бурчати[бурча́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
бурча́ти -ч у , -ч и ш, недок. , розм. 1》 перех. і без додатка . Говорити невиразно, нерозбірливо. || Докучливо висловлювати своє невдоволення чим-небудь, дорікати комусь. 2》 неперех. Утворювати одноманітні, приглушені, схожі на булькання звуки; дзюрчати (про річку, струмок і т. ін.). || безос. Утворювати переливчасті звуки низького тону (під час переміщення їжі в шлунку).
БУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. 1. що і без дод. Говорити невиразно, нерозбірливо. Гапка й собі бурчала щось під носом (І. Франко); // Докучливо висловлювати своє невдоволення чим-небудь, дорікати комусь. Молодицям вся неволенька: У колисці дитина кричить, На припічку та горщик біжить, У запічку свекруха бурчить (з народної пісні); Та вже й убралась того дня панночка хороше! А стара супиться та все бурчить (Марко Вовчок); [Рябина:] Ніхто до мене слова не промовить.., навіть жінка не говорить, або бурчить, або лає (І. Франко); – Ех, свинство! – бурчить якось злісно Іван (В. Винниченко); І довго ще бурчав старий, пораючись у себе на дворі (З. Тулуб); Дунда знову бабрався коло якогось житва .. й сердито бурчав: – Ганчірки всякі (Б. Антоненко-Давидович); * Образно. Зима іти не хоче, На весну щось бурчить (М. Рильський). 2. Те саме, що буркота́ти 2; // безос. Утворювати переливчасті звуки низького тону (при переміщенні їжі в шлунку). У животі в матушки Раїси приємно бурчало від ситої м'ясної вечері (О. Донченко); Найголосніше бурчить у животі, – чухаючи в потилиці, сказав Мечик (О. Бердник); Богдан священнодіяв над стравою: йому хотілося продовжити сам процес їди, бо потім все одно бурчить у животі, ніби й не їв (Р. Іваничук).
Етимологія
Джерело: ЕСУМ, т. 1, с. 304
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
Інфінітив: бурча́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | бурчу́ | бурчимо́ / бурчи́м |
| 2 особа | бурчи́ш | бурчите́ |
| 3 особа | бурчи́ть | бурча́ть |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | бурча́тиму | бурча́тимем / бурча́тимемо |
| 2 особа | бурча́тимеш | бурча́тимете |
| 3 особа | бурча́тиме | бурча́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| бурча́ть | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- бурча́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- Орфоепія
- бурча́ти [бурчатие] -чу, -чиш, -чиемо, -чиете; нак. -чи, -ч'іт' Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
— Ну, що це таке?! — Лауелл одійшов од вікна до крісла.— Ме... не... не чіпайте мене! Сам сяду, чорт би мене вхопив.— Не перестаючи бурчати, важко повертаючись і охкаючи, Лауелл без чужої допомоги сів у крісло.— Не прийшов? — Но, сер. Сусідній кабінет, в якому зібралися вже всі запрошені, справляв трохи незвичайне вра…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger