Театральне мистецтво II
Чому це важливо?
Сучасний український театр — це найбільш динамічна та реактивна частина культури. Він миттєво реагує на події, провокує, лікує і об'єднує. Якщо театр XIX століття був музеєм побуту, то театр XXI століття — це лабораторія смислів. Знати про театр Франка, «Дикий театр» та феномен Івана Уривського — значить розуміти, чим живе українська інтелектуальна еліта сьогодні. Театр став модою, трендом і необхідністю.
Вступ: Від «храму» до «бомбосховища»
Після здобуття незалежності у 1991 році український театр опинився перед вибором: залишатися «храмом мистецтва» з колонами та оксамитом чи йти в підвали та на площі, щоб говорити з глядачем новою мовою. Довгий час ці два світи існували паралельно. Державні театри зберігали традиції (іноді консервуючи їх до стану мумій), а незалежні студії експериментували з формою.
Але справжній вибух стався після 2014 року. Війна та Революція Гідності змінили все. Театр перестав брехати. Він став документальним, жорстким, чесним. А після 2022 року він став ще й терапевтичним. Вистави у бомбосховищах, прем'єри під час повітряних тривог, актори, які йдуть на фронт і повертаються у відпустку, щоб зіграти роль — це унікальний досвід, якого не має жоден інший театр світу.
Епоха Богдана Ступки
Говорячи про сучасний театр, неможливо оминути постать Богдана Ступки (1941-2012). Цей геніальний актор і менеджер очолював Національний театр імені Івана Франка у 2001-2012 роках. Він зробив театр модним. Він запрошував режисерів-експериментаторів (наприклад, Андрія Жолдака), возив вистави на міжнародні фестивалі і довів, що український театр може бути європейським, не втрачаючи національного колориту. Його роль Тев'є-молочника у виставі «Тев'є-Тевель» стала легендою — він грав її понад 300 разів, і щоразу зала плакала. Ступка був «батьком» української сцени, який об'єднав покоління.
💡 Лінгвістичне спостереження
У театральній критиці часто використовується слово «антреприза». Це комерційна вистава, створена приватним продюсером, куди запрошують відомих медійних акторів (зірок телебачення), щоб заробити гроші. Часто антреприза має нижчу художню якість, ніж репертуарний театр, хоча бувають і винятки. Вміти відрізнити «халтуру» від мистецтва — важлива навичка театрала.
Феномен «Даху»: Влад Троїцький
Якщо Ступка був королем академічного театру, то Влад Троїцький став батьком українського авангарду. У 1994 році він створив Центр сучасного мистецтва «Дах» у Києві. Це не просто театр, це школа, комуна, лабораторія. Саме з «Даху» вийшли такі світові зірки, як етно-хаос гурт «ДахаБраха» та фрік-кабаре Dakh Daughters.
Троїцький створив унікальну методику, яка поєднує український фольклор, шекспірівську трагедію та сучасний перформанс. Його проект «ГогольFest» став головним фестивалем сучасного мистецтва в Україні, об'єднавши театр, музику, візуалку та кіно. Троїцький навчив українців не боятися бути дивними, смішними і величними водночас.
Dakh Daughters: Театр як зброя
Сім акторок, які грають на контрабасах, віолончелях, піаніно та барабанах, з вибіленими обличчями та в дивних пачках — це Dakh Daughters. Їхній жанр — фрік-кабаре. Вони співають тексти Шекспіра, Шевченка, Жадана та Йогансена. Їхня пісня «Rozy / Donbass», де поєднано сонет Шекспіра та розповідь донецької жінки, стала пророчою. Під час Майдану та війни вони стали голосом українського культурного опору за кордоном, гастролюючи від Парижа до Нью-Йорка.
Нова драма і документальний театр
На початку 2000-х в Україну прийшла «нова драма». Це тексти про "тут і зараз", написані живою, часто нецензурною мовою, про проблеми наркоманії, насилля, війни, самотності. Головним драматургом цього напряму стала Наталія Ворожбит («Погані дороги», «Кіборги»).
Виник документальний театр (вербатім) — коли актори не грають ролі, а дослівно відтворюють інтерв'ю реальних людей. «Театр переселенця» Георга Жено та Наталії Ворожбит допомагав людям з Донбасу розповісти свої історії і прожити травму. Це театр, де немає межі між сценою і життям.
Драматургія болю: Наталка Ворожбит
П'єса «Погані дороги» Наталії Ворожбит — це, мабуть, найсильніший текст про війну на Донбасі. Вона складається з шести новел, які показують війну не через батальні сцени, а через стосунки людей на блокпостах, у підвалах, у розбитих машинах. Це дослідження природи зла, любові і зради в екстремальних умовах. Фільм, знятий за цією п'єсою, отримав нагороду на Венеційському кінофестивалі.
📚 Літературний контекст
Сучасна українська драматургія (Павло Ар'є, Наталія Ворожбит, Максим Курочкін) активно перекладається європейськими мовами. П'єса «Баба Пріся» Павла Ар'є (про чорнобильську зону) стала основою для культової вистави «Сталкери» та фільму «Брама». Це магічний реалізм, замішаний на українській трагедії.
Режисери нової хвилі: Уривський, Жирков, Держипільський
Сьогодні український театр переживає бум завдяки поколінню молодих, талановитих режисерів.
Іван Уривський: Магія класики
Іван Уривський (Театр Франка) став справжньою суперзіркою. Його вистава «Конотопська відьма» (за повістю Квітки-Основ'яненка) викликала небачений ажіотаж. Квитки розкуповують за хвилини, люди стоять у чергах, а в TikTok вірусяться відео з вистави. Чому? Тому що Уривський перетворив смішну побутову казку на стильний, містичний, чорно-білий трилер про жіночу силу і помсту. Фраза «Тобі, враже, не жити» звучить зі сцени як закляття, яке резонує з кожним українцем під час війни. Уривський довів, що українська класика може бути неймовірно стильною і сучасною.
Стас Жирков і «Золоті Ворота»
Стас Жирков зробив маленький театр «Золоті Ворота» одним із найцікавіших у Києві, ставлячи сучасну європейську та українську драму. Він досліджує теми, про які не прийнято говорити вголос. Зараз він активно ставить вистави в Європі (Німеччина, Литва), розповідаючи правду про війну в Україні (вистава «Обличчя кольору війна»).
Ростислав Держипільський: Гуцульський міф
В Івано-Франківську Ростислав Держипільський створив феномен Франківського драмтеатру. Він ставить вистави на вершині гори Карпати, у підвалі, на заводі. Його постановка «Гуцулка Ксеня» — це феєричний мюзикл з лазерами та автентичними костюмами, який показує красу гуцульського світу. Держипільський перетворив провінційний театр на національний бренд.
🔍 Порівняння регістрів
Порівняйте виставу «Кайдашева сім'я» у традиційній постановці (з тинами, глечиками і реалістичними сварками) і в модерній (наприклад, у «Дикому театрі», де дія відбувається в сучасній квартирі, а герої сидять у смартфонах). Текст Нечуя-Левицького той самий, але контекст змінює все. Перша вистава — про історію, друга — про нас самих, про наші проблеми комунікації. Сучасний театр актуалізує класику, знімаючи з неї шаровари.
«Дикий театр»: Театр для тих, хто ненавидить театр
Ярослава Кравченко створила унікальний незалежний проект — «Дикий театр». У них немає власного приміщення (вони грають у клубах, зоопарках, на дахах), немає державної підтримки і цензури. Їхні вистави («Віталик», «Кицюня») — це гостра, часто брутальна сатира на сучасне суспільство. Це театр-шок, театр-провокація, який залучає молодь, що ніколи б не пішла в «академічний» театр. Гасло театру: «З нами боляче, але цікаво».
Театр під час війни
Після 24 лютого 2022 року театри закрилися, але ненадовго. Вже навесні вони почали грати в бомбосховищах. Це був спосіб сказати: «Ми живі, ми не здалися».
- Театр у бункері: Миколаївський театр (який переїхав) та інші колективи створювали сцени під землею.
- Театр як волонтер: У приміщеннях театрів плели сітки, робили коктейлі Молотова, приймали біженців (наприклад, у театрі Лесі Курбаса у Львові).
- Театр про війну: З'явилися вистави-документи («Кіт, що гуляє на заході» про біженців, «Маріупольська драма»).
Театр став місцем сили. Люди йдуть на виставу не щоб забути про війну, а щоб відчути, що вони не самі у своєму болю.
Опера: Nova Opera та Opera Aperta
Сучасна українська опера — це не тільки класика в Національній опері. Це експериментальні проекти композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка. Їхня опера-реквієм «IYOV» (про Йова) звучала в Карнегі-холі в Нью-Йорку. А археологічна опера «Chornobyldorf» стала сенсацією в Європі. Це складне поєднання співу, відеоарту, перформансу та антропології. Вони досліджують світ після катастрофи, що дуже резонує з нашим сьогоденням.
🛡️ Myth Buster: «Український театр — це лише село і плач»
Цей стереотип нав'язувався століттями. Насправді сучасний український театр — це хай-тек, відеоарт, складна метафорика і інтелектуалізм. Подивіться вистави Дмитра Богомазова («Morituri te salutant») або Андрія Білоуса — це європейський рівень режисури, де національне подається через модерну форму, а не через етнографічний кітч.
Театр на Лівому березі: Школа Митницького
Театр драми і комедії на лівому березі Дніпра в Києві довгий час був оазою інтелектуального театру. Його засновник Едуард Митницький виховав ціле покоління режисерів (Богомазов, Жирков, Білоус). Це театр, який завжди ставив людину в центр уваги, досліджуючи її психологію. Сьогодні цей театр продовжує бути одним із лідерів, запрошуючи європейських режисерів і ставлячи гострі соціальні п'єси.
Львівський театр імені Лесі Курбаса
У Львові працює унікальний театр імені Лесі Курбаса, яким керує Володимир Кучинський. Це театр-лабораторія, який продовжує традиції Курбаса. Вони працюють з філософськими текстами (Платон, Сковорода, Ліна Костенко), використовуючи складні психофізичні тренінги. Їхні вистави — це ритуали, медитації, які вимагають від глядача повної віддачі.
🗣️ Діалектні варіанти
У виставах за творами Марії Матіос («Нація», «Солодка Даруся») актори говорять буковинським діалектом. Це додає неймовірної автентичності та магії. Глядач чує не літературний «рафінад», а живу мову гір, де кожне слово має смак і запах. Театр зберігає мовне різноманіття України.
📋 Підсумок
Сучасний український театр — це живий організм, який дихає в унісон з країною. Він вийшов із зони комфорту і пішов до людей. Він навчився бути різним: академічним і диким, музичним і документальним, смішним і трагічним. Він більше не наслідує когось, а створює власні тренди. Імена Троїцького, Жолдака, Уривського, Жиркова відомі в Європі. Український театр довів, що навіть під час війни музи не мовчать — вони кричать, співають і дають надію. Це не просто мистецтво, це спосіб виживання нації.
Потрібно більше практики?
Щоб стати справжнім театралом, рекомендуємо:
- Подивитися онлайн-версію вистави «Конотопська відьма» або «Тев'є-Тевель» (доступні на YouTube або стрімінгах).
- Послухати альбом Dakh Daughters і спробувати розібрати текст пісні «Rozy / Donbass».
- Сходити на виставу в незвичне місце (не в залу з кріслами). Відчуйте, як простір змінює сприйняття.
- Прочитати інтерв'ю з сучасним режисером (наприклад, зі Стасом Жирковим) про те, як європейці сприймають український театр зараз.
- Написати відгук на виставу, використовуючи слова: режисура, сценографія, катарсис, інтерпретація, актуальність.
🎯 Вправи
Сучасний український театр
Який київський театр очолював видатний актор Богдан Ступка?
Хто є засновником центру сучасного мистецтва «Дах»?
Який гурт називає свій жанр «фрік-кабаре»?
Яка вистава театру Франка стала легендарною завдяки грі Богдана Ступки в ролі Тев'є?
Що таке «нова драма»?
Який фестиваль сучасного мистецтва (театр, музика, візуалка) заснував Влад Троїцький?
Хто такий Андрій Жолдак?
Який театр у Києві спеціалізується на сучасній українській драматургії?
Яку роль відіграє театр під час війни?
Що таке «документальний театр»?
Яка жіноча роль вважається вершиною кар'єри Ади Роговцевої?
Де знаходиться Театр на Подолі, відомий своєю сучасною архітектурою?
Режисери та театри
Феномен Dakh Daughters
Гурт Dakh Daughters — це унікальне явище на українській сцені. Сім акторок театру «Дах» створили інтелектуальне , яке поєднує музику, театр і перформанс. Вони використовують тексти відомих (Шекспір, Шевченко, Жадан) і співають різними та діалектами. Їхні виступи — це завжди шоу з яскравим та гримом (вибілені обличчя). Пісня «Rozy / Donbass» стала візитівкою гурту, поєднавши сонет з документальними історіями шахтарок. Dakh Daughters виступають на престижних у Європі та Америці. Вони доводять, що українська культура може бути , іронічною та глибокою водночас. Їхній жанр часто називають , бо він не вписується у звичні рамки.
Театральна термінологія
Есе: Театр під час війни
Факти про сучасний театр
Богдан Ступка був міністром культури України.
ГогольFest проходить тільки в Києві.
Вистава «Енеїда» в театрі Франка — це рок-опера.
Театр на Подолі має вигляд старовинного замку.
Андрій Жолдак ставить класичні, традиційні вистави.
«Дикий театр» — це незалежний проект.
Dakh Daughters використовують лише українські пісні.
Театр «Золоті Ворота» знаходиться в метро.
Івано-Франківський драмтеатр грав виставу «Гамлет» у підвалі.
Сучасний театр в Україні дуже популярний.
Типи театрів
Державні академічні театри
Незалежні та експериментальні
Музичні проекти
Опис вистави
Позначте слова, що описують враження від вистави.
Вистава була провокативною та сміливою. Режисер використав несподівані ходи. Гра акторів була переконливою. Сценографія вражала мінімалізмом. Фінал викликав сльози та роздуми. Це був справжній катарсис.
Театральні рецензії
Цитати про театр
Особливості «Дикого театру»
Де проходять вистави «Дикого театру»?
Які теми піднімає цей театр?
Хто заснував «Дикий театр»?
Яка мета цього театру?
Яка вистава є візитівкою театру?
Театр Франка сьогодні
Аналіз вистави «Конотопська відьма»
- Чому ця вистава стала такою популярною під час війни?
- Як режисер змінив образ відьми?
Академічний vs Незалежний
- Театр ім. Франка
- Дикий театр
- Фінансування
- Репертуар
- Аудиторія