Енеїда: Філософія Бенкету (Частина II)
🇺🇦 Цитата: «Тут їли різнії потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи...»
📋 Підсумок
Цей модуль занурює нас у гастрономічний світ "Енеїди" Котляревського, де їжа та напої є не просто декораціями, а ключовими елементами "карнавальної культури" та національної ідентичності. Ми проаналізуємо феноменальну кількість назв страв (понад 100!) та напоїв, які перетворюють поему на справжню енциклопедію українського смаку XVIII століття.
Ви дізнаєтесь про філософію "перемоги життя над смертю" через ритуал бенкету, дослідите соціальну ієрархію "ложки" та зрозумієте, чому Котляревський приділяв таку увагу детальним описам застіль. Модуль також розкриває тему "анти-бенкету" (посту і голоду) та проводить паралелі між пеклом Данте і "кулінарним пеклом" українського поета. Ми розглянемо етнографічні деталі посуду та одягу, а також мовне багатство синонімів, що описують процеси споживання їжі та алкоголю.
Частина I: Філософія Шлунку
Чому герої Котляревського постійно їдять? Це питання ставили багато критиків. "Народники" казали, що це реалізм. Модерністи казали, що це гротеск. Але правда глибша.
1. Аналіз: Карнавальна Культура
Згідно з теорією Михайла Бахтіна, "народна сміхова культура" (карнавал) завжди пов'язана з "матеріально-тілесним низом" (їжа, пиття, секс). У світі офіційної культури (церква, держава) панує піст і стриманість. У світі карнавалу ("Енеїда") панує надмірність. Їжа — це перемога життя над смертю. Коли Еней їсть галушки після бурі, він святкує те, що не потонув. Кожна миска борщу — це акт вітальності.
2. Їжа як Ідентичність
У XVIII столітті, коли писалася поема, українська ідентичність розмивалася. Російська кухня (щі, каша) наступала на п'яти. Котляревський свідомо фіксує українське меню. Це акт музейної консервації. Він перераховує страви, які вже тоді почали зникати зі столів шляхти, що переходила на французьку кухню. Для Котляревського "путря" — це такий самий символ України, як булава.
Етнографи нарахували в поемі понад 100 назв страв і 30 назв напоїв. Це більше, ніж у будь-якій кулінарній книзі того часу. Це енциклопедія смаку, яка зберегла для нас смак епохи.
Частина II: Оригінальний Текст: Меню Дідони 📖
Давайте прочитаємо, чим Дідона частувала Енея. Цей уривок — один з найвідоміших гастрономічних каталогів у світовій літературі.
"Тут їли різнії потрави, І все з полив'яних мисок, І самі гарнії приправи З нових кленових тарілок: Свинячу голову до хріну І локшину на переміну, Потім з підливою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу І з маком медовий шулик.
І кубками пили слив’янку, Мед, пиво, брагу, сирівець, Горілку просту і калганку, Куривсь для духу яловець. Бандура горлиці бреньчала, Сопілка зуба затинала, А дудка грала по балках; Санжарівку на скрипці грали, Кругом дівчата танцювали В дробушках, в чоботях, в свитках."
Аналіз уривка:
- Посуд: "Полив'яні миски" і "кленові тарілки". Це маркер заможності, але народної. Не порцеляна (як у панів), а якісна кераміка і дерево.
- Порядок подачі: Спочатку холодне ("голова до хріну"), потім гаряче ("локшина", "індик"), потім каші ("куліш", "лемішка") і на десерт солодке ("шулик"). Це порушує сучасний етикет, але відповідає тогочасним уявленням про багатий стіл: все і одразу.
- Звуковий супровід: Їжа супроводжується музикою ("бандура", "сопілка", "скрипка"). Бенкет — це мультисенсорний досвід: смак, запах ("яловець"), звук і видовище (танці).
Частина III: Атлас Страв
Давайте розберемо "незрозумілі" страви, які їдять троянці. Це справжня археологія смаку.
1. Рідкі Страви і Каші
- Лемішка: Запарене окропом борошно (гречане), яке потім запікали. Густа, як пластилін. Їли з молоком або шкварками. "Лемішку місили" — в переносному значенні "робили щось безладно". Це страва бідняків, але Еней їсть її з задоволенням.
- Куліш: Рідка пшоняна каша з салом. Польова страва козаків. Вона готується швидко, на вогнищі.
- Путря: Ячмінна каша, заправлена солодким квасом. Ферментована страва, дуже корисна, але зараз забута. Це пробіотик XVIII століття.
- Кваша: Кисло-солодка страва з житнього борошна і солоду. Нагадує густий кисіль. Її давали хворим і дітям.
- Зубці: Очищені зерна ячменю, варені з конопляним молоком. Конопля була звичайною агрокультурою, джерелом олії.
Бачите закономірність? Це все зернові. Українська кухня — це хліборобська кухня. М'ясо — це свято, каша — це будні.
2. М'ясне Бароко
- Шпундра: Свиняча грудинка, тушкована з буряками і буряковим квасом. (Поєднання жирного і кислого). Це класика українського смаку: баланс жиру і кислоти.
- Кендюх: Фарширований шлунок (свинячий). Начиняли м'ясом, салом, часником. Сучасний аналог — сальтисон.
- Свиняча голова до хріну: Королева столу. Подавалася холодною. Хрін — головна спеція.
- Січеники: Котлети з рубленого м'яса (не меленого!). Назва походить від слова "сікти" (рубати ножем).
3. Десерти
- Шулики: Коржі, ламані на шматочки і залиті медом з маком. Обрядова страва на Маковія (серпень).
- Мандрики: Сирні пампушки. Легенда каже, що їх пекли мандрівникам (звідси назва).
- Вергуни: Хрустке печиво, смажене в олії. Аналог "хмизу".
Котляревський описує стіл, від якого ломиться не тільки меблі, але й уява.
Це страва-легенда. Хочете приготувати? Інгредієнти:
- Свиняча грудинка (500 г)
- Буряки (3-4 шт.)
- Буряковий квас (0.5 л) — ключовий елемент
- Цибуля, сало, борошно (для засмажки) Технологія:
- М'ясо обсмажити з цибулею.
- Буряки нарізати шматочками.
- Скласти в горщик, залити квасом.
- Тушкувати в печі (духовці) 2 години.
- Заправити засмажкою з сала і борошна. Смак: Кисло-солодкий, насичений, "земляний". Це смак українського бароко — важкий, але яскравий.
Ферментована супер-їжа. Інгредієнти:
- Ячмінна крупа (перловка)
- Житній солод (або житнє борошно)
- Квас Технологія:
- Зварити ячмінь.
- Засипати солодом.
- Залити солодким квасом.
- Поставити в тепле місце на ніч (для бродіння). Результат: Це страва з градусом! Вона слегка "грає" на язиці. Наші предки їли пробіотики задовго до йогуртів.
Частина IV: Алкогольна Одіссея
Якщо з їжею все зрозуміло, то з алкоголем Котляревський творить справжні дива лінгвістики. Алкоголь в поемі — це соціальний клей.
1. Барна Карта 1798 року
- Сивуха: Самогон поганої очистки (сивий колір). Найдешевше пійло. Його п'є чернь і... Зевс.
- Варенуха: Гарячий еліксир. Горілка, зварена з медом, сухими фруктами (груші, яблука) і спеціями (гвоздика, перець). Це український глінтвейн, тільки міцніший. Його пили взимку і на весіллях.
- Сливянка, Вишнівка, Дулівка: Наливки на фруктах. Жіночі напої, але козаки теж не гребували.
- Пінна: Найдорожча горілка ("з пінкою"). Оцінювали міцність, підпалюючи її.
- Пиво і Мед: Класика Київської Русі, яка дожила до козаччини. Медівка — це ферментований мед, який витримували роками.
2. Синонімічний Вибух: Як сказати "напився"?
Українська мова має, мабуть, найбагатшу лексику на позначення процесу пиття. Котляревський використовує понад 50 дієслів! Це світовий рекорд. Ось лише частина:
- Дудлити (пити довго, не відриваючись, як з дудки)
- Хлистати (пити швидко, жадібно)
- Кружляти (пити по колу, ритуально)
- Цмулити (пити повільно, з насолодою, смакуючи)
- Смоктати (пити потроху)
- Тязти (тягнути)
- Лигати (ковтати великими шматками)
- Кулики строїти (пити до втрати свідомості)
- Ухналя вбити (напитися до кінця, "до цвяха")
- Оковиту проганяти
- Лийнути за шкуру
- Замочити морду
Котляревський використовує суфікс -уха (сивуха, варенуха) для позначення напоїв. Це знижений, "народний" стиль, на відміну від високого "нектар" чи "амброзія".
А як він називає п'яних?
- Нализався
- Всмалив
- Носом риє
- Як чіп
- Як ніч
- Хмелем обрости
Це не пропаганда алкоголізму. Це фіксація мовного багатства. Кожне слово передає відтінок дії. "Цмулити" і "хлистати" — це різні психологічні стани.
Міф: Козаки були хронічними алкоголіками. Правда: У військовому поході діяв суворий "сухий закон". За пияцтво під час походу карали смертю (топили). Пили лише на відпочинку ("на зимівниках"). "Енеїда" описує саме період відпочинку (Карфаген, Сицилія). Це "відпустка" воїна. Тотальна пиятика в тексті — це гіпербола, засіб сміху.
Частина V: Ритуал Бенкету
Бенкет в "Енеїді" — це не просто споживання калорій. Це політичний інститут.
1. Символіка: Кругова Чара
Троянці часто п'ють "кружляючи". Одна велика чара йде по колу. Кожен робить ковток і передає далі. Це символ:
- Рівності: Всі п'ють одне й те саме.
- Довіри: Ти п'єш з того ж посуду, що і твій сусід (не боїшся отрути).
- Єдності: Це об'єднує різношерсту ватагу в єдиний організм.
2. Гостинність як Закон
Дідона приймає Енея не як біженця, а як дорогого гостя. Латин приймає троянців з хлібом-сіллю. В українській культурі (і в "Енеїді") відмова від гостинності — це смертний гріх. А відмова випити чарку від господаря — це образа. "Пий, а то проллю!" — кажуть герої. Це агресивна гостинність. Гість зобов'язаний бути ситим і п'яним.
3. Їжа як Дипломатія
Всі конфлікти в поемі вирішуються або бійкою, або бенкетом. "Помиримось за столом". Спільна трапеза перетворює ворога на друга. Той, з ким ти переломив хліб, вже не може тебе вбити (теоретично). Еней майстерно використовує бенкети, щоб знаходити союзників.
Частина VI: Оригінальний Текст: Поминки Анхіза 🕯️
Ось як Котляревський описує поминальний обід. Це не скорбота, це свято життя.
"Там латинці з рутульцями І всякі, хто там був, людці, Хлистали чарками, кухлями, А дехто прямо із діжки. Пили на радощах, кричали, Музик, співак все величали, Пили до ночі, до п’яна; Пили, поки не повалялись, Що вже і встати не піднялись, Упились, як-то кажуть, в дрянь."
А ось що їли на поминках:
"Поставили їм на обід Свинячу голову до хріну, І локшину на переміну, Потім з підливою індик; На закуску куліш і кашу, Лемішку, зубці, путрю, квашу І з маком медовий шулик."
Аналіз: Котляревський повторює меню майже дослівно! Це свідчить про ритуальність їжі.
- Коливо (кутя з медом). Це сакральна страва, яку їдять тільки на похоронах і на Різдво (народження і смерть). Вона символізує воскресіння.
- Капуста. Квашена капуста була основою вітамінного раціону.
- Оселедці. Солона риба — символ посту, але на поминках вона дозволена.
Парадокс: сумна подія перетворюється на карнавал. Троянці напиваються так, що забувають, чого зібралися. Смерть стає приводом для життя.
Частина VII: Енциклопедія Розваг (Ігри та Розваги) 🎲
Котляревський залишив нам детальний опис народних ігор, в які грали наші предки. Багато з них зараз забуті.
1. Картярські Ігри
Троянці — азартні гравці. Вони грають "в віз", "в пари", "в стос", "в лави". Це не просто розвага, це спосіб перерозподілу багатства всередині спільноти. Сьогодні виграв, завтра програв — гроші ходять по колу, як і чарка.
2. Дитячі та Народні Ігри
- Хрещик: Гра, схожа на квача.
- Панас: Гра з зав'язаними очима ("сліпий кіт").
- Тісна баба: Силова гра, де треба витіснити суперника з лави.
- Журавель: Весільна гра-танець.
Котляревський описує ці ігри як частину поминального ритуалу. Це знову ж таки перемога життя над смертю. Гра — це імітація боротьби і життя.
3. Танці
Троянці танцюють не менует, а "горлицю", "санжарівку", "метелицю". Це швидкі, енергійні танці.
- "Третяка": Танець, де треба притупувати (бити підборами).
- "Гайдук": Танець навприсядки. Танець у Котляревського — це екстаз. Тіло рухається так швидко, що "аж курява встає".
Частина VIII: Пекло Котляревського vs. Пекло Данте 🔥
Пекло (Книга III) — це кульмінація соціальної сатири. Порівняємо його з класичним "Пеклом" Данте.
| Критерій | Данте Аліг'єрі | Іван Котляревський |
|---|---|---|
| Структура | Чітка ієрархія (9 кіл), геометрія гріха | Хаотичний набір "цехів" і "кухонь" |
| Грішники | Конкретні політичні вороги Данте | Соціальні типи (пани, судді, писарі) |
| Покарання | Трагічні, вічні, духовні | Гротескні, фізичні, "кулінарні" |
| Емоція | Жах, співчуття, трепет | Зловтіха, сміх, справедливість |
У Данте Пекло — це трагедія душі. У Котляревського Пекло — це соціальна революція. На землі пани мучать селян. У Пеклі чорти мучать панів. Селяни в Раю, пани в Пеклі. Це перевернутий світ, про який мріяв народ.
Деталізація Мук (Кулінарне Пекло)
Котляревський описує муки з садистичною насолодою, використовуючи кулінарні метафори. Грішників тут готують.
"Багатим, скупим і невбогим Лили розтоплене срібло в рот, А брехунам і всім язичним Лизати гарячих сковород."
"Тут всякії були цехи: Мірошники, кравці, шевці; Були і ковалі, і ткачі, Були і шаповали; Були і слюсарі, і бондарі, І всякі мастери-пройдисвіти, Що людей обдирали..."
Це не просто опис. Це вирок системі. Котляревський, будучи дворянином, засуджує свій клас. Він стає на бік "посполитих".
Частина IX: Котляревський і Рабле: Порівняльний Аналіз 🍽️
Івана Котляревського часто називають "українським Рабле". І недарма. Франсуа Рабле у своєму романі "Гаргантюа і Пантагрюель" (XVI ст.) теж використовував образи їжі та пиття для критики середньовічної схоластики.
1. Гротескне Тіло
У Рабле велетні їдять цілих биків. У Котляревського Еней і троянці їдять "як не в себе". В обох випадках перебільшення (гіпербола) служить для утвердження матеріальності світу. Проти аскетизму церкви (яка заперечувала тіло) вони висувають культ тіла, яке їсть, п'є і радіє.
2. Сміх як Очищення
Рабле писав: "Сміх — сутність людини". Котляревський міг би підписатися під цими словами. Обидва автори живуть у перехідні епохи (Рабле — від Середньовіччя до Відродження, Котляревський — від Гетьманщини до Російської імперії). В такі часи старі істини вмирають, і сміх допомагає пережити цей хаос.
3. Народна Мова
Рабле ввів у французьку літературу мову ринку і площі. Котляревський зробив те саме для української. Вони обидва легітимізували "низьку" культуру, показавши, що вона живіша за "високу".
Частина X: Ерос і Танатос (Любов і Смерть) 💀❤️
В "Енеїді" секс і смерть ходять поруч. Дідона вбиває себе через нещасливе кохання. Коли троянці п'ють, вони співають про "жінок і молодиць". Але еротика Котляревського — не романтична. Вона тілесна.
- Він описує красу жіночого тіла: "біла, як сметана", "повна, як пампушка".
- Це естетика родючості. Жінка має бути "моторна" і "тілиста". Худоба — ознака хвороби.
- Еротичні сцени (наприклад, пригоди Енея з Дідоною) описані натяками, але дуже прозоро: "Любилися... аж до пупа".
Це здоровий народний погляд на стосунки. Без зайвого сорому, але й без бруду. Це гімн продовженню роду.
Частина XI: Мовна Лабораторія: Дієслова Руху і Дії 🏃
Котляревський — майстер дієслова. Його світ постійно рухається. Як він описує бійку?
- Тузати (тягати)
- Місити (бити кулаками)
- Молотили (сильно бити)
- Гріти чуба
- Дати березової каші
- Вліпити ляща
Як він описує рух?
- Чкурнути (швидко побігти)
- Драпанути (втекти)
- Сунути (йти напролом)
- Плентатися (йти повільно)
- Линути (швидко летіти)
Ця динаміка створює ефект кіно. "Енеїда" — це екшн. Тут ніхто не стоїть на місці. Навіть коли герої сплять, вони "хропуть на всю хату".
Частина XII: Ієрархія Ложки (Соціологія Їжі) 🥄
Хто що їсть? Соціологія миски в "Енеїді" дуже чітка.
- Боги (Пани): Їдять все те ж саме, що й люди, але "з нових кленових тарілок" і п'ють "з кубків". Різниця не в меню, а в посуді. У Зевса — золота чарка, у Енея — дерев'яна коряк. Це важливий момент: український Олімп демократичний у смаках. Зевс не їсть фуа-гра, він їсть оселедець. Це робить його "своїм".
- Троянці (Козаки/Старшина): Їдять м'ясо (шпундра, індик). Це їжа воїнів, багата на білок. Вони можуть дозволити собі "галушки", "ковбаси".
- Посполиті (Прості люди): Згадуються рідше, їдять каші, лемішку, квашу. Це їжа виживання.
Котляревський будує "гастрономічну демократію". Між Зевсом і Енеєм немає прірви в смаках. Обидва люблять горілку і ковбасу. Це відрізняє український Олімп від грецького, де боги пили нектар, недоступний людям. Український бог — це "свій чоловік".
Частина XIII: Анти-Бенкет (Піст і Голод) 🤐
В поемі є момент, коли бенкет неможливий? Так. Це Піст і Голод. Коли троянці блукають морем, у них закінчуються харчі. "Сухарі з водою" — ось їхній раціон у скрутні часи. Котляревський показує, що українці вміють не тільки гуляти, а й терпіти. Вони "затягують паски". Але найстрашніший "анти-бенкет" — у Пеклі. Там грішників... готують.
- Багатих "шпигували" (як сало).
- Брехунів "на сковородах припікали". Пекло — це кухня, де кухарями працюють чорти, а інгредієнтами є люди. Це метафора: якщо ти жив за рахунок інших (їв людей), то тепер з'їдять тебе.
Частина XIV: Географія Смаку
Звідки взялися всі ці продукти? "Енеїда" показує Україну як частину глобальної торгівлі, навіть якщо ми цього не помічаємо.
- Спеції: Шафран, імбир, перець ("перцівка"), гвоздика. Це все імпорт. Звідки? Зі Сходу (через Туреччину) або з Європи. Троянці (козаки) — не ізольовані селяни. Вони знають смак світу. Варенуха без спецій — не варенуха.
- Олія: Згадана "олія" (часто конопляна або лляна), але пізніше з'являється соняшникова.
- Риба: Оселедці ("оселедцем заїдав"). Це імпорт з Балтики або Дону. Сіль — з Криму (чумацький шлях).
- Тютюн: Козаки постійно курять ("люльку тяг"). Тютюн — це товар з Америки, який став рідним.
Стіл Енея — це результат торгових шляхів, які проходили через Україну. Це не замкнена система. Це відкритий світ, який вбирає в себе смаки сусідів, але робить їх своїми.
Частина XV: Етнографічний Інвентар (Одяг і Посуд) 🏺
Окрім їжі, Котляревський фіксує матеріальну культуру. Посуд:
- Миски полив'яні (кераміка з глазур'ю) — ознака достатку.
- Кухлі дерев'яні — для пиття.
- Пляшки, барила, баклаги — для зберігання алкоголю.
- Казани — для варіння кулешу.
Одяг:
- Жупан — верхній одяг.
- Штани (шаровари) — широкі, зручні для верхової їзди.
- Пояс — обов'язковий елемент. На поясі висіла зброя і калитка (гаманець).
- Сап'янці — дорогі чоботи з м'якої шкіри.
Читаючи "Енеїду", можна повністю реконструювати побут заможної козацької родини кінця XVIII століття. Це музей, записаний у віршах.
Частина XVI: Оригінальний Текст: Сміх над Хворобою 🤒
Котляревський описує навіть хвороби і лікування з гумором. У третій частині Сивілла (пророчиця) веде Енея в пекло, і він бачить "Смерть".
"Там всякії були недуги, У світі що роблять напуги: Чума, вальки, і пропасниця, І, сміло сказать, короста, І ламана, і ломота, І всяка, сказано, болячка."
Аналіз: Навіть смерть і хвороби перераховуються як "гості" на бенкеті. Котляревський "одомашнює" страх смерті, перетворюючи його на побутовий перелік. Це теж частина карнавальної культури: сміятися над страшним, щоб воно перестало лякати.
Частина XVII: Психологія Голоду: Пам'ять Поколінь 🧠
Чому українці так люблять говорити про їжу? В "Енеїді" це не просто обжерливість. Це пам'ять про голод. Історія України — це історія воєн і неврожаїв. Бути ситим — означало вижити. Великий стіл Котляревського — це мрія про безпеку.
- Коли козак їсть, він відчуває себе захищеним.
- Коли він пригощає, він демонструє свою силу і щедрість. Це "синдром бабусі", яка намагається нагодувати онуків. Котляревський — це наша літературна "бабуся", яка каже: "Їжте, діти, поки є".
Частина XVIII: Жіночий Простір: Кухня як Влада 👩🍳
Хто готує всі ці страви? Жінки. В "Енеїді" жінки (Дідона, Сивілла, Венера) часто зображені як господині. Кухня — це місце жіночої влади.
- Дідона керує бенкетом. Вона вирішує, кому і скільки налити.
- Через їжу жінка впливає на чоловіка. "Шлях до серця..." — це працювало і в Трої. Котляревський, хоч і описує чоловічий світ, визнає, що без жінок козаки б померли з голоду або перебилися б сухарями. Жінка вносить у хаос війни порядок і смак.
Частина XIX: Екологічність: Від Носа до Хвоста 🐖
Подивіться на меню: "кендюх", "свиняча голова", "оселедці". Це кухня, де нічого не викидають. Принцип харчування "від носа до хвоста", який зараз модний у Європі, був нормою для українців.
- Шлунок (кендюх) начиняли.
- Голову варили.
- Навіть кишки використовували для ковбас. Це філософія поваги до ресурсу. Тварина віддала життя, і треба використати кожну її частину. Це прагматизм бідності, який перетворився на високе кулінарне мистецтво.
Частина XX: Ритуальне Значення Сивухи 🥃
"Сивуха" в поемі — це не просто горілка. Це вода життя (аква віта). Вона супроводжує людину від народження ("хрестини") до смерті ("поминки"). Котляревський показує, що алкоголь має сакральну функцію: він знімає бар'єри між людьми. Коли троянці п'ють разом, вони стають братами. Це ритуал причастя, тільки замість вина — горілка, а замість хліба — галушка. Але є й темний бік: "сивуха" — це забуття. Козаки п'ють, щоб забути про втрачену Січ. Це ліки від національної травми.
Частина XXI: Правила Поведінки за Столом 🍽️
В "Енеїді" є свій етикет.
- Тости: "Пили на радощах". Не можна пити мовчки. Треба щось сказати ("Будьмо!").
- Повага до старших: "Музик, співак все величали". Спочатку наливають шановним гостям.
- Міра (або її відсутність):: "Пили, поки не повалялись". Це карнавальний етикет: пити треба до дна. Якщо ти впав під стіл — значить, свято вдалося. Це анти-етикет, який висміює манірність салонів.
Частина XXII: Бенкет як Політична Заява ✊
Коли Котляревський описує український стіл, він робить політичну заяву. У час, коли все українське заборонялося або висміювалося, він каже: "Наша кухня — найбагатша в світі". Він ставить галушку на один рівень з амброзією. Це гастрономічний націоналізм. Ми є те, що ми їмо. І поки ми їмо борщ, ми українці.
Частина XXIII: Гід по Напоях XVIII Століття 🍷
Уявіть, що ви потрапили в бар до Енея. Що б ви замовили? Ось детальний "Барний Меню" "Енеїди":
1. Слабоалкогольні
- Мед (питний): Ферментований напій. Був "ставлений" (витримувався роками) і "варений" (швидкий). Ставлений мед цінувався дорожче за вино. Це напій князів.
- Пиво: Варили при кожному монастирі і в кожному великому маєтку. Пиво було густим і поживним (рідкий хліб).
- Брага: Простий напій з житнього солоду. Дешево і сердито.
- Сирівець: Хлібний квас. Використовувався і як напій, і як основа для холодних супів.
2. Міцні
- Горілка проста: Зерновий дистилят. Міцність близько 30-40%.
- Пінна: Горілка вищої очистки. Коли її наливали, вона пінилася. Найдорожчий сорт.
- Калганка: Настоянка на корені калгану (український женьшень). Вважалася лікувальною ("для шлунку").
- Слив'янка: Наливка на сливах. Солодка, густа, підступна (легко п'ється, але сильно б'є в ноги).
3. Гарячі
- Варенуха: Королева столу. Горілка + мед + сухофрукти + прянощі. Запікалася в печі в глечику, заліпленому тістом. Подавалася гарячою. Це напій для зимових вечорів і довгих розмов.
Хочете відчути смак "Енеїди"?
- Взяти літр горілки.
- Додати жменю сушених груш, яблук, вишень.
- Додати ложку меду, перець горошком, гвоздику, шматочок імбиру.
- Залити в глиняний глечик.
- Закрити отвір шматком житнього тіста.
- Поставити в духовку на 100 градусів на 4-5 годин.
- Пити обережно!
Частина XXIV: Сучасні Відлуння 🔉
Чи вмерла ця мова і ця кухня? Ні.
- Ресторани: Сучасні українські ресторани ("Канапа", "100 років тому вперед") відроджують рецепти з "Енеїди". Шпундра, верещака, тетеря — повертаються в меню.
- Мова: Ми досі кажемо "зледащіти", "накивати п'ятами", "дати тягу". Фразеологізми Котляревського живуть.
- Ментальність: Наше ставлення до застілля як до сакрального акту єднання — родом звідти.
"Енеїда" — це код доступу до нашого колективного несвідомого. Коли ми їмо борщ, ми — троянці. Коли ми сміємося над ворогом, ми — внуки Енея.
Частина XXV: Космогонія Бенкету: Від Шлунку до Всесвіту 🌌
Бенкет у Котляревського — це не просто опис споживання калорій. Це акт творення всесвіту. У світі, де все руйнується (Троя згоріла, Гетьманщина ліквідована), бенкет стає єдиною стабільною формою буття. Коли герої сідають за стіл, хаос перетворюється на космос. Кожна страва має своє місце, кожен гість — свій статус. «Тут їли різнії потрави...» — цей початок звучить як літанія. Котляревський перераховує страви з релігійною ретельністю. Це «служба божа» українському життю. Їжа тут — це захисний бар'єр. Поки українець їсть свою шпундру, він невразливий для імперії. Його шлунок — це його фортеця. Це філософія «матеріально-тілесного низу», про яку писав Бахтін, але адаптована до українських реалій. Це сміх, який перемагає страх перед небуттям.
Частина XXVI: Етимологічний Бенкет: Сила Слова ✍️
Котляревський не просто зберіг назви страв, він зберіг їхню музику. Слова «лемішка», «путря», «кваша» звучать як заклинання. Вони мають певну фонетичну вагу. Котляревський використовує алітерацію та ритм, щоб зробити опис їжі майже фізично відчутним. «І локшину на переміну...» — ритм ямба тут імітує ритм жування. Поема «смакує» на язиці. Це лінгвістичний гедонізм. Автор насолоджується самою можливістю називати українські речі українськими іменами. В умовах тотальної заборони мови, кожне «сало» або «паляниця» в тексті — це маленька перемога.
Зверніть увагу на використання Котляревським епітетів. Він не просто каже «миски», а «полив'яні миски». Він не просто каже «тарілки», а «кленові тарілки». Ця конкретика створює ефект присутності. Ви бачите текстуру дерева, блиск глазурі. Це література, яку можна помацати.
🏛️ Читальна Зала
Це модуль про смак і побут. Ваше завдання — відчути атмосферу XVIII століття через текст і критику.
1. Першоджерело: Текст Поеми
📖 Читати Повністю: Іван Котляревський. Енеїда (Частина II) Фокус: Знайдіть у тексті описи застіль. Зверніть увагу на дієслова, якими Котляревський описує процес їжі та пиття. Спробуйте уявити звуки та запахи, що супроводжують ці сцени.
2. Етнографічний коментар
🗣️ Дослідити: Українська народна кулінарія в Енеїді (ресурс для глибшого аналізу). Ключові факти: Як змінився раціон українців з часів Котляревського? Які страви зникли, а які стали національними брендами?
3. Кулінарна археологія
🎓 Читати: Євген Клопотенко. Страви з "Енеїди" Анотація: Сучасний погляд шеф-кухаря на рецепти Котляревського. Як приготувати «шпундру» сьогодні.
Багато сучасних ресторанів у Києві та Львові використовують меню з «Енеїди» як основу для своїх концепцій. Це доводить, що текст Котляревського — це живий організм, а не музейний експонат.
✍️ Аналітичний Практикум
Тема Есе (350-500 слів)
"Гастрономічний код Енеїди: Чому Котляревський ігнорує 'панську' кухню?"
Контекст: У часи Котляревського українська еліта переходила на французьку кухню, вважаючи рідні страви «мужицькими». Автор же робить навпаки: він саджає античних богів за стіл з галушками та сивухою.
Питання для роздумів:
- Яку ідеологічну функцію виконує опис народної їжі в поемі?
- Як через опис побуту Котляревський стверджує національну ідентичність?
- Порівняйте бенкети в «Енеїді» з описами їжі у Франсуа Рабле. Що спільного в їхньому підході до «тілесного низу»?
- Культурний Спротив: Опис народних страв — це спосіб зберегти національне обличчя в умовах імперського тиску. Це «музейна консервація» мови та побуту.
- Демократизація світу: Коли Зевс п'є сивуху, а Венера готує шпундру, ієрархія богів і людей руйнується. Створюється єдиний, демократичний український світ.
- Висновок: «Енеїда» — це не про обжерливість, а про вітальність. Нація, яка має таку багату кухню і таку яскраву мову, не може зникнути.
Додаткове Завдання (Дискусія)
Тема: "Алкоголь в Енеїді: Соціальний клей чи національна трагедія?" Обговоріть роль «сивухи» та «варенухи» у поемі. Чи є це гіперболою сміху, чи відображенням реальних проблем тогочасного суспільства? Аргументуйте свою думку цитатами з тексту.
🎯 Вправи
Іван Котляревський: Енеїда (Бенкет)
Есе-Роздум: Шпундра як ідеологія
Творче Завдання: Меню Енея
Аналіз Тексту: Бенкет як Ритуал
- Яку соціальну функцію виконує спільна трапеза в поемі?
- Чому автор акцентує увагу на "полив'яних мисках" (посуді)?
- Як асортимент алкоголю характеризує епоху?