вельмишановний[вельмишано́вний]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
вельмишано́вний -а, -е. Гідний великої поваги (узвичаєна форма ввічливості у звертанні до когось або згадуванні когось).
ВЕЛЬМИШАНО́ВНИЙ, а, е. 1 . Гідний великої шани, поваги. З цим проханням ударяємося і до вельмишановного Марка Лукича (Панас Мирний); – Почастуйте, мамо, мою молоду гетьманшу та моїх вельмишановних гостей тим медом (І. Нечуй-Левицький); – Прикро мені, пане-товаришу, починати, але мушу, з прихильності до вас і з вірності для нашого регіментаря, вельмишановного Івана Степановича (Б. Лепкий). 2. Уживається при звертанні до когось як форма ввічливості. Вельмишановний Якове Васильовичу! Я дуже радий, що Ви до мене обізвалися (М. Коцюбинський); – Тоді скажіть, вельмишановний товаришу голово, до якого вже залітають гості навіть з області, чого у вашій хаті і досі долівка, а не підлога? (М. Стельмах); Хочу просити Вас, вельмишановний Семене Гервасійовичу, про притулок на одну ніч. Завтра ранком поїду (Б. Левін); – Але ж, вельмишановна пані, вечір було заборонено (М. Олійник).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
прикметник · 32 форми · VESUM
| Форма | Позначка |
|---|---|
| вельмишано́вній | жін., давальний |
| вельмишано́вна | жін., кличний |
| вельмишано́вній | жін., місцевий |
| вельмишано́вна | жін., називний |
| вельмишано́вною | жін., орудний |
| вельмишано́вної | жін., родовий |
| вельмишано́вну | жін., знахідний |
| вельмишано́вному | чол., давальний |
| вельмишано́вний | чол., кличний |
| вельмишано́внім | чол., місцевий |
| вельмишано́вному | чол., місцевий |
| вельмишано́вний | чол., називний |
| вельмишано́вним | чол., орудний |
| вельмишано́вного | чол., родовий |
| вельмишано́вного | чол., знахідний |
| вельмишано́вний | чол., знахідний |
| вельмишано́вному | сер., давальний |
| вельмишано́вне | сер., кличний |
| вельмишано́внім | сер., місцевий |
| вельмишано́вному | сер., місцевий |
| вельмишано́вне | сер., називний |
| вельмишано́вним | сер., орудний |
| вельмишано́вного | сер., родовий |
| вельмишано́вне | сер., знахідний |
Написання і вимова
- Правопис
- вельмишано́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Вельмишано́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929)
Літературні засвідчення
…спокусу гукнути його назад, і то зовсім не тому (хоч може й тому, але тоді зовсім трошечки!), що до Дмитрика підбігає вчитель Василь Терещенко, в присутності якого не виголосиш: "Вельмишановний пане Дмитрику, допоможіть мені заспокоїти й переконати неньку, що я не дитина. Я її люблю і шаную, однак, хоч і прикро мені завдавати їй болю, я — це я, і кожна людина живе своїм…
Джерело: literary_fts
У курсі — модулі, де зустрічається це слово
Сканування curriculum/l2-uk-en/*/*/vocabulary.yaml · 1 модулі
Переклад
Джерело: dmklinger