Образотворче мистецтво II
Чому це важливо?
Мистецтво другої половини XX та початку XXI століть — це драма боротьби за право бути собою. Від задушливого догматизму соцреалізму до вибуху свободи у 1990-х — цей шлях пройшли українські художники. Вивчення цього періоду дозволить вам зрозуміти, як мистецтво може бути зброєю опору (дисиденти), джерелом духовної сили (наївне мистецтво) та інструментом побудови нової ідентичності (сучасне актуальне мистецтво). Знання імен Примаченко, Горської та Марчука є маркером культурної компетентності освіченого українця. Це ключ до розуміння візуальної мови сучасності.
Вступ: Мистецтво в лещатах ідеології
Після короткого періоду «Розстріляного відродження» українське мистецтво опинилося в залізних обіймах тоталітаризму. Єдиним дозволеним методом став соціалістичний реалізм (соцреалізм). Його гаслом було: «Мистецтво — національне за формою, соціалістичне за змістом». На практиці це означало малювання щасливих колгоспників, портретів вождів та індустріальних пейзажів. Будь-які експерименти з формою, абстракція чи навіть імпресіонізм таврувалися як «формалізм» і «буржуазний вплив». Художник мав бути «інженером людських душ», але за кресленнями партії.
Проте навіть у цих умовах українські митці знаходили спосіб творити справжнє мистецтво. Тетяна Яблонська, Федір Кричевський, Микола Глущенко — ці майстри, формально залишаючись у рамках системи, зуміли зберегти високу живописну культуру та колористичну школу. Картина Яблонської «Хліб» (1949), попри ідеологічне замовлення, вражає своєю життєствердною силою, сонячним світлом та майстерністю композиції. Це був «тихий спротив» професіоналізмом.
Наївне мистецтво: Душа народу
Паралельно з офіційним, часто штучним мистецтвом існував дивовижний світ народного, або наївного мистецтва (примітивізму). Ці художники не мали академічної освіти, не знали правил перспективи, але вони мали дещо важливіше — безмежну фантазію та генетичний зв'язок з глибинною народною культурою. Вони малювали так, як відчували, а не так, як вимагала партія.
Марія Примаченко: Звірі з поліських снів
Марія Оксентіївна Примаченко (1909-1997) — геніальна художниця з села Болотня на Київщині. Вона все життя прожила в селі, пережила поліомієліт, війну, Чорнобиль, але створила яскравий, фантастичний всесвіт, який не має аналогів. Її «звірина серія» — це не просто малюнки тварин. Це міфологічні істоти, архетипи добра і зла, які мають людські характери: вони добрі, злі, хитрі, налякані.
Примаченко працювала гуашшю на папері, використовуючи чисті, локальні кольори. Її роботи відрізняються декоративністю, орнаментальністю та складною ритмікою. Кожна картина супроводжувалася авторським підписом-примовкою (наприклад, «Лежень ліг під яблунею, щоб яблуко саме в рот упало, а воно не падає»). У 2022 році історико-краєзнавчий музей з її роботами в Іванкові був спалений російськими окупантами, але картини вдалося врятувати місцевим жителям, які виносили їх з вогню. Це стало потужним символом незнищенності української культури.
🎓 Академічна перспектива
Пабло Пікассо, побачивши роботи Примаченко на виставці в Парижі, сказав: «Я схиляюся перед мистецьким дивом цієї геніальної українки». Це свідчить про те, що наївне мистецтво — це не «недомистецтво» чи дитяча забавка, а альтернативна, повноцінна естетична система, яка високо цінується у світі за свою безпосередність та енергію.
Катерина Білокур: Квіти крізь тин
Катерина Василівна Білокур (1900-1961) з села Богданівка — ще одна легенда українського наїву. Вона малювала квіти. Але це не звичайні натюрморти. Це величезні, космічні сади, де квіти, що цвітуть у різний час (весняні, літні, осінні), сплітаються в єдиний вінок життя. Білокур сама робила пензлі з котячої шерсті і фарби з природних матеріалів. Вона ніколи не зривала квіти, малюючи їх тільки живими, «з натури», вважаючи зірвану квітку мертвою.
Її картина «Цар-Колос» — це гімн родючості української землі. Доля Білокур була трагічною: батьки не дозволяли їй малювати, вважаючи це дурницею, вона не мала паспорта (як і всі селяни в СРСР до певного часу) і не могла поїхати на навчання. Вона навіть намагалася накласти на себе руки через заборону малювати. Її мистецтво — це перемога духу над обставинами, приклад неймовірної відданості покликанню.
Шістдесятники: Мистецтво спротиву
У 1960-х роках, під час короткої «хрущовської відлиги», в Україні виник потужний рух шістдесятників. Це були молоді інтелектуали, які виступили проти русифікації, цензури та тоталітаризму. У візуальному мистецтві лідерами цього руху були Алла Горська, Опанас Заливаха, Віктор Зарецький, Людмила Семикіна, Галина Севрук.
Вони звернулися до глибинної української традиції — монументального мистецтва, мозаїки, вітражу, поєднуючи її з модерними формами. Вони шукали нову, сучасну національну мову, вільну від штампів соцреалізму. Вітраж «Шевченко. Мати» у Київському університеті (автори Горська, Заливаха та ін.) був варварськи знищений владою ще до відкриття, бо Шевченко на ньому був зображений не як «добрий дідусь» у шапці, а як гнівний, експресивний пророк, що захищає Україну-матір.
Трагедія Алли Горської
Алла Горська була душею і мотором цього руху. Яскрава, харизматична, безстрашна жінка, вона не боялася відкрито захищати репресованих друзів, підписувати листи протесту. Її монументальні мозаїки (наприклад, «Птах-мрія» та «Дерево життя» в Маріуполі) вражали силою, лаконізмом та експресією. У 1970 році вона була підступно вбита. Офіційна версія — побутовий конфлікт, але всі розуміли, що це справа рук КДБ, помста за її громадянську позицію. Похорон Горської перетворився на мовчазну демонстрацію протесту київської інтелігенції.
⚠️ Складність для іноземців
Важливо розуміти, що термін «дисидент» (незгодний) в СРСР означав людину, яка готова пожертвувати кар'єрою, свободою і навіть життям заради правди. Мистецтво шістдесятників не можна оцінювати лише за суто естетичними критеріями — це був насамперед моральний та політичний вчинок, акт громадянської мужності.
Іван Марчук: Геній пльонтанізму
Іван Степанович Марчук (нар. 1936) — жива легенда, єдиний українець, включений до списку «100 геніїв сучасності» британської газети The Daily Telegraph. Він створив власний унікальний стиль — пльонтанізм (від діалектного слова «пльонтати» — плести, переплітати). Його картини ніби зіткані з тисяч тонких, переплетених ниток фарби, що створює ефект внутрішнього світіння та неймовірної просторової глибини.
Марчук створив понад 5000 полотен, які поділяє на 12 творчих циклів. Його цикли «Голос моєї душі», «Цвітіння», «Пейзаж» — це філософські роздуми про буття, космос та природу. Радянська влада не визнавала його, не давала виставок, називала його стиль «незрозумілим», і він довгий час жив в еміграції (Австралія, Канада, США), але після здобуття незалежності тріумфально повернувся в Україну. Марчук — це художник-філософ, який бачить світ як складну, взаємопов'язану систему енергій.
🔍 Порівняння регістрів
Порівняйте монументальні мозаїки шістдесятників (чіткі лінії, локальні кольори, твердий матеріал, публічний простір) і живопис Марчука (м'які лінії, переливи кольору, ефект «пухнастості», камерний простір полотна). Перше — це мистецтво публічне, гучне, закликаюче, спрямоване на маси (публіцистичний регістр). Друге — це мистецтво камерне, медитативне, спрямоване всередину душі (лірико-філософський регістр). Обидва напрями є важливими складовими нашої культури.
Сучасне мистецтво: Нова хвиля та інституції
Після здобуття незалежності у 1991 році українське мистецтво вирвалося на свободу. Виник рух «Нова хвиля» (Олександр Ройтбурд, Арсен Савадов, Василь Цаголов, Олег Тістол). Це був час постмодернізму, іронії, гри з класичними сюжетами та міфами. Художники почали активно використовувати нові медіа: відеоарт, інсталяцію, перформанс, фотографію.
Одеський концептуалізм
Особливу роль відіграла одеська школа концептуалізму. Олександр Ройтбурд став символом цього руху. Його роботи — це сміливі експерименти з класичними образами, які він деконструює та наповнює новими, часто провокативними смислами. Арсен Савадов шокував публіку своїм проектом «Донбас-Шоколад», де шахтарі були зображені у балетних пачках. Це був спосіб зруйнувати радянські стереотипи про «героїчну працю» та показати абсурдність пострадянської реальності.
Харківська школа фотографії: Борис Михайлов
Особливе місце займає Харківська школа фотографії, лідером якої є Борис Михайлов. Він став єдиним українським художником, чиї роботи були придбані нью-йоркським музеєм Метрополітен. Михайлов відомий своєю «соціальною фотографією», що безжально фіксує розпад радянської системи та життя маргіналів. Його серія «Історія хвороби» є шокуючим, але чесним документом епохи. Це мистецтво, яке не прикрашає дійсність, а ставить діагноз суспільству.
Сучасні жінки-художниці: Влада Ралко та Kinder Album
Сучасне українське мистецтво має потужний жіночий голос. Влада Ралко — одна з найвиразніших експресіоністок. Її роботи часто торкаються тем тілесності, болю та травми, що стало особливо актуальним під час війни. Її «Київський щоденник» є емоційним літописом подій. Загадкова художниця Kinder Album зі Львова працює з темою дитячої наївності та дорослих табу, створюючи провокативні малюнки, що досліджують межі приватності та соціальних норм.
Нові імена: Роман Мінін та індустріальний епос
Сучасне українське мистецтво постійно оновлюється. Роман Мінін з Донецька створив унікальний жанр «шахтарського поп-арту». Його роботи перетворюють важку працю шахтарів на героїчний, майже міфологічний епос, використовуючи естетику вітражу, мозаїки та монументалізму. Це спроба створити нову візуальну міфологію для промислового регіону, поєднуючи сакральне з індустріальним.
Інституційний ландшафт
З'явилися нові потужні інституції, які підтримують та розвивають сучасне мистецтво:
- PinchukArtCentre у Києві — один з найбільших центрів сучасного мистецтва у Східній Європі. Він проводить престижну премію Future Generation Art Prize для молодих художників з усього світу, відкриваючи нові імена.
- Мистецький Арсенал — масштабний культурний комплекс, де проходять грандіозні виставки (наприклад, щорічний Книжковий Арсенал, виставки бойчукістів, футуристів, сучасного мистецтва).
- Одеський художній музей — під керівництвом Олександра Ройтбурда (до його передчасної смерті) перетворився на зразок сучасного, відкритого музею, що активно комунікує з громадою та руйнує стереотипи про «нудний музей».
Актуальні теми та виклики
Сучасні художники (Жанна Кадирова, Микита Кадан, Алевтина Кахідзе) працюють з гострими соціальними, політичними та історичними темами: пам'ять, війна, декомунізація, місце людини в місті, екологія. Жанна Кадирова, наприклад, створює скульптури з будівельної плитки та бетону («діаманти», «одяг»), іронізуючи над радянським побутом. Її проект «Паляниця» (хліб з річкового каміння), створений під час війни, став символом українського опору та незламності.
Мистецтво цифрової ери: NFT та діджитал-арт
Українські митці активно освоюють нові цифрові простори. З початком повномасштабного вторгнення NFT-мистецтво стало важливим інструментом збору коштів для підтримки України. Багато ілюстраторів та цифрових художників створюють вірусний контент, який миттєво поширюється у соціальних мережах, формуючи глобальний імідж України. Це нова форма «швидкого реагування» мистецтва на події, яка дозволяє говорити зі світом мовою цифрових образів.
🌍 Культурна значущість
Україна регулярно та успішно бере участь у Венеційській бієнале — найпрестижнішій виставці світового мистецтва. Український павільйон завжди викликає жвавий інтерес критиків та публіки. Це свідчить про те, що українське мистецтво не є ізольованим, воно глибоко інтегроване у світовий контекст і говорить універсальною мовою сучасних смислів. Участь у бієнале дозволяє українським митцям вступати в діалог з глобальними трендами, зберігаючи свою унікальну ідентичність.
🗣️ Діалектні варіанти
Іван Марчук назвав свій стиль «пльонтанізм». Це слово походить із західноукраїнських діалектів (пльонтати — плутати, заплітати). Використання діалектизму в назві глобального художнього стилю — це важливий маркер національної ідентичності. Це нагадує нам, що навіть найвищі абстракції мають коріння в живій, народній мові.
Аналіз
Від наїву до концепту
Українське мистецтво демонструє дивовижну здатність поєднувати крайнощі. З одного боку — потужна течія наїву (Примаченко, Білокур, Поліна Райко), яка живиться міфологічним мисленням та архетипами. З іншого — високоінтелектуальне концептуальне мистецтво (Кадан, Михайлов, Тістол), яке потребує складної інтерпретації та знання контексту.
Цікаво, що сучасні художники часто свідомо звертаються до наїву як до джерела натхнення. Наприклад, мотиви Примаченко активно використовуються в сучасному дизайні, моді та ілюстрації. Це свідчить про циклічність культури: ми постійно повертаємося до витоків, щоб знайти сили для руху вперед.
Мистецтво під час війни
Після 2014 року і особливо після повномасштабного вторгнення 2022 року тема війни стала центральною в українському мистецтві. Художники створюють плакати, ілюстрації, мурали, які підтримують бойовий дух нації (наприклад, Нікіта Тітов, Андрій Єрмоленко, Олександр Грехов). Мистецтво вийшло з галерей на вулиці, в соцмережі, в окопи. Воно стало швидким, гострим, емоційним. Воно документує злочини агресора і фіксує героїзм захисників. Знищення музеїв (як музею Сковороди чи Примаченко) показало, що ворог воює не тільки з нашою армією, а й з нашою культурою, з нашою пам'яттю. А отже, культура — це теж потужна зброя.
Візуальна рефлексія: Розгляньте серію робіт "Паляниця" Жанни Кадирової. Вона робить "хліб" із річкового каміння. Це потужний образ війни, де звичні речі втрачають свої властивості, стають твердими, неїстівними, але вічними. Це приклад концептуального переосмислення символів.
📋 Підсумок
Образотворче мистецтво України II (від середини XX ст. до сьогодні) — це драматична та надихаюча історія звільнення. Художники пройшли важкий шлях від підпілля, тюрем і психіатричних лікарень до світових бієнале та аукціонів. Вони зберегли національну ідентичність в умовах тоталітарної уніфікації і створили нову, унікальну візуальну мову незалежної України. Сьогодні українське мистецтво є різноманітним, провокативним, глибоким. Воно задає незручні питання і шукає складні відповіді. Воно є невід'ємною частиною глобального світу, але має своє неповторне обличчя — обличчя, в якому можна впізнати риси і фантастичного звіра Примаченко, і стоїчного героя Горської, і філософського мандрівника Марчука.
Потрібно більше практики?
Для закріплення матеріалу та розвитку мистецького смаку рекомендуємо:
- Відвідати PinchukArtCentre або Мистецький Арсенал у Києві (або переглянути їхні сайти та онлайн-тури). Подивіться на роботи номінантів премії Future Generation Art Prize. Які теми та проблеми хвилюють молодих митців сьогодні?
- Знайти в інтернеті картини Марії Примаченко і спробувати намалювати власного «фантастичного звіра» у її стилі (гуашшю). Придумайте йому ім'я та віршовану історію-підпис.
- Подивитися документальний фільм про Аллу Горську або рух шістдесятників («Заборонений»). Це допоможе глибше зрозуміти атмосферу того часу та ціну свободи.
- Дослідити творчість Івана Марчука (зокрема, цикл «Голос моєї душі»). Спробуйте описати свої враження від техніки «пльонтанізму» — що вона вам нагадує? Які емоції викликає?
- Підписатися в Instagram на сторінки сучасних українських ілюстраторів (Нікіта Тітов, Олександр Грехов, Сергій Майдуков). Проаналізуйте, як вони оперативно та влучно реагують на актуальні події в країні.
🎯 Вправи
Мистецтво XX-XXI століття
Який єдиний художній стиль був офіційно дозволений та підтримуваний державною ідеологією в Радянському Союзі?
Хто з видатних українських художниць представляє напрям «наївне мистецтво» і всесвітньо відома своїми яскравими фантастичними звірами?
Яка художниця з села Богданівка прославилася своїми неймовірно детальними зображеннями квітів і отримала високу оцінку від Пабло Пікассо?
Як трагічно загинула відома українська художниця-дисидентка та громадська діячка Алла Горська у 1970 році?
Що означає термін «пльонтанізм», який вигадав і запровадив у мистецтво сучасний український геній Іван Марчук?
Який відомий вітраж у Київському університеті був по-варварськи знищений радянською владою ще до свого офіційного відкриття?
Кого називають «шістдесятниками» в українському мистецтві та літературі, і яку роль вони відіграли в історії?
Який сучасний український художник відомий своїми гострими сатиричними п'єсами та провокативними картинами?
Що зображено на знаменитій картині Тетяни Яблонської «Хліб» (1949), яка стала хрестоматійним зразком соцреалізму?
Яка сумна доля спіткала унікальні мозаїки Алли Горської в Маріуполі під час російського вторгнення у 2022 році?
Хто такий Жан-Мішель Баскія, і чому його іноді згадують у контексті українського наївного мистецтва?
Що означає термін бієнале в контексті сучасного світового мистецького процесу та виставкової діяльності?
Митці та їхні твори/стилі
Феномен Марії Примаченко
Марія Примаченко народилася в селі Болотня і все життя прожила там, але її мистецтво підкорило . Вона не мала професійної , але створила власний унікальний стиль. Її картини населяють фантастичні : добрі леви, дивні птахи, космічні істоти. Кожна робота має довгу, часто віршовану , яку художниця придумувала сама. Примаченко пережила війну і Чорнобиль, що відобразилося в її серії про війну. Її стиль називають мистецтвом або примітивізмом. Вона використовувала яскраві, чисті — гуаш на папері. Її творчість є доказом того, що справжній талант не потребує академій, він черпає силу з народної . Сьогодні її образи прикрашають не лише музеї, а й одяг та дизайн. Вона є символом української та незламності. Її роботи вражають своєю та оптимізмом. Примаченко вчила нас бачити у буденному.
Термінологія сучасного мистецтва
Есе: Мистецтво і тоталітаризм
Міфи та реальність
Соцреалізм був єдиним стилем, який дозволяла радянська влада.
Катерина Білокур мала вищу художню освіту.
Іван Марчук включений до списку геніїв сучасності за версією британської газети The Daily Telegraph.
Алла Горська померла своєю смертю у глибокій старості.
Марія Примаченко ніколи не виїжджала зі свого села.
Тетяна Яблонська все життя малювала тільки колгоспників.
Український павільйон був представлений на Венеційській бієнале.
Мурал — це маленька картина в книжці.
Олександр Ройтбурд малював у стилі класичного реалізму.
Національний художній музей України розташований у Львові.
Класифікація творчості
Народне / Наївне мистецтво
Шістдесятники та дисиденти
Сучасне актуальне мистецтво
Аналіз опису картини
Позначте слова, що описують емоційний стан або художні засоби.
Картина вражає своєю експресією. Художник використав яскраві контрасти, щоб передати драматизм ситуації. Композиція твору дуже динамічна. Відчувається глибокий психологізм у погляді героя. Це справжній шедевр модернізму.
Мистецькі концепції
Тези про сучасне мистецтво
Творчість Івана Марчука
Як називається авторська техніка Марчука?
Які цикли є у творчості Марчука?
Де народився Іван Марчук?
Які звання має Іван Марчук?
Які теми розкриває художник у своїх картинах?
В яких жанрах працює Марчук?
У яких країнах жив Марчук під час еміграції?
Що характерно для стилю Марчука?
Аналіз творчості Алли Горської
- У чому полягає громадська позиція Горської?
- Чому її мистецтво вважалося небезпечним для влади?
Наївне vs Професійне
- Марія Примаченко
- Тетяна Яблонська
- Освіта
- Стиль
- Теми
Маніфест шістдесятників
Цитати Марії Примаченко
Інституції сучасного мистецтва
PinchukArtCentre є державним музеєм.
Мистецький Арсенал розташований у старій фортеці.
Венеційська бієнале проходить щороку.
Одеський художній музей має колекцію сучасного мистецтва.
Я-Галерея — це проект Павла Гудімова.
Центр Довженка займається лише кіно.
Ізоляція — це фонд культурних ініціатив.
Музей Гончара зберігає лише кераміку.
Львівський муніципальний мистецький центр підтримує молодих митців.
Скват «Паркомуна» був центром андеграунду 90-х.