валитися[вали́тися]

вали́тися вал ю ся, в а лишся, недок. 1》 Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін. || Падати вниз. || Розвалюватися, розпадатися. || Повільно руйнуватися. Валитися з ніг . 2》 Те саме, що валити II. 3》 Пас. до валити I 4).

ВАЛИ́ТИСЯ¹, валю́ся, ва́лишся, недок. 1. Падати, перекидатися від поштовху, удару і т. ін. Губить [матрос] помалу свідомість і чує, як скажено працює серце. Валиться на долівку й лишається на ній (Ю. Яновський); Посилився гарматний вогонь, з оглушливим тріском валилися дерева (П. Кочура); // Падати вниз. Гать не могла спинити води, яка чимраз сильніше, з усіх боків валилася в яму (І. Франко); Він пролітає над тайгою, над широкими ріками .. Ось вривається Володимир у хмари, ось виринає, знову і знов пірнає і валиться в повітряну яму (О. Довженко); Земля завирувала від вибухів. На села і міста валились гори лютого металу (І. Гончаренко); // Розвалюватися, розпадатися. Бульдозери зі скреготом врізуються в стіну. Хата зразу валиться (О. Довженко); // Повільно руйнуватися. Живу... Дивлюсь, як хата валиться; чую, що й сама я пилом припадаю (Марко Вовчок); Он Загнибідина хата – і досі пустує, валиться (Панас Мирний); // у сполуч. зі сл. на бік, на борт, на крило. Втративши стійкість, рівновагу, хилитися, давати крен. Машина валиться на крило і, вже охоплена полум'ям, падає вниз... (М. Трублаїні). 2. перен., розм. Занепадати, гинути (про державу, суспільний лад і т. ін.). Валиться велика мадярська армія й держава (У. Самчук); – Сказав халіф Осман: мудрий султан – і цвіте держава, убогий розумом і духом – і держава валиться (Р. Іваничук); // на кого, що. Випадати на чию-небудь долю, траплятися з кимось (про щось неприємне, обтяжливе). Чому все валиться на її худенькі плечі, і доки вона має нести цю прокляту ношу? (П. Загребельний); Правду каже мій дід Грицько: "Як починає на тебе щось валитися, то тільки встигай журитися" (В. Нестайко); // Руйнуватися, ламатися (про задуми, плани, сподівання і т. ін.). Всі його плани, всі його надії валилися (Б. Лепкий); – Валиться в мене все, – сказав Марченко і відчув, що сказав занадто плаксиво (Ю. Мушкетик). 3. Пас. до вали́ти¹ 2. Всі речі в майстерні валились на купу (О. Ільченко). ◇ (1) Вали́тися (леті́ти, па́дати і т. ін.) з рук у кого, рідко кому і без дод. – не виходити, не вдаватися через відсутність відповідного настрою, через втому, хворобу тощо (про роботу, завдання і т. ін.). Тепер, слава Богу, я повеселішав, а все-таки за що не возьмуся [візьмуся], із рук випадає (Т. Шевченко); – Щось і в мене робота з рук валиться, – уверне батько (Панас Мирний); Робота не клеїлася: йому все падало з рук – невдача сильно хвилювала його (Г. Епік); – Ноги підламуються з голоду! – Робота з рук валиться (З. Тулуб); Така вже була у Савки вдача, що все в нього з рук валилося (В. Козаченко); В Поночівни усе з рук валилося. Сиділа біля згаслого вогнища, втупивши погляд у попіл, а перед очима, – обличчя баби Марійки; це її, Поночівни, смерть баба Марійка на себе взяла (В. Дрозд); (2) Вали́тися (па́дати) / звали́тися з ніг: а) втрачати здатність триматися на ногах через хворобу, втому, сміх і т. ін. Він .. дуже дивувався – чому перед тою живописною картиною його колеги валяться з ніг од реготу (І. Волошин); Вони [вантажники] падали з ніг під тягарем ковшів (О. Гончар); – Ви на батька мого особливо не насідайте. Хіба не бачите, як він працює? Скоро з ніг звалиться (В. Москалець); б) (тільки недок.) знесилюватися, знемагати, дуже втомлюватися, виснажуватися від чого-небудь. Уляні Григорівні хотілося зустріти Зелені свята, як годиться добрим християнам, і вона з ніг падала, щоб причепурити, наскільки можна, ще не добудовану хату (С. Добровольський); – Правий фланг кров'ю сходить, з ніг валиться, а ми загораємо (В. Кучер); Книги й справді були нерозібрані, не було каталогів. Туся з ніг валилася – наводила порядок (Ю. Збанацький); (3) Вали́тися (па́дати, рідше хили́тися) від ві́тру – бути знесиленим, дуже виснаженим, слабим. А як вийду за ворота, – Од вітру валюся (П. Чубинський); Прокіп блідий, аж зчорнілий, од вітру валиться (М. Коцюбинський); [Вантажник:] У нас конячка яка? Од вітру пада (І. Микитенко); За час переходів усі вже так вимотались, що й од вітру падали (Яків Баш); – А схожа вона, знаєте, на кого? – Ні, не знаю. – На лісову мавку. Хороша дівчина. – Нічого, тільки од вітру хилиться (М. Стельмах); – Куди тобі пішки: від вітру валишся (О. Гончар). ВАЛИ́ТИСЯ², валю́ся, ва́лишся, недок., розм. Те саме, що вали́ти². Тут військо кіннеє валилось (І. Котляревський); З темряви в шибки валився вітер і жбурляв рідкі краплини (О. Копиленко).