безсоння[безсо́ння]

безсо́ння -я, с. 1》 Довге перебування без сну; неспання. 2》 Хвороблива відсутність сну.

БЕЗСО́ННЯ, я, с. 1. Довге перебування без сну; неспання. – Од безсоння звелась. П'яту ніч не спимо, не гасимо світла, пильнуєм, щоб не здрімати (М. Коцюбинський); Голова йому [Іваненку] від безсоння була важка, як настромлена на плечі торба з піском (В. Винниченко); З туману почали виринати озброєні мокрі люди, з запаленими від безсоння очима, босі, погано вдягнені (О. Довженко); Добрий день, мій рядок кароокий, побратиме моїх безсонь (В. Стус). 2. Хвороблива відсутність сну. [Психіатр:] Головне, не треба читати на ніч. Тоді, сподіваюсь, і безсоння мине (Леся Українка); Михайло в ті дні помітно змарнів, його напало безсоння (В. Кучер); Іонізоване повітря корисне також неврастенікам, особам, що хворіють на безсоння, підвищену втому, головні болі (з наук.-попул. літ.); Настій листя ожини призначають при підвищеній збудливості та хронічному безсонні (з навч. літ.); Масове поширення безсоння у наш час породило цілу індустрію виробництва снодійних засобів (з газ.); * Образно. Костюк притулився плечем до дзеркальних дверей купе, він входив у безсоння (Ю. Щербак).