боронити
Дані Атласу
Значення
1. перех. і без додатка. Обороняти, захищати кого-, що-небудь. — Мене од всіх ти боронив (Котл., І, 1952, 232); [Василь:] Закипіло тоді моє серце, запеклося: .. пішов боронити м...
Морфологія
дієслово · 24 форми · VESUM
Інфінітив: боронити
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | бороню | боронимо / бороним |
| 2 особа | борониш | бороните |
| 3 особа | боронить | боронять |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | боронитиму | боронитимем / боронитимемо |
| 2 особа | боронитимеш | боронитимете |
| 3 особа | боронитиме | боронитимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| бороніте | наказовий, множина, 2 ос. |
| Форма | Позначка |
|---|---|
| боронить | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- борони́ти 1 дієслово недоконаного виду обороняти; забороняти борони́ти 2 дієслово недоконаного виду боронувати рідко Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Борони́ти, -роню́, -рони́ш; борони́, -роні́ть, іноді боро́нь, -ро́ньте Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Омоніми
Фразеологізми та сталі вирази
хай (неха́й) Ма́ти Бо́жа ми́лує (проща́є, боро́нить, поми́лує і т. ін.) кого
Уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т. ін.; щоб було все добре. Може, справді се йому мої сльози одливаються. Нехай же Мати Божа прощає мене, грішну, що я… рідному братику лихо наплакала (Марко Вовчок); — Ну, хай тебе боронить і хова од лиха Мати Божа… Прощавай! (М. Коцюбинський); Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию. — Хай боронить вас… Мати Божа… Не забувайте, синки (О. Довженко); Старий схопив її за голову: — Катре, дочко моя нещаслива! Нехай тебе Мати Божа помилує! (Марко Вовчок).
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…до Ізару, присягаючись пізніше, ніби з ковіньки летіли іскри, — так подіяв на таборових мешканців, що всі повисипали з бараків з наміром до останньої краплі крови, — кому як щастило: руками, ногами, палицями, а Віталій Луцький мокрою пелюшкою, які жінка лагодилася прати, — боронити потоптувану справедливість, хоч потім, коли дійшло до поліції і кмітливіші, правда, дещо пожмакані молодці, своєчасно втратили зацікавлення полем бою, на майдані, крім Тараса Синькавського, що зламав ногу й не годен був кроку ступити (друзів, які його винесли б на руках, як це…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger