важити[ва́жити]

ва́жити -жу, -жиш; наказ. сп. важ; недок. 1》 неперех. Мати певну вагу. 2》 неперех. , перен. Мати значення; значити. 3》 перех. Визначати вагу чого-, кого-небудь. 4》 неперех. , на кого – що . Розраховувати, сподіватися мати своїм. || Замірятися, зазіхати. 5》 неперех. , чим . Ризикувати, наражати на небезпеку. 6》 неперех. , на що , перен. , рідко . Зважати, брати до уваги.

ВА́ЖИТИ, жу, жиш; наказ. сп. важ; недок. 1. Мати певну вагу (див. вага́¹ 1). Буханець важив точно два кіло й 400 гр [г] (І. Багряний); – Важив я торік сім пудів, а тепер більше, як три, не заважу (З. Тулуб); – Угадай, скiльки важу (Р. Андріяшик); Стара ледве пересувалася: мало того, що було їй вже, напевно, під сотку, до повного щастя, важила вона вдвічі більше за свій вік, тому пересувалася завжди на спеціально сконструйованому для неї кріслі-візку (Ю. Андрухович). 2. перен. Мати значення; значити. Він побачив, що часто зовсім незначна на перший погляд деталь у роботі важила надзвичайно багато (О. Донченко); Не могла для більшовиків важити й духовна посада отця Йосипа – старшого священика в місті й повіті (Б. Антоненко-Давидович); Авторитет Русевича і його двадцятирічний стаж важать куди більше, ніж два роки роботи .. Розенберга (Ю. Шовкопляс). 3. кого, що. Визначати вагу кого-, чого-небудь. Там важили барила з сахаром і накладали на хури (І. Нечуй-Левицький); З ранку до вечора сидів він у своїй лабораторії.., важив на аптекарських тендітних терезах білі порошки (О. Іваненко); Ми шеренгою проходили повз стіл, за яким сиділа медкомісія, нас оглядали, міряли, важили, перевіряли, чи немає захворювань шкіри (з газ.). 4. на кого – що. Розраховувати, сподіватися мати своїм. На віщо ж ти важиш: Чи на мою ясненькую зброю, Чи на мого коня вороного, Чи на мене, козака молодого? (з думи); Мотря важить на іншого... на того Гайдученка... (Марко Вовчок); // Замірятися, зазіхати. Хто на моє здоров'я важить, той (сам) його не має (Номис); – Ой, се він [чарівник] на мою душу важить! – простогнав Кабан (І. Франко); Як сміють .. важити на їхній спокій? (Іван Ле). 5. чим. Ризикувати чим-небудь. Не раз, не два через плоти лазив, не раз я, не два здоров'ям важив (П. Чубинський). 6. на що, перен., рідко. Зважати, брати до уваги. – Важимо на ваші літа й присуд той відкладемо (Іван Ле); На небезпечності не важив бойові, А слави не шукав, лише добра народу (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича). ◇ (1) Ва́жити голово́ю (життя́м): а) (перев. зі сл. своєю, своїм) наражатися на смертельну небезпеку. Вже скільки разів він [козак] наражався на небезпеку, скільки разів важив своїм розхристаним життям, а проте ласкава доля поки що не зраджувала його (С. Добровольський); – А навіщо ж так важити життям? Ви б сіяли хліб, годували свиней, курчат (І. Багряний); Чи міг ще раз важити своєю головою, тепер уже напевне знаючи, що вмре (В. Козаченко); – Дивіться, діду. То ж такі ватаги. Ніде ж нікого, важите життям (Л. Костенко); Ті вже розтягують сіті, ці – псів із припону спускають, Інші – ідуть по слідах і невтомно життям своїм важать (Ю. Винничук); б) (чиєю, чиїм) наражати кого-небудь на смертельну небезпеку. Але ж там було небезпечно. Я не міг важити вашим життям (Ю. Яновський).