алібі[а́лібі]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
А́ЛІБІ, невідм., с., юр. 1. Обставина, доказ, які свідчать, що обвинувачуваний (підозрюваний) у момент злочину перебував у іншому місці. Алібі, алібі, в мене алібі, я так само дещо тямлю в детективних романах, я спав тої ночі, моя жінка була поруч (Ю. Андрухович); Відсутність алібі. 2. Перебування обвинувачуваного (підозрюваного) у момент злочину в іншому місці як доказ його непричетності до злочину. Свідки захисту переконливо довели алібі підсудних (з газ.); Слідство перевіряє алібі двох затриманих у цій справі (з Інтернету).
Морфологія
іменник · 14 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | а́лібі | а́лібі |
| Родовий | а́лібі | а́лібі |
| Давальний | а́лібі | а́лібі |
| Знахідний | а́лібі | а́лібі |
| Орудний | а́лібі | а́лібі |
| Місцевий | а́лібі | а́лібі |
| Кличний | а́лібі | а́лібі |
Літературні засвідчення
Зрештою і Дмитрик сам не любив замислюватися, як і його хлопці, навіть у такі хвилини, коли, як тепер, доводилося легалізувати свій прохід крізь браму законности, яку втілював Тимко, і витрачати час на теревені, аби запаморочити знудженого Тимка, щоб він нарешті пропустив Дмитрика без перевірки, а разом з тим, щоб про всяк випадок, якби акція в подальшому перебігу луснула (виключена річ, бо все вкладалося, як по-писаному), мати алібі, мовляв, він, Дмитрик, зайшов до табору, як порядна людина, на виду в усіх і тому не міг проробляти жодних підозрілих маніпуляцій ні з краденими поросятами, ні з чимось іншим, хоч би там що твердили.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)
Вікіпедія
Алібі
Áлібі — доказ невинуватості підозрюваної у правопорушеннях особи, оскільки в момент правопорушення вона перебувала в іншому місці. В переносному значенні — наявність беззаперечних доказів непричетності до певних протизаконних дій.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BB%D1%96%D0%B1%D1%96