен Квітки Цісик
Квітка Цісик (1953-1998) — американська співачка українського походження, яка стала справжньою легендою та міфом в Україні вже після своєї передчасної смерті. Її два альбоми українських пісень («Квітка» та «Два кольори»), записані в найкращих студіях США з професійними американськими музикантами, показали зовсім інший, не радянський, не «шароварний» підхід до українського фольклору. Це був «фірмовий», якісний, західний звук, але наповнений неймовірно чутливою, тужливою та щирою українською душею («тугою за Україною»). Її інтерпретація пісень «Черемшина», «Два кольори», «Я піду в далекі гори» та «Рідна мати моя» залишається неперевершеною вершиною смаку та виконання. Вона довела, що українська пісня може бути елітарною, вишуканою, космополітичною та конкурентоспроможною. Її голос став мостом любові між діаспорою та материковою Україною.
🗣️ Діалектні варіанти
У піснях, які виконують сучасні фольк-гурти, часто дбайливо зберігаються унікальні діалектні особливості різних регіонів України. Наприклад, у відомій лемківській пісні «Пливе кача» ми чуємо специфічні, маловживані слова: «Тисина» (річка Тиса), «цімбори» (друзі, побратими), «му» (буду), «нани» (мами). Це додає пісні неповторного колориту, автентичності, історичної глибини і прив'язує її до конкретного історико-географічного регіону. Розуміння цих діалектів значно збагачує ваше сприйняття вокальної музики та демонструє багатство української мови.
📋 Підсумок
Вокальне мистецтво України — це надзвичайно складна, багатогранна та динамічна система, що гармонійно поєднує багатовікові архаїчні традиції з найсміливішими модерними експериментами. Від сакральної тиші церковного партесного співу до потужних, шаманських ритмів «ДахаБрахи» — український голос звучить різноманітно, але завжди впізнавано, щиро та глибоко. Ми пройшли довгий і складний шлях від збереження пісні як музейного етнографічного матеріалу до перетворення її на глобальний, конкурентоспроможний культурний бренд. Сучасні виконавці не просто механічно переспівують старі пісні; вони глибоко переосмислюють їх, вдихаючи нове життя в архаїчні форми, наповнюючи їх новими сенсами та емоціями. Для того, щоб справді зрозуміти Україну, недостатньо її побачити, прочитати про неї чи відвідати її міста — її треба почути і відчути через її пісню, яка є кодом її безсмертя.
Потрібно більше практики?
Для поглиблення знань, розширення музичного кругозору та розвитку естетичного смаку рекомендуємо:
- Прослухати уважно та аналітично альбом ONUKA «MOZAÏKA» і спробувати визначити на слух, які саме народні інструменти звучать у кожному треку (сопілка, бандура, трембіта, цимбали тощо).
- Подивитися документальний фільм про Квітку Цісик «Голос в єдиному екземплярі», щоб зрозуміти феномен її популярності, історію запису альбомів та вклад у збереження культури.
- Відвідати живий концерт хорової капели або вечір органної та вокальної музики (можна навіть онлайн-трансляцію), щоб на власному досвіді відчути колосальну різницю між живим акустичним звуком та студійним цифровим записом.
- Спробувати самостійно заспівати просту українську народну пісню в автентичній «відкритій» манері (білим голосом), намагаючись не «округляти» звук, як в опері, а співати природним, розмовним голосом.
- Написати коротке есе (200-300 слів) на тему: «Як сучасна музика допомагає зберігати національну ідентичність в умовах глобалізації?», використовуючи приклади з модуля.
🎯 Вправи
Історія та сучасність українського вокалу
Який хоровий колектив офіційно визнаний найстарішим професійним хоровим колективом України, що був заснований ще у далекому 1919 році?
Хто з видатних українських композиторів XIX століття справедливо вважається основоположником жанру українського солоспіву (романсу), створивши цикл «Музика до Кобзаря»?
Який сучасний український музичний гурт створив унікальний і впізнаваний стиль «етно-хаос», сміливо поєднуючи український фольклор із ритмами різних народів світу?
Що означає термін «кант» у контексті української музичної історії XVII-XVIII століть, і яку роль він відігравав у культурі?
Який відомий український музичний проект успішно поєднує сучасну електронну музику з автентичним звучанням таких народних інструментів, як сопілка, трембіта та бандура?
Яка унікальна історична особливість суттєво відрізняє українську хорову традицію від багатьох інших європейських вокальних шкіл?
Хто є беззмінним засновником та художнім керівником центру сучасного мистецтва «Дах», з якого вийшов всесвітньо відомий гурт «ДахаБраха»?
Який камерний жанр вокальної музики активно розвивав український композитор Яків Степовий, створюючи шедеври на слова Олександра Олеся?
Що саме означає поширений музичний термін «а капела» (a cappella) у контексті хорового виконавства?
Яку важливу культурну роль відіграє вокальна формація «Піккардійська Терція» в історії сучасної української музики?
Який музичний твір у виконанні «Піккардійської Терції» став неофіційним гімном прощання під час трагічних подій Революції Гідності?
У чому полягає унікальний акустичний феномен українського «білого голосу» (автентичної манери співу)?
Вокальні жанри та виконавці
Еволюція українського вокалу
Українська вокальна традиція бере свій початок із глибокої давнини, коли супроводжувала кожну подію в житті людини. Церковний став фундаментом професіоналізму, розвинувши унікальне мистецтво багатоголосся. У XIX столітті Микола Лисенко підніс народну пісню до рівня високого , створивши жанр солоспіву. У XX столітті хорова «Думка» стала еталоном академічного виконання. Сучасність принесла нові експерименти: гурт «ДахаБраха» створив стиль , який підкорив світові фестивалі. Проект ONUKA поєднав звучання сопілки з електронними ритмами. Співачка Джамала принесла в українську музику елементи та соулу. Важливою частиною культури є спів, який зберігає автентичну манеру виконання. Українська пісня сьогодні — це не музейний експонат, а живий , що постійно розвивається. Вона звучить як у храмах, так і на стадіонах, об'єднуючи різних поколінь. Феномен «Пливе кача» у виконанні «Піккардійської Терції» довів, що спів може стати символом національної гідності. Мистецтво вокалу залишається кодом нації. Кожна епоха додавала щось до нашої пісенної скарбниці. Митці шукали нові форми, не зв'язку з минулим. Сьогодні ми чуємо, як фольклор в сучасних ритмах. Це свідчить про нашої культури. Голос України звучить та впевнено. Ми маємо цей скарб.
Термінологія сучасного вокалу
Есе: Еволюція українського голосу
Факти про українську пісню
Квітка Цісик була оперною співачкою в Україні.
Гурт «ДахаБраха» виступав на відомому британському фестивалі Glastonbury.
Солоспів — це те саме, що й оперна арія.
Капела «Думка» була заснована у XXI столітті.
Ніна Матвієнко відома своїм унікальним народним тембром голосу.
ONUKA використовує тільки комп'ютерні звуки.
Яків Степовий писав музику виключно для дітей.
Українське багатоголосся вплинуло на розвиток європейської музики.
Джамала перемогла на Євробаченні з піснею про квіти.
Вокальна музика є одним з основних елементів української культури.
Класифікація виконавців та колективів
Академічні та народні хори
Сучасні експериментальні проекти
Класики та майстри солоспіву
Музичні терміни в тексті
Позначте слова, що стосуються вокального мистецтва.
Сучасний солоспів вимагає від виконавця не лише гарного вокалу, а й акторської гри. Тембр голосу має відповідати характеру твору. Аранжування народної пісні може змінити її звучання до невпізнання. Репертуар співака формує його сценічний образ.
Переклад музичних концепцій
Думки про українську пісню
Особливості сучасної музики
Які інструменти використовує гурт ONUKA?
Що характерно для творчості «ДахаБраха»?
Які жанри охоплює поняття «вокальне мистецтво»?
Хто з перелічених є представниками сучасної української музики?
Які риси притаманні автентичному співу?
Які теми піднімають сучасні українські виконавці у своїх піснях?
Де можна почути українську вокальну музику?
Чому українську мову називають мелодійною?
Аналіз феномену «ДахаБраха»
- У чому полягає метод деконструкції, який використовує гурт?
- Чому автор називає їхню музику «world music з українським серцем»?
Традиція vs Авангард
- Хор імені Верьовки
- Гурт «ДахаБраха»
- Ставлення до фольклору
- Сценічний образ
- Цільова аудиторія