бог[бо́г]

БОГ, рідко БІГ, ч. 1. род. Бо́га, бібл. (з великої літери). Творець і володар Всесвіту, усього сущого, який керує світом. На початку Бог створив небо та землю (Біблія. Пер. І. Огієнка); Боже великий, єдиний, Нам Україну храни, Волі і світу промінням Ти її осіни (О. Кониський); Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, – я тверда й сувора (О. Теліга); Тато молиться Богу, Тужить мама... (В. Стус); У розмові з Богом, з іконами мої мама знаходили умиротворення і спокій (Р. Федорів); На Слобожанщині обряд розговіння відбувається так. Вся сім'я стає перед образами і молиться Богові (з наук.-попул. літ.); Мене завжди цікавила істина, і я самотужки прийшов до розуміння, що істина – це Бог (з публіц. літ.); Бог перебуває у людині, живе в ній; а людина живе в Богові і Богом (із журн.). 2. род. бо́га. Згідно з політеїстичними віруваннями кожна з кількох або багатьох безсмертних істот, наділених надприродною могутністю, які зазвичай є предметом поклоніння. Стій, серце вражене, вгамуйся, горде, Чи нам же, смертним, на богів іти? (Леся Українка); – А се що? – в'їдливо поспитала Брунгільда, кинувши оком на барвисту мису в кутку, що зображувала давнього слов'янського бога сонця (І. Білик); На думку автора розкопок, святилище присвячене Перуну – богу грому та блискавок (з наук. літ.); Давні греки вважали, що героїчні пісні в уста виконавців вкладали боги, котрі супроводжували і визначали діяння людини впродовж усього життя (з наук.-попул. літ.); * Образно. – Жіноча врода – бог мій (Панас Мирний); Бог війни наче тільки зараз оце повністю розгортав свої божественні сили, невтомно стрясаючи території двох сусідніх країн одразу (О. Гончар); // чого, перен. Найбільший умілець у чомусь, наймогутніший володар чого-небудь. – Ми повинні за всяку ціну наздогнати богів золота [банкірів], інакше станемо .. їхніми титулованими офіціантами (М. Стельмах). 3. тільки мн., заст. Зображення Бога чи церковних святих; ікони, образи. Тут суздальці з богами та з книжками (Г. Квітка-Основ'яненко); Мозаїчні боги без голів або з половинками лиць валялись тут-таки, в поросі під ногами (М. Коцюбинський); Прабаба лежить на столі під богами (О. Довженко). Бо́же (Го́споди) [тебе́ (мене́, його́ і т. ін.)] спаси́ див. спаса́ти²; Го́спода (Бо́га) мо́лити див. моли́ти; Дя́кувати Бо́гові (Бо́гу, Го́сподові, Го́сподеві) див. дя́кувати; Прийми́ Бо́же (Го́споди) мою́ ду́шу (мене́) [до Се́бе] див. прийма́ти; Присяга́ти / присягну́ти (присягти́) Бо́гом (не́бом і т. ін.) див. присяга́ти; Присяга́тися (кля́сти́ся)/ присягну́тися Бо́гом (Христо́м, хресто́м і т. ін.) див. присяга́тися; Христо́м-Бо́гом кля́сти́ся див. кля́сти́ся; Христо́м-Бо́гом моли́ти див. моли́ти. ◇ (1) Ба́чить Бог – уживається як запевнення в правдивості висловленого; справді, дійсно. І не знала вона, що сказати Річенкові, чим потішити наболілу його душу. А бачить Бог, хотілось їй се зробити (Г. Хоткевич); – Ваше високоблагородіє ... бачить Бог – я не винен, пролепетав писець (Ф. Бурлака); Бі́йся (бі́йтесь) / побі́йся (побі́йтесь) Бо́га! див. боя́тися; Бо́га побоя́вся (побоя́лися) б див. побоя́тися; (2) Бог (Госпо́дь) зна що [таке́]: а) уживається для вираження здивування, обурення, невдоволення і т. ін. – Маша! Прошу тебе звернути увагу вчительки нашої на те, як балакають наші діти!.. Се Бог зна що таке... се ні на що не схоже... (М. Коцюбинський); [Орест:] Що ж то за книжки такі отреченні? [Любов:] А наукові, по філософії, психології .. і психіатрії! [Соня:] Бог зна що! (Леся Українка); б) нісенітниця, дурниця. – А чого це ви поставали та руки позгортали та ще й верзете Бог зна що? – загомонів Кайдаш до синів (І. Нечуй-Левицький); (3) Бог (Госпо́дь) ми́лував / поми́лував кого і без дод. – кому-небудь пощастило уникнути чогось неприємного, небажаного; все обійшлося. – Чи на батька теж розбійники нападали, мамо? – спитав менший брат. – Ні, моя дитино, ні, Господь милував (Марко Вовчок); – А ви вже були поранені? – спитала Варвара. – Ні, Бог милував (Л. Первомайський); – Ти оглух?.. – Та поки Бог милував (М. Стельмах); І досі страшно, як згадаю, Хотів палати запалить Або себе занапастить, Та Бог помилував... (Т. Шевченко); (4) Бог (Госпо́дь) несе́ / прині́с кого і без дод. – хто-небудь з'являється, приходить, приїздить (перев. несподівано). Ще й обіду не дообідали, як чує Пріська – щось шамотить у сінях, – кого ж то Бог несе? – спитала вона, кладучи ложку (Панас Мирний); – Будьте ласкаві, пустіть переночувать! – А хто ж ви такі, звідки Бог несе, – спитав хазяїн (І. Нечуй-Левицький); – Чого тебе Господь приніс, брате? – Задумав собі та й поїхав (Марко Вовчок); – А вставай, панотче, – Бог гостя приніс! – крикнула вона (І. Нечуй-Левицький); (5) Бог (Госпо́дь) приві́в кому, кого і без дод. – судилося, довелося, пощастило. А сьогодні, у такий великий празник, він ще більш молився, і на серці так йому було весело, як і усякому богобоязному, кого приведе Бог дождатись Великодня (Г.…