білок[біло́к]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
біло́к I -лк а , ч. 1》 Густа напівпрозора маса пташиного яйця, в якій міститься жовток. 2》 біол. , хім. Складна хімічна сполука, органічна речовина, яка є основною складовою частиною клітин організмів; білковина. II див. білки .
БІЛО́К ¹ , лка́, ч. 1 . Густа напівпрозора маса пташиного яйця, в якій міститься жовток. Тонка оболонка відокремлює жовток від білка (з навч. літ.); Іноді виникає алергія на білок курячого яйця (з газ.); * У порівн. Алі .. скочив у море, занурюючи мокрі рожеві литки у легку й білу, як збитий білок, піну (М. Коцюбинський). 2. біохім. Складна хімічна сполука, органічна речовина, яка є основною складовою частиною клітин організмів; білковина. Білки відіграють особливо важливу роль у біології, тому що вони є незамінною основою живої речовини (з наук. літ.); Джерелами білка в харчуванні людей є продукти тваринного і рослинного походження (м'ясо, риба, яйця, молоко, сир, хліб, крупи) (з наук. літ.); * Образно. Білок заявляв претензію на якусь екстериторіальність, на якусь дипломатичну недоторканість серед інших органічних речовин (В. Підмогильний). БІЛО́К ² див. білки́ .
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
іменник · 16 форм · VESUM
| Відмінок | Однина | Множина |
|---|---|---|
| Називний | біло́к | білки́ |
| Родовий | білка | білкі́в |
| Давальний | білко́ві / білку | білка́м |
| Знахідний | біло́к | білки́ |
| Орудний | білко́м | білка́ми |
| Місцевий | білко́ві / білку | бі́лках |
| Кличний | білку | білки́ |
Написання і вимова
- Правопис
- біло́к 1 іменник чоловічого роду речовина біло́к 2 іменник чоловічого роду оболонка ока Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Біло́к, білка́, -ко́ві, в -ку́; -ки́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929)
Синоніми та антоніми
Фразеологізми та сталі вирази
світити / засвітити очима (оком, білками) на кого і без додатка
1. Пильно дивитися, поглядати на кого-небудь. Мій парубок (Яків) тільки очима світить та поза мною посувається (Марко Вовчок); — Які проворні,— дорікає він і світить оком на Охріма та Гараська (Григорій Тютюнник); — А ти хвостом не крути і за чужі спини не ховайся,— засвітив на нього оком Латочка (Григорій Тютюнник). 2. Виявляти поглядом якесь почуття (перев. гніву, роздратування). Свекруха світила очима на невістку ще й тоді, як чоловік був дома; а як його у військо взяли, то докорам кінця-краю не було (Панас Мирний); Строганиха .. тепло світила очима і просила гостей сідати на садовій лаві (А. М’ястківський); — Принесіть березки! — сказала…
Фразеологічний словник української мовиЛітературні засвідчення
…їм усячина. Але Катерина не піддавалася й все шукала "средствія". Порадили їй ще одно, але це треба ждати дуже довго. На Великдень освятити сире яйце й Сховати. І держати доти, аж білок у ньому затвердіє, як шкло. Так оце шкло й помагає. — Чи буде більмо у худоби чи у людини — все одно. Настругати того шкла в порошок, набрати до пера трошки і вдмухнути в більмове…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger