варити / зварити[вари́ти / звари́ти]

вари́ти вар ю , в а риш, недок. , перех. і без додатка . 1》 Кип'ятити у воді або в іншій рідині якісь харчові продукти і т. ін., готуючи страву, напій. || Готувати за допомогою вогню (обід, вечерю і т. ін.). || Готувати горілку, пиво і т. ін., застосовуючи ряд процесів, одним із яких є кип'ятіння або випаровування. || спец. Виготовляти, розтоплюючи або піддаючи кип'ятінню (смолу, сталь, скло, мило і т. ін.). 2》 перен. Робити гаряче, душно, парко.

ВАРИ́ТИ, варю́, ва́риш, недок., що і без прям. дод. 1. Готувати з певних інгредієнтів страву або напій у воді чи в іншій рідині, доводячи їх до готовності кип'ятінням. Огонь надворі розвели І м'яса в казани наклали, Варили страву і пекли (І. Котляревський); Найшли зілля, накопали І стали варити (Т. Шевченко); Вона швиденько схоплюється з ліжка й похапцем кидається варити каву (В. Винниченко); – Моя стара кожного дня два чавуни борщу варить і дві макітри пирогів пече (Григорій Тютюнник); // Займатися приготуванням гарячої страви. Жінки вечерю варять (І. Нечуй-Левицький); [Анзорге:] На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Леся Українка); Тьотя Уля будинком для приїжджих завідувала і обіди їм варила (Остап Вишня); – Їсти й не думають варити. Біс його знає, що в цій хаті робиться (В. Кучер). 2. Виготовляти що-небудь шляхом кип'ятіння, нагрівання, плавлення і т. ін. Цю смолу тут-таки варили в казанах два запоріжці [запорожці] (О. Довженко); Усяку сталь уже навчилися варити мартенівці (В. Собко). 3. техн. Те саме, що зва́рювати. Хіба не в Україні колись уперше зварили рейки під флюсом і після цього почали варити так у всьому світі: у США, Австрії, Німеччині? (з газ.); Нещодавно у нашому селі в Житомирській області проводили газ. Усі жителі Сущанки вийшли подивитися, коли зварювальник варив труби (з газ.). ◇ (1) Без вогню́ вари́ти кого – докоряти кому-небудь чимсь, не давати спокою настирливими доріканнями. Батько не міг простити синові марнування часу, дорікав весь час, без вогню варив його (із журн.); (2) Вари́ти (вива́рювати) / ви́варити во́ду з кого, рідше кому – знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ним, висуваючи надмірні вимоги або прискіпуючись до когось. Ще гірш надо мною коверзує вона [пані], ще гірш варить з мене воду (Марко Вовчок); – Буде того, що над нашими дідами та батьками знущалися [пани] та з нас воду виварювали... (Панас Мирний); – Підпара варив з челяді воду (М. Коцюбинський); [Сидір Свиридович:] А чи пам'ятаєш, як я тупцяв кругом тебе. Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки, було, спідню губу копилить. [Євдокія Корніївна:] Що копилила, то копилила, бо знала навіщо. А правда, я тоді таки добре виварила тобі воду, аж був мокрий (І. Нечуй-Левицький); За день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила [Глафіра] ноги (С. Чорнобривець); (3) Вари́ти / звари́ти ка́шу: а) (з ким) робити що-небудь, залагоджувати певну справу, домовлятися з кимсь. Сиверяни впевнилися, що пан Бжеський – людина розумна й хазяйновита і що з ним можна варити кашу (З. Тулуб); Безбородько відчув, що з Марком сьогодні можна буде зварити кашу (М. Стельмах); б) (з чого) будувати свої міркування, спираючись на ненадійні, хибні відомості або на вигадки; вигадувати щось. – Це я семиділ? – Ти .. на токарних працював і варив кашу з неіснуючої нової технології (П. Автомонов); Голова́ ва́рить див. голова́; Казано́к (баня́к, макі́тра) ва́рить / рідше казано́к (баня́к) звари́в (макі́тра звари́ла) див. казано́к.