вдома[вдо́ма]

вдо́ма (уд о ма), присл. У своєму домі, в своїй квартирі, садибі, на своєму подвір'ї. || На Батьківщині, в рідному краю. Не всі вд о ма у кого — про дурнувату, пришелепувату людину.

ВДО́МА (УДО́МА), присл. У себе в домі, у своїй квартирі, садибі, на своєму подвір'ї і т. ін. – Нехай мати хазяйнують вдома, а я трохи проїжджусь у город (І. Нечуй-Левицький); Удома зустрів Улянку на порозі дід Маврикій (О. Донченко); Хоч і добре було в гостях, а вдома таки краще (А. Шиян); // На батьківщині, у рідному краї. Лиха доля чекала втікача: його .. одсилано в кайданах назад до пана, знов у неволю, на панщину... Чого він міг сподіватися вдома від пана? (М. Коцюбинський); По своїх далеких войнах [війнах] Граф привчився до грабунку, А потому вже і вдома Він шукав у тім рятунку (Леся Українка). ◇ Бу́ти [і] вдо́ма (до́ма) й за́мужем див. бу́ти; Не всі вдо́ма (до́ма) див. весь¹; (1) Як [у се́бе] вдо́ма (до́ма), перев. зі сл. почуватися, поводитися і т. ін.: а) вільно, невимушено. Зажила вона [Христя] в Перепелихи як у себе дома (Панас Мирний); Там незабаром загніздиться як вдома мала, вісьмонога [восьминога] потвора – спрут (М. Коцюбинський); Повним напруженням волі вона [Галина] стверджується – і як у себе вдома, зовсім легко ступає до трибуни, легко сходить на неї (Є. Кротевич); Михайло завів гостю до себе, велів їй почуватися тут як удома, а сам кинувся до Савченка (Ю. Збанацький); Випили і почуваємось як дома. Гарно і привітно, жінки вже наші з генералами жартують (О. Гончар); б) (зі сл. бути) невимушений, нескутий у поведінці. – Чого ж бо ви?! – припала до них [жінок] Устя. – Сидіть та будьте як у себе вдома (Б. Лепкий); – Та чого ж ви стоїте? Сідайте в коло, дорогі наші браття, і будьте як дома (Григорій Тютюнник); Сапіга підходив до кожного, діловито потискуючи руки. – Роздягайся, – сказав Льоня. – Будь як дома (О. Гончар); в) безцеремонно, навіть нахабно. Небезпеки були близько, під боком. Про них щоразу нагадували і похмурі силуети дредноутів.., і набридливе стрекотання ворожих гідропланів, що ходили по небу над Хорлами як дома (О. Гончар).