Щоденник Шевченка: Внутрішній світ
Ми звикли бачити Шевченка на постаментах. Але яким він був, коли знімав маску Пророка? Коли залишався сам на сам із собою? Його "Щоденник" (або "Журнал", як він його називав) дає унікальну можливість зазирнути в душу генія. Це документ страшної сили і щирості, написаний у момент переходу від неволі до свободи.
📋 Підсумок
У цьому модулі ми читатимемо чужі листи і думки — ми відкриємо інтимний щоденник Тараса Шевченка. Він вів його протягом одного року (1857-1858), коли очікував на звільнення із заслання і повертався до Петербурга. Ми побачимо Шевченка-інтелектуала, який аналізує європейську літературу і музику; Шевченка-гурмана, який любить смачні страви і добрий алкоголь; Шевченка-романтика, який мріє про одруження. Ми проаналізуємо мову щоденника (російську з українським серцем) і зрозуміємо, як поет зберіг людяність і високий дух після десяти років солдатської муштри.
Частина I: Контекст — Очікування волі
Шевченко почав вести записи 12 червня 1857 року в Новопетровському укріпленні. Він знав, що амністія вже підписана, але офіційний наказ ще не прийшов. Це був найтяжчий час — час невизначеності.
Епоха Миколи I (який заслав Шевченка) була епохою "казарменого комунізму". Цензура, Третє відділення (таємна поліція), муштра — це були стовпи режиму. Смерть царя у 1855 році стала "відлигою". Почалася лібералізація, яка й дозволила повернути декабристів і таких "політичних", як Шевченко, із заслання.
1. Хронологія Звільнення: Перші Записи
Щоденник починається 12 червня 1857 року. Це момент найвищого психологічного напруження. Шевченко знає, що він помилуваний (про це ходили чутки), але офіційного паперу немає. Він "завис" у часі.
12 червня
"Сьогодні ввечері, гуляючи навколо укріплення, на улюбленій моїй батареї № 2, я зустрівся з Іраклієм Олександровичем Усковим. Він... повідомив, що до коменданта Маєвського пише з Оренбурга Михайло Васильович Ханикоа... що наказ про моє звільнення вже підписано... Мені веліли чекати офіційного повідомлення. Очікування! Повільне, огидне катування!"
Аналіз: Ми бачимо, як мучить його невизначеність. Він не може радіти, бо боїться розчарування.
13 червня
"Вчорашні радісні вісті зробили мене на сьогоднішній день якимось зосередженим, або, краще сказати, приглушеним. Я ледве-ледве діждався вечора, щоб піти в город. Мені хотілося побачення і розмови з Усковим, і не про що інше, як про те ж саме... Але, на жаль, я Ускова не зайстав удома... Сумно вернувся я в своє зміцнення і, щоб убити час, взявся за чорнову цього журналу."
Аналіз: Тут він пояснює причину появи Щоденника. Це — засіб "убити час" і врятуватися від самотності. Йому нема з ким говорити, тому він говорить з папером.
18 червня (Думки про майбутнє)
"Здається, я той самий, що був і десять років тому. Жодної риси в моєму внутрішньому образі не змінилося. Чи добре це? Добре. Принаймні, мені так здається... Але в цілому я не посунувся вперед ні на крок. Страшно. Десять років часу, і якого часу! Часу і пригод, яких вистачило б на десять життів звичайних, — і все це задарма. Ні, не задарма. Я переробив себе... Я не поклав жодної плями на свою совість."
Аналіз: Це ключова цитат. Шевченко підбиває підсумок своїм стражданням. Він пишається тим, що "муштра" не зробила з нього солдата. Він залишився собою.
2. "Мерзотна лакея" і "Добрі Люди"
Шевченко живе в середовищі офіцерів-п'яниць і солдатів. Він описує їх з відразою.
"В городі (укріпленні) все тихо і сумно. Зрідка пройде по вулиці хитаючись п'яна постать — і все замовкне. Яка огидна ця п'яна, безглузда фізіономія гарнізонного життя!"
Але він вміє бачити світло. Він згадує коменданта Ускова і його дружину Агату, які приймали його як рідного. Він описує їхній сад (який він сам допомагав садити) як оазис у пустелі. Це свідчить про його людяність. Він не озлобився на весь світ, він чітко розділяє систему (яку ненавидить) і людей (яких любить).
Уявіть: у 33 роки (розквіт сил) вас забирають в армію рядовим із забороною писати і малювати. І випускають у 43 роки — хворим, лисим "дідом" (як він сам себе називав). Але "Щоденник" свідчить: інтелект Шевченка не деградував. Він зберіг гострий розум, критичне мислення і здатність любити. Це перемога духу над системою.
Частина II: Інтелектуал і Естет
"Щоденник" руйнує стереотип про "неосвіченого мужика".
1. Коло читання: Що читав Пророк?
Шевченко читає запоєм. Як тільки з'являється книга, він ковтає її. Це спростовує міф про "мужицького поета", який нічого не знав, крім народних пісень.
Кароль Лібельт "Естетика"
Шевченко читав польського філософа Лібельта і сперечався з ним (на сторінках щоденника).
"Лібельт, як ідеаліст, бачить у мистецтві тільки божественне одкровення... А мені здається, що все, що ми називаємо прекрасним у мистецтві, є тільки слабкою копією з прекрасної природи... Природа — ось єдиний і найкращий художник." Це маніфест реалізму. Шевченко ставить Природу вище за Мистецтво.
Салтиков-Щедрін "Губернські нариси"
"Як він знає цю чиновницьку породу! Як він вміє заглянути в душу хабарника! Це геніально." Шевченко, сам жертва бюрократії, захоплюється сатирою Щедріна.
Вальтер Скотт і Діккенс
Він читав їх у російських перекладах. Діккенса називав "великим християнином" за його любов до принижених.
2. Гімн Прогресу (Запис 27 серпня)
Поет-романтик? Так. Але Шевченко захоплюється технікою! Коли він плив Волгою на пароплаві, він був у захваті від машини.
"О, великий Фултоне! І великий Ватте! Ваше молоде дитя, що росте не по днях, а по годинах, скоро поглине батоги, престоли і корони... Парова машина — це великий демократ! Вона зрівняє всіх."
Це неймовірна проникливість. Шевченко зрозумів, що технологічний прогрес (індустріалізація) неминуче приведе до соціальних змін і падіння монархій. Він бачив у "залізяці" інструмент свободи.
2. Захоплення прогресом
Поет-романтик? Так. Але Шевченко захоплюється технікою! Його опис пароплава — це гімн прогресу. «О, великий Фултоне! І великий Ватте! Ваше молоде дитя росте не по днях, а по годинах...» Він бачить у паровій машині інструмент, який об'єднає народи і знищить "батоги і трони". На відміну від багатьох романтиків, які плакали за "старими добрими часами", Шевченко вірив у науку і майбутнє.
Частина III: Шевченко і Театр
У Нижньому Новгороді (де він змушений був затриматися) Шевченко часто ходить до театру. Його записи про вистави — це професійні рецензії.
Він захоплюється грою свого друга Михайла Щепкіна (теж колишнього кріпака, українця). Для нього театр — це школа моралі, "кафедра", з якої можна говорити правду людям. Він ненавидить балаган і фальш, але плаче від справжнього мистецтва.
Михайло Щепкін — основоположник реалізму в театрі. Дружба Шевченка і Щепкіна — це союз двох велетнів. Шевченко записав у щоденнику: «Яка насолода бачити на сцені людину, а не актора!» Коли старий актор приїхав провідати опального поета в Нижній Новгород, це було свято для всього міста.
Частина IV: Про що мовчить Щоденник?
Або, точніше, якою мовою він говорить.
1. Мовне питання
Щоденник написаний російською мовою. Але якою!
- Він рясніє українізмами: сльози, улиця, хата, бач, ледве-ледве.
- Шевченко часто вставляє українські приказки.
- Коли він цитує українські пісні, він пише їх рідною мовою.
Чому російська? Бо це була мова "публічного простору".
Документ Епохи: Записи за Червень 1857
Щоб відчути пульс життя Шевченка, прочитаємо кілька днів підряд.
14 червня
"Проспав до сходу сонця і, напившись чаю, взявся за переписування повісті 'Художник'. І, по-своєму звичаю, не написавши і рядка, взявся малювати. Малював портрет (аквареллю) з натури... Натурщиця (дочка Ускова) була нетерпляча, і я, пропрацювавши годину, покинув роботу. ...Увечері був на городі. Агата Омелянівна пригощала нас пельменями. Я, в очікуванні пельменів, пішов гуляти в садок... Цей садок розведено моїми руками. І це єдина відрада моя в цьому пустельному краї."
15 червня
"Неділя. Я прошу господа милосердного, щоб цей день був хоча б не гірший за завтрашній понеділок. Був у коменданта. Він прочитав мені лист, де сказано, що про моє звільнення клопочеться віце-президент Академії Мистецтв граф Толстой. Боже мій! Невже ж мені справді повернуть свободу? Невже ці десять років пекла закінчаться? Я боюся вірити. Я, як той в'язень, що звик до темряви, боюсь світла."
16 червня
"Вранці прийшов до мене мій друг, солдат Оберойт. Він приніс мені книгу — 'Журнал для читання'. Там була стаття про нові винаходи в фотографії. Я з жадібністю прочитав. Яка це велика річ — фотографія! Вона вб'є посередній живопис, але вона дасть крила справжньому мистецтву. Художник тепер не повинен бути копіїстом. Він повинен бути творцем ідеї." (Подивіться, як точно він передбачив майбутнє мистецтва!)
17 червня
"Писав листи. Бронникову, Лазаревському. Рука тремтіла. Не від старості (мені лише 43), а від хвилювання. Увечері пив горілку з доктором. Доктор — добра людина, але п'є, як швець. І я з ним. А що робити? Тут, у цій пустелі, або пити, або збожеволіти. Третього не дано."
19 червня
"Мені наснився сон. Київ. Дніпро. І я — на горі, біля Лаври. Дзвонять дзвони. Так голосно, так весело... Я прокинувся. Це дзвонили на плацу. Били в рейку, скликаючи солдатів на муштру. Огидна реальність! Я заплющив очі, щоб знову побачити Київ, але сон пропав. Цілий день ходив як у воду опущений. Нічого не працювалося. Навіть читати не міг."
Ці записи показують емоційну гойдалку, на якій він жив.
2. "Інтимний" Шевченко: Сон про Одруження
Найбільш зворушливі і болісні сторінки — про його спроби створити сім'ю.
Катерина Піунова
У Нижньому Новгороді він закохується в 16-річну актрису Катю Піунову. Йому 44. Він "дід" (після заслання він виглядав старим). Він хоче "виліпити" з неї велику актрису, читає їй книги, вчить декламації. Він мріє одружитися. Але щоденник фіксує крах ілюзій.
"Я бачив у ній майбутню велику артистку... А вона — проста, звичайна міщанка, яка мріє тільки про вигідну партію. Вона грала зі мною, як кішка з мишею."
Він записує це сухо, але за словами відчувається біль. Він розуміє, що його мрія про "хату над Дніпром" і молоду дружину — це утопія.
Сон (Запис 13 грудня)
"Бачив у сні церкву. І ніби я... одружуюся. І ніби моя наречена — якась проста дівчина... Ми стояли перед аналоєм... Я прокинувся і заплакав. Боже мій, коли ж це буде наяву? Ніколи."
Цей запис показує глибину його самотності. Геній, якого знала вся імперія, не мав найпростішого — дому.
Частина V: Додаткові Першоджерела
Про Гоголя (Запис 18 березня)
"Гоголь — справжній відун серця людського! Тільки він міг написати таку страшну і таку правдиву річ, як 'Мертві душі'... Я благоговію перед ним."
Про Москву (Запис 19 березня)
"В Москві мене найбільше вразили... бороди! Бороди скрізь. Купецькі, мужицькі, візницькі... Це якесь царство борід. І бруд. Бруд фізичний і моральний." Шевченко не любив Москву, вона здавалася йому "великим селом" на відміну від европейського Петербурга.
Міф: Шевченко був аскетом, який думав тільки про страждання народу. Правда: Шевченко любив життя у всіх проявах. У Щоденнику він смакує страви (борщ з сушеними карасями, пельмені), описує вечірки з шампанським і ромом. Він любив гарний одяг (купив собі модний плащ-кікінтош). Він був живою людиною, а не іконою. І це робить його образ ще привабливішим.
Частина VI: Подорож Волгою (Серпень 1857)
Нарешті свобода! Шевченко пливе пароплавом "Князь Пожарський". Він у захваті.
27 серпня
"Ранок був тихий, світлий. Величезна, дзеркальна смуга Волги ледве погойдувалася... Я довго милувався довколишнім пейзажем, що швидко змінювався. ...Пароплав — це велика річ! Я годинами сиджу біля машини і дивлюся на рух поршня. Це серце нового світу. Я полюбив цю залізну потвору, як живу істоту. Познайомився з капітаном. Розумна людина. Він дав мені почитати 'Полярну Зірку' Герцена (заборонену в Росії!). Я читав і плакав. Герцен — це наш апостол."
30 серпня
"Пропливали повз Казань. Згадав історію. Скільки крові тут пролито! І все заради чого? Заради імперії. Казань — город татарський, але татар не видно. Вони загнані в гетто. Сумно. Увечері грав на віолончелі один пасажир. Грав погано, фальшивив, але я слухав з насолодою. Я так давно не чув музики! Мені здавалося, що це грає сам Паганіні."
Частина VII: Театральний Сезон (Нижній Новгород)
Зима 1857-1858 року. Шевченко застряг у Нижньому (йому заборонили в'їзд до столиць). Він стає завсідником театру.
12 жовтня
"Ходив у театр. Давали 'Ревізора' Гоголя. Яка геніальна річ! Актори грали посередньо, але Гоголь... Він врятував виставу. Я реготав, як божевільний. Хлестаков — це портрет всієї нашої Росії. Брехня, пиха і порожнеча. Гоголь — наш великий земляк. Тільки українець міг так посміятися з імперії, що вона й сама не зрозуміла."
4 листопада (Приїзд Щепкіна)
"Сьогодні великий день! Приїхав Михайло Семенович Щепкін. Мій старий друже! Мій батько! Ми обнялися і плакали. Він для мене — жива історія нашого театру. Увечері він грав у 'Москалі-чарівнику'. Зал ревів від захвату. Я ніколи не бачив такої гри. Це не гра, це саме життя. Котляревський був би щасливий."
Ці записи показують, як Шевченко "відтає" душею. Культура повертає його до життя.
Частина VIII: Хроніка Продовжується (Вересень 1857)
Подорож Волгою була довгою. Шевченко описує кожен день. Це тревелог, повний спостережень.
5 вересня (Саратов і Астрахан)
"Ми припливли в Астрахань. Ну й місто! Бруд, сморід. Рибою смердить так, що дихати нічим. Ходив по місту. Зустрів знайомого офіцера. Він мене не впізнав. Я тепер старий, лисий, з бородою. Астрахань — це ворота Азії. Тут все змішалося: калмики, татари, росіяни, вірмени. Але всі однаково бідні і пригнічені."
20 вересня (Нижній Новгород)
"Нарешті Нижній! Тут я мушу чекати дозволу на в'їзд до Петербурга. Місто гарне, стоїть на горах. Кремль старовинний. Але люди... Чиновники — хабарники. Купці — п'яниці. Але є й світлі люди. Познайомився з Овсянниковим, архітектором. Чудова людина. Ми говорили про мистецтво до ранку. Я тут, як у чистилищі. Вже не в пеклі (засланні), але ще не в раю (Петербурзі)."
Частина IX: Втрачені Сторінки
Ми знаємо, що багато сторінок щоденника втрачено або знищено самим автором. Чому? Очевидно, там були речі, надто небезпечні навіть для приватної хроніки.
- Політичні плани: Ймовірно, Шевченко розмірковував про контакти з польськими революціонерами і Герценом.
- Особисте: Можливо, інтимні подробиці, які він не хотів залишати нащадкам.
Але й те, що залишилося, дає нам повний портрет Генія.
Частина XI: Філософія Жанру — Чому Щоденник?
Чому Шевченко почав писати щоденник саме в кінці заслання?
- Страх забуття: Він боявся, що ці 10 років зітерли його особистість. Письмо було способом "зібрати себе наново", довести собі, що він ще мислить, ще відчуває.
- Співрозмовник: У нього не було з ким говорити. Щоденник став його єдиним інтелектуальним партнером.
- Самодисципліна: Він змушував себе писати щодня, щоб не розкиснути. Це була духовна практика.
Унікальність тексту
Це не просто хроніка подій. Це потік свідомості. Шевченко перескакує з опису пейзажу на політику, з політики на спогади про дитинство, з дитинства на критику книги. Це модерністський текст. Він випереджає свій час на півстоліття. Тут немає цензури (ні зовнішньої, ні внутрішньої).
Частина XII: Антологія Думок (Тематична)
Ми зібрали найцікавіші цитати за темами.
Про Росію
"Велика, брудна, п'яна, неосвічена казарма. І це вони називають державою? Боже, спаси нас від їхньої 'цивілізації'."
Про Дружбу
"Без друзів я б згнив. Дружба — це святе. Це те, що тримає нас над прірвою."
Про Книги
"Книга — це велика сила. Але погана книга — це отрута. Я читаю багато, але рідко знаходжу щось вартісне. Вся сучасна література — це вода. Де Гоголі? Де Шекспіри?"
Про Себе
"Я — дивне створіння. Я можу плакати від пісні, і я можу сміятися в обличчя кату. Я слабкий, і я сильний. Я — людина."
[(Ці цитати показують, наскільки широким був його світогляд. Він цікавився всім: від фізики до теології).]
Частина XIII: Поетичний Щоденник (1857-1858)
У цей період Шевченко написав небагато віршів, але вони є шедеврами філософської лірики.
1. "Юродивий" (1857)
Во дні фельдфебеля-царя Капрал Гаврилович Безрукий Та унтер п'яний... Оце то так! оце то так! Уранці — рур, увечері — рур. А вночі — в шинку на цимбалах...
2. "Доля" (1858)
Ти не лукавила зо мною, Ти другом, братом і сестрою Сіромі стала. Ти взяла Мене, маленького, за руку І в школу хлопця одвела До п’яного дяка в науку. «Учися, серденько, колись З нас будуть люди», — ти сказала. А я й послухав, і учивсь, І вивчився. А ти збрехала. Які з нас люди? Та дарма! Ми не лукавили з тобою, Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Ходімо ж, доленько моя! Мій друже вбогий, нелукавий! Ходімо дальше, дальше слава, А слава — заповідь моя.
3. "Муза" (1858)
А ти, пречистая, святая, Ти сестро Феба молодая! Мене ти в пелену взяла І геть у поле однесла. І на могилі серед поля, Як тую волю, на роздоллі, Туманом сивим повила...
Ці вірші — це діалог з самим собою. Шевченко підсумовує життя. "Доля" — це автобіографія в 18 рядках.
"Щоденник" Шевченка обривається 13 липня 1858 року, вже в Петербурзі. Це документ переходу.
Для нас "Журнал" важливий тим, що він фіксує момент кристалізації "пізнього" Шевченка.
Додаткові ресурси
- Щоденник (Текст) — повний текст журналу.
- Шевченко-художник — галерея робіт періоду заслання.
Саме в ці дні він переосмислює свою місію. Він виходить із заслання не зламаним, а загартованим. Він готовий до останнього бою словом.
Частина XIII: Антологія Роздумів (Хрестоматія)
1. Про Театр (Запис 30 січня)
"Пішов у театр. Давали 'Травіату'. Я плакав як дитина. Боже, як вона співала! Ця музика нагадала мені Катюшу (перше кохання)... Мистецтво має дивну силу: воно відкриває старі рани, але воно ж їх і лікує. Я вийшов на вулицю. Сніг ішов лапатий. А в ухах все ще звучало: 'Addio, del passato...' Я зрозумів: минуле не вмирає. Воно живе в нас, поки ми живі."
2. Про Релігію (Запис 4 лютого)
"Читав Євангеліє. Яка велична простота! А попи зробили з цього бізнес. Вони продають Христа по шматочках. Ісус учив любові, а вони вчать покорі. Я вірю в Бога. Але я ненавиджу церкву, яка служить царю. Це не дім Божий, це канцелярія."
3. Про Сни
"Мені часто сниться Україна. Сниться Дніпро. Сниться хата батьківська. Прокидаюся — а за вікном казарма. Сни — це моя єдина свобода. Там я не солдат. Там я вдома. Іноді я боюся заснути, щоб не прокинутися знову в цьому пеклі."
(Ці записи демонструють глибину внутрішнього життя Шевченка. Він аналізує свої емоції як психолог).
Частина XIV: Сократівський Семінар (Питання для Дискусії)
- Про Щирість: Чи пише автор щоденника для себе, чи для потенційного читача? Шевченко знав, що став відомим. Чи не позує він у своєму журналі?
- Про Мову: Чому Шевченко критикував Куліша за правопис ("граматку"), але сам писав російською прозу? Чи є мова інструментом, чи сакральною сутністю?
- Про Імперію: Шевченко описує Росію як "казарму". Чи змінилася ця характеристика за 150 років? Які паралелі ви бачите з сучасністю?
- Про Самотність: Чи є самотність необхідною умовою для творчості? Шевченко страждав від неї, але саме вона змусила його писати.
- Про Прощення: Шевченко ненавидить своїх катів, але водночас шукає християнського прощення. Чи знайшов він його? Чи можна пробачити систему?
Частина XV: Анотована Бібліографія
-
Жур Петро "Літо перше" (1979)
- Про що: Детальне дослідження подорожі Шевченка Волгою.
- Чому читати: Жур пройшов весь шлях поета, розшукав документи, про які згадує щоденник. Це найкращий коментар до тексту.
-
Шевельов Ю. "Мова і стиль Шевченка" (1966)
- Про що: Лінгвістичний аналіз.
- Чому читати: Шевельов пояснює, чому російська мова щоденника — це не "зрада", а знак епохи. Він показує стилістичну віртуозність автора.
-
Коцюбинська М. "Листи і люди" (2009)
- Про що: Епістолярна спадщина української культури.
- Чому читати: Цікаве порівняння щоденника Шевченка зі щоденниками інших репресованих митців (Стус, Сверстюк). Тема "табірної літератури".
Частина XVI: Хронологія "Щоденника"
- 12 червня 1857: Перший запис. Шевченко чує чутки про амністію. Надія і страх.
- Березень 1857: Початок "Повісті" (очікування листа від Толстого).
- Серпень 1857: Звільнення з Новопетровського укріплення. Подорож на човні до Астрахані.
- Вересень-Жовтень 1857: Подорож Волгою. Зупинки в містах, відвідування театрів. Проблеми з паспортом.
- Листопад 1857 — Березень 1858: Зима в Нижньому Новгороді. Арешт (формальний), заборона в'їзду до столиць. Дружба з Щепкіним.
- Березень 1858: Дозвіл на в'їзд до Москви. Зустріч з Максимовичем.
- Квітень 1858: Приїзд до Петербурга.
- 13 липня 1858: Останній запис. "Журнал" завершено. Починається нове життя, яке триватиме лише 3 роки.
Частина XVII: Глосарій (Люди і Терміни)
- Унтер-офіцер: Військове звання. У російській армії унтери часто були "дядьками", які знущалися з рядових. Шевченко, який мав певні привілеї (завдяки дружбі з офіцерами), все одно відчував себе "бесправным".
- Форт-Олександрівський: Сучасний Форт-Шевченко (Казахстан). Місце заслання, яке поет називав "пустинею". Хоча природа там красива, для нього це була тюрма.
- Щепкін Михайло: Великий актор, друг Шевченка. Його приїзд до Нижнього Новгорода став для поета ковтком свободи.
- Куліш Пантелеймон: Друг і опонент. Вони сперечалися все життя. Куліш хотів європеїзувати Україну, а Шевченко був "голосом землі".
- Інтроспекція: Самоспостереження. Головний метод "Щоденника". Автор дивиться не так на світ, як всередину себе.
Тема: Психологічний портрет Шевченка за матеріалами "Журналу" (1857-1858).
"Журнал" (Щоденник) Тараса Шевченка є унікальним документом доби, який деконструює міф про "мужицького поета" і відкриває нам Шевченка-інтелектуала.
Аргумент 1: Інтелектуальна широта та європейський контекст. На сторінках щоденника ми бачимо не просто колишнього кріпака, а рафінованого інтелігента. Шевченко вільно цитує світову літературу, обговорює новітні наукові винаходи (наприклад, фотографію та пароплави) і висловлює глибокі судження про театр і музику. Його захоплення "Естетикою" Лібельта свідчить про глибокий інтерес до філософії. Шевченко постає як людина Просвітництва, яка вірить у силу розуму і прогресу ("великий Фультон і великий Уатт"). Це руйнує стереотип про його "хутірську" обмеженість.
Аргумент 2: Емоційна щирість та внутрішня драма. Щоденник вражає своєю відвертістю. Шевченко не позує перед читачем (хоча й підозрює, що його можуть читати). Він чесно описує свої емоційні зриви, нудьгу, розчарування в людях і навіть свої фізичні недуги. Ми бачимо, як важко йому дається спілкування з обмеженими офіцерами та чиновниками, як він страждає від відсутності інтелектуального середовища. Його записи про "бруд" солдатського побуту контрастують з його прагненням до високого мистецтва. Це драма людини, яку намагалися перетворити на гвинтик системи, але яка зберегла свою індивідуальність.
Висновок: "Журнал" — це документ перемоги духу над обставинами. Незважаючи на десять років солдатської муштри, Шевченко не зламався і не здеградував. Щоденник фіксує момент його повернення до життя, "воскресіння" творчої особистості. Це підручник з того, як зберегти в собі Людину в нелюдських умовах тоталітарної системи.
🎯 Вправи
Уривки зі Щоденника
Шевченко і Щепкін
Есе: Шевченко без гриму
Есе: Мова щоденника
Аналіз уривка: "Про пароплав"
- Яке ставлення Шевченка до технічного прогресу демонструє цей уривок?
- Чому він називає парову машину "дитям світовим"?