батьківщина[батьківщи́на]

I б`атьківщина -и, ж. 1》 Спадщина від батьків. 2》 заст. Спадковий маєток. II батьківщ`ина -и, ж. 1》 Країна стосовно до людей, які народилися в ній та є її громадянами; вітчизна. || Місце народження кого-небудь. 2》 перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь.

БА́ТЬКІВЩИНА ² , и, ж. 1 . Спадщина від батьків. – Батьківщини ми з нею не розтратили (Г. Квітка-Основ'яненко); Він у нещаснім засліпленню змарнував свою батьківщину (І. Франко); Він одружився, взяв половину батьківщини – три шнури поля, та поставив собі хату край села (М. Коцюбинський). 2. заст. Спадковий маєток. Правив панюга Гетьманським, як своєю батьківщиною. Що було скаже, – так тому й бути (Панас Мирний). БАТЬКІВЩИ́НА і БА́ТЬКІВЩИНА, и, ж. 1 . Країна стосовно до людей, які народилися в ній і є її громадянами; вітчизна. Ніхто її [України] не рятує... Козачество [козацтво] гине; Гине слава, батьківщина (Т. Шевченко); Усі наші біди від чужості своєму народові, від духовної відірваності від своєї Батьківщини (з газ.); // Місце народження кого-небудь. І прийшов Він [Ісус Христос] до Своєї батьківщини, і навчав їх у їхній синагозі, так що стали вони дивуватися й питати: Звідки в Нього ця мудрість та сили чудодійні? (Біблія. Пер. І. Огієнка); Звенигородський повіт – пишний куточок України, край садків, Шевченкова батьківщина! (І. Нечуй-Левицький); Київ не був ні його батьківщиною, ні навіть місцем довгого перебування, але він знав його чудово (В. Підмогильний). 2. перен. Місце зародження, походження або виникнення чого-небудь. Питання про походження сої до цього часу як слід не вивчено, проте більшість авторів вважає батьківщиною її Східну Азію і передусім Китай (з наук. літ.); Батьківщина ураганів і тайфунів – тропіки (з навч. літ.).