адресант[адреса́нт]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
адреса́нт -а, ч. Той, хто адресує, посилає кому-небудь лист, телеграму, вантаж і т. ін.; відправник.
АДРЕСА́НТ, а, ч. 1 . Той, хто адресує, надсилає кому-небудь листа, телеграму і т. ін.; відправник. Здивований, він [Іван] починає читати адресу. Якась нісенітниця: прізвище адресата – Франко, прізвище адресанта – так само Франко (П. Колесник). 2. лінгв. Автор, учасник акту усної чи писемної комунікації. Метою адресанта є створення зрозумілого читачеві тексту (з наук. літ.).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | адреса́нт | адреса́нти |
| Родовий | адреса́нта | адреса́нтів |
| Давальний | адреса́нтові / адреса́нту | адреса́нтам |
| Знахідний | адреса́нта | адреса́нтів |
| Орудний | адреса́нтом | адреса́нтами |
| Місцевий | адреса́нті / адреса́нтові / адреса́нту | адреса́нтах |
| Кличний | адреса́нте | адреса́нти |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| адреса́нти | множина, знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- адреса́нт іменник чоловічого роду, істота відправник Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Адреса́нт, -та; -са́нти, -тів (хто аресує, посилає листи) Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- адреса́нт [адреисант] -нта, м. (на) -нтов'і/ -н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Пароніми
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger