абстрактний[абстра́ктний]

абстра́ктний -а, -е. Який виник унаслідок абстрагування; прот. конкретний. Оснований на абстракції (у 1 знач. ), схильний до абстрагування. Відірваний від дійсності, від життя. Абстр а ктна л е ксика — слова на означення якостей, властивостей, станів, відчуттів, категорій мислення, духовної та матеріальної культури. Абстр а ктна пр а ця — праця товаровиробників, що виступає як затрата людської робочої сили взагалі, незалежно від її конкретної форми. Абстр а ктне м и слення — один із видів людського мислення, який полягає в утворенні абстрактних понять і в оперуванні ними. Абстр а ктне мист е цтво — те саме, що абстракціон і зм.

АБСТРА́КТНИЙ, а, е. 1. Який виник у результаті абстрагування; протилежне конкретний. Коли-не-коли він підіймав одну руку й пальцем ніби показував на абстрактну мисль (І. Нечуй-Левицький); Ті змучені, голодні, стероризовані, віддані на понищення люди, які стояли перед професором Шнурре, мали в думках інше, зосереджувалися в ті хвилі зовсім не на абстрактних теоріях, а насамперед на вирішенні оголеного в усій своїй жорстокій відвертості питання: хто кого? (П. Загребельний); Для Франка краса в мистецтві існує не як втілення якоїсь абстрактної ідеї, а реально і об'єктивно (з наук. літ.); Політична програма М. Драгоманова була значною мірою утопічною, абстрактною (з наук. літ.); // Оснований на абстракції (у 1 знач.), схильний до абстрагування. Абстрактне мислення; // Відірваний від дійсності, від життя. Загалом у своїх літературних вправах я не брав далеких абстрактних тем, – теми брав я з того життя, яке мене оточувало і що мене вражало (С. Васильченко); І потім ці абстрактні розмови про націю. Вона, звичайно, далеко не проти того, щоб її країна вийшла на широку дорогу (М. Хвильовий). 2. Стос. до абстракціонізму, пов'язаний з ним. Геометричний абстракціонізм – вид абстрактного мистецтва, композиції якого побудовані з обмеженого набору правильних форм і основних кольорів (з наук. літ.).