Skip to main content

Наталка Полтавка: Анатомія Почуттів

🇺🇦 Цитата: «Золото – не дівка! Окрім того, що красива, розумна, моторна і до всякого діла дотепна, – яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою, шанує всіх старших себе...»

📋 Підсумок​

Цей модуль присвячений аналізу п'єси "Наталка Полтавка" — першого твору модерної української драматургії. Ми дослідимо, як Іван Котляревський здійснив "перемикання кодів": від бурлескного сміху "Енеїди" до глибокого сентименталізму та психологізму. Ви проаналізуєте образ Наталки як перший в українській літературі приклад жіночої суб'єктності та гідності, яка ставить почуття вище за економічну вигоду.

Ми розглянемо жанрову своєрідність твору як опери-водевілю, вивчимо роль народної пісні у розкритті внутрішнього світу героїв та проаналізуємо мовний конфлікт між живою народною говіркою та мертвим адміністративним суржиком Возного. Особлива увага приділяється етнографії весільного обряду, нормам звичаєвого права та соціальному контексту «нерівного шлюбу» в ХІХ столітті. Модуль допоможе зрозуміти, чому саме «Наталка Полтавка» стала «матір'ю» українського професійного театру та як вона сформувала національний ідеал жіночого характеру.

Частина I: Перемикання Кодів​

Уявіть, що Тарантіно раптом зняв класичну мелодраму. Шокувало б, правда? Так було з Котляревським.

  • "Енеїда": Грубість, тілесність, сміх, алкоголь, чоловічий світ війни.
  • "Наталка": Ніжність, душа, сльози, чистота, жіночий світ дому.

Чому він це зробив? Тому що українцям набридло, що з них сміються. Російська імперська література (наприклад, князь Шаховськой) зображала українця ("хохла") як кумедного дурника, який любить вареники і танцює гопак. Котляревський хотів показати: українець може страждати, любити і мати гідність. Наталка — це анти-Еней. Вона не смішна. Вона трагічна. Вона доводить, що "мужицька мова" придатна для вираження найтонших рухів душі.

Частина II: Аналіз: Архетип Нареченої​

Наталка — це не просто дівчина. Це ідеал української жінки XIX століття, який потім будуть копіювати всі (Квітка, Шевченко, Марко Вовчок). Яка вона?

  1. Вірна: Чекає Петра 4 роки, не маючи від нього жодної звістки. Це вірність Пенелопи, але в українському селі.
  2. Гідна: Відмовляє багатому (Возному), бо не любить його. «Лучче померти, як з немилим жити». Вона ставить почуття вище за економічну вигоду.
  3. Працьовита: "Не багата я і проста, но чесного роду". Вона не сидить склавши руки, вона "пряде", "шиє". Праця — це її молитва.
  4. Бунтарка: (Так, бунтарка!). Вона йде проти волі матері (спочатку м'яко, потім твердо) і проти соціальних норм ("нерівний шлюб").

Вона руйнує стереотип «покірної селянки». Вона має голос. Коли Петро приходить і хоче «відступити», вона бере ініціативу в свої руки: «Я не хочу заміж за Возного». В критичний момент жінка виявляється сильнішою за чоловіка.

❗ Психологічне Спостереження

Наталка — це перший суб'єкт в нашій драматургії. Вона не річ, яку передають з рук в руки. Вона приймає рішення. «Я так хочу». Це революція свідомості.

Частина III: Оригінальний Текст: Пісня як Монолог 🎵​

Давайте прочитаємо текст першої арії Наталки. Це ключ до розуміння її стану.

"Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться; О, як болить моє серце, А сльози не ллються. Трачу літа в лютім горі І кінця не бачу. Тільки тоді і полегша, Як нишком поплачу."

Аналіз:

  • Метафора: "Дерева гнуться" — це образ людини під тиском обставин (бідність, тиск матері).
  • Психологія: "Сльози не ллються" — це стан шоку або глибокої депресії, коли людина вже не має сил плакати.
  • Самотність: Вона плаче "нишком" (таємно). Вона не може показати слабкість матері. Вона абсолютно самотня у своєму горі.

Це не просто фольклорна стилізація (автор слів — Маруся Чурай). Це психологічний портрет. Наталка — інтроверт, яка тримає все в собі.

Частина IV: Соціальний Конфлікт​

Конфлікт п'єси не тільки любовний, а й соціальний (класовий).

  • Наталка і Петро: Бідні, але чесні.
  • Возний Тетерваковський: Багатий, чиновник, дворянин, але... смішний і морально глухий.

Котляревський (сам дворянин!) стає на бік бідних. Він проголошує демократичну ідею: Гідність не залежатиме від статків. Наталка каже Возному: «Ви пан, а я сирота; ви багатий, а я бідна... ми не рівня». Але підтекст цих слів такий: «Я морально вища за тебе, тому ми не рівня». Це ідеал «сродної праці» (Сковорода) і «сродних душ». Шлюб без любові — гріх перед Богом, навіть якщо він вигідний перед людьми.

🏺 Нерівний шлюб

Тема «нерівного шлюбу» (мезальянс) була ключовою для ХІХ ст. (згадайте картину Пукірєва). Але в українській літературі відмова від багатства заради любові стає національним міфом.

Частина V: Аналіз: Мова Чиновника​

Як говорить Возний? Це блискуча сатира на "суржик" того часу — канцелярську мову ("язичіє"), суміш української, російської та старослов'янської.

  • "Которая... того... как его... любов'ю к тебе пламенеєт".
  • "Форма, номер, справка, предписаніє".

Він не вміє говорити про почуття живою мовою. Його мова — це папір, мертва буква. Він освідчується в коханні, як пише протокол. На контрасті — мова Наталки. Чиста, пісенна, образна, народна. Котляревський показує: бюрократія вбиває душу (і мову). Жива людина говорить живою мовою. Мертва душа говорить канцеляризмами.

Частина VI: Мовна Дуель: Живе проти Мертвого 🗣️​

Мова у "Наталці Полтавці" — це не просто засіб передачі інформації. Це маркер "свій-чужий" і "живий-мертвий".

1. Канцелярит як Мертва Вода​

Возний говорить мовою документів. Він не каже "Я тебе люблю", він каже "Моє серце... того... желаєт". Це макаронічна мова — суржик XVIII століття, яким говорили дрібні чиновники, що хотіли здаватися "образованними". Він використовує слова "понеже", "токмо", "єжелі", "предписаніє". Ця мова штучна. Вона не має коріння в народі. Це мова-маска. За нею він ховає свою людську сутність (яка, можливо, і добра, але заблокована бюрократією). Котляревський сміється не над Возним-людиною, а над Возним-чиновником, який втратив здатність говорити просто.

2. Народна Мова як Жива Вода​

Наталка, Терпелиха, Микола говорять чистою полтавською говіркою. Це та мова, яка стала основою сучасної літературної української мови.

  • Синтаксис: Прості, емоційні речення.
  • Лексика: Конкретна, образна (назви рослин, побуту, почуттів).
  • Фразеологія: Приказки, прислів'я («Знайся кінь з конем, а віл з волом»).
💡 Лінгвістичне Спостереження

Конфлікт п'єси можна розглядати як битву двох мовних стихій. Перемагає Наталка, а отже — перемагає жива українська мова над штучним адміністративним суржиком. Це був (свідомий чи ні) прогноз Котляревського: імперська бюрократія зникне, а народна мова залишиться.

3. Функція Латини​

Возний часто вживає латинські вирази (наприклад, «любов перемагає все»). Але він вживає їх часто недоречно або комічно перекручує. Це пародія на псевдо-освіченість. Котляревський, який чудово знав латину (згадайте «Енеїду»), тут знущається над тими, хто використовує знання як інструмент приниження інших.

Частина VII: Символіка Речей 🧶​

У театрі речі говорять голосніше за слова. Котляревський майстерно використовує предметний світ.

1. Рушник — Священний Контракт​

Рушник у п'єсі — це не просто шматок тканини. Це юридичний документ. Коли Наталка виносить рушники для Возного (під тиском), це момент підписання вироку. Це точка неповернення. Пов'язати старостів рушниками — це як поставити печатку на договір про продаж душі. Саме тому фінальна сцена, де Возний відмовляється від рушників, така сильна. Він розриває контракт.

💡 Символіка Рушника

"Стати на рушник" — одружитися. "Подати рушники" — погодитися. Рушник — це універсальний код українського життя (від народження до смерті).

2. Гроші (40 рублів)​

Петро заробляв ці гроші 4 роки. Це ціна його життя, його молодості. Він готовий віддати їх Наталці як придане для шлюбу з іншим. Ці 40 рублів стають символом жертовної любові.

  • Для Возного гроші — це влада.
  • Для Терпелихи гроші — це виживання.
  • Для Петра гроші — це інструмент щастя коханої (навіть без нього). Цей жест Петра перетворює брудні папірці на сакральний об'єкт.

3. Одяг (Мундир vs Плахта)​

Візуальний конфлікт на сцені.

  • Возний у мундирі: чіткі лінії, ґудзики, регламент. Це світ Системи.
  • Наталка у плахті і вишиванці: м'які лінії, кольори, природа. Це світ Хаосу і Життя. Коли вони стають поруч, глядач бачить несумісність цих світів навіть на рівні костюма.

Частина VIII: Хто такий Петро?​

Петро — найзагадковіший персонаж. Він з'являється лише в кінці. Де він був 4 роки? «У поході», «на заробітках». Він — типовий український бурлака (мандрівник). Людина без дому, без коріння, перекотиполе. Його позиція пасивна. Він готовий віддати зароблені гроші Наталці, щоб вона вийшла заміж за Возного (бо так краще для неї матеріально). «Нехай буду я нещасний, аби ти була щаслива». Це жертовність. Альтруїзм. Але Наталка її відкидає. Їй не потрібна жертва, їй потрібен чоловік. Вона сильніша за нього. Вона змушує його боротися за щастя.

Частина IX: Інтерпретація: Мати (Терпелиха)​

Терпелиха (прізвище промовисте "Терпіти"). Вона — вдова, яка впала з багатства в бідність. Вона — реалістка. Вона хоче діньгам і спокою для дочки. "Остатнє продала". Чи вона зла мачуха? Ні. Вона любить дочку, але по-своєму. Вона боїться злиднів. Це вічний конфлікт поколінь:

  • Мати: Шлюб — це виживання (економіка). Треба їсти.
  • Дочка: Шлюб — це любов (романтика). Треба жити. Перемога Наталки — це перемога Нового Часу (романтизму) над Старим (прагматизмом). Але ми не можемо судити матір, бо знаємо, що таке голод. Вона хоче добра.

Частина X: Архетип Матері 👩‍👧​

Терпелиха запускає галерею образів українських матерів у літературі.

1. Берегиня чи Тиран?​

Українська культура матріархальна. Жінка в хаті — головна. Терпелиха керує долею доньки. Вона тисне на жалість ("мої сльози тебе не печуть?"). Це емоційний шантаж. Але чи вона тиран? Ні. Вона діє з любові. Вона знає, що таке голодна старість, і хоче врятувати доньку від цього. Її трагедія в тому, що вона не вірить у силу Наталки. Вона думає, що жінка може вижити тільки за спиною чоловіка. Наталка доводить, що жінка може вистояти сама.

2. Економіка Материнства​

Ми часто засуджуємо Терпелиху за меркантильність. Але згадайте контекст: вони втратили все. Вдова в XIX столітті — це найбільш незахищена верства. Без чоловіка і сина вона ніхто. Шлюб доньки — це єдиний соціальний ліфт. Котляревський не засуджує її. Він показує страх. Страх злиднів, який штовхає добрих людей на жорстокі вчинки.

Частина XI: Микола (Трикстер)​

Микола — друг Петра, сирота. Веселий, дотепний. Він — прямий нащадок козаків з "Енеїди". Він відповідає за гумор у цій серйозній п'єсі. Його функція в п'єсі — резонер (голос автора). Він коментує події, пояснює глядачеві контекст. Словами Миколи Котляревський висловлює свою думку про театр: «На театрі показують, як люди живуть... Велике мистецтво!» Микола — це зв'язок між минулим (козацтво) і майбутнім (чумакування). Він вільний, як вітер.

Частина XII: Функція Гумору 😂​

"Наталка" — це не суцільні сльози. Тут багато сміху. Чому Котляревський, майстер гумору, вирішив змішати жанри?

  • Реалізм: У житті (як і в п'єсі) трагічне і комічне ходять поруч. Сміх допомагає пережити горе.
  • Контраст: Гумор Миколи і Виборного робить страждання Наталки ще більш випуклими.
  • Десакралізація Влади: Сміючись над Возним, народ перестає його боятися. Сміх вбиває страх перед чиновником.
💡 Літературний Прийом

Комічне зниження часто використовується для того, щоб показати абсурдність певної соціальної норми. Возний смішний, бо він намагається бути тим, ким не є.

Частина XIII: Театр у Театрі​

"Наталка Полтавка" — це мета-театр. Герої самі обговорюють вистави, які бачили в Харкові чи Полтаві. Вони критикують "високі трагедії", де "кричать і вмирають". Микола каже: "Тепер вже не те. Тепер танцюють і співають". Котляревський пише маніфест реалістичного театру. Театр має показувати правду життя ("як люди живуть"), а не ходульні схеми класицизму. "Наталка" стала першою такою "правдивою" п'єсою, де селяни не "пейзани" в шовкових панчохах, а реальні люди з реальними проблемами.

Частина XIV: Хор — Голос Громади 👥​

У класичній грецькій трагедії був Хор, який коментував події. У "Наталці Полтавці" Хору як окремого персонажа немає, але його функцію виконує Громада (незрима, але присутня).

1. "Що люди скажуть?"​

Це головний страх Терпелихи і Наталки. "Слава" (репутація) у селі — це головний капітал дівчини. Наталка боїться не так бідності, як осуду ("щоб не сміялися"). Моральний кодекс села суворий:

  • Дівчина повинна бути слухняною.
  • Донька не може йти проти матері.
  • Бідний не рівня багатому.

Наталка порушує ці правила. Вона кидає виклик Громаді. І в цьому її велич. Вона готова бути вигнанкою заради правди.

2. Свідки на Весіллі​

У фінальній сцені хата заповнюється людьми. Це свідки. Шлюб — це публічна справа. Відмова Возного відбувається публічно. Якби це сталося наодинці, це не мало б такої сили. Публічність вчинку робить його юридично і морально зобов'язуючим. Громада мовчить, але її присутність тисне на Возного. Він хоче виглядати "благородно" перед людьми. Тому він відступає.

Частина XV: Етнографія Весілля​

П'єса фіксує весільні обряди, які мали юридичну силу.

  1. Рушники: Головний символ згоди. "Подавайте рушники!". Коли дівчина виносить рушники і пов'язує сватів — це незворотний акт. Назад дороги немає. Це договір, скріплений не печаткою, а полотном.
  2. Старости: Посли нареченого. Це дипломатична місія. Вони говорять алегоріями ("ми мисливці, ви куниця").
  3. Благословення: Мати благословляє іконою. Без цього шлюб недійсний в очах громади і Бога.

Котляревський показує, що Закон (писаний, Возний) безсилий проти Звичаю (неписаного, Рушники). Традиція сильніша за кодекс. Возний, як юрист, це розуміє і відступає перед силою ритуалу.

Частина XVI: Ритуал як Закон 📜​

Чому Возний, представник влади, так боїться рушників? В українському селі XIX століття існувало звичаєве право. Воно було сильнішим за писані закони Російської імперії. Ритуал сватання — це публічний юридичний акт.

  • Якщо дівчина подала рушники, вона "підписала" угоду при свідках. Відмовитися потім — це ганьба на все життя.
  • З іншого боку, якщо сватання відбулося, а наречений відмовився (як Возний), він теж має зробити це публічно, щоб "звільнити" дівчину від зобов'язань. Тому фінал п'єси — це не просто розмова, це юридична процедура розірвання заручин за нормами звичаєвого права. Котляревський показує, що народна правова культура була дуже високою.

Частина XVII: Образ Виборного Макогоненка 🎩​

Виборний — це сільський староста, "права рука" Возного. Він — найскладніший персонаж другого плану.

  • Конформіст: Він служить владі (Возному), потакає йому. Він допомагає організувати сватання, знаючи, що Наталка любить іншого.
  • Патріот: Саме він співає "Ой під вишнею", він знає всі звичаї.
  • Людина: У фіналі саме Виборний стає на бік Наталки. "Такого чоловіка (як Возний) і з каганцем не знайдеш". Він визнає велич вчинку Возного.

Виборний — це образ українського пристосуванця. Він хитрий, він виживає при будь-якій владі, але в критичний момент совість у ньому прокидається. Це дуже впізнаваний тип.

Частина XVIII: Наталка і Джульєтта: Порівняльний Аналіз 💑​

Сюжет "Наталки" часто порівнюють з "Ромео і Джульєттою". Спільне:

  • Закохані, розділені обставинами (ворожнеча родів / бідність).
  • Батьки хочуть видати дочку заміж за "вигідного" нареченого (Паріс / Возний).
  • Дівчина готова на смерть, але не на шлюб без любові.

Відмінне:

  • Фінал: У Шекспіра — смерть. У Котляревського — весілля.
  • Причина: У Шекспіра фатум. У Котляревського — людська воля і доброта. Возний виявляється людянішим за Паріса (або за обставини).
  • Ментальність: Українська драма оптимістична. Вона вірить у перемогу добра на цьому світі. Шекспір трагічний.

Котляревський переписав «вічний сюжет» на український лад: любов перемагає смерть не на небі, а на землі.

Частина XIX: Щасливий фінал?​

Чи щасливий кінець? Так, Возний відступається ("насильно мил не будеш"). Він робить благородний жест. Петро і Наталка разом. Але... Петро і Наталка залишаються бідними. В них немає нічого, крім 40 рублів Петра (які він хотів віддати). Возний залишається при владі і багатстві. Це "локальна перемога". Котляревський не змінює соціальний устрій. Він не революціонер. Він просто дає право на щастя "маленькій людині" в її маленькій хаті. Це і є суть сентименталізму: щастя всередині, у почуттях, а не зовні, у грошах. "З милим рай і в курені".

Частина XX: Вплив на Націю​

"Наталка Полтавка" народила український професійний театр. Карпенко-Карий, Кропивницький, Старицький (Театр Корифеїв) — всі вони "вийшли з шинелі" Котляревського. І з плахти Наталки. Це "перша ластівка". Вона довела, що українською мовою можна плакати, а не тільки сміятися. Що ця мова здатна на трагедію. Це був колосальний крок до повноцінної літератури і психологічної зрілості нації. Музика Лисенка (написана пізніше, у 1889) зробила цю п'єсу безсмертною оперою.

Частина XXI: Музика Сліз​

Проаналізуємо ключові музичні моменти. Кожна пісня — це психологічний портрет.

  • Наталка: «Видно шляхи полтавськії». Туга, очікування. Мелодія повільна, широка.* Возний: "От юних літ". Комічний, ламаний ритм. Він намагається співати "по-благородному", але виходить карикатура.
  • Микола: "Гомін, гомін по діброві". Героїчна, козацька пісня про битву під Жовтими Водами. Це нагадування про славне минуле на фоні сентиментального теперішнього. Микола — носій історичної пам'яті.

Музика тут — не фон, а дійова особа.

Частина XXII: Психоактивна Музика 🎵​

Музика у "Наталці" — це не розвага. Це інструмент психоаналізу. Пісні тут працюють як "внутрішні монологи" в шекспірівській драмі.

1. "Віють вітри" — Гімн Депресії​

Ця пісня (авторства легендарної Марусі Чурай) обрана Котляревським невипадково.

  • Символізм: "Дерево гнеться" — це людина під тиском обставин.
  • Емоційний стан: Це пісня тотальної самотності і безнадії. Наталка не просто сумує, вона знаходиться в стані глибокої депресії ("болить серце", "плачу").
  • Функція: Ця пісня одразу, з першої сцени, налаштовує глядача на те, що перед нами не комедія. Це трагедія душі.

2. "Всякому городу нрав і права" — Філософія Аморальності​

Пісня Возного — це переробка вірша Сковороди. Але Сковорода писав про те, що всі женуться за марнотою, а треба думати про вічне (совість). Возний же співає про те, що хабарі ("крючки") і махінації — це норма життя. Він цинічно визнає: "Того, хто вищий, закон не в'яже". Ця пісня — це самовикриття. Через пісню Возний (несвідомо) показує свою гнилу сутність. Він думає, що співає про свою мудрість, а глядач чує сповідь корупціонера.

3. "Ой я дівчина Полтавка" — Маніфест Гідності​

У цій пісні Наталка формулює своє кредо: «Не багата я і проста, Но чесного роду,» Не стиджуся прясти, шити І носити воду." Це декларація незалежності. Праця ("носити воду") подається не як прокляття, а як джерело честі. Вона горда тим, що вона проста. Це демократичний пафос п'єси.

Частина XXIII: Економіка Честі​

Поговорімо про гроші. Слово "гроші", "багатство", "золото" звучить у п'єсі постійно. Всі герої (крім Возного) бідні. Бідність — це двигун сюжету. Але Котляревський вводить поняття "морального капіталу". Наталка бідна грошима, але багата честю. Возний багатий грошима, але бідний любов'ю. Фінал п'єси — це обмін капіталів. Возний купує собі "трохи честі", відпускаючи Наталку (він "добрий пан"). Наталка зберігає свій "капітал" (Петра), відмовляючись від золота. Це урок етичної економіки: є речі, які не конвертуються у валюту.

Частина XXIV: Мова Тиші​

У п'єсі є моменти, коли герої мовчать. І ця тиша промовляє. Коли Петро дізнається, що Наталка заручена, він мовчить. Коли Наталка каже матері "Добре, я одружуся", вона після цього впадає в апатію. Котляревський розуміє психологію паузи. Сентименталізм поважає "невимовне". Те, що не можна сказати словами (бо це заборонено етикетом), можна "сказати" зітханням або піснею. Пісня — це єдиний легальний спосіб порушити тишу.

Частина XXV: Сучасні Інтерпретації​

Чи актуальна "Наталка" сьогодні? Так. Режисери ставлять її як:

  1. Феміністичний маніфест: Історія жінки, яка ламає систему.
  2. Політичну сатиру: Возний — це типовий корумпований чиновник, який не змінився за 200 років.
  3. Екзистенційну драму: Історія про самотність людини в світі, де все продається.

Опера "Наталка Полтавка" (фільм 1936 року режисера Кавалерідзе) — це шедевр кіно. Але навіть у сучасних постановках (наприклад, у театрі Франка) Наталка звучить сучасно. Питання "Гроші чи Любов?" ніколи не застаріє. Поки існують "возні", Наталка буде бунтувати.

Частина XXVI: Наталка в Світовому Контексті 🌍​

Чи унікальна Наталка? У європейській літературі того часу (сентименталізм) були схожі героїні.

  • Памела (Семюел Річардсон): Бідна служниця, яка відстоює свою чесноту перед багатим паном. Вона теж перемагає (пан одружується з нею). Але Памела більш пасивна і моралізаторська.
  • Юлія (Жан-Жак Руссо): Героїня "Нової Елоїзи". Вона керується почуттями, але гине від пристрасті.
  • Бідна Ліза (Карамзін): Селянка, яку звабив дворянин. Вона топиться.

Наталка відрізняється від них усіх.

  1. Активність: Вона не топиться (як Ліза) і не чекає милості (як Памела). Вона бореться. Вона прямо каже "Ні".
  2. Національний характер: Наталка — це козачка. В ній є степова воля. Європейські героїні сентименталізму часто "млосні", "повітряні". Наталка — "земна", міцна, реальна.
  3. Фінал: Вона досягає щастя на власних умовах. Вона не стає пані (як Памела), вона залишається собою.

"Наталка Полтавка" — це українська відповідь Європі. Котляревський показав, що українська жінка має сильніший характер, ніж модні європейські "плаксиві" героїні.

Частина XXVII: Музей Долі​

У Полтаві є музей-садиба Котляревського. Це саме та хата, де, ймовірно, "народилася" Наталка. Відвідувачі часто питають: "А Наталка була реальною?". Ми не знаємо. Але ми знаємо, що Котляревський списав її з тисяч українських дівчат, яких бачив. Він створив міф, який став реальнішим за історію. Наталка Полтавка — це не людина. Це душа України, яка відмовляється продаватися. Це наша національна ідея: ми можемо бути бідними, але ми ніколи не будемо рабами.

Частина XXVIII: Останній Уклін​

Коли падає завіса, ми розуміємо головне. "Наталка Полтавка" — це не про шлюб. Це про право на щастя. Котляревський сказав нам: "Ви маєте право бути щасливими тут і зараз. Не чекайте на рай на небі. Створіть рай у своїй хаті". Це, мабуть, найважливіший урок української літератури. І тому ми аплодуємо. Не акторам, а самим собі. Бо ми теж Наталки і Петри, які шукають свою долю у цьому вітряному світі.

Частина XXIX: Методичні Рекомендації 🎓​

Як читати цей текст, щоб зрозуміти його глибину?

1. Читання вголос​

Це драма. Вона написана для сцени. Очі не чують ритму. Тільки голос може передати мелодійність мови Наталки і кострубатість мови Возного. Спробуйте прочитати монолог Возного вголос — ви відчуєте, як важко вимовляти ці канцеляризми. Це фізичне відчуття мови.

2. Аналіз Ремарок​

Звертайте увагу на ремарки (авторські пояснення в дужках).

  • "Наталка (зітхає)"
  • "Возний (нюхає табаку)" Ці дрібниці будують характер. Возний нюхає табаку (дорого, модно), щоб зробити паузу і надати собі ваги.

3. Робота з Піснями​

Не пропускайте текст пісень. Це не "музичні паузи", це ключі до підсвідомості героїв. Прочитайте тексти пісень як вірші. Про що вони? Які метафори там використовуються?

4. Дискусійні Питання​

Обговоріть з колегами:

  • Чи могла Наталка вчинити інакше? (Втекти, накласти на себе руки). Чому вона обрала саме пасивний опір, який переріс у бунт?
  • Яка роль батька (якого немає на сцені)? Його тінь (пропив майно) висить над родиною. Чи впливає це на рішучість Наталки?

Частина XXX: Наталка на Сцені 🎭​

Роль Наталки — це "Гамлет" для української акторки. Це перевірка на зрілість. Хто створював цей образ?

1. Марія Заньковецька​

Перша народна артистка України. Вона грала Наталку так, що імператор Олександр III плакав. Її Наталка була глибоко трагічною. Вона підкреслювала жертовність.

2. Оксана Петрусенко​

Легендарна оперна співачка. Її виконання "Віють вітри" вважається еталонним. Вона додала образу вокальної сили. Її Наталка — це голос народу, сильний і дзвінкий.

3. Сучасні Інтерпретації​

У XXI столітті актриси (наприклад, Наталія Сумська) грають Наталку більш стримано. Без зайвого пафосу. Вони показують її як сучасну дівчину, яка опинилася в старинних обставинах. Акцент робиться на гідності, а не на сльозах. Кожна епоха має таку Наталку, на яку заслуговує.

Частина XXXI: Роль Батька (Відсутній Патріарх) 👨‍👧​

Чому батька немає на сцені? Він згадується як "старий Терпило", який пропив маєток. Його тінь висить над родиною. Його безвідповідальність штовхнула жінку і дочку в злидні. Це критика "слабкого чоловіка", який не зміг захистити родину. Наталка змушена взяти на себе функцію "голови сім'ї". Вона виправляє помилки батька. Це робить її фігуру ще більш трагічною і сильною.

Частина XXXII: Географія Полтави 🗺️​

Дія відбувається "в селі під Полтавою". Для глядача 1819 року це було конкретне місце. Полтава тоді була маленьким, але важливим культурним центром ("Малоросійські Афіни"). Село — це простір чистоти, моралі. Місто (звідки приходить Возний) — простір спокуси і бюрократії. Конфлікт "село — місто" закладається саме тут. Село зберігає традицію, місто її руйнує.

Частина XXXIII: Концепція Долі (Фатум vs Воля) 🔮​

"Така моя доля!" — каже Наталка. Але чи кориться вона долі? Спочатку так ("Видно, так Богу угодно"). Але коли з'являється Петро, вона змінює долю. Котляревський показує перехід від фаталізму («все записано на небі») до волюнтаризму («людина сама коваль свого щастя»). Це модерна ідея. Людина може змінити сценарій, який написало для неї життя.

🏛️ Читальна Зала​

Цей модуль присвячений драматургії. Ваше завдання — почути голос Наталки крізь віки.

1. Першоджерело: Текст П'єси​

📖 Читати Повністю: Іван Котляревський. Наталка Полтавка Фокус: Зверніть увагу на мову героїв. Спробуйте прочитати вголос репліки Возного та Наталки. Відчуйте різницю в ритмі та емоційності.

2. Музична Спадщина​

🗣️ Дослідити: Микола Лисенко. Опера «Наталка Полтавка» (рекомендовано до прослуховування арії Наталки «Віють вітри»). Ключові факти: Як музика підсилює драматизм тексту? Чому ця опера стала народною?

3. Критичний Огляд​

🎓 Читати: Сергій Єфремов. «Історія українського письменства» (про Котляревського) Анотація: Класична оцінка ролі Котляревського у створенні національного театру.

🏺 Театр Корифеїв

Саме з «Наталки Полтавки» почався шлях Марії Заньковецької та Марка Кропивницького. П'єса була «перепусткою» української культури на велику сцену.

✍️ Аналітичний Практикум​

Тема Есе (350-500 слів)​

«Наталка Полтавка: Перемога почуття чи торжество звичаю?»

Контекст: Наталка відмовляється від багатства заради любові до Петра. Але водночас вона поважає матір і традиції. У фіналі Возний відступає не під тиском логіки, а вражений силою почуттів героїв.

Питання для роздумів:

  1. Що робить Наталку «новою героїнею» для свого часу?
  2. Як у п'єсі співвідносяться мораль бідних і мораль багатих?
  3. Чому фінал п'єси можна назвати «гуманістичним маніфестом» Котляревського?
✅ Модель Тези
  • Суб'єктність: Наталка — перша героїня, яка сама вирішує свою долю. Вона не чекає порятунку, вона активно діє.
  • Моральна перевага: Бідність героїв підкреслює їхню духовну велич. «Чесний рід» важливіший за чини.
  • Висновок: «Наталка Полтавка» довела, що українська нація має власний етичний ідеал, заснований на свободі вибору та вірності собі.

Творче Завдання (Діалог)​

Уявіть, що Наталка зустрілася з Енеєм.

  • Еней: «Та кинь ти того Петра, поїхали зі мною в Карфаген, там варенуха, весело!»
  • Наталка: «Ні, пане Енею...»

Вимоги до діалогу:

  1. Контраст стилів: Еней повинен говорити жаргоном («хлопці», «горілка», «чорти»), а Наталка — високим, пісенним стилем («доля», «честь», «віра»).
  2. Аргументація: Еней спокушає легким життям. Наталка захищає своє право на «важке», але чесне щастя.
  3. Фінал: Еней має визнати поразку («Ну ти й дівка! Кремінь!»). Напишіть мінімум 10 реплік. Використовуйте слова зі словника (манірність, бурлака, честь).

🎯 Вправи​

Іван Котляревський: Наталка Полтавка​

📖Іван Котляревський: Наталка Полтавка

Прочитайте матеріал за посиланням:

📄 Іван Котляревський. Наталка Полтавка

(Module Text)

Есе-Роздум: Наталка як феміністичний ідеал​

✍️Есе-Роздум: Наталка як феміністичний ідеал
Напишіть есе (350-500 слів) на тему: 'Наталка Полтавка: Перша українська феміністка чи хранителька традиції?'. Контекст: Наталка відмовляється від шлюбу з багатим, але нелюбом, йдучи проти волі матері та соціальних норм. Структура есе: 1. Як вчинок Наталки порушує патріархальні канони XIX ст.? 2. Чи є її мотивація (любов до Петра) проявом свободи чи іншої залежності? 3. Проведіть паралель із сучасними жінками.
Слів: 0

Творче Завдання: Діалог Наталки та Енея​

⚖️Творче Завдання: Діалог Наталки та Енея
Порівняйте:
  • Наталка (Гідність)
  • Еней (Сила)
За критеріями:
  • Ставлення до долі
  • Ставлення до обов'язку
Завдання: Складіть уявний діалог (10-12 реплік) між Наталкою Полтавкою та Енеєм про те, що таке «обов'язок перед родом». Контекст: Еней кинув Дідону заради обов'язку (Рим). Наталка ледь не кинула Петра заради обов'язку (Мати). Завдання: - Як би Еней оцінив жертву Наталки? - Як би Наталка оцінила «місію» Енея?

Аналіз Тексту: Мова Серця​

🧐Аналіз Тексту: Мова Серця
Золото — не дівка!.. Окрім того, що красива... ще й розумна... і до всякого діла дотепна.
Питання для аналізу:
  1. Хто дає цю характеристику Наталці? (Виборний)
  2. Чому навіть негативні персонажі захоплюються нею?
  3. Які слова-маркери використовує автор (золото, дотепна)?