алфавіт[алфа́ві́т]

алфаві́т -у, ч. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. За алфав і том — в алфавітному порядку; за абеткою. Алфав і т м о ви програмув а ння — набір символів, який задається описом конкретної мови програмування. Вихідн и й алфав і т спец. — алфавіт, зі знаків якого складається вихідна послідовність символів. Вхідн и й алфав і т спец. — алфавіт, зі знаків якого складається вхідна послідовність символів. Муз и чний алфав і т — буквенна система позначення музичних звуків.

АЛФА́ВІ́Т, у, ч. 1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; азбука, абетка. Похідні марші в ті часи робились досить повільно, і траплялось, випадали вільні години на привалах, інколи цілі дні відпочинку, їх використовував штабс-капітан, щоб показати ординарцеві перші літери алфавіту (Б. Левін); Старослов'янська писемність знає два алфавіти – кирилицю і глаголицю (з наук. літ.); Для позначення фізичних величин, як правило, використовують букви латинського алфавіту (з наук. літ.). 2. інформ., мат. Лінійно упорядкована сукупність символів, що використовується у певній формальній системі (математична теорія, мова програмування і т. ін.). Алфавітом мови програмування є скінченна непорожня цілком упорядкована множина, елементи якої називаються символами (буквами) (з навч. літ.). (1) За алфа́ві́том – за алфавітним порядком літер, прийнятим у мові. Узяти список з усіма запоріжцями – і всіх згадати за алфавітом (Остап Вишня). △ (2) Кири́лівський алфа́ві́т – те саме, що кири́лиця. У східних слов'ян кирилівський, або “уставний”, алфавіт панує до кінця XIV ст. (з наук. літ.).