Лексикон · A-Я · А
атестат
іменник · «1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (Донч., V, 1957, 557); Сашко атестат одержав з відзнакою (Кучер, Т...»
Not in the practice pool yetЩе немає в наборі практики
Дані Атласу
готовоЗначення1 картка
готовоПоходженняBorrowed from Italian attestato, from Latin attestor
готовоМорфологія17 форм
готовоНаписання і вимова2 джерела
очікуєСтилістикабез нотаток
очікуєСиноніміяочікує джерело
очікуєОмонімочікує джерело
очікуєПаронімочікує джерело
очікуєФразеологіяочікує джерело
очікуєПриповідкиочікує джерело
очікуєСтиль і нормаочікує джерело
готовоЗасвідченнялітературний корпус
очікуєКурспоза курсом
готовоПереклад1 англ.
очікуєWikimediaочікує джерело
очікуєЗовнішніочікує добірку
Значення
Курскурсова фраза / chunk
1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (Донч., V, 1957, 557); Сашко атестат одержав з відзнакою (Кучер, Т...
Етимологія
Borrowed from Italian attestato, from Latin attestor
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | атестат | атестати |
| Родовий | атестата | атестатів |
| Давальний | атестатові / атестату | атестатам |
| Знахідний | атестат | атестати |
| Орудний | атестатом | атестатами |
| Місцевий | атестаті / атестатові / атестату | атестатах |
| Кличний | атестате | атестати |
Написання і вимова
- Правопис
- атеста́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Атеста́т, -та, в -ті; -та́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929)
Літературні засвідчення
Гончар О. · Олесь Гончар. Прапороносці · 1918
— Бій, бій — це для нас найкращий атестат, — провадив далі Самієв.
literary_fts · 53e7ebcf_c0014
Джерело: literary_fts
Переклад
атестат↔
diploma (certificate)
Джерело: dmklinger