безглуздий[безглу́здий]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
безглу́здий -а, -е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний.
БЕЗГЛУ́ЗДИЙ, а, е. Позбавлений глузду; нісенітний, дурний. Нема на світі такої дурниці, такої безглуздої справи, котра б не знайшла свойого [свого] запаленого апостола і свойого [свого] мученика (І. Франко); Мемет був п'яний .. Його рухи були безглуздими й зайвими (М. Коцюбинський); Вона зашарілась, бо відповідь її здалася самій неймовірно безглуздою (О. Донченко); Праворуч чи ліворуч, вперед чи назад – всі ці можливості роздоріжжя були однаково страшні й безглузді (В. Підмогильний); Вони весь вечір просиділи удвох за шахами, і на диво Богданові, швагер робив зовсім безглузді ходи (Р. Іваничук); // у знач. ім. безглу́здий, дого, ч. Той, хто позбавлений глузду; нерозумний. Вірить безглуздий в кожнісіньке слово, а мудрий зважає на кроки свої (Біблія. Пер. І. Огієнка); Зрозумійте-но, неуки, мудрість, зрозумійте ви розум, безглузді! (Біблія. Пер. І. Огієнка).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
прикметник · 32 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| безглу́здій | жін., давальний |
| безглу́зда | жін., кличний |
| безглу́здій | жін., місцевий |
| безглу́зда | жін., називний |
| безглу́здою | жін., орудний |
| безглу́здої | жін., родовий |
| безглу́зду | жін., знахідний |
| безглу́здому | чол., давальний |
| безглу́здий | чол., кличний |
| безглу́здім | чол., місцевий |
| безглу́здому | чол., місцевий |
| безглу́здий | чол., називний |
| безглу́здим | чол., орудний |
| безглу́здого | чол., родовий |
| безглу́здого | чол., знахідний |
| безглу́здий | чол., знахідний |
| безглу́здому | сер., давальний |
| безглу́зде | сер., кличний |
| безглу́здім | сер., місцевий |
| безглу́здому | сер., місцевий |
| безглу́зде | сер., називний |
| безглу́здим | сер., орудний |
| безглу́здого | сер., родовий |
| безглу́зде | сер., знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- безглу́здий прикметник Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Безглу́здий, -да, -де Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- безглу́здий [беизглуздией] м. (на) -здому/ -з'д'ім, мн. -з'д'і Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
Ти міг би ще з півгодини розвивати цей свій безглуздий блазенський монолог, фон Ф., якби раптово й без попередження тебе кудись не заштовхнули, аж ти впав па тверду і зимну поверхню, здається, на голий цемент. — Поп(...) і мнє тут єщо…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger