верещати[вереща́ти]
Ця форма має українське джерельне підтвердження.
Дані Атласу
Значення
вереща́ти -щ у , -щ и ш, недок. , розм. 1》 Пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. || Дуже голосно співати, щебетати. 2》 перен. Видавати різкі, пронизливі звуки, скрипіння (від тертя металевих, дерев'яних та інших предметів).
ВЕРЕЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок., розм. 1. Пронизливо, різко кричати, пищати, вищати. Хлопець верещав не своїм голосом (І. Нечуй-Левицький); Верещить на возі порося, пришнуроване до драбини мотузкою (Остап Вишня); Дівчатка аж верещали від захоплення, стрибали навколо сосни (Ю. Збанацький); Капітан верещав на матросів, що вчепились у линви снастей: – Підтягай, підтягай вітрило! Рею, рею розгортай на три кроки ліворуч!!! (Ю. Логвин); // Дуже голосно співати, щебетати (про птахів). Птахи кружляли над плавнями цiлими хмарами i так верещали, що заглушали навiть шум плавнiв (М. Коцюбинський); Горобці верещали по вербах, збираючи сплячі хрущі (Л. Мартович). 2. перен. Видавати різкі, пронизливі звуки, скрипіння (при терті металевих, дерев'яних та інших предметів). В кімнаті невідома дівчина витирала зім'ятим папером вікно, воно скрипіло й верещало (Ю. Яновський); В тумані хтось кудись біг, квапився, – сніг верещав, скреготів під ногами... (І. Багряний); На порожніх вулицях, занесених снігом, пронизливо верещали ковані колеса обозу (П. Панч).
Етимологія
Джерело: Wiktionary
Морфологія
дієслово · 23 форми · VESUM
Інфінітив: вереща́ти
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | верещу́ | верещимо́ / верещи́м |
| 2 особа | верещи́ш | верещите́ |
| 3 особа | верещи́ть | вереща́ть |
| Особа | Однина | Множина |
|---|---|---|
| 1 особа | вереща́тиму | вереща́тимем / вереща́тимемо |
| 2 особа | вереща́тимеш | вереща́тимете |
| 3 особа | вереща́тиме | вереща́тимуть |
Марковані форми (нестягнені, застарілі, розмовні)
Це нестандартні або стилістично забарвлені форми, які трапляються в поезії, фольклорі та давніших текстах. Вони не належать до сучасної літературної норми.
| Форма | Позначка |
|---|---|
| вереща́ть | інфінітив |
Написання і вимова
- Правопис
- вереща́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- Голоскевич, 1929
- Вереща́ти, -рещу́, -щи́ш, -щи́ть, -ща́ть; вереща́чи Правописний словник Голоскевича (1929)
- Орфоепія
- вереща́ти [веиреишчатие] -шчу, -шчиш, -шчиемо, -шчиете; нак. -шчи, -шч'іт' Орфоепічний словник української мови
Синоніми та антоніми
Літературні засвідчення
…й пащеці. Намагався дряпатися вгору, але тяжкі баговинні води не відпускали його, загрузлого вже по пояс. Знизу він побачив тебе, схиленого чорним силуетом над йо ямою, і перестав верещати. — Синок, витащі меня, — попросив захриплим голосом. — Навряд чи що з того вийде, старий, — запевнив ти його. видно, розчарував своєю відповіддю. — Синок, ну не подихать же мне, а…
Джерело: literary_fts
Переклад
Джерело: dmklinger