бакалавр[бакала́вр]

бакала́вр -а, ч. 1》 іст. Звання викладача (доцента) в духовних академіях Росії та України до 1869 р. 2》 У більшості країн – перший учений ступінь, що здобувається студентом після освоєння програм базової вищої освіти (3-5 років навчання у вищому навчальному закладі). 3》 У Франції (з 1808 р.) та деяких інших країнах – особа, що одержала диплом про закінчення середньої освіти.

БАКАЛА́ВР, а, ч. 1. іст. Найнижчий науковий ступінь у старовинних і деяких сучасних західноєвропейських університетах. Здобуття Юрієм Дрогобичем у 1470 р. ступеня бакалавра, а в 1472 – магістра свідчить про його наукові здібності й неабияку наполегливість у подоланні труднощів (з наук. літ.). 2. іст. Звання викладача в духовних академіях Росії і України до 1869 р. Другого дня пішла чутка між студентами, що Воздвиженського .. мали навіть замір зоставити при академії бакалавром (І. Нечуй-Левицький). 3. Той, хто здобув чотири- або п'ятирічну вищу освіту, склавши іспити чи захистивши бакалаврську роботу. Бакалавр – освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту (з мови документів); Державне замовлення на бакалаврів ; Навчальна програма з української мови для бакалаврів.