Skip to main content

Чорна рада: Історичний контекст

"Чорна рада 1663 року" — це не просто дата в підручнику. Це травма. Це момент, коли українська державність, здобута мечем Богдана Хмельницького, вчинила самогубство. Це історія про те, як амбіції з'їли патріотизм. Про те, як "чернь" (охлос) повірила популісту і знищила еліту. Про те, як Москва, стоячи осторонь, виграла війну, не зробивши жодного пострілу.

Для Пантелеймона Куліша цей епізод став ключем до розуміння всієї української історії. Чому ми не стали державою? Чому ми, народ воїнів і поетів, стали колонією? Відповідь він знайшов під Ніжином, у червні 1663 року.

📜 Цитата

"Історію пишуть переможці, але трагедії вчать набагато краще за перемоги. Якщо ви хочете зрозуміти Україну, не читайте про її тріумфи. Читайте про її поразки. Саме там, у попелі Руїни, захований код нашого виживання і наших вічних помилок". — З лекції сучасного історика

Частина I: Що таке "Руїна"? (Анатомія Хаосу)​

Слово "Руїна" в українській історіографії означає період від смерті Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманування Івана Мазепи (1687). Це 30 років громадянської війни, інтервенцій та розколу.

Чому сталася Руїна?​

Богдан Хмельницький був титаном. Він тримав у кулаці козацтво, селянство, шляхту і церкву. Коли він помер, кулак розтиснувся. Виявилося, що українське суспільство не має єдиного бачення майбутнього:

  1. Козацька старшина (Еліта): Хотіла стабільності, закріпачення селян і привілеїв, як у польської шляхти. Вони будували Державу.
  2. Запорозька Січ (Низовики): Хотіли "абсолютної волі", грабунку ("хліба козацького") і ненавиділи "панів" (старшину). Вони були анархістами.
  3. Селянство (Чернь): Хотіло просто жити без панів. Їм було байдуже, хто головний — гетьман чи цар, аби податки були менші.

Цей внутрішній конфлікт розірвав Україну. Гетьмани мінялися калейдоскопічно. Виговський, Хмельниченко, Тетеря, Брюховецький, Сомко, Дорошенко... Кожен тягнув у свій бік: хто до Польщі, хто до Москви, хто до Туреччини.

Частина II: Геополітика 1663 року​

На момент Чорної ради Україна вже була розколота по Дніпру.

  • Правобережжя (під Польщею): Гетьман Павло Тетеря. Там панують польські порядки, шляхта повертається.
  • Лівобережжя (під Москвою): Тут точиться боротьба за булаву. Москва грає роль "арбітра", але насправді розпалює ворожнечу, бо їй вигідний слабкий гетьман.

Головні Гравці Лівобережжя​

На сцені три претенденти:

  1. Яким Сомко: Наказний гетьман. Переяславський полковник. Шурин Богдана Хмельницького (брат його першої дружини Ганни Сомко).

    • Програма: Сильна гетьманська влада. Опора на заможне козацтво ("значних козаків"). Стабільність. Незалежність від Москви у внутрішніх справах.
    • Образ: Аристократ, державник, інтелектуал.

  2. Василь Золотаренко: Ніжинський полковник. Шурин Богдана Хмельницького (брат його третьої дружини Ганни Золотаренко).

    • Програма: Влада клану. Він просто хотів булаву для себе і свого міста.
    • Образ: Багатий феодал, амбітний, але безідейний.

  3. Іван Брюховецький: Кошовий отаман Запорозької Січі. "Іванець" (як зневажливо називав його Сомко). Колишній слуга (джура) Хмельницького.

    • Програма: Популізм. "Війна палацам, мир хатинам!" Він обіцяв "черні" право грабувати старшину. Він клявся у вірності царю, називаючи себе "підніжком".
    • Образ: Демагог, оратор, хитрий політик, який не має моральних принципів.

Частина III: Механіка Чорної Ради​

Чому рада називалася "Чорною"? Не тому, що вона була сумною (хоча наслідки були трагічні). А тому, що в ній брала участь "чернь" — прості козаки, міщани і навіть селяни. За звичаєм, гетьмана обирала лише старшина. Але Брюховецький, розуміючи, що старшина його не підтримає, наполіг на "загальній" ("чорній") раді. Москва його підтримала.

Локація: Ніжин​

Червень 1663 року. Під Ніжином зібралося море людей.

  • Табір Сомка: пишні намети, дорогі жупани, гармати, дисципліна. Еліта.
  • Табір Брюховецького: вози, багаття, п'яні запорожців, натовпи селян з вилами. Хаос.

Роль Москви​

Князь Гагін (у Куліша) або великоросійський воєвода Ромодановський (в реальності) був присутній зі своїм військом. Його завданням було забезпечити "порядок". Насправді ж він підігрував Брюховецькому. Чому? Бо Сомко був занадто розумним і незалежним. Москві потрібен був маріонетка. Брюховецький ідеально підходив.

🕰️ Ціна Зради

Брюховецький купив підтримку Москви дорогою ціною. У 1665 році він першим з українських гетьманів поїхав до Москви "бачити світлі очі государя". Там він підписав "Московські статті", які фактично перетворювали Україну на провінцію:

  1. Московські воєводи отримали владу збирати податки в Україні.
  2. Київський митрополит підпорядковувався Московському патріарху.
  3. Українське зерно і горілка обкладалися митом на користь царської скарбниці. За це Брюховецький отримав титул "боярина" і одружився з московською княжною. Це була повна капітуляція.

Частина IV: Руїна в Європейському Контексті (Паралелі)​

Ми часто розглядаємо Руїну ізольовано, але вона була частиною загальноєвропейської кризи XVII століття (The General Crisis of the 17th Century).

1. Тридцятилітня війна (1618–1648)​

Європа щойно вийшла з найстрашнішої різанини в своїй історії. Німеччина втратила половину населення. Україна увійшла у свою власну "Тридцятилітню війну" (1648–1681) з запізненням.

  • Схожість: Релігійний фанатизм, втручання іноземних держав, тотальна розруха.
  • Відмінність: Європа вийшла з війни з Вестфальським миром (1648), який створив систему суверенних держав. Україна вийшла з війни розчленованою між трьома імперіями (Росією, Польщею, Туреччиною). Ми "пропустили" Вестфальський момент.

2. Англійська Революція (1640–1660)​

У той самий час, коли Хмельницький будував державу, в Англії Олівер Кромвель скарав на горло короля Карла I.

  • Паралель: Кромвель, як і Хмельницький, був військовим диктатором, який намагався втримати хаос залізною рукою. Після смерті обох диктаторів (Кромвеля у 1658, Хмельницького у 1657) настав хаос і реставрація старого порядку.
  • Урок: Революції часто пожирають своїх дітей, якщо не вдається створити стійкі інституції.

Частина V: Портрети Героїв (Анатомія Лідерства)​

Щоб зрозуміти трагедію 1663 року, треба заглянути в душу її головним дійовим особам.

Яким Сомко: Останній Лицар​

Сомко не був ідеальним. Він був людиною свого часу — жорстким, іноді зарозумілим. Він належав до клану Хмельницьких і вважав, що влада належить йому по праву народження і компетенції.

  • Сильна сторона: Стратегічне мислення. Він розумів, що без сильної економіки і дисципліни військо перетвориться на банду. Він підтримував торгівлю, захищав купців.
  • Слабка сторона: Елітаризм. Він зневажав "чернь". Він не вмів говорити з простими людьми. Його фраза "Нехай свині (чернь) гречку сіють, а не гетьманів обирають" стала крилатою і фатальною. Він недооцінив силу ненависті.

Іван Брюховецький: Майстер Піару​

Про його походження відомо мало. Кажуть, він був "напівкровкою" (поляком або вихрестом), служив джурою (слугою) у Хмельницького. Це дало йому унікальний козир: він бачив велику політику зсередини, але завжди залишався в тіні.

  • Технологія влади: Він першим в українській історії використав технологію "свій хлопець". Він відмовився від пишного одягу. Він демонстративно пив горілку з рядовими козаками. Він створив ілюзію доступності.
  • Цинізм: У 1663 році він кричав про "війну палацам". У 1665 році він отримав титул московського боярина, одягнув соболину шубу і вимагав, щоб козаки кланялися йому в ноги. Це класична траєкторія популіста: від "друга народу" до найгіршого тирана.

Частина VI: Юридичний Аспект (Статті, які вбили волю)​

Історія України — це історія документів, які ніхто не читав, але які всі підписували.

1. Переяславські статті (1654, 1659)​

Початкова угода Хмельницького була військовим союзом (протекторатом). Україна зберігала армію, фінанси, зовнішню політику (крім Польщі і Туреччини). Це була широка автономія.

2. Московські статті (1665) — "Ціна Брюховецького"​

Після Чорної ради Брюховецький поїхав до Москви "дякувати". Щоб втриматися при владі (бо народ вже почав його ненавидіти), він просив царя ввести війська в українські міста.

  • Ключові пункти:
    1. Збір податків передається московським воєводам (раніше збирала козацька старшина). Це значило втрату фінансового суверенітету.
    2. Українська церква підпорядковується Москві (початок духовної окупації).
    3. Гетьман не має права на зовнішню політику.
    4. Московські гарнізони розміщуються у Києві, Чернігові, Ніжині, Переяславі, Полтаві. За їхнє утримання платять українці.

Це був кінець мрії про незалежність. Брюховецький продав державу за гарантії особистої безпеки. Іронія в тому, що це його не врятувало.

Частина VII: Антологія I — Літопис Самовидця​

"Літопис Самовидця" — це головне джерело, яким користувався Куліш. Автор (ймовірно, Роман Ракушка-Романовський) був очевидцем подій. Його стиль сухий, бароковий, але повний деталей.

Уривок: День Виборів​

"І як вдарили в котли, то не було чути нічого, крім реву людського. І кинулася чернь на намети Сомкові, і рубала шаблями полковників, і дерла на них одяг дорогий. І сам Сомко, бачачи, що прийшов кінець, сів на коня свого, щоб вирватися, але запорожці стягнули його додолу. І кричали: "Брюховецького! Брюховецького!". А Брюховецький стояв на возі, і шапка на ньому була проста, і свитка драна, і кланявся він народу на всі боки, і обіцяв золоті гори.

І того дня багато крові пролилося. Старшину значну, полковників славних, людей розумних — багатьох побили киями, а інших пов'язали і кинули до московського табору. А чернь пила горілку з розбитих бочок Сомкових і славила нового гетьмана, не знаючи, що на свою шию ярмо одягає".

Аналіз: Самовидець не приховує своєї відрази до "черні". Для нього це день тріумфу варварства над цивілізацією. Він описує вибори не як політичний процес, а як погром.

Частина V: Антологія II — Листи Сомка (Голос Еліти)​

Збереглися листи Якима Сомка до московського царя та до інших полковників. Вони показують людину, яка відчайдушно намагається врятувати державу законним шляхом, не розуміючи, що правила гри змінилися.

Реконструкція Думки (на основі джерел)​

"Ваша Величність! Військо Запорозьке завжди було військом лицарським. Порядок наш тримався на повазі до старших і заслужених. А нині цей пройдисвіт Іванець, що свиней пас у Хмельницького, підбурює голоту проти кращих людей. Він каже їм, що панів не треба. Але ж військо без старшини — це отара без пастуха! Я прошу не за себе, я прошу за Україну. Не дайте погубити край наш. Якщо чернь візьме гору, то не буде тут ні порядку, ні віри, ні служби Вашій Величності, а лише розбій і пустка".

Коментар: Трагедія Сомка в тому, що він апелював до розуму і закону. А Брюховецький апелював до емоцій і шлунку. В умовах кризи емоції завжди перемагають.

Частина VI: Соціологія Охлократії (Чому переміг популіст?)​

Охлократія (від грец. ochlos — натовп, kratos — влада) — це вироджена форма демократії. Куліш у романі і "Самовидець" у літописі показують механіку цього процесу ідеально точно.

1. Образ Ворога​

Брюховецький не пропонував економічної програми. Він пропонував ворога. Ворогом були "пани" (багаті козаки, старшина).

  • Наратив: "Вони жирують, а ви голодуєте. Вони носять кармазини (дорога тканина), а ви ходите в дьогті".
  • Ефект: Це мобілізує ненависть. Бідна людина починає вірити, що якщо знищити багатого, то вона автоматично стане багатою.

2. Імітація Близькості​

Брюховецький був багатим (він мав гроші Січі), але він грав роль бідняка. Він навмисно одягався гірше за рядового козака. Він їв з ними кашу. Він дозволяв себе називати "Іванцем".

  • Наратив: "Я такий же, як ви. Я свій".
  • Ефект: Сомко зі своєю гординею і аристократизмом виглядав "чужим".

3. Обіцянка Халяви​

Брюховецький обіцяв право на грабунок. Після ради він дозволив "черні" три дні грабувати будинки старшини в Ніжині.

  • Наратив: "Візьміть своє! Це все вкрадене у вас".
  • Ефект: Моментальна матеріальна вигода засліплює очі перед довгостроковими наслідками.

4. Технологія "Горілка"​

Це звучить банально, але це історичний факт. Брюховецький виграв вибори буквально "заливши" електорат. Тисячі бочок горілки були викочені на майдан. П'яний натовп легше піддається навіюванню. Алкоголь знімає соціальні гальма. Людина, яка в тверезому стані поважає полковника, в п'яному стані готова його вбити. Куліш описує це як диявольський бенкет. Це була перша в історії України масштабна "скупка голосів" за гречку (в даному випадку — за горілку). Сомко, як людина військової дисципліни, не міг опуститися до такого рівня. Він вважав це приниженням гідності козака. Брюховецький не мав таких комплексів.

🛡️ Міф: Запорозька Січ — ідеал демократії

Реальність: Ми звикли романтизувати Січ як колиску свободи. Куліш руйнує цей міф. У 1663 році Січ виступила як деструктивна сила. Запорожці ("низовики") жили війною і не розуміли потреб "городових" козаків (які займалися господарством). Для січовиків держава з податками і законами була в'язницею. Їхня "свобода" була анархією, яка не дозволяла збудувати стабільні інституції.

Частина VII: Страта і Наслідки​

Після ради Сомка, Золотаренка та їхніх прибічників заарештували. Їх тримали у в'язниці кілька місяців, а потім стратили у місті Борзна. Опис страти у народних думах і літописах — це момент катарсису. Народ, який ще вчора кричав "Смерть Сомку!", раптом жахнувся.

Легенда про Сомка​

Кажуть, що Сомко перед смертю був спокійний. Він відмовився зав'язувати очі. Він дивився на ката і сказав: "Не мене ви рубаєте, ви рубаєте голову Україні". Це перетворило його на мученика. Навіть ті, хто його ненавидів, визнали його моральну вищість.

Доля Брюховецького​

Іронія долі: популіст, якого привели до влади маси і Москва, закінчив жахливо. Через 5 років (1668) народ розчарувався. Податки зросли, вольності скасували, московські воєводи нахабніли. Брюховецький спробував підняти повстання проти Москви, щоб врятувати рейтинг. Але було пізно. Коли на Лівобережжя прийшов Петро Дорошенко (гетьман Правобережжя), ті самі козаки, які обрали Брюховецького, схопили його, розтерзали на шматки і кинули як собаку. Мораль: Любов натовпу мінлива. Той, хто приходить до влади через хаос, від хаосу і гине.

Частина VIII: Андрусівське перемир'я (1667) — Юридична Смерть​

Якщо Чорна рада 1663 року була самогубством, то Андрусівське перемир'я 1667 року стало похороном. Москва і Варшава, виснажені війною, вирішили помиритися. За рахунок України. Без участі українських послів (їх навіть не пустили на переговори!), дві імперії поділили козацьку державу по Дніпру.

  • Лівобережжя + Київ відійшло до Москви.
  • Правобережжя відійшло до Польщі.
  • Запорозька Січ оголошувалася під спільним контролем обох монархів (що фактично означало анархію).
🧐 Аналіз Зради

Угода Хмельницького 1654 року (Переяслав) передбачала протекцію царя над усією Україною. Віддавши Правобережжя Польщі, цар порушив присягу. Це дало козакам моральне і юридичне право шукати нових союзників (Туреччину). Саме це і спробує зробити Петро Дорошенко.

Частина IX: Альтернатива — Петро Дорошенко ("Сонце Руїни")​

Поки на Лівобережжі Брюховецький продавав країну за соболині шуби, на Правобережжі зійшла нова зірка. Петро Дорошенко (гетьман 1665–1676) — це була остання надія Руїни. Його називали "Сонцем Руїни".

  • Ідея: Єдина незалежна Україна від Сяну до Дону.
  • Метод: Створити професійну найману армію ("сердюків"), незалежну від старшини і черні.
  • Союзник: Туреччина (Османська імперія). Дорошенко зрозумів, що ні Москва, ні Польща не хочуть сильної України. Він спробував зіграти "турецьку карту", як колись Хмельницький.

Чому він програв?​

Куліш не ідеалізує Дорошенка. Він показує, що навіть геній не може врятувати націю, яка хвора на розбрат. Коли Дорошенко привів турків, щоб об'єднати Україну, народ жахнувся ("бусурмани!"). Московська пропаганда використала це, назвавши Дорошенка зрадником християнства. Народ знову обрав "менше зло" (рабство у православного царя), ніж свободу з "невірними".

Частина X: Історіографія "Чорної ради"​

Як історики різних епох оцінювали події 1663 року? Це дзеркал української самосвідомості.

1. Козацькі літописці (Самовидець, Граб'янка, Величко)​

Для них це була Божа кара за гріхи. "За те, що не шанували старших, за гордість, за сріблолюбство". Вони засуджували Брюховецького як "антихриста" і співчували Сомку.

2. Народницька школа (Костомаров)​

Микола Костомаров бачив тут трагедію "народного духу". Він співчував масам, яких обдурили, але визнавав, що народ виявився політично незрілим.

3. Радянська школа (спотворення)​

У СРСР події 1663 року трактували як "класову боротьбу".

  • Брюховецький — вождь повсталих селян проти "феодалів-експлуататорів" (Сомка).
  • Зрада Москві називалася "прагненням до возз'єднання".
  • Страта Сомка виправдовувалася як "покарання класового ворога". Куліша, який показував жах охлократії, радянська влада таврувала як "буржуазного націоналіста" і ворога народу. Його роман був заборонений або виходив з купюрами.

4. Сучасний погляд (Яковенко, Плохій)​

Сучасні історики бачать в Чорній раді кризу патримоніалізму. Українська еліта не змогла побудувати публічні інституції влади. Влада сприймалася як приватна власність (патримоніум) гетьмана. Тому боротьба за владу була боротьбою за ресурс, а не за ідею.

Частина XI: Жінки Руїни (Невидимий Фронт)​

Історія Руїни — це зазвичай історія чоловіків з шаблями. Але що робили жінки, коли чоловіки знищували країну? Вони тримали економіку і дипломатію.

Ганна Золотаренко​

Третя дружина Богдана Хмельницького і сестра Василя Золотаренка (претендента на булаву). Вона була "сірим кардиналом" Гетьманщини. Саме вона керувала фінансами Хмельницького. Після його смерті вона намагалася примирити брата (Золотаренка) і зятя (Сомка), розуміючи, що їхня ворожнеча знищить рід. Її поразка — це поразка здорового глузду.

Жінка-Берегиня vs Жінка-Жертва​

У фольклорі цього часу жінка часто постає як плакальниця (Ярославна). Але документи свідчать про інше. Жінки керували маєтками, поки чоловіки воювали. Вони організовували оборону міст. Монастирі, очолювані ігуменями, ставали фортецями і шпиталями. Але найстрашніша доля чекала на полонянок: сотні тисяч українок були продані в рабство ("ясир") татарами, яких закликали то Дорошенко, то Брюховецький, то Ханенко.

Частина XII: Повсякденне життя під час Апокаліпсису​

Як жила проста людина, коли влада змінювалася 8 разів за 30 років?

  1. Мілітаризація побуту: Кожен селянин мав зброю. Хати будувалися як мікро-фортеці. Церкви мали бійниці.
  2. Мобільність: Люди звикли жити на возах. Населення Правобережжя тікало на Лівобережжя (де було спокійніше), а потім навпаки. Це створило феномен "Слобожанщини" — колонізації дикого степу втікачами.
  3. Роль Церкви: Церква (особливо Київська митрополія) залишалася єдиною інституцією, яка об'єднувала розірвану країну. Київські митрополити (як Йосип Нелюбович-Тукальський) намагалися мирити гетьманів, але їхній голос губився у гуркоті гармат.

Частина XIII: Етнопсихологія Зради​

Чому українці так часто обирають "не тих"? Куліш дає жорстку відповідь: комплекс меншовартості і патерналізм.

  1. Патерналізм: Віра в "доброго царя" (гетьмана, президента), який прийде і магічним чином все вирішить. Брюховецький обіцяв диво. Сомко обіцяв працю. Люди обрали диво.
  2. Заздрість (Егалітаризм бідності): Українська ментальність (сформована хутором) толерує багатство лише якщо воно "своє" і "скромне". Сомко був занадто демонстративно багатим і пишним. Це дратувало. "Чому він, а не я?". Ця заздрість є руйнівною силою, яка не дає сформуватися національному капіталу.
🛡️ Міф: Українці завжди були жертвами

Реальність: 1663 рік доводить протилежне. Ніхто не змушував козаків обирати Брюховецького. Московське військо стояло поруч, але не втручалося у голосування прямо. Козаки самі зарубали прихильників Сомка. Козаки самі обрали демагога. Це був акт добровільного самогубства. Визнання власної відповідальності за історію — це перший крок до дорослішання нації.

Частина XIV: Література і Мистецтво про Руїну​

Тема Руїни травмувала не лише істориків, а й митців.

  • Тарас Шевченко: У вірші "І мертвим, і живим..." він фактично звертається до тієї самої еліти і народу, благаючи їх "обнятися", щоб не повторити Руїну. Його "Гайдамаки" — це теж рефлексія про сліпу помсту, яка руйнує все.
  • Микола Лисенко: Опера "Тарас Бульба" (хоч сюжет раніший) музично передає цей надрив і пафос боротьби, яка часто переростає у братовбивство.
  • Сучасне кіно: Фільм "Молитва за гетьмана Мазепу" (Юрій Іллєнко) — це постмодерна спроба показати цей божевільний карнавал історії, де зрада і героїзм сплелися в один клубок.

Частина XV: Висновки для майбутнього (Як не повторити 1663?)​

Щоб не стати знову "Ніжином 1663", сучасна Україна має виконати три завдання, які не виконав Сомко:

  1. Створити інституції, сильніші за особистості. Влада має передаватися за законом, а не через майдан і бунт.
  2. Виховати еліту, яка не зраджує. Сомко не зрадив, але він був винятком. Більшість полковників перебігали туди-сюди.
  3. Подолати прірву між елітою і народом. Сомко програв, бо не мав комунікації з масами. Еліта не може жити у вежі зі слонової кістки. Вона має пояснювати свої дії.

Частина XVI: Socratic Seminar (Дискусія)​

1. Демократія vs Елітаризм​

Питання: Чи мав рацію Сомко, коли хотів обмежити право голосу лише "значними" (заможними) козаками?

Контраргумент А: Так, бо голосувати мають лише ті, хто платить податки і розуміє політику (цензова демократія). Контраргумент Б: Ні, це порушення рівності. Кожна людина, навіть бідна, має право голосу.

2. Роль Особистості​

Питання: Чи врятував би Україну Сомко, якби виграв вибори?

Скептичний погляд: Можливо, але йому довелося б почати громадянську війну проти Запоріжжя, яке б не визнало його владу. Єдність була вже втрачена.

3. Сучасні Паралелі​

Питання: Які ознаки "Чорної ради" ви бачите в сучасній українській (і світовій) політиці?

Підказка: Використання телебачення/соцмереж для емоційної накачки, протиставлення "простого народу" і "бариг/еліти", обіцянки швидких див.

Частина XVII: Духовний вимір (Церква як фортеця)​

Коли держава розпалася, єдиною інституцією, яка зберегла структуру, була Церква. Київська митрополія опинилася між двох вогнів. Московський патріархат вимагав підпорядкування. Константинополь був далеко і під турками. В цей час виходять на сцену "князі церкви":

  • Лазар Баранович: Чернігівський архієпископ. Він створив у Чернігові друкарню і колегіум, перетворивши місто на "другі Афіни". Він писав: "Ми воюємо не мечем, а словом".
  • Інокентій Гізель: Ректор Києво-Могилянської колегії, автор "Синопсиса" (першого підручника історії). Хоча його ідеї про "єдиний народ" згодом використала імперія, тоді це була спроба знайти хоч якийсь захист від католицької експансії. Церква рятувала душі, але не могла врятувати тіла від шабель.

Частина XVIII: Економіка Руїни (Деурбанізація)​

Руїна вбила українське місто. До 1648 року Київ, Львів, Ніжин були центрами цехового виробництва і магдебурзького права. Війна перетворила міста на мішені.

  1. Занепад торгівлі: Шлях "із варяг у греки" (Дніпром) став лінією фронту. Купці боялися їздити.
  2. Аграризація: Люди тікали з міст на хутори. Міщани ставали козаками або селянами. Це відкинуло розвиток України назад. Замість буржуазії (яка будує капіталізм) ми отримали воєнізоване селянство.
  3. Ясир: Головним "експортним товаром" стали... люди. Татари щороку виводили тисячі бранців у Кафу. Це знелюднило Дике Поле на століття.

Частина XIX: Голос Народу (Думи)​

Офіційні літописи писали монахи. А що думав народ? Його думки збереглися в думах — епічних піснях, які виконували кобзарі. Одна з найстрашніших — "Дума про вдову і трьох синів". Вона алегорично описує розпад родини (України), де брати не дбають про матір, і вона помирає. У думах того часу немає героїзації гетьманів (як у піснях про Хмельницького). Там є лише жаль, втома і прокльони "лихій годині". Народ відчував себе сиротою.

Частина XIX: Місця пам'яті (Ніжин сьогодні)​

Якщо ви приїдете в сучасний Ніжин, ви побачите тихе, затишне місто, відоме своїми церквами (їх там понад 20!) і університетом імені Гоголя. Але тінь 1663 року все ще лежить на ньому. Історики досі сперечаються, де саме стояв табір Брюховецького, а де Сомка. Вважається, що рада відбувалася на околиці міста, біля річки Остер. Сьогодні там немає величного монумента на честь Чорної ради. І це правильно. Ми не ставимо пам'ятники своїм самогубствам. Але ми маємо пам'ятати це місце як застереження. Як точку, де історія могла піти іншим шляхом, але звернула в темряву.

Частина XX: Annotated Bibliography​

  1. Яковенко, Наталя. "Нарис історії України з найдавніших часів".
    • Розділ про Руїну — найкращий академічний аналіз соціальних причин розколу. Яковенко пояснює, що це був конфлікт не просто особистостей, а соціальних моделей (шляхетської і плебейської).
  2. Смолій, Валерій; Степанков, Валерій. "Українська національна революція XVII ст."
    • Фундаментальна праця, яка детально розписує кожен день 1663 року. Для тих, хто любить факти і дати.
  3. Костомаров, Микола. "Руїна".
    • Класична праця друга Куліша. Читається як роман. Костомаров робить акцент на народній психології і "дусі часу".
  4. Плохій, Сергій. "Брама Європи".
    • Чудовий огляд геополітичного контексту. Плохій показує, як Україна стала розмінною монетою між імперіями через свою внутрішню слабкість.

Частина XVIII: Епілог (Чому це важливо?)​

"Чорна рада" — це щеплення. Кожен українець має "перехворіти" цією історією, щоб отримати імунітет від популізму. Коли ми бачимо політика, який каже те, що ми хочемо почути, а не те, що є реальністю — ми маємо згадати Брюховецького. Коли ми хочемо "покарати еліту" і "розігнати всіх" — ми маємо згадати відрубану голову Сомка. Бо історія не прощає невивчених уроків. Вона змушує перездавати іспит. І часто ціною цього іспиту є сама Держава.

✅ Модель Тези

Тема: Причини поразки української державності в добу Руїни.

Теза: Головною причиною Руїни була не зовнішня агресія, а внутрішня соціальна дезінтеграція.

Аргумент 1: Конфлікт інтересів. Старшина будувала феодальну державу, а "чернь" і Запоріжжя прагнули охлократичної рівності. Ці моделі були несумісні.

Аргумент 2: Відсутність легітимності. Після смерті Хмельницького жоден гетьман не мав беззаперечного авторитету. Традиція виборності перетворилася на інструмент хаосу, яким маніпулювали сусіди.

Висновок: Україна 1663 року програла сама собі. Чорна рада — це діагноз хвороби, яка називається "відсутність національної єдності".

📋 Підсумок​

Цей модуль — не про минуле. Він про політичну культуру. Ви маєте винести звідси три терміни: Руїна, Охлократія, Популізм. Це три вершники Апокаліпсису для будь-якої демократії. І Куліш був першим, хто подивився їм в очі і описав їх.

🎯 Вправи​

Джерела: Чорна рада 1663​

📖Джерела: Чорна рада 1663

Прочитайте матеріал за посиланням:

📄 Чорна рада (1663)

(reference)

Порівняльний аналіз: Сомко vs Брюховецький​

⚖️Порівняльний аналіз: Сомко vs Брюховецький
Порівняйте:
  • Яким Сомко
  • Іван Брюховецький
За критеріями:
  • Соціальна опора
  • Політична орієнтація
  • Особисті якості
  • Кінець кар'єри

Есе: Охлократія і Державність​

✍️Есе: Охлократія і Державність
Напишіть есе на тему: "Охлократія як загроза державності: уроки Чорної ради для сучасності". Використовуйте терміни "популізм", "еліта", "інституції".
Слів: 0

Аналіз джерела: Голос епохи​

🧐Аналіз джерела: Голос епохи
"І тоді розпалася земля на дві половини, і брат пішов на брата. І не було спокою ні вдень, ні вночі. Села горіли, люди тікали в степи, і лише вовки вили на попелищах. Кожен полковник хотів бути гетьманом, і кожен гетьман кланявся чужому царю, щоб втримати булаву. Це був час великого сорому і великої крові."
Питання для аналізу:
  1. Які наслідки "Руїни" для простого народу описані в тексті?
  2. Як автор описує поведінку козацької старшини?
  3. Чому автор називає цей час "великим соромом"?