байдуже[ба́йду́же]

ба́йд у же 1》 Присл. до байдужий 1). 2》 у знач. присудк. сл. Все одно, однаково, не має значення. 3》 у знач. присудк. сл. , кому до кого , до чого , про кого , про що . Не цікавить, не обходить кого-небудь щось .

БА́ЙДУ́ЖЕ. 1. Присл. до байду́жий 1. Вставав [Лазар] серед ночі і йшов на роботу, байдуже, холодно, без цікавості (М. Коцюбинський); Що людям до жалю чужого? – Одні позіхали, байдуже мовчали, А другі тікали від нього (Леся Українка); Чи міг Вася байдуже писати про бійця, який пробивався з ним трансильванськими лісами..? (О. Гончар); * Образно. Осіння ніч байдуже шамотіла десь за тином опалим листям (О. Донченко). 2. у знач. пред. Все одно, однаково, не має значення. Байдуже, якії в картині обводи. Аби малювання майстерне (В. Самійленко); Дівчата в ясних убраннях Усміхаються ясно – Не мені, та байдуже! (М. Рильський); // Не беру (не береш і т. ін.) до уваги. [Мар'яна (спохватившись):] Заслухалась вас та й байдуже, що пора уже додому (С. Васильченко); // Не журюся, не турбуюся (не журишся, не турбуєшся і т. ін.). В сусіда моя матусенька, А батько й байдуже (Я. Щоголів); – А я про своє [пальто] байдуже, – додав Власов, лягаючи прямо на траву (Панас Мирний). 3. у знач. пред., кому до кого – чого, про кого – що. Не цікавить, не обходить кого-небудь щось. Дарма, про все йому [ведмедикові] байдуже. Лежить та ласує медком (Л. Глібов); Розтовстів наш котик дуже – До мишей йому байдуже (Г. Бойко); Віднині в них одна дорога. А до людських теревенів їм байдуже (М. Руденко).