браво[бра́во]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
БРА́ВО¹. Присл. до бра́вий. Коло скирт мої воли стоять і так браво сіно їдять, аж шкода відгонить... (з переказу); Один Барило браво йшов, і втома його не брала (О. Стороженко); Браво клацнувши каблуками, питається [Денис Блаженко] дозволу гвардії старшого лейтенанта звернутись до нього (О. Гончар). БРА́ВО², виг. Уживається як вияв похвали, схвалення чого-небудь. Всі [звірі] схвалили річ лиса, гукнули: – Браво! (з казки); – Браво, пане Броніслав, браво! – похвалив його чорнявий товариш (Д. Бедзик); – Браво! – схвалив той, що з університетським значком (А. Крижанівський).
«браво» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
прислівник · 1 форма · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| бра́во |
Омоніми
Літературні засвідчення
Але ця дівчинка з очима, як терносливи, і взискуючими губами не має нічого: ані блокнота, ані книжки, ані фотографії твоєї, Мартофляче, і вона просить, аби ти розписався їй на лобі, і ти просиш синього й жовтого фломастерів і виводиш на її гарячому лобику свої ініціали, браво, біс, цілуєш їй руку, ну що ж далі? Тим більше, що все товариство, спинившись за кілька кроків, люто гукає тебе: — Мартофляк! Ростику! Старий! Ти йдеш чи ні?! Якого хека? Однак ти потрапив як сир у масло, як щука в річку, Мартофляче.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)