берегти[берегти́]

берегти́ -еж у , -еж е ш; мин. ч. бер і г, берегл а , берегл о ; недок. , перех. 1》 що і чого . Не давати витрачатися, зберігати цілим. || Ощадливо витрачати, використовувати. 2》 Тримати в доброму стані що-небудь, оберігаючи від псування, руйнування. || Виявляти турботу, піклуватись про кого-небудь; доглядати. || Оберігати, охороняти кого-, що-небудь від чогось. 3》 Тримати в пам'яті, пам'ятати. || Старанно підтримувати, цінити, шанувати (якусь рису, властивість, почуття і т. ін.).

БЕРЕГТИ́, ежу́, еже́ш; мин. ч. бері́г, берегла́, ло́; недок., кого, що. 1. Не давати витрачатися, зберігати цілим. – За усіх усе зробить [Микола], ніколи не заліниться [лінується], хазяйського добра, як ока, береже (Г. Квітка-Основ'яненко); Ті гроші я берегла про чорну годину (І. Франко); // Ощадливо витрачати, використовувати. Нужда та злидні навчають і свого берегти, і чужого глядіти (Панас Мирний); Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (М. Руденко). 2. Тримати в доброму стані що-небудь, оберігаючи від псування, руйнування. Молоді та дорогі щепи сохли, кострубатіли – не берегло їх дозорливе око (Панас Мирний); // Виявляти турботу, піклуватися про кого-небудь; доглядати. Гірко було Маланці. От, зростила дитину, берегла, доглядала, рада була неба їй прихилити та зорями вкрити, а тепер оддай між люди на поневіряння (М. Коцюбинський); – Ластівка своїх малят годує, вона їх береже, доглядає, поки крила їм відростуть (О. Гончар); // Оберігати, охороняти кого-, що-небудь від чогось. Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу (Біблія. Пер. І. Огієнка); Бережуть кордони Бійці-богатирі (М. Рильський); * Образно. Бачу хати: ні цеглини, Ні замок не стереже: Стіни з вільхи та вербини, Правда двері береже (Я. Щоголів); – Прощавай, синку! Хай доля береже тебе (О. Бердник). 3. Старанно підтримувати, цінувати, шанувати (якусь рису, властивість, почуття і т. ін.). Маєте щастя, що маєте веселу вдачу, добрий гумор. І це треба берегти, бо воно підтримує сили (М. Коцюбинський); Треба берегти кожну краплю снаги фізичної й душевної (І. Багряний); – У нас люди вже навчилися високо цінувати і берегти почуття своїх друзів (В. Собко). 4. що. Дотримувати, пильнувати, виконувати. Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого (Біблія. Пер. І. Огієнка); Поправді, поправді кажу вам: Хто слово Моє [Ісуса Христа] берегтиме, не побачить той смерті повік! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Українська жінка завжди берегла народні скарби, берегла кожну іскорку народного вогнища (з публіц. літ.). (1) Берегти́ (оберіга́ти, борони́ти) честь кого, чого, чию і без дод. – дотримуватися морально-етичних правил гідності, боротися, захищаючи гідність кого-, чого-небудь. – Хр-р! Хр-р!.. Ну, негіднице-повійнице! Ось так ти бережеш чоловікову честь! (В. Малик); Решту своїх людей і решту своїх сил хотів я заховати, щоб боротися дальше за тих, що замість обороняти волю й честь, заколот чинять (Б. Лепкий); Сама Оксана не зважала ні на ті очі, ні на ті слова, бо їй треба хліб заробляти, честь берегти (М. Стельмах); – Вам, доньці таких статечних батьків, племінниці і учениці Драгоманова, не личить ставати під чужі знамена. Ви повинні боронити честь старої корогви, а не зрікатись її (М. Олійник).