британці[брита́нці]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
БРИТА́НЦІ, ів, мн. (одн. брита́нець, нця, ч.; брита́нка, и, ж.). Населення Великої Британії. Гудуть голоси, дзвенить посуда, сиплеться сміх, булька вино, грає радісно море, а чорний смокінг в білих штанах, як машина, старанно ріже криваве м'ясо і біла британка так само тоне в червоній оправі книжки (М. Коцюбинський); Іван Васильович, котрий Грозний, наприклад, плекав мрію про втечу на далекі туманні береги Альбіону до скупих та пихатих британців (Ю. Логвин); Для британця чи француза доби імперії “білі” колонії, як от Ірландія й Австралія, також були населені нижчими істотами (О. Забужко).
Літературні засвідчення
Британці любили говорити про жіночних бенгальських /27/ чоловіків, тим самим словесно применшуючи бенгальський націоналізм 18.
Джерело: literary_fts
Вікіпедія
Британці
Брита́нці — громадяни Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, Британських заморських територій та Коронних володіннь. Термін британці почав формувалися у Середньовіччі на Британських островах, стосовно народів та народностей, які мешкали на території Сполученого Королівства, а нині проживають по всій земній кулі.
Джерело: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96