бачитися[ба́читися]

ба́читися -чуся, -чишся, недок. 1》 з ким і без додатка . Зустрічатися, бувати разом де-небудь. 2》 тільки в 3 ос. , перев. кому . Бути видним, сприйматися зором. || безос. || Ввижатися, поставати в уяві. || Здаватися. Б а читься у знач. вставн. сл. — вживається для вираження непевності в чому-небудь; здається, мабуть.

БА́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, недок. 1. з ким і без дод. Зустрічатися, бувати разом де-небудь. Я дуже близько зійшовся з Горьким, бачимось мало не щодня (М. Коцюбинський); Павло Сергійович бачився тепер з Тасею тільки на службі (Л. Дмитерко); Через кілька днів я знову бачився з керівником охоронної фірми (з газ.). 2. тільки 3 ос., перев. кому. Бути видним, сприйматися зором. Тільки вона йому і бачиться, тільки об ній і дума (Г. Квітка-Основ'яненко); // безос. Хоч стала вона [дівчина] оддалік, хоч стала в затінку, та мені добре бачилось, що не рада вона гостю (Марко Вовчок); // Ввижатися, поставати в уяві. З них же один мені бачиться всюди, До одного тільки серце лежить... (з народної пісні); Земля бачилась їм на всіх румбах від Сяну до Владивостока, від Мурманська до Балаклави (В. Кучер); А потім у снах воскресав без упину Померлої образ, він бачився сину Крізь срібний на сонці розвіяний пил (Л. Первомайський); // Здаватися. В селі убогім (Мені так бачиться) нічого Не виросло і не згнило. Таке собі, як і було (Т. Шевченко). 3. ба́читься (заст. ба́чся, ба́чилось), у знач. вставн. сл. Уживається для вираження непевності в чому-небудь; здається, мабуть. По його думці, він, бачиться, закинув Марусі наздогад, що се він її любить (Г. Квітка-Основ'яненко); Світ, бачся, широкий. Та нема де прихилитись В світі одиноким (Т. Шевченко); А й невелика, бачся, штука, – Так Лебідь рветься підлетіть, Рак упирається, а Щука тягне в воду (Л. Глібов); Він, бачилось, бажав усім своїм єством нассатися тої краси, свіжості та живучої сили, якою тут дихала вся природа (І. Франко); Старенький, бачилось, дрімав собі край столу (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича).