бочка[бо́чка]

бо́чка I -и, ж. Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина, перев. опукла посередині, з двома плоскими днищами. II -и, ж. Повітряний маневр у горизонтальному польоті, коли літак робить повний оберт навколо своєї поздовжньої осі.

БО́ЧКА¹, и, ж. Велика дерев'яна або металева циліндрична посудина, перев. опукла посередині, з двома плоскими днищами. Бездонної бочки не наллєш (Номис); На лимані не солили риби в бочках на просіл (І. Нечуй-Левицький); Біля будки .. стоїть парокінна підвода з бочками пального (О. Гончар); На Гуцульщині популярним ремеслом було бондарство – виготовлення бочок, цебер, відер (з наук.-попул. літ.). Обтяга́ти (обтя́гувати) / обтягти́ (обтягну́ти) бо́чку див. обтяга́ти; Як (мов, ні́би і т. ін.) оселе́дців (рідко селе́дців) [у бо́чці] див. оселе́дець. ◇ (1) Бо́чка Данаї́д, книжн. – марна, даремна праця. Псевдоборотьба з бюрократами – це бочка Данаїд, на яку витрачаються великі сили (з газ.); Вли́ти в бо́чку ме́ду (в мед) ло́жку дьо́гтю див. влива́ти¹; Коти́ти / покоти́ти бо́чку див. коти́ти; Ло́жка дьо́гтю [в бо́чці ме́ду] див. ло́жка; Сиді́ти на порохові́й бо́чці (на порохово́му по́гребі) див. сиді́ти; Як (мов, ні́би і т. ін.) з відра́ (з бо́чки, з цебра́) див. відро́; (2) Як (мов, ні́би і т. ін.) з [поро́жньої (духово́ї)] бо́чки, зі сл. густи, гукати і т. ін.: а) дуже гучно, голосно, сильно. – Чи правду я кажу, чи ні? – Святу правду, пане гетьмане! Святу правду! – загули кругом запорожці, як із бочки (П. Куліш); Вже на десятому ході Груба гукнув, як з бочки: – Мат! (П. Панч); Інокеша гоготить, як з духової бочки, дихає грозою: – Прокляв тебе єси в зачатії, – реве він, і з його грудей рветься невгамовна бичача сила (Григорій Тютюнник); б) гучний, грубий (про голос, звук). – Добридень, отче Харитоне! – гукнув з воза веселий Млинковський таким здоровим та хрипким басом, як з порожньої бочки (І. Нечуй-Левицький); (3) Як (мов, ні́би і т. ін.) у бездо́нну (діря́ву) бо́чку – у великій кількості, безконечно, марно. Гроші пливуть, як у бездонну бочку (з газ.); (4) Як (мов, ні́би і т. ін.) у бо́чку Данаї́д, книжн. – марно, даремно. – На цю псевдоборотьбу з філоксерою ми, мов у бочку Данаїд, кидаємо гроші, силу, час... (М. Коцюбинський). БО́ЧКА², и, ж. Повітряний маневр у горизонтальному польоті, при якому літак робить повний оберт навколо своєї поздовжньої осі. Італійський транспортний літак крутив бочки й мертві петлі не гірше за винищувач (із журн.); За інформацією очевидців, літак зробив бочку, увійшов у піке, не впорався з керуванням і зачепив крилом літак, що стояв на злітній смузі (з газ.); * Образно. – Я думаю, що на віршах теж потрібний вищий пілотаж, га? Всякі там бочки.., штопори (Ю. Яновський).