валентність[вале́нтність]

вале́нтність -ності, ж. 1》 хім. Кількість хімічних зв'язків, що їх утворює атом елемента, сполучаючись із атомами того ж або інших елементів. || Здатність атома утворювати хімічні зв'язки з іншими атомами чи групами атомів. Еколог і чна вал е нтність — ступінь здатності певного виду витримувати зміни будь-якого чинника середовища. 2》 лінгв. Здатність слова визначати кількість і якість залежних від нього словоформ.

ВАЛЕ́НТНІСТЬ, ності, ж. 1. хім. Здатність атома утворювати хімічні зв'язки з іншими атомами. Кількісною мірою валентності звичайно прийнято вважати число інших атомів у молекулі, з якими цей атом утворює зв'язки (з наук. літ.); У сполуках, утворених за допомогою іонних зв'язків, валентність атомів визначається кількістю приєднаних або відданих електронів. У сполуках із ковалентними зв'язками валентність атомів визначається кількістю усуспільнених електронних пар (з наук.-попул. літ.); У нас був дуже суворий, сердитий рябий хімік, який половину кожного уроку відводив рівнянням на валентність (Ю. Мушкетик). 2. лінгв. Здатність слова вступати у сполучення з іншими словами. Найґрунтовніше поняття валентності розроблено стосовно до дієслів і до слів, керованих у реченні дієсловами (з наук.-попул. літ.); Валентність є категоріальною або індивідуальною залежно від того, йдеться про сполучуваність цілих класів чи окремих слів (із журн.). △ (1) Екологі́чна вале́нтність – ступінь пристосованості живих організмів до змін умов навколишнього середовища. Екологічна валентність є видовою властивістю. Кількісно вона виражається діапазоном змін середовища, у межах якого певний вид зберігає нормальну життєдіяльність (з наук. літ.); При високій екологічній валентності організми можуть витримувати великі коливання одного або кількох факторів середовища, а при невисокій – можуть жити лише в певних умовах середовища при незначних їх коливаннях (з наук.-попул. літ.).