бей
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
БЕЙ, бе́я, ч. У країнах Близького і Середнього Сходу – титул родоплемінної, а згодом феодальної знаті; у султанській Туреччині – титул вищих офіцерів і чиновників. Не подоба, щоб ліва дочка у бея була краще від правої вбрана (Леся Українка); Ширинський бей пішов у напад на Україну (З. Тулуб); Диван, візири, кати, військо, мулли, беї, паші, прислужники – все це тільки виконавці найвищої волі, а найвища воля – в її [Роксолани] руках (П. Загребельний); На переговори вийшов сам бей із писарем-чемерисом. Мазепа приймав бея в своєму шатрі (Ю. Мушкетик); Уже на початку XIV ст. запустівають Судак, Ескі-Кермен, Тепе-Кермен, Херсон, а Кирк-Ер (Чуфут-Кале) перетворюється на центр бейліка (вотчинне володіння бея) (з наук. літ.).
Морфологія
іменник · 17 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | бей | бе́ї |
| Родовий | бе́я | бе́їв |
| Давальний | бе́єві / бе́ю | бе́ям |
| Знахідний | бе́я | бе́їв |
| Орудний | бе́єм | бе́ями |
| Місцевий | бе́єві / бе́ї / бе́ю | бе́ях |
| Кличний | бе́ю | бе́ї |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| бе́ї | множина, знахідний |
Літературні засвідчення
— Так нехай тебе Господь благословить, — казав Кочу бей і з поважною міною перехрестив його, — тільки вважай, не пускай бісиків до дівчат, бо ви, теперішні хлопці, до того дуже скорі! Прощаючися з Мотрею, Чуйкевич просив її, щоб на його людей мала око і заступалася за них перед батьком, якщо буде треба.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)