Кирило-Мефодіївське братство
📋 Підсумок
У цьому модулі ми розглядаємо переломний момент в українській історії — створення Кирило-Мефодіївського братства (1846-1847). Це була перша спроба перетворити культурне відродження на політичну програму. Ми проаналізуємо ролі «святої трійці» (Костомаров, Шевченко, Куліш), заглибимося в містичний текст «Книг буття українського народу» та зрозуміємо трагізм їхнього арешту. Ви дізнаєтеся, чому ідея «Слов'янської Федерації» зі столицею в Києві так налякала Миколу I, і чому саме Шевченко заплатив за неї найвищу ціну.
Історія Братства — це історія п'яти молодих людей, які змінили хід української історії. Вони були арештовані після 14 місяців існування, але їхні ідеї пережили імперію. Сьогодні, вивчаючи їхню спадщину, ми розуміємо: революції починаються не з армій, а з ідей.
🇺🇦 Ідентичність: До братчиків українство було фольклором (шаровари, пісні, вареники). Після братчиків воно стало ідеологією (Свобода, Рівність, Братерство). Вони сформулювали національну ідею не як «повернення в минуле» (Гетьманщину), а як «ривок у майбутнє» (Демократичну Федерацію). Це був принциповий зсув: замість ностальгії за Козаччиною — погляд у майбутнє, де Україна буде частиною демократичної Європи.
Радянська i російська історіографія намагалася представити Кирило-Мефодіївців як проповідників «єдності слов'ян під крилом Росії». Це брехня. Їхній панславізм був антиімперським. Вони мріяли про федерацію рівних республік (як США), де Росія — лише одна з країн, без царя і без права диктувати волю іншим. Центром слов'янства мав стати Київ, а не Москва чи Петербург. Ця ідея залишається актуальною й сьогодні, коли Україна бореться за своє місце в Європі.
Частина I: Весна Народів і Київський Гурток 🌸
40-ві роки XIX століття Європа жила передчуттям революції («Весна народів» 1848 року). Повітря було наелектризоване ідеями свободи. У Парижі, Відні, Будапешті, Берліні молоді люди мріяли про нове суспільство. Вони читали Руссо і Вольтера, захоплювалися Французькою революцією, вірили в силу народу.
У Києві, в стінах Університету Святого Володимира (червоний корпус), зібралася група молодих інтелектуалів, які відчували цей дух часу. Вони були першим поколінням українських інтелектуалів, які здобули систематичну освіту. Вони читали ті самі книги, що й їхні однолітки в Парижі, але жили в умовах кріпацтва і цензури. Цей контраст між ідеалами і реальністю породжував бунт.
Чому саме зараз?
Контекст має значення. У 1840-х роках відбулося кілька важливих подій, які створили умови для появи Братства:
- 1840 рік: Вийшов перший «Кобзар» Шевченка. Український народ отримав свого поета-пророка.
- 1843 рік: Костомаров захистив дисертацію про народну поезію слов'ян. Наука підтвердила унікальність української культури.
- 1845 рік: Шевченко повернувся в Україну після навчання в Петербурзі. Він привіз із собою європейські ідеї і палкий гнів.
Інтелектуальний Ландшафт
Київ 1840-х — це провінційне місто імперії, але водночас — сакральний центр. Тут перетиналися три культури: українська (селянська, ностальгічна), польська (шляхетська, бунтівна) і російська (чиновницька, імперська). Кожна з них претендувала на спадок Київської Русі. Кожна бачила в Києві «своє» місто.
Молоді люди, переважно діти дрібних дворян і священників, шукали відповідь на питання: «Хто ми?». Більшість з них навчалися в університеті, читали європейські книги, знали кілька мов. Вони були продуктом імперської системи освіти — і водночас її заперечували.
Поляки мали свою програму (відновлення Речі Посполитої). Росіяни мали свою (Єдина і Неділима). Українці не мали нічого, крім пісень і спогадів про Козаччину. Братчики вирішили це змінити. Вони хотіли дати українцям ідею, за яку варто боротися.
Дійові Особи (Персоналії)
Братство складалося з п'яти основних членів, кожен з яких приніс свій унікальний внесок. Разом вони утворювали ідеальну команду — мрійники і практики, радикали і помірковані, теоретики і поети.
- Микола Костомаров (Мозок):
- Професор історії, син російського поміщика і української кріпачки. Його походження — само по собі символ тогочасного суспільства: батько — пан, мати — кріпачка.
- Глибоко віруючий, сентиментальний, трохи боязкий в житті, але сміливий у думках. Він страждав від нервових розладів усе життя.
- Він вірив, що українці — це найбільш демократичний слов'янський народ, бо в них ніколи не було абсолютної монархії. Козаччина була для нього доказом цієї тези.
- Роль: Головний ідеолог, автор «Книг Буття». Він дав Братству філософію і історичне обґрунтування.
Костомаров — трагічна фігура. Він був геніальним істориком, але слабкою людиною. Він написав революційний маніфест — і зламався на допитах. Його життя показує, що творити історію і витримувати її тягар — це різні таланти.
-
Тарас Шевченко (Голос/Душа):
- Вже відомий поет («Кобзар» 1840), колишній кріпак, академік гравюри. Він був єдиним у гуртку, хто знав рабство з власного досвіду.
- Він приніс у гурток радикалізм болю і гніву. Він не теоретизував про народ, він БУВ народом. Його слова мали вагу особистого страждання.
- Роль: Каталізатор. Його вірші («Сон», «Кавказ») стали емоційним паливом Братства. Без нього це був би просто клуб любителів історії.
-
Пантелеймон Куліш (Критик):
- Аристократ духу, естет, прагматик. Він походив із козацької старшини і мав гордий характер.
- Він був найпрагматичнішим: вірив у просвіту, школу, книги, а не в бунт. Революції його лякали — він бачив у них хаос.
- Роль: Організатор, критик, видавець. Він створив перший український правопис (Кулішівку), перекладав класику, редагував тексти.
-
Микола Гулак (Характер):
- Юрист, людина залізної волі. Він був найорганізованішим і найрішучішим.
- Найбільший радикал після Шевченка. Він вірив у необхідність дії, не лише слів.
- Роль: Лідер радикального крила, автор Статуту. Він написав конкретну політичну програму, коли інші ще мріяли.
-
Василь Білозерський (Серце):
- Студент, ідеаліст, майбутній редактор «Основи» — першого українського літературного журналу.
- Мріяв про християнську любов і примирення всіх станів. Він був містком між радикалами і помірокваними.
Вони збиралися на квартирах (найчастіше у Костомарова на Рейтарській або в маленькому будинку Гулака), пили чай, читали вірші і сперечалися про долю України до світанку. Вони назвали себе на честь святих Кирила і Мефодія, бо вірили, що їхня місія — просвітницька і християнська. У них були персні з гравіюванням: «Св. Кирило і Мефодій. Січень 1846».
Кирило і Мефодій — творці слов'янської писемності. Обравши це ім'я, братчики заявляли: «Ми — спадкоємці великої традиції. Ми не руйнуємо — ми будуємо». Це був геніальний PR-хід: звинуватити їх у антиправославній діяльності ставало складніше, адже вони посилалися на святих.
Частина II: «Книги Буття» — Українське Євангеліє Ідеалізму 📖
Головним документом Братства став маніфест «Книги буття українського народу» (або «Закон Божий»). Його написав Костомаров, але під сильним впливом Міцкевича («Книги народу польського») і Шевченка. Це був перший український політичний маніфест — документ, який перетворив культурне відродження на революційну програму.
Вплив Міцкевича
Адам Міцкевич — польський поет-романтик — написав свої «Книги народу польського і польського пілігримства» в еміграції після придушення Листопадового повстання 1830 року. Він використав біблійну форму, щоб описати страждання Польщі як жертву за гріхи Європи. Польща мала воскреснути, як Христос, і врятувати світ.
Ідея «народу-месії» була популярною в XIX столітті. Кожна поневолена нація вірила, що саме вона обрана для особливої місії. Поляки, українці, серби — всі бачили себе «Христами серед народів». Це надавало страждання сенсу і давало надію.
Костомаров запозичив у Міцкевича форму, але змінив зміст. Якщо для Міцкевича Польща — це мученик серед грішників, то для Костомарова Україна — це ідеал демократії серед тиранів. Українці не просто страждають — вони зберегли чистоту народовладдя.
Жанр і Стиль
Це унікальний текст. Він написаний біблійним стилем, з нумерацією віршів, як у Євангелії. Це надавало йому ваги пророцтва. Костомаров свідомо імітував священні тексти, щоб надати своїм ідеям сакрального авторитету. Він хотів, щоб читач сприймав текст не розумом, а серцем.
«І встане Україна зо своєї могили, і знову озветься до всіх братів своїх слов'ян...»
У ті часи Біблія була головною книгою для більшості людей. Костомаров хотів, щоб його маніфест сприймався не як політична програма, а як одкровення, як пророцтво. Це робило текст емоційно потужним і легким для запам'ятовування. Селянин міг не розуміти слова «федерація», але слово «воскресіння» він розумів ідеально.
Філософія Маніфесту (Історіософія)
Костомаров вибудував грандіозну історичну схему, яка пояснювала минуле, теперішнє і майбутнє слов'янського світу:
- Рай (Первісне християнство): Всі люди створені рівними. Немає царів, є тільки Бог. Це був «золотий вік» людства.
- Гріхопадіння (Монархія): Люди зрадили Бога і створили собі царів-ідолів. Слов'яни теж впали в цей гріх (Польща з панами, Росія з царем). Монархія — це не просто політична система, а духовне захворювання.
- Виняток (Україна): Україна єдина зберегла ідеал рівності у формі Козацтва. Вона не любила ні царя, ні пана. Козацька демократія (виборність гетьманів, Січова рада) — це доказ української «безгрішності».
- Смерть у могилі: За цю любов до свободи Україна була розп'ята між Польщею та Росією. Вона зникла з карти.
- «І на тій Україні не стало ні царя, ні пана, а створили царя, пана і холопа». Ця фраза — вирок колоніалізму.
- Воскресіння: Україна, як Христос, не маючи гріха (бо не мала свого царя-тирана), воскресне першою. Це український месіанізм — віра в особливу місію нації.
- Спасіння (Месіанство): Визволена Україна визволить і Росію, і Польщу, і всіх інших. Вона створить Слов'янську Федерацію.
«100. І голос України не затих. І встане Україна зі своєї могили, і знову озветься до всіх братів своїх слов'ян, і почують крик її, і встане Слов'янщина, і не позостанеться ні царя, ні царевича, ні царівни, ні князя, ні графа, ні герцога, ні сіятельства, ні превосходительства... а буде єдина Слов'янська Річ Посполита».
Аналіз: Це був політичний вибух. Костомаров поєднав релігію і революцію. Він сказав, що Бог — на боці демократії, а царі — слуги Сатани. У Російській імперії, де цар був помазаником Божим, це була найстрашніша єресь. Костомаров фактично закликав до повалення всіх монархій і створення республіки народів.
Російська пропаганда стверджувала, що Братство хотіло «відділити» Україну від Росії. Це неправда. Братчики пропонували не відділення, а трансформацію. Вони хотіли знищити імперію і створити на її місці федерацію рівних. Це було радикальніше, ніж сепаратизм — це була революція.
Частина III: Політична Програма (Статут) 📜
Крім містичного маніфесту, вони мали й конкретний Статут. Їхні вимоги були радикальними для 1846 року — і залишаються актуальними досі.
1. Скасування кріпацтва
Це був пункт №1. Рабство (кріпацтво) — це гріх перед Богом і злочин проти людини. Свобода селян мала бути повною і негайною. (До скасування кріпацтва в імперії залишалося ще 15 років).
У 1846 році навіть найліберальніші російські інтелектуали говорили про «поступове звільнення» кріпаків «з часом». Братчики вимагали негайного і повного скасування без жодних «перехідних періодів». Це було радикально.
2. Слов'янська Федерація
Вони пропонували перекроїти карту Європи. Замість імперій — союз (федерацію) вільних республік. Ця ідея випереджала час на століття.
- Члени: Україна, Росія (Північна Русь), Польща, Чехія, Сербія, Болгарія. Кожен народ — незалежна одиниця.
- Устрій: Як у США. Кожна держава (штат) має свого президента, парламент, мову, школу і закони. Жодних привілейованих націй.
- Центр: Столиця федерації — Київ. Чому Київ? Бо це колиска християнства для слов'ян («Єрусалим») і місто, де немає імперського зла (як у Петербурзі чи Москві). Київ мав стати символом нового початку.
- Спільне: Загальний сойм (парламент) для вирішення мирних питань. Оборона, торгівля, зовнішня політика — спільні.
Ідея Братства про «федерацію рівних» дивно нагадує Європейський Союз. Незалежні держави, спільний парламент, вільне пересування, збереження національних мов і культур. Братчики мріяли про щось подібне за сто років до Римського договору.
3. Демократія і Освіта
- Рівність усіх перед законом (скасування станів). Ніяких дворян і селян. Тільки громадяни.
- Загальна освіта для народу рідною мовою. Це було ключове: освічений народ не може бути рабом.
Братчики вимагали освіти рідною мовою. У Російській імперії українці могли вчитися тільки російською. Для Костомарова і Шевченка це було рабство розуму. Вони вірили: щоб звільнити народ, треба спершу дати йому слово.
Частина IV: Шевченко vs Костомаров (Внутрішній Конфлікт) ⚡
Братство не було монолітним. У ньому постійно точилися дискусії про методи і тактику. Це було не слабкістю організації, а ознакою інтелектуальної чесності.
-
Ліберально-християнське крило (Костомаров, Куліш, Білозерський):
- Метод: Просвіта, проповідь, реформи зверху, писання книг. Вони вірили в силу слова.
- Ставлення до царя: Можна переконати царя стати добрим. Можлива конституційна монархія. Еволюція, а не революція.
- Насилля: Категорично проти. «Зло не народжує добро». Кров породжує тільки більше крові.
-
Революційно-демократичне крило (Шевченко, Гулак, Навроцький):
- Метод: Повстання. Сокира. Народний бунт. Селянська війна проти панів.
- Ставлення до царя: Тільки фізичне знищення монархії. Цар не може бути добрим, бо сама влада — це зло. Система не реформується — вона знищується.
- Позиція: «Не моліться, братія, молітесь! А гостріте ножі...»
Цей внутрішній конфлікт — не слабкість, а норма для будь-якого визвольного руху. У всіх революціях є «поміркованих» (хто хоче змін без крові) і «радикалів» (хто готовий на все). Братство було дзеркалом цієї універсальної дилеми.
Шевченко часто сміявся з «м'якотілості» Костомарова. Він читав їм «Сон» і «Кавказ», шокуючи лібералів своєю люттю. У «Сні» він описував царя і царицю як п'яних ведмедів. Це було щось неймовірне для того часу.
Куліш згадував: «Шевченко був як вулкан, він лякав нас своєю безкомпромісністю». Але саме ця енергія Шевченка надавала Братству драйву. Без Шевченка це був би просто гурток філософів. З Шевченком це стала напівпідпільна організація з реальною силою впливу.
Хто був правий — Костомаров чи Шевченко? Чи можна було реформувати імперію мирним шляхом? Історія показала, що ні. Імперія відповіла на мирні ідеї Братства репресіями. Але чи виправдовує це насильницький шлях? Це питання, на яке кожне покоління відповідає по-своєму.
Частина V: Зрада і Арешт. Студент Петров 🕵️♂️
Фінал Братства схожий на детектив. Або на трагедію — залежно від того, як дивитися.
Навесні 1847 року Костомаров був щасливий. Він отримав кафедру професора і готувався до весілля з красунею Аліною Крагельською. Здавалося, життя нарешті посміхнулося.
У цей час до кола Гулака втерся студент Олексій Петров.
- Хто він: Син бідного чиновника, жандармський провокатор. Він шукав способу вислужитися і заробити грошей. Типовий персонаж каральної машини імперії.
- Як дізнався: Він жив у тому ж будинку, що й Гулак (через стіну). Він підслуховував розмови. Він втирався в довіру. Наївний Гулак дав йому почитати Статут і «Закон Божий». Це була фатальна помилка.
Дехто вважає, що Братство викрили випадково. Це не так. Імперія мала розгалужену мережу інформаторів. Петров був одним із багатьох. Таємна поліція систематично стежила за студентськими колами. Провал був питанням часу.
Петров негайно написав донос попечителю Київського навчального округу Траскіну. Донос полетів у Петербург, до шефа жандармів графа Орлова. Цар Микола I, прочитавши донос, жахнувся. Для нього ідея «Федерації без царя» зі столицею в Києві була страшнішою за будь-який селянський бунт. Це був замах на саму суть Самодержавства.
Спецоперація (Березень-Квітень 1847)
Поліція діяла синхронно і професійно. Це була добре спланована операція в кількох містах одночасно.
- Київ: Костомарова заарештували за день до весілля. (Наречена чекала в церкві, весілля не відбулося). Це була особлива жорстокість — показати, що імперія може знищити не лише кар'єру, але й особисте щастя.
- Петербург: Гулака взяли в його квартирі. Він був найнебезпечнішим для влади — організатор, людина дії.
- Варшава: Куліша заарештували під час медового місяця (він тільки одружився з Олександрою Білозерською). Його дружина Ганна стала згодом видатною письменницею під псевдонімом Ганна Барвінок.
- Переправа: Шевченка заарештували на переправі через Дніпро, коли він повертався до Києва на весілля Костомарова. Долі друзів переплелися трагічно.
Під час обшуку в Шевченка знайшли збірку рукописних віршів «Три літа» («Сон», «Кавказ», «Заповіт») у чоботі. Він не встиг їх викинути. Це стало головним доказом — не проти Братства (він формально не писав Статут), а особисто проти поета. У інших членів знайшли персні «Св. Кирило і Мефодій».
Частина VI: Слідство і Вирок — Ціна Слова ⚖️
Слідство в Петербурзі (у казематах «III відділення») тривало кілька місяців. Це був час випробувань, коли кожен показав свою справжню сутність.
Слідчі намагалися довести існування розгалуженої змови. Вони хотіли знайти зв'язки з польськими революціонерами, закордонними емігрантами, іншими таємними товариствами. Вони переоцінювали небезпеку — і недооцінювали силу ідей.
Члени Братства поводилися по-різному. Це був тест на мужність.
«III відділення» — таємна поліція імперії — використовувало різні методи тиску: ізоляція від родини, залякування, обіцянки пом'якшення покарання за свідчення проти друзів. Це був прообраз усіх тоталітарних спецслужб XX століття.
- Костомаров: Зламався. Він був нервовою людиною. Плакав, каявся, називав свої ідеї «юнацькими фантазіями», перекладав провину на інших (ненавмисно, від страху). Він не витримав психологічного тиску. Це не робить його злодієм — це робить його людиною з межами витривалості.
- Куліш: Намагався довести, що він просто вчений, «етнограф». Що любов до України — це не політика. Він обрав тактику мімікрії — прикинутися безпечним колекціонером народних пісень.
- Гулак: Тримався як герой. Відмовився давати свідчення. Взяв всю провину на себе, щоб врятувати друзів. Він заплатив за це найдорожче — роками каторги.
- Шевченко: Сміявся (або іронізував). На допитах поводився гідно, незалежно. «Я писав те, що бачив». Він не заперечував авторство віршів — він заперечував право імперії судити поетів.
Вироки (Оголошені 30 травня 1847)
Цар особисто затверджував покарання. І тут виявилася «ієрархія страху» імперії. Кожен вирок був ретельно вивірений — не надто м'який (щоб лякати), не надто суворий (щоб не створити мучеників). Але з Шевченком цар помилився.
Імперія класифікувала злочини за їхньою небезпекою. Організатори отримували найбільше. Ідеологи — менше. «Випадкові учасники» — попередження. Але Шевченко не вписувався в жодну категорію. Він був чимось новим — пропагандистом у віршах, який промовляв до серця, а не до розуму.
- Гулак (Радикал): 3 роки фортеці Шліссельбург (найсуворіша тюрма для політичних), потім заслання. Він був організатором і душею Братства. Він заплатив найбільшу ціну.
- Костомаров (Ідеолог): 1 рік тюрми (Петропавловська фортеця), потім адміністративне заслання до Саратова. Заборона викладати і друкуватися. Його каяття пом'якшило вирок.
- Куліш (Поміркований): 4 місяці тюрми, заслання до Тули. Заборона писати. Він ефективно довів, що був «просто етнографом».
- Білозерський та інші: Легкі заслання або переведення на службу в глиб Росії. Молодших членів розглядали як «спокушених» старшими.
І особливий вирок для Шевченка
«Художника Шевченка... за написання підбурливих і найвищою мірою зухвалих віршів... призначити рядовим в Оренбурзький окремий корпус...»
І власноручна дописка Миколи I (найжорстокіша резолюція в історії російської цензури):
«Під найсуворіший нагляд із забороною писати й малювати.»
Костомаров і Гулак планували зміну політичного устрою. Це злочин, але політичний. Шевченко ж своєю поезією знищив сакральність влади. У поемі «Сон» він висміяв царя і царицю як п'яних ведмедів. Він десакралізував ідола.
Влада може пробачити бунт. Влада не може пробачити сміх. За плани саджали в тюрму. За сміх — знищували життя. Цар хотів убити Тараса морально — заборонивши творити. 10 років солдатчини в казахських степах, без права писати і малювати — це була духовна страта.
Але цар недооцінив поета. Шевченко продовжував писати і малювати таємно. Він ховав рукописи в чоботях, зашивав у одяг. Друзі таємно передавали йому папір і олівці. Він написав у засланні понад 100 нових віршів. Геній не можна вбити декретом.
Частина VII: Наслідки і Спадок
Розгром Братства на 10 років паралізував українське життя («Похмуре десятиліття» 1847-1857). Інтелігенція була налякана. Будь-яка публічна діяльність українською мовою викликала підозру. Люди боялися навіть зібратися разом.
Але історично Братство перемогло. Імперія виграла битву, але програла війну.
Чим жорстокішими були репресії, тим більше людей дізнавалося про ідеї Братства. Заборонені тексти ставали священними. Заарештовані люди ставали героями. Імперія своїми руками створила культ, який не змогла знищити.
Довгострокові наслідки
- Політизація: Українство перестало бути хобі (етнографією). Воно стало Справою, за яку можна сісти в тюрму. Це ознака зрілості нації. Після 1847 року бути українцем означало бути готовим до жертви.
- Програма: Ідеї Братства (Федерація, скасування кріпацтва, республіка) стали базою для всіх наступних поколінь.
- Драгоманов розвинув ідею Федерації та Європеїзму.
- Грушевський реалізував ідею УНР (Республіки) в 1918 році.
- Сучасна Україна — це спадкоємиця ідей Костомарова і Шевченка. Конституція 1996 року втілила багато з того, про що мріяли братчики.
- Культ Шевченка: Жорстока розправа зробила з нього мученика і національного пророка. Заслання не зламало його, а загартувало міф. Повернувшись через 10 років, він був для молоді вже не просто поетом, а Батьком Нації.
Дехто каже: «Братство провалилося. Їх усіх заарештували». Це поверхневий погляд. Братство не мало на меті захопити владу завтра. Воно сіяло ідеї. І ці ідеї проросли. Через 70 років постала Українська Народна Республіка. Через 150 років — незалежна Україна. Братчики посіяли насіння, яке дало плоди.
Подальші долі
- Костомаров став одним із найвизначніших істориків Російської імперії. Його праці про Козаччину і народ досі цитуються. Він так і не повернувся до радикальних ідей — зламана людина, яка знайшла притулок у науці.
- Куліш продовжив літературну діяльність. Він переклав Біблію українською мовою — титанічна праця, яка зробила Святе Письмо доступним для народу.
- Гулак вийшов на волю зламаним фізично, але не духовно. Він помер молодим, але залишився символом незламності.
- Шевченко повернувся в 1857 році. За 4 роки до смерті він встиг стати легендою. Його похорон став першою масовою демонстрацією національної свідомості.
Кирило-Мефодіївці довели: Слово може бути дією. Кілька інтелектуалів, озброєних лише ідеями та вірою, налякали найбільшу військову машину тогочасного світу. Чому? Бо імперія — це колос на глиняних ногах, який боїться правди. Правда, яку вони сказали («Немає царя, є тільки Закон і Свобода»), виявилася сильнішою за тюрми.
Аліна Крагельська чекала на Костомарова 28 років. Вони одружилися вже старими людьми, коли він повернувся із заслання і став відомим істориком. Ця історія любові стала символом вірності ідеалам юності. Любов, як і ідея, може чекати. І дочекатися.
Додаткові Матеріали
🎯 Вправи
Аналіз Маніфесту
- Чому автори використовують біблійну метафору "воскресіння"?
- Як цей текст пов’язаний з ідеєю месіанства?
Федерація чи Незалежність
- Слов’янська Федерація (Кирило-Мефодіївці)
- Сучасна Незалежність України
- Суверенітет
- Відносини з сусідами