будити[буди́ти]

буди́ти будж у , б у диш, недок. , перех. 1》 кого . Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. 2》 перен. Збуджувати, спонукати до діяльності. || Викликати думки, мрії і т. ін. || на що . Закликати до чого-небудь.

БУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш; наказ. сп. буди́; недок., кого, що. 1. Переривати, припиняти чий-небудь сон, примушувати прокинутися. Сього сердешного тімаху Будити стали, щоб устав (І. Котляревський); Ще не світало, а Прокіп будив наймитів (М. Коцюбинський); – А я думала, ти ще спиш, – сказала вона .. – Я йшла будити тебе (Ю. Шовкопляс); Коли його хтось будив, штовхаючи чоботом під бік, то не вірилося, що все це [сон] відбувалося .. протягом п'яти хвилин (О. Гончар); * Образно. А щоб збудить Хиренну волю, треба миром, Громадою обух сталить; Та добре вигострить сокиру – Та й заходиться вже будить (Т. Шевченко). 2. перен. Збуджувати, спонукати до діяльності. Будемо будить людей, знімать з очей полуду, з душі байдужість, відчай (Василь Шевчук); // Викликати думки, мрії і т. ін. Не дивуйте, що думи глибокі Будять речі та сльози пекучі (Леся Українка); До неї [семінарії] приймали щороку 10–12 душ казенними стипендіатами, і це будило світлі мрії про науку в сільської бідноти (С. Васильченко); // на що. Закликати до чого-небудь. Сонце гріє і голубить, На геройство серце будить (П. Тичина).