бут
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
БУТ¹, у, ч., буд. Будівельний камінь, що використовується перев. для фундаменту. Для мурування вживали в основному бут (рваний камінь) на глині (з наук. літ.); Курган як архітектурна пам'ятка зберігся, і його можна оглянути, оскільки гробницю обклали бутом (з наук.-попул. літ.); Подрібнений у бункері, бут завдяки власній вазі падає вниз, на стрічку конвеєра (із журн.). БУТ², у, ч., діал. Молода зелена цибуля. Він і веде нас до себе на город молодий бут поливати (Д. Мордовець). БУТ³, а, ч., іст. У часи набігів ординців – бранець, силоміць навернений у мусульманство. З літопису Самійла Величка відомо й про винищення Сірком кримських бутів – обусурманених українців, які не захотіли повертатися в Україну (з наук. літ.).
«бут» засвідчено в словнику Б. Грінченка (1907). Це один із найповніших домодерних реєстрів української лексики.
Морфологія
іменник · 10 форм · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| бу́тові | чол., давальний |
| буту | чол., давальний |
| бу́те | чол., кличний |
| буті | чол., місцевий |
| бу́тові | чол., місцевий |
| буту | чол., місцевий |
| бут | чол., називний |
| бу́том | чол., орудний |
| буту | чол., родовий |
| бут | чол., знахідний |
Омоніми
Літературні засвідчення
Бут ту не про хустки йшлося – йшлося про хорошу зустріч і товариську подяку.
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: e2u.org.ua (Rysin, Starko et al.)