бракувати[бракува́ти]

бракува́ти I - у є, недок. , безос. Не вистачати, не бути. Т і льки цьог о [ще] бракув а ло! — уживається, коли сталося (або може статися) що-небудь небажане, неприємне. II - у ю, - у єш, недок. , перех. Визнавати незадовільним, низькоякісним. || Відкидати, відхиляти; нехтувати.

БРАКУВА́ТИ¹, у́є, недок., безос. Не вистачати. То чому ж ти такий в мене зробивсь? За чим сумуєш? Що бракує тобі? (Марко Вовчок); Нічого йому не бракувало, а проте був блідий, як труп (І. Франко); Було так душно, що грудям бракувало повітря (М. Коцюбинський); Мені дуже мало бракує до цілковитого видужання (Леся Українка); Щурячі очі його враз помітили, що на роботі бракує посполитих (З. Тулуб); Йому особливо бракувало зараз повного ласки, люблячого погляду (А. Дімаров); Кілька разів перераховували [в'язнів] – одного таки бракувало (Р. Іваничук); Сучасних приладів, реактивів, препаратів бракує і в лікарнях, і в поліклініках (з газ.). (1) Ті́льки цього́ [ще] бракува́ло! – уживається, коли сталося (або може статися) що-небудь небажане, неприємне. – Оце то так! тільки сього бракувало! (Леся Українка); Таке страхіття лихе, казала Настя, нам ще тільки цього бракувало (У. Самчук). ◇ Нема́ (нема́є, браку́є, не ста́ло) кебе́ти див. нема́; Нема́ (нема́є, не було́, не вистача́є, браку́є і т. ін.) [одніє́ї (тре́тьої, деся́тої і т. ін.)] кле́пки у голові́ див. нема́; Ті́льки (хіба́, хіба́ що, лиш) пташи́ного (пти́чого) молока́ нема́ (не вистача́є, браку́є і т. ін.) див. нема́. БРАКУВА́ТИ², у́ю, у́єш, недок., кого, що. Визнавати незадовільним, низькоякісним. Той [Січкар] пильно оглядав кряжі, бракував за найменший сучок (М. Стельмах); // Відкидати, відхиляти; нехтувати. Мені здається, що не варт бракувати такої потреби, треба і задля неї піклуватись (Панас Мирний); Тася в душі сердилась на матір, бракувала кандидатури женихів (Л. Дмитерко); – Десять пляшок бракую, ти їх зубами відкривав (А. Крижанівський).