благословити[благослови́ти]

(докон. до благословляти / див. благословляти) благословля́ти - я ю, - я єш, недок. ; благослов и ти, -вл ю , -в и ш; мн. благословл я ть; док. , перех. 1》 Хрестити кого-небудь, проказуючи при цьому молитву, побажання. 2》 перев. на що . Давати згоду на що-небудь, дозволяти кому-небудь щось. 3》 уроч. Славити, прославляти, вихваляти кого-, що-небудь (на віддяку за щось). 4》 кого ким , чим , розм. , заст. Дати, подарувати. Г о споди благослов и ! — вираз, що вживається, коли приступають до роботи або їжі. На світ благослов и ло безос. — розвиднілось.

(докон. до благословляти / див. благословляти) БЛАГОСЛОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., БЛАГОСЛОВИ́ТИ, влю́, ви́ш; мн. благословля́ть; док. і рідко недок., кого, що. 1. бібл. Давати милість, благодать, допомогу і т. ін. кому-, чому-небудь; обдаровувати благами (про Бога). Ти, Господи, благословлятимеш праведного, милістю вкриєш його, як щитом! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Нехай благословляє нас Бог, і всі кінці землі хай бояться Його! (Біблія. Пер. І. Огієнка); // кого ким, чим, розм. Давати, дарувати (про Бога). Живе Олеся рік і другий .. і четвертий. Благословив Господь діточками: три сини як три соколи (Марко Вовчок). 2. рел.-церк. Хрестити кого-небудь, проказуючи при цьому молитву, побажання. – Що ж ти нас не благословляєш, панотче? – каже Сомко Череваневі (П. Куліш); Веде Олександра діток, обливаючись сльозами, та все тільки благословляє їх та хрестить... (Марко Вовчок); Сиділа [Згода] на балконі нового будинку та все лиш усміхалася та благословила (І. Франко); Дай вам Боже.. дочечку до року до вінця благословити... (Леся Українка); Благослови ж, матусю, чумаків На їх непевну і тяжку дорогу (М. Рильський); Перед початком роботи делегатів та гостей благословили на добро священики Української автокефальної православної та Української греко-католицької церков (з газ.); * Образно. Природа .. лагідно благословляла людські веселощі (Я. Качура). 3. перев. на що. Давати згоду на що-небудь, дозволяти кому-небудь щось. – Я піду у черниці, – промовляє Катря .. – Я [батько] ніколи тебе на се не благословлю! (Марко Вовчок); Вмер старий Варлаам.., перед смертю благословивши свого учня йти в печери (М. Грушевський). 4. уроч. Прославляти, хвалити кого-, що-небудь. Я благословлятиму Господа кожного часу, хвала Йому завсіди в устах моїх! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Умийся, серце, щоб пізнала [мати] тебе .. І Господа благословляла за долю добрую твою (Т. Шевченко); Старий Гурте?.. поселився у капітана і благословить його ім'я та пильнує його дітей (І. Франко). 5. Бажати кому-, чому-небудь добра, миру, благодаті і т. ін. Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує (Біблія. Пер. І. Огієнка); Не платіть злом за зло або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення (Біблія. Пер. І. Огієнка). ◇ (1) Бо́же (Го́споди) благослови́ – уживається як побажання успіху перед початком якої-небудь справи, схвалення якихось дій. – Благословіть сей чесний і важкий хліб у піч посадити! – Боже благослови! (Г. Квітка-Основ'яненко); [Сотник (підходить до сина, хрестить його і цілує): ] Боже тебе благослови, моя дитино! (Т. Шевченко); (2) [Ле́две (ще ті́льки)] благословля́ло / благослови́ло на світ, безос. – світало, розвиднялося. Щебетання ластівок над вікном її невеличкої кімнати будило її [Марію], ще тільки благословляло на світ; а коли з-за обрію витикалося сонце, воно заставало її вже в полі (Д. Бедзик); Ось і сьогодні схопився [Твердохліб], ледве на світ благословило. Дні весняні гарячі, сівба тільки-но почалася, тут не до сну (І. Цюпа).