Skip to main content

Чорна рада: Роман

У 1857 році українська література назавжди змінилася. Пантелеймон Куліш видав "Чорну раду". До цього українська проза була здебільшого бурлескною (Котляревський) або сентиментальною (Квітка-Основ'яненко). Куліш зробив революцію. Він написав роман-сагу, який був одночасно бойовиком, політичним трилером і глибокою філософською притчею. Він довів, що українською мовою можна писати про високу політику, лицарську честь і державні катастрофи.

❗ Жанр

Літературознавці визначають жанр "Чорної ради" як історичний роман-хроніка.

  • Історичний: Бо події реальні (1663 рік).
  • Роман: Бо є любовна лінія і вигадані герої.
  • Хроніка: Бо автор ретельно дотримується хронології подій ("Літопису Самовидця").

Частина I: "Вальтер Скотт з української степу"​

Куліш не приховував, що вчився у шотландця Вальтера Скотта (автора "Айвенго"). Скотт створив формулу історичного роману, яка підкорила Європу. Куліш адаптував цю формулу для України.

Формула успіху:​

  1. Історія + Вигадка: Реальні історичні особи (Сомко, Брюховецький) діють поруч з вигаданими (Петро Шраменко, Леся Череванівна).
  2. Подорож: Герої постійно рухаються. Шлях від хутора Хмарище до Києва, а потім до Ніжина — це наскрізна лінія сюжету, яка дозволяє показати панораму України (від мирних пасік до бурхливих майданів).
  3. Конфлікт епох: Скотт писав про конфлікт старого і нового. Куліш пише про конфлікт Держави (Сомко) і Хаосу (Брюховецький).
💡 Літературознавчий коментар: Роман чи Хроніка?

Куліш назвав твір "хронікою", щоб підкреслити достовірність. Але це роман (novel), бо тут є:

  • Сюжетна арка (Narrative Arc): Зав'язка (хутір), розвиток дії (подорож), кульмінація (рада), розв'язка (весілля).
  • Поліфонія: Автор дає слово різним голосам (козакам, міщагам, жінкам), створюючи багатоголосся епохи.
  • Психологізм: Ми бачимо внутрішні монологи героїв, їхні вагання і страхи. Хроніка фіксує події, роман досліджує душі.
  • Хронотоп: Час і простір у романі символічні. Дорога — це рух історії. Хутір — це позачасовість.

Літературний Паспорт твору​

  • Жанр: Перший історичний роман-хроніка в українській літературі.
  • Напрям: Романтизм (інтерес до історії, сильні герої, фольклор).
  • Тема: Зображення Чорної ради 1663 року та боротьби за гетьманську булаву.
  • Ідея: Утвердження думки про необхідність національної злагоди; засудження популізму ("черні") та авантюризму.
  • Композиція: Роман складається з 18 розділів. Має дві сюжетні лінії: історичну (вибори) і любовну (Петро і Леся).
  • Конфлікт: Багатошаровий. Соціальний (старшина vs чернь), політичний (державники vs руїнники), моральний (честь vs зрада), любовний/психологічний.

Хронологія Жанру (Контекст)​

РікАвторТвірЗначення
1814Вальтер СкоттВеверліПерший історичний роман у світі.
1819Вальтер СкоттАйвенгоКанон жанру (конфлікт двох націй).
1835Микола ГогольТарас БульбаРомантизація Січі.
1857Пантелеймон КулішЧорна радаПерший україномовний історичний роман.
1884Генрик СенкевичВогнем і мечемПольський погляд на Руїну.

Частина II: Експозиція (Два світи) заїжджають на хутір Хмарище до старого друга — Михайла Череваня.​

Тут Куліш малює перший і найважливіший контраст роману: Хутір vs Україна.

Архетип 1: Михайло Черевань (Idillic Escapism)​

Черевань — це образ українського "дядька", який "своє одвоював". Він багатий, товстий, добрий і... абсолютно байдужий до політики. Його філософія: "Там десь б'ються за булаву, а у мене бджоли гудуть, вареники варяться, дочка росте. Що мені до тієї України?". Куліш не засуджує його відкрито, але показує трагедію цієї позиції. Хата скраю згорить першою. Тиша хутора — це ілюзія перед бурею.

📜 Цитата

"Тим часом Черевань, заклавши руки назад, походжав по світлиці...

— А що, брате, — каже, — чи виграв би ти тепер з ляхами, що ми з тобою вигравали, бувши молодими?

— Де вже нам, брате, — одвітує Шрам. — Повмирали наші тії літа!

— Еге! — каже Черевань. — Тільки й слави, що на світі були! А проте, спасибі Богу, не в старцях: є й хліб, і до хліба, і жупани, й сап'янці..."

Частина III: Полковник Шрам (Воля до влади)​

Протилежність Череваня — полковник Шрам. Це фанатик ідеї. Він священик, але під рясою носить шаблю. Його тіло вкрите шрамами (звідси й прізвисько). Його реальне прізвище — Чепурний. Для Шрама спокій — це гріх, поки Україна в небезпеці. Він їде на Чорну раду не заради влади (він уже старий), а щоб підтримати Сомка і врятувати державу. Шрам — це уособлення державницького інстинкту нації. Він розуміє, що без порядку не буде ні хуторів, ні пасік.

Частина IV: Зав'язка конфлікту (Lesya's Choice)​

На хуторі зав'язується любовний трикутник, який дзеркалить політичний конфлікт.

  1. Петро Шраменко: Син Шрама. Ідеальний лицар. Скромний, сильний, вірний. Він закохується в дочку Череваня — Лесю. Символізує традицію і порядок.
  2. Леся Череванівна: Красуня, але пасивна. Вона — приз, за який борються чоловіки. Символізує саму Україну.
  3. Кирило Тур: Запорожець, який раптово з'являється на хуторі.

Архетип 2: Кирило Тур (Хаотична сила)​

Кирило Тур — найяскравіший персонаж роману. Він не злий, але він небезпечний. Він живе за законами Січі: "Де наше не пропадало!". Він викрадає Лесю просто "по приколу", щоб довести свою удаль. Він готовий битися на смерть з Петром, а потім миритися і пити горілку. Тур — це стихія. Це енергія нації, яка не має вектора. Вона може захистити, а може зруйнувати. Сомко намагається цю енергію приборкати, Брюховецький — використати.

Частина V: Подорож до Пекла (Київ — Ніжин)​

Герої залишають ідилічний хутір і їдуть до Києва. Київ у романі — це сакральний простір. Старі церкви, печери, святість. Тут Шрам молиться за Україну. Але після Києва дорога веде в Пекло — до Ніжина. По дорозі вони зустрічають різні верстви населення: міщан, селян ("гречкосіїв"), запорожців. Куліш майстерно показує, як наростає напруга. В повітрі пахне грозою. Люди злі. Всі говорять про "чорну раду". Всі чекають змін, але ніхто не знає, яких саме.

🧐 Символізм Дороги

Дорога в романі — це метафора історії. Україна їде по ній, і на кожному роздоріжжі (хутір, Київ, Ніжин) має зробити вибір. Хутір — це сон. Київ — це молитва. Ніжин — це кров.

Частина VI: Кульмінація (Чорна рада)​

Про саму раду ми говорили в історичному модулі (LIT-022). Але як її показує роман? Куліш описує раду як апокаліпсис. Це не політичні збори, це виверження вулкана. Натовп ("чернь") зображений як безлика, ревуча маса. У них немає індивідуальності. Вони — стихія. Брюховецький на цій раді — як демон, що диригує хаосом. Сомко — як статуя, яку розбивають варвари. Його поразка неминуча, бо він намагається говорити аргументами з тими, хто розуміє лише силу і інстинкти.

Частина VII: Розв'язка (Гіркий Happy End)​

Роман закінчується дивно. Сомка стратили (трагедія). Шрам, не витримавши краху своїх ідей, добровільно здався ворогам (самопожертва). Але... Петро і Леся одружуються! Вони повертаються на хутір Хмарище. Вони живуть щасливо, народжують дітей. Черевань задоволений. Життя триває.

Що це значить?​

Куліш дає нам дуже песимістичний висновок. Державники (Шрам, Сомко) гинуть. Авантюристи (Тур) зникають (Тур пішов на Чортомлик і там загинув). Виживають лише... хуторяни. Ті, хто сховався. Ті, хто обрав "свою хату скраю". Україна вижила біологічно (рід Петра і Лесі продовжився), але померла політично. Це страшний діагноз. Нація перетворилася на етнос. Держава перетворилася на хутір.

Частина VIII: Антологія (Цитати і Аналіз)​

1. Про Січ і "Братство"​

"У нас, у Січі, — каже Кирило Тур, — хто сміливий, той і пан. Нема в нас ні родини, ні жінки, ні дітей. Усе товариство — то наша родина". Аналіз: Це звучить красиво, але Куліш показує зворотний бік. Відсутність відповідальності. Січовик живе одним днем. На такій філософії не збудуєш державу, яка має думати на століття вперед.

2. Про Сомка​

"Він був воїн уроди, возраста і красоти зіло дивної" (цитата з літопису). "Сомко знає, що козаку не треба ні золота, ні срібла, аби була добра зброя та добре серце". Аналіз: Куліш ідеалізує Сомка, роблячи його майже святим. Це потрібно для контрасту з "антихристом" Брюховецьким.

Частина X: Філософія "Хуторянства" (Khutorianstvo)​

Це поняття стало ключовим для розуміння української ментальності. Хутір у Куліша — це не просто ферма. Це модель Всесвіту.

  • Автономія: На хуторі українець — сам собі пан. Йому не потрібна держава, поки його не чіпають.
  • Естетика: Це райський сад ("садок вишневий коло хати"). Це місце, де праця приносить радість.
  • Ізоляціонізм: Хутір відгороджений від світу тином. Те, що за тином (війна, політика, імперія), сприймається як ворожа стихія.

Куліш любить хутір. Він сам мріяв про життя на хуторі Мотронівка (де він зрештою і оселився). Але в романі він виносить хутору вирок: Хутір не може вижити без Держави. Черевань думає, що його пасіка важливіша за гетьманську булаву. Але приходять "чужі" (поляки, московити, свої ж розбійники) і палять той хутір. Ескапізм (втеча від реальності) — це національна хвороба, яку Куліш діагностує першим.

❗ Термін: "Моя хата скраю"

Ця приказка має повну версію: "Моя хата скраю — першим ворога стрічаю". Тобто це про готовність до оборони. Але з часом сенс змінився на "мене нічого не обходить". Куліш показує деградацію від воїна-хуторянина (Шрам) до гречкосія-хуторянина (Черевань).

Частина XI: Антологія III — Поєдинок (Лицарський Епос)​

Куліш вводить у роман сцену, гідну голлівудського блокбастера — поєдинок між Петром Шраменком і Кирилом Туром. Це не просто бійка за дівчину. Це зіткнення двох етик.

  • Петро: Б'ється за правилами. Він захищає честь.
  • Кирило: Б'ється заради самого процесу ("силу спробувати"). Він грається зі смертю.
📜 Уривок

"І зійшлися, як два тури. Брязнули шаблі, як грім. Іскри посипалися. Кирило Тур, як кішка, плигав, ухилявся, а Петро стояв як скеля і тільки відбивав удари. Бачить Тур, що не візьме силою, почав брати хитрістю..."

Цей поєдинок закінчується дивно. Вони обидва поранені. Але замість ненависті вони стають побратимами. Кирило каже: "Добре б'єшся, козаче! Давай миритися". Це дуже важливий момент. Куліш показує, що "городові козаки" (Держава) і "запорожці" (Стихія) можуть об'єднатися. Вони однієї крові. Їм просто треба перестати битися один з одним.

Частина XII: Літературний Контекст (Куліш vs Сенкевич)​

Через 27 років після "Чорної ради" польський письменник Генрик Сенкевич напише "Вогнем і мечем". Це теж роман про Хмельниччину. І там теж є схожі архетипи (Богун дуже схожий на Кирила Тура, Скшетуський — на Петра). Але є кардинальна різниця:

  • Сенкевич: Пише з позиції імперії (Польщі). Для нього козаки — це дикуни, бунтівники, які руйнують порядок. Його мета — прославити польську зброю ("для скріплення серць").
  • Куліш: Пише з позиції нації, яка програла. Він не ідеалізує козаків. Він бачить їхні вади. Але він плаче над ними. Його мета — не прославити, а зрозуміти помилку ("для прозріння розуму").

"Чорна рада" — це антидот від романтичних міфів. Це "доросла" література для нації, яка хоче подорослішати.

Частина XIII: Образ Шрама — Український Дон Кіхот​

Полковник Шрам — це, мабуть, найтрагічніша фігура. Він їде через всю Україну, збирає голоси, переконує, свариться. Він вірить, що можна щось змінити. Але він виглядає як анахронізм. Його час (час Хмельницького) минув. Він як Дон Кіхот, який воює з вітряками (популізмом Брюховецького). Люди сміються з нього або жаліють його. "Чого тобі, старий, не сидиться вдома?". Його смерть — це кінець епохи героїзму. Після нього приходить епоха пристованців.

Частина XIV: Символізм Дороги (Шлях у Нікуди?)​

Весь роман — це рух. Але куди?

  • Спочатку герої їдуть до Києва (до Бога, до святині). Це вертикальний рух, духовний підйом.
  • Потім вони їдуть до Ніжина (до політики, до бруду). Це рух вниз.
  • В кінці вони повертаються на Хутір. Це рух по колу.

Куліш показує замкнене коло української історії. Ми вириваємося до висот, падаємо у прірву розбрату, а потім ховаємося на хуторі, щоб зализати рани. І так століттями. Завдання читача — розірвати це коло.

Частина XV: Роль Жінок (Леся як Україна)​

Леся Череванівна майже не говорить у романі. Вона тільки червоніє, плаче або лякається. Феміністична критика сказала б, що це "об'єктний персонаж". Але у символізмі роману Леся — це Душа України. Вона пасивна, бо не знає, кому належати.

  • Петро — це надійність і традиція.
  • Кирило — це пристрасть і ризик. Вона (Україна) вагається. І хоча її видають за Петра, в її серці назавжди залишається слід від шаленого запорожця. Так і Україна: ми будуємо державу (Петро), але в глибині душі мріємо про анархічну волю (Кирило).

Частина XVI: Мовні Особливості (Словник Бароко)​

Куліш використовує слова, які створюють смак епохи.

  1. Кармазин: (Crimson cloth). Символ багатства і статусу старшини. "Кармазинники" — це еліта.
  2. Личаки: (Bast shoes). Взуття бідняків. Символ "черні". Конфлікт роману — це "війна кармазинів і личаків".
  3. Рада: Це не просто нарада. Це ритуал. "Ударити в котли" — скликати раду. Це священнодійство, яке перетворилося на фарс.
💡 Порада для читача

Коли читаєте "Чорну раду", звертайте увагу не на битви, а на діалоги. Куліш вклав у вуста героїв свої власні роздуми про політику 19 століття. Це роман про 1663 рік, написаний для людей 1857 року, який читають люди 2024 року. І всі впізнають свій час.

Частина XVII: Антологія IV — Фінал Сомка​

Сцена у в'язниці перед стратою. Сомко відмовляється від порятунку.

"Пропала Україна! Нема в ній сили, щоб устояла проти своїх же ворогів... А що мені життя? Хіба я не бачу, що все поплило за водою? Голова моя не вдержить булави, коли вона випадає з рук усього народу".

Це ключова фраза. Сомко визнає, що проблема не в Брюховецькому. Проблема в "усьому народі", у якого влада "випадає з рук".

Частина XIX: Символізм "Хмарища" (The Cloud Place)​

Хутір Череваня називається "Хмарище". Це дивна назва для ідилічного місця.

  • Легенда: Кажуть, що колись тут жив козак, який "хмарою на ворогів налітав".
  • Метафора: Це місце, де герої ховаються, як у хмарі. Тут немає часу. Тут немає історії. Але "хмара" — це також передвісник бурі. Куліш натякає, що цей спокій тимчасовий. Хмара може захистити, а може принести грім. Хмарище — це утроба нації. Тут затишно, тепло, темно. Але щоб народитися (стати нацією), треба вийти з утроби у холодний світ.
🌍 Цитата з тексту

"А хутір той звався Хмарище, бо там колись жив старий запорожець, по прізвищу Хмара... Тепер там жив Черевань... Тільки й світу у нього було, що пасіка, та стави, та млин, та вишневий садок".

Частина XX: Гастрономічний Бароко (Бенкет як Ритуал)​

Українське бароко любить пишність. І це стосується не лише архітектури, а й їжі. Куліш описує бенкет у Череваня з епічним розмахом. Вареники в сметані, печена щука, кабанці, наливки, слив'янка, вишнівка. Це не просто "їжа". Це сакралізація достатку. Для Череваня їжа — це заміна політики.

  • Сомко каже: "Треба рятувати Україну".
  • Черевань відповідає: "А скуштуй-но, брате, моєї наливки!". Це конфлікт Духу (Сомко) і Матерії (Черевань). Матерія перемагає, бо вона приємніша. Україна в "Чорній раді" — це країна, яка має величезний ресурс (родюча земля, багатство), але не вміє ним розпорядитися. Ми "проїдаємо" своє майбутнє.

Частина XXI: Суд над Сомком (Фарс)​

Після виборів відбувається "суд". Це одна з найсильніших сцен роману, яка показує деградацію правосуддя. Брюховецький не вбиває Сомка одразу. Він хоче його принизити. Свідками кличуть п'яних запорожців, які вигадують нісенітниці ("Сомко продався ляхам!", "Сомко хоче всіх закабалити!"). Сомко навіть не захищається. Він дивиться на цей цирк з брезливістю аристократа. Для нього найбільша кара — не смерть, а те, що його судить бидло (люди без честі). Куліш тут ставить діагноз всій нашій судовій системі, яка століттями залежала від волі "пана" або "натовпу", а не від Закону.

Частина XXII: Антологія V — Прощання Кирила Тура​

Кирило Тур приходить до Шрама, щоб попрощатися. Він йде у "Чортомлик" (далеку Січ).

"— Прощай, панотче! — каже Кирило. — Не згадуй лихом. Може, колись здибаємось на тім світі, то, може, там не будемо сваритись за гетьманство. — Дай Боже, сину! — каже Шрам. — А все-таки жаль мені тебе. Козак ти — орел, та не туди літаєш. — Е, панотче! — одказав Кирило. — У всякого своя доля і свій шлях широкий".

Аналіз: Шрам (порядок) і Тур (хаос) так і не зрозуміли один одного. Тур обирає "шлях широкий" (свободу), навіть якщо вона веде у прірву.

Частина XXIII: Песимізм Куліша (Чому?)​

Чому Куліш, будучи патріотом, написав такий депресивний роман? Бо він писав його після поразки Кирило-Мефодіївського братства. Він бачив, як кращі люди нації (Шевченко, Костомаров) опинилися в засланні. Він бачив, як імперія ламає хребти. "Чорна рада" — це крик відчаю. "Ми програли не тому, що ворог сильний. Ми програли, бо ми гнилі зсередини". Це терапія правдою. Щоб вилікувати хворобу, треба визнати діагноз. Роман закінчується фразою про те, що могила Сомка заросла травою, і ніхто вже не пам'ятає, де вона. Забуття — це найстрашніша кара. І Куліш пише роман, щоб ми згадали.

Частина XXV: Містика і Забобони (Народне Християнство)​

"Чорна рада" — це не сухий реалізм. Це світ, де Бог і Чорт ходять поруч. Козаки вірять у прикмети.

  • Чорна кішка: Коли Брюховецький їде на раду, дорогу йому перебігає чорна кішка. Але він сміється з цього. Це знак його гордині.
  • Характерники: Запорожців вважають чаклунами ("характерниками"), які можуть ловити кулі руками. Кирило Тур підтримує цю репутацію, хоча Куліш раціонально пояснює його трюки спритністю.
  • Сни: Шраму сниться віщий сон про розбиту булаву. Ці елементи роблять роман схожим на "Тараса Бульбу" Гоголя. Куліш показує, що українське бароко було глибоко містичним. Релігія тут переплетена з язичництвом.

Частина XXVI: Чорна рада на Екрані (Фільм 2000 року)​

У 2000 році вийшов єдиний поки що серіал "Чорна рада" (режисер Микола Засєєв-Руденко). У головних ролях — Богдан Ступка (Брюховецький) і Олександр Бондаренко (Сомко). Критика: Фільм критикували за "шароварщину" (надмірну театральність) і дешеві декорації. Але Богдан Ступка геніально зіграв Брюховецького. Він показав не просто лиходія, а хитрого політика, який грає на слабкостях людей. Його погляд — це погляд диявола, який знає ціну кожній душі. Цей фільм варто подивитися хоча б заради акторської гри Ступки, щоб побачити, як виглядає популізм в дії.

Частина XXVII: Уроки для 2024 року​

Читаючи роман сьогодні, ми бачимо паралелі.

  1. Інформаційна війна: Брюховецький розпускає чутки ("фейки"), що Сомко продався полякам. Селяни вірять фейкам, а не фактам.
  2. Роль Москви: Московські воєводи на раді стоять мовчки. Вони нібито не втручаються. Але їхні війська оточують Ніжин. Вони чекають, поки українці переб'ють одне одного, щоб забрати владу. Куліш блискуче показує технологію " гібридної війни".
  3. Ціна Єдності: Єдність не можна збудувати на брехні. Рада в Ніжині об'єднала Україну (обрали одного гетьмана), але це була єдність в рабстві. Справжня єдність можлива лише навколо цінностей (Гідності), а не навколо обіцянок дешевої ковбаси (чи горілки).

Частина XXIX: Словник Барокової Поетики​

Щоб повністю оцінити стиль Куліша, варто знати кілька термінів. Українське літературне бароко (XVII-XVIII ст.), яке наслідує Куліш, характеризується:

  1. Антитеза: Різке протиставлення.
    • Приклад: "Хутір (спокій) — Січ (буря)". "Шрам (порядок) — Брюховецький (хаос)". Весь роман побудований на контрастах.
  2. Гіпербола: Перебільшення.
    • Приклад: Опис сили Кирила Тура, який сам нападає на цілий загін. Або опис багатства Череваня. Це не реалізм, це епічний розмах.
  3. Алегорія: Інакомовлення.
    • Приклад: Образ "розбитої булави" у сні Шрама — це алегорія розпаду держави. Образ "сліпого кобзаря" — алегорія сліпоти суспільства, яке не бачить істини.
  4. Риторичні питання: Питання, які не потребують відповіді, але посилюють емоцію.
    • Приклад: "Де ж ти, Богдане? Де твій кінь, де твій спис?" (з дум, які співає кобзар).
  5. Період: Довге, складне речення з багатьма підрядними частинами. Куліш майстерно використовує цей синтаксис, щоб надати тексту урочистості і ритму, наче це читає проповідник, а не просто оповідач.

Зрозумівши ці прийоми, ви побачите, що "Чорна рада" — це не просто історія про козаків, а вишуканий літературний вітраж.

Зовнішні Ресурси

Частина XXXI: Біблійний Інтертекст​

Куліш, як перекладач Біблії, наситив роман біблійними алюзіями.

  • Чорна рада як Апокаліпсис: Опис ради нагадує біблійний Армагеддон. Грім, блискавка, темрява. Це кінець світу для козацької демократії.
  • Сомко як Мученик: Його смерть описується як жертва. Він відмовляється від втечі, як Христос у Гетсиманському саду ("Хай буде воля Твоя").
  • Вавилонська вежа: Спроба збудувати ідеальну державу без Бога (Брюховецький) закінчується змішанням мов і хаосом. Це додає роману сакрального виміру. Це не просто історія, це притча.
💡 Етимологія назви: Чому "Чорна"?

Слово "чорна" тут має два значення:

  1. Соціальне: Рада за участю "черні" (простих людей, селян, які не мали права голосу).
  2. Символічне: Рада, яка принесла темряву і лихо ("чорні дні"). Куліш грає на цій двозначності, показуючи, що допуск "черні" до влади веде до "чорних" наслідків.

Частина XXXII: Annotated Bibliography​

(Текст)

"Чорна рада" — це не просто історичний роман. Це пророцтво. Куліш, як і Шевченко, був пророком. Він побачив майбутнє України, її вічні проблеми: розбрат, популізм, хуторянство, відсутність державної ідеї. Цей роман — це дзеркало, в яке ми маємо дивитися, щоб зрозуміти себе і свої помилки. Він вчить нас, що свобода без відповідальності — це хаос. Що демократія без еліти — це охлократія. Що хутір без держави — це лише питання часу, коли його спалять. "Чорна рада" — це вічний підручник з української політології.

Частина XIX: Annotated Bibliography​

  1. Куліш, П. (1857). Чорна рада: Хроніка 1663 року. Оригінальний текст. Рекомендується читати в сучасному виданні з коментарями, оскільки мова може бути складною для непідготовленого читача.
  2. Грушевський, М. (1904). Історія України-Руси. Том IX. Розділ "Руїна". Для розуміння історичного контексту подій, описаних у романі. Грушевський критично ставився до Куліша, але його праця є фундаментальною.
  3. Донцов, Д. (1926). Націоналізм. Хоча Донцов писав пізніше, його ідеї про "чинний націоналізм" та критику "хуторянства" перегукуються з проблематикою "Чорної ради".
  4. Забужко, О. (2007). Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. Сучасний погляд на українську літературу та історію, що допомагає переосмислити роль Куліша та його твору.
  5. Шевчук, В. (2004). Муза Роксoланська: Українська література XVI-XVIII століть. Для розуміння літературного контексту, в якому з'явилася "Чорна рада".

Частина XX: Дискусійний Клуб​

Питання 1: Чи є Кирило Тур позитивним героєм?​

Він рятує Петра. Він готовий врятувати Сомка з в'язниці (пропонує помінятися одягом і залишитися замість нього). Він благородний. Але: Його благородство — це примха. Сьогодні врятував, завтра вкрав. У нього немає системи цінностей, крім власного "хочу". Чи можна будувати країну з такими людьми?

Питання 2: Чому Сомко відмовився тікати з в'язниці?​

Кирило Тур прийшов до нього в темницю і запропонував втечу. Сомко відмовився: "Не хочу, щоб люди казали, що я злякався". Це гординя чи честь? З прагматичної точки зору — дурість (міг би втекти, зібрати військо і перемогти). З моральної — подвиг. Сомко обирає смерть, щоб залишитися легітимним символом, а не біглим бунтарем.

Частина XI: "Божий чоловік" (Архетип Кобзаря)​

Окрім політиків і воїнів, у романі є ще один ключовий герой — сліпий кобзар, "Божий чоловік". Він з'являється на початку і в кінці роману. Він не бере участі в боротьбі за владу. Він поза суспільством. Він лікує поранених (і тілом, і душею). Він співає думи, нагадуючи героям про вічність. Символізм: Божий чоловік — це голос совісті нації. Поки політики ділять булаву, кобзар зберігає пам'ять. Він єдиний, хто бачить правду (хоча фізично сліпий). Куліш показує, що справжня духовна влада належить не гетьману, а пророку (поету).

📜 Уривок

"Орел муху зневажає, а одначе і муха має душу, і в тієї мухи серце б'ється; так і в сього чоловіка... Хіба він не Боже створіння? Хіба він не чоловік? — Так-то розмовляв Божий чоловік".

Частина XII: Пейзаж як Персонаж (Романтична природа)​

Як істинний романтик, Куліш одухотворяє природу. Степ у нього — це не просто декорація. Це символ волі. Хутір — це символ затишку (садок вишневий). Київські гори — це символ святості. Природа реагує на події. Перед Чорною радою збираються хмари, гримить грім. Природа "передчуває" катастрофу. Це класичний прийом романтизму (психологічний паралелізм).

Частина XIII: Мова Роману (Стилізація)​

"Чорна рада" написана не сучасною українською мовою, і не народною говіркою (як у Квітки). Куліш створив штучний стиль, стилізований під козацькі літописи XVII століття.

  • Архаїзми: "ректи" (казати), "зело" (дуже), "воїнство".
  • Синтаксис: Довгі, урочисті речення ("періоди"), характерні для бароко.
  • Чому це важливо? Куліш хотів показати, що українська мова може бути мовою високої літератури, мовою інтелектуалів, а не лише селян. Він підняв статус мови.

Частина XIV: Антологія II — Зустріч на хуторі​

🌍 Контекст

Шрам приїжджає до Череваня. Зустрічаються два світи: тривога і спокій.

"Був це, мабуть, літ п'ятдесяти чоловік... Очі йому світилися розумом і якоюсь дивною добротою. Був він у кармазиновім жупані, підперезаний шовковим поясом... — Здоров будь, пане брате! — гукнув Шрам. Черевань так і стрепенувся.

— А, це ти, паволоцький полковнику? Яким вітром?

— Лихим, брате, лихим. Нема вже в Україні спокою..."

Аналіз: З перших рядків ми бачимо різницю. Черевань "стрепенувся" (він розслаблений), Шрам говорить про "лихий вітер".

Частина XV: Вальтер Скотт vs Тарас Шевченко​

Куліш писав свій роман паралельно з тим, як Шевченко писав свої поеми. Вони були друзями, але дивилися на історію по-різному.

  • Шевченко: Бунтар. Він оспівував гайдамаків, повстання, помсту ("Тече кров у синє море"). Його герой — месник (Гонта).
  • Куліш: Консерватор. Він ненавидів бунт ("чернь"). Його герой — будівничий (Сомко). Він вважав, що гайдамаччина — це зло, яке руйнує цивілізацію. "Чорна рада" — це, по суті, анти-Гайдамаки. Це маніфест проти революції і за еволюцію.

📋 Підсумок (Підсумок)​

"Чорна рада" — це перший український інтелектуальний бестселер. Він задав канон історичного мислення на 100 років вперед. Основні ідеї, які ви маєте запам'ятати:

  1. Держава vs Хутір: Вічний вибір українця між громадським і приватним.
  2. Еліта vs Чернь: Небезпека популізму і охлократії.
  3. Романтизм: Роман ідеалізує минуле, але дає тверезий політичний аналіз.
  4. Стиль: Куліш створив "високу" українську мову.

Куліш попереджав нас про Чорну раду. Але ми його, на жаль, часто не чуємо.

Частина XVI: Socratic Seminar (Літературний)​

🎯 Вправи​

Есе: Хутір і Січ​

✍️Есе: Хутір і Січ
У романі протиставлено два світи: Хутір (Хмарище Череваня) і Січ (світ Кирила Тура). Перший — це спокій, ситість і родина. Другий — це воля, небезпека і слава. Який із цих світів Куліш вважає фундаментом нації, а який — її руйнівною силою? Аргументуйте текстом.
Слів: 0

Порівняльний аналіз: Вальтер Скотт​

⚖️Порівняльний аналіз: Вальтер Скотт
Порівняйте:
  • Айвенго (Вальтер Скотт)
  • Чорна рада (Пантелеймон Куліш)
За критеріями:
  • Історичне тло (Конфлікт)
  • Фінал (Примирення vs Катастрофа)

Критичний аналіз: Романтизм​

🧐Критичний аналіз: Романтизм
"Орел муху зневажає, а одначе і муха має душу, і в тієї мухи серце б'ється; так і в сього чоловіка... Хіба він не Боже створіння? Хіба він не чоловік? — Так-то розмовляв Божий чоловік".
Питання для аналізу:
  1. Яку філософську концепцію виражає Божий чоловік?
  2. Як цей погляд контрастує з політичним прагматизмом?