важко[ва́жко]

ва́жко 1》 Присл. до важкий 1-9). 2》 у знач. присудк. сл. , кому . Про відчуття великої ваги, великого напруження, зусиль. || Про наявність знегод, труднощів. || також без додатка . Про почуття втоми, неприємного фізичного стану, болю, страждань. || також без додатка . Про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій. || без додатка . Про гнітючу, напружену ситуацію.

ВА́ЖКО. 1. Присл. до важки́й 1–8; вищ. ст. ва́жче. Він стрибає. Вода важко накрила його голову (О. Донченко); Хлоп'я кладе хустину на місце і тихо крадеться до кишені в жилетці. Товста Якова рука важко налягла на той бік (Панас Мирний); Руки [Боровика] опустились важко, безвільно і повисли враз, втративши всю свою силу (В. Собко); Дід Баклага важко ступає своїми юхтовими чобітьми (І. Микитенко); Сходились [повстанці] мовчки, шаблі витирали і дихали важко (П. Тичина); Зітхнула Настя важко, обтерла сльози дрібні (Марко Вовчок); Важко задумався Войтарович (І. Франко); Наймичка невсипуща Щовечір, небога, Свою долю проклинає, Тяжко-важко плаче (Т. Шевченко); Матюха глянув важко (А. Головко). 2. у знач. пред., кому. Про відчуття великої ваги, великого напруження, зусиль. – А може, вам важко, то дайте мені клунок, я понесу, – жебонів він (М. Коцюбинський); // Про наявність знегод, труднощів. Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду (Т. Шевченко); // також без дод. Про почуття втоми, неприємного фізичного стану, болю, страждань. – Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима. Так мені оце стало важко, що вже не стає духу й дихать (І. Нечуй-Левицький); – Ох, важко, спочити б уже... – зітхає він (М. Коцюбинський); // також без дод. Про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій. Сон не бере, нема спокою, сумно та важко (Марко Вовчок); // без дод. Про гнітючу, напружену обстановку. Галя мовчала. Замовк і Чіпка .. Зробилося тихо, важко (Панас Мирний). ◇ (1) Ва́жко (неможли́во) переоціни́ти – мати винятково важливе значення. Значення лексичної картотеки для нормування сучасної української літературної мови важко переоцінити (з наук. літ.); Роль книжки у житті людини неможливо переоцінити, читання – це велика радість, можливість пізнання світу (з газ.); (2) Ва́жко (тя́жко) на се́рці (на душі́) кому, у кого і без дод. – хто-небудь дуже сумний, у гнітючому настрої. – Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись! (І. Нечуй-Левицький); Мотрі зробилося так тяжко на душі, .. що вона так і залилася сльозами (Панас Мирний); [Варка:] А все ж на душі важко! Не вірю я, щоб Гнат мене покинув! (І. Карпенко-Карий); Сів [Уралов], забився в куточку, і було йому .. тяжко на душі, і життя здавалося пропащим (О. Гончар).