блідий[бліди́й]

бліди́й - а , - е . 1》 Без рум'янця; позбавлений природного кольору (про обличчя). 2》 Неяскравий, слабо забарвлений. || Який слабо світиться, дає слабке світло. 3》 перен. Невиразний, недосконалий. 4》 Уживається як складова частина різних ботанічних та інших назв-термінів. Блід а н е міч — застаріла назва залізодефіцитної анемії. Блід а пог а нка — смертельно отруйний гриб з родини мухоморових, що нагадує молоду печерицю та сироїжку зелену.

БЛІДИ́Й, а́, е́. 1. Без рум'янцю; позбавлений природного кольору (про обличчя). Біда – як жінка бліда, але ж лиха година, коли жінка – як калина (прислів'я); Блідий, він ще дужче поблід і опустив на груди свою важку голову (Панас Мирний); Дівчинка була захекана, бліда від хвилювання (О. Донченко); Гуляйвітер, блідий від природи, сам побілів (В. Дрозд). 2. Неяскравий, слабо забарвлений. Світало. На блідому небі ясно горіла зірниця (М. Коцюбинський); // Який слабо світиться, дає слабке світло. Місяць блідий крізь туман прозира (І. Франко); Вгорі.., бліда при денному світлі, горіла велика електролампа (В. Козаченко); Прикметою може бути й забарвлення місяця: червоний місяць – на вітер, блідий – буде дощ або сніг (із журн.). 3. перен. Невиразний, недосконалий. Не хочу перечитувати того, що написав, бо знаю, що воно бліде і не може змалювати розкішного гірського образу в Кузьмі-Дем'яні (М. Коцюбинський); Голос його був такий же блідий.., як і його обличчя (І. Багряний); Мені одно .. потрібно. .. Щоб річ, що я накреслив, виткав, Горіла, діяла, жила, Щоб не була блідим відбитком Чужого світла і тепла (П. Дорошко). 4. Уживається як складова частина деяких ботанічних, медичних та інших термінів. Бліда неміч; Бліда поганка.