блакить[блаки́ть]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
блаки́ть -і, ж. Блакитний колір; голубінь. || Блакитний простір неба.
БЛАКИ́ТЬ, і, ж. Блакитний колір; голубінь. Небо сміялося своєю чистою, глибокою блакиттю (І. Франко); Світло зникло, небо змеркло, і блакить укрила хмари (Леся Українка); За якийсь час ці хмари насунуться на блакить ясного неба і зроблять грозу (М. Хвильовий); Сивизна лягла на скроні, А в очах – жива блакить (П. Воронько); Над головою неба блакить, а навкруги – зелений простір (з газ.); * Образно. В небі світлім – ні хмаринки. На душі моїй – блакить (М. Шеремет); * У порівн. О, принесіть мені пролісок з лісу. Ніжний і чистий, Як неба блакить (з народної пісні); // Блакитний простір неба. А вгорі ж – нема блакиті міри, .. В тій безодні потопає око... (М. Старицький).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 7 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| блаки́ті | жін., давальний |
| блаки́те | жін., кличний |
| блаки́ті | жін., місцевий |
| блаки́ть | жін., називний |
| блаки́ттю | жін., орудний |
| блаки́ті | жін., родовий |
| блаки́ть | жін., знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- блаки́ть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Блаки́ть, -ки́ті, -ки́ті, -ки́ттю (ж. р.) і рідше блаки́т, -ту (ч. р.) Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- блаки́ть [блакит'] -т'і, ор. -т':у Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…деними повертаю дні природи в мряковиння й первнів перші шуми: мов Божий стовп, стоїть мільйоннолітня ніч, в прадавньому хаосі землі й води всуміш. ПІСНЯ ПРО ДОЧАСНЕ СВІТЛО Вже не блакить – це вже блакитняви фонтани і небо неймовірне – в смуги звук потятий. О квіте тіла, хто ж тут більш, як ти, коханий, як ти, ненавиджений, плеканий і клятий! Глуха стіна нічого, що…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger