блудити
Дані Атласу
Значення
1. Ходити, їздити і т. ін. навмання, не знаючи шляху, напрямку; блукати. Ото ж тая дівчинонька. Що сонна блудила (Шевч., І, 1951, 6); — Як почав ходить, як почав блудить, Де був...
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
Інфінітив: блудити
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | блуджу | блудимо / блудим |
| 2 особа | блудиш | блудите |
| 3 особа | блудить | блудять |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | блудитиму | блудитимем / блудитимемо |
| 2 особа | блудитимеш | блудитимете |
| 3 особа | блудитиме | блудитимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| блудить | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- блуди́ти 1 дієслово недоконаного виду блукати блуди́ти 2 дієслово недоконаного виду вести розпусне життя Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Блуди́ти, блуджу́, блу́диш, -дять Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Омоніми
Фразеологізми та сталі вирази
блуди́ти слова́ми
Говорити несвідомо, безтямно, уві сні; марити. Він аж захворів. Ліг. А вдосвіта чую — блудить словами (М. Куліш); Спить Петруня .. дихання часте, блудить зо сну словами (С. Васильченко); // Говорити несерйозно. Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш (П. Чубинський).
Фразеологічний словник української мовиблука́ти (блуди́ти, іти́ і т. ін.) манівця́ми
Робити щось без чітких орієнтирів, навмання. — Я вирішив так: поставлю Загоруйка поруч з тобою, Світличний. Він буде рівнятися (співаючи) на твій голос. Чуєш, Загоруйко? Щоб не блукав десь манівцями… (О. Гончар); Нам треба уважно ставитися до молодого літератора… щоб він не блудив манівцями і дарма не губив свого обдарування (А. Малишко).
Фразеологічний словник української мовиблука́ти на задві́рках
— Поздоровляю, Степане. Не думав, що так скоро прозрієш. Гадав, що довго блукатимеш на задвірках та хитрого хліба шукатимеш (М. Ю. Тарновський).
Фразеологічний словник української мовиблука́ти (блуди́ти) / поблука́ти (поблуди́ти) очи́ма (по́глядом) перев. по чому
Переводити погляд з одного предмета на інший, не спиняючися ні на чому. Підвівся (Чіпка) з місця, став ходити вподовж хати та блукав страшними очима по стінах (Панас Мирний); Павлусь раптом зупинився і, блукаючи очима, розпачливо зойкнув: — Знову незнайоме місце (О. Донченко); Сидить в темниці в’язень самотній і скрізь блукає поглядом, смутний (Леся Українка); Горпина .. довго блудила тривожним поглядом по хаті, шукаючи Якова (Панас Мирний); Він поблукав очима по натовпі людей і відійшов убік (З газети).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
Самоомана комах, які навчилися блудити розумом...
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: kaikki/Wiktionary (CC BY-SA 3.0)