бризки[бри́зки]

бри́зки -зок, мн. ( одн. бр и зка, -и, ж. ). Краплини рідини, які швидко розлітаються від удару, вітру і т. ін. || Дрібні частинки твердого тіла, що розлітаються від удару, вибуху і т. ін.

БРИ́ЗКИ, зок, мн. (одн. бри́зка, и, ж.). Краплини рідини, які швидко розлітаються від удару, вітру і т. ін. Світ падав на бризки білої хвилі, що лилася по камінні (І. Нечуй-Левицький); Водяні гребені б'ють у борт, обдаючи одежу солоними бризками (А. Шиян); Болото бризками виривається з-під коліс (Н. Рибак); Пішла [Христина] до ставочка, пірнула з розгону у прохолодну воду.., здійняла хмару бризок (О. Бердник); Глянула [Інна] на себе в дзеркалі, крапленому бризками води, засміялася (В. Дрозд); // Дрібні частинки твердого тіла, що розлітаються від удару, вибуху і т. ін. Смертельні бризки з розірваної в десяти метрах .. міни різонули по деревах (Іван Ле); Сліпучі бризки металу, характерний тріск електричної дуги – так ми уявляємо процес електрозварювання (із журн.); * Образно. Яке тепле повітря навкруги, пташки на голих кущиках, як бризки радості (Ю. Яновський). ◇ (1) Ті́льки бри́зки полетя́ть від кого – чого – через сильний удар, вибух і т. ін. нічого не залишиться від кого-, чого-небудь. Тим часом вийдуть [піші] з города .. та вдарять на знетямлених напасників так, що од них тільки бризки полетять! (П. Загребельний).